Ухвала

від 13.07.2021 по справі 489/1270/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/1270/20

провадження №2-з/489/94/21

УХВАЛА

13 липня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в письмову провадженні заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста - Відернікової Яни Миколаївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста до Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер Стекла та ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Євростеклопакет про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

В березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/07/02/-KLMV від 16.03.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема на нежитлове приміщення: адміністративно-виробнича будівля літ. А-2, 1Б-1 - навіс; 1В1 - навіс; Ттр - трансформаторна підстанція; №5,6,7,8 - огорожа; І - споруда загальною площею 1224,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Мастер Стекла .

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Рум`янцевої Н.О. від 18.03.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

У липні 2021 року позивач звернувся до суду з заявою в якій просить здійснити забезпечення його позову, шляхом:

- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження) щодо спірного майна;

-заборони державному виконавцю Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волкомат Анні Володимирівні вчиняти в межах виконавчого провадження №64841032 дії, спрямовані на реалізацію (відчуження) спірного майна;

-заборонити Державному підприємству Сетам вчиняти дії щодо реалізації спірного майна на електронних торгах, призначених на 19.07.2021.

Заява мотивована тим, що незважаючи на те, що ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2020 по цивільній справі № 489/1270/20 задоволено заяву позивача про забезпечення та накладено арешт на спірне майно, станом на сьогодні існують додаткові обставин, що ставлять під сумнів можливість виконання рішення суду, у зв`язку з незаконними діями відповідачів та третіх осіб, що направлені на незаконне відчуження такого майна. 28.01.2020 рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва по справі №487/8473/19 стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер Стекла заборгованість в розмірі 5441820,60 грн. На підставі зазначеного рішення суду у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №64841032, в рамках якого, незважаючи на ухвалу суду про арешт майна, державним виконавцем вчинені дії направленні на реалізацію та відчуження спірного нерухомого майна. Так, на підставі постанови державного виконавця Волкомат А.В. проведено опис спірного майна та виставлено його на продаж через систему електронних торгів арештованого майна Державного підприємства Сетам , треті торги по реалізації спірного майна призначено на 19.07.2021. Вказана обставини підтверджує факт того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, спірне нерухоме майно буде відчужене на користь іншої особи, що унеможливить виконання рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України . Так пунктами 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Частина восьма статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (далі - Постанова) зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2021 по цивільній справі №489/1270/20 за заявою позивача накладено арешт на нежитлове приміщення: адміністративно-виробнича будівля літ. А-2, 1Б-1 - навіс; 1В1 - навіс; Ттр - трансформаторна підстанція; №5,6,7,8 - огорожа; І - споруда загальною площею 1224,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Мастер Стекла .

Вказана вище ухвала постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.06.2020 залишена без змін, та відповідно набрала законної сили.

Тобто, станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову, спірне майно і так перебуває під арештом, що не заперечується заявником.

Накладення арешту на спірне нерухоме майно повністю виключає можливість його відчуження у власність інших осіб та можливість вчиняти будь-які інші дії щодо цього майна. Ця обставина свідчить про відсутність потреби у додатковій забороні органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірного майна .

Крім того, судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 28.01.2020 по справі №487/8473/19 стягнуто з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер Стекла в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 5441820,60 грн.

Зі змісту заяви та інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на підставі зазначеного вище рішення суду у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №64841032, боржником в якому є Товариство з обмеженою відповідальністю Мастер Стекла , а стягувачем ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з офіційного сайту Державного підприємства Сетам торги по лоту №484098, який включає в себе нежитловий об`єкт загальною площею 1224,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , призначені на 19.07.2021.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 2 Постанови, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, обраний представником позивача спосіб забезпечення позову шляхом заборони державному виконавцю вчиняти в межах виконавчого провадження №64841032 дії, спрямовані на реалізацію (відчуження) спірного майна та заборони Державному підприємству Сетам вчиняти дії щодо реалізації спірного майна на електронних торгах зупиняє виконання судового рішення в іншій справі №487/8473/19, чим порушує права ОСОБА_3 як стягувача у виконавчому провадженні, отже обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №640/14483/17-ц, від 18.09.2019 у справі №296/9676/17, від 30.01.2020 у справі №646/6461/17, від 01.10.2020 у справі № 524/188/18.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста - Відернікової Яни Миколаївни про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13.07.2021.

Суддя І.В.Коваленко