Постанова

від 08.07.2021 по справі 600/71/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 600/71-14-к

провадження № 51-140 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210020000265, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криве Козівського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України такий, що немає судимості,

який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368-3 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2019року ОСОБА_6 визнано невинуватим за ч.4 ст.368-3 КК України (в редакції Закону №221-VII (221-18) від 18.04.2013) та виправдано за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Ухвалою Хмельницькогоапеляційного суду від 17 вересня2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Козівський Райсількомунгосп», являючись службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, з метою власного збагачення, вимагав та 25 жовтня 2013 року одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 3000 гривень за сприяння у прийнятті в інтересах останнього рішення щодо продажу йому за 24000 гривень автомобіля АЦ ГАЗ 5312 КО503В, який належить товариству.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Стверджує про порушення принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки суд відмовив у клопотанні про допит свідків, при цьому в ухвалі послався на показання, що не відповідають тим показанням, які свідки давали в місцевому суді.

Крім того, апеляційний суд всупереч вимог ст.419 КПКУкраїни належним чином доводи апеляційної скарги не перевірив, не дав на них відповідей, а також не зазначив в ухвалі підстав, з яких його скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу від виправдного ОСОБА_6 надійшли заперечення у яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни. Аналогічну позицію висловили виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_5 вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК України,суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.

Основними доводами прокурора у касаційній скарзі є порушення застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Однак, Судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Що стосується порушення апеляційним судом засади безпосередності дослідження доказів, то слід зазначити наступне.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (кожний доказ як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.

Таким чином, ст. 404 КПК України не зобов`язує апеляційний суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. Коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Із матеріалів провадження видно, що суд апеляційної інстанції, за клопотанням прокурора, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно дослідив частину письмових доказів. А посилання прокурора на необґрунтовану відмову у повторному допиті свідків спростовується звукозаписом судового засідання , де чітко зафіксовано, що після дослідження письмових доказів, а також допиту обвинуваченого ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_8 прокурор відмовилась від допиту інших свідків у провадженні та в цій частині зняла своє клопотання.

Наведені вище обставини беззаперечно вказують на те, що застосована апеляційним судом процедура не суперечила встановленій статтею 23 КПК України засаді безпосередності судового розгляду.

Відносно невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогамст. 419 КПК України, то Суд виходить із слідуючого.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, а саме: бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто відповідати вимогамст.370 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 419 КПК Українив ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Водночас Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що мета викладення мотивів рішення полягає у тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, було вивчено.

Таким чином, суд повинен давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, наведені вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом виконані.

Так, у поданій апеляційній скарзі прокурор оспорював оцінку доказів, що була дана місцевим судом. Окрім того, вказував на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що судовий розгляд в першій інстанції було проведено повно та об`єктивно, у ході якого з`ясовані усі істотні у даному кримінальному провадженні обставини. Водночас зазначив, що висновок місцевого суду про визнання ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдання за недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 -3 КК України є правильним, оскільки ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.

Порушень, які б давали підстави для скасування вироку, апеляційний суд не встановив. Своє рішення у відповідності до вимог ст. 419 КПК України належним чином мотивував.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги прокурора немає.

У зв`язку із цим та керуючись статтями434,436,442 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9