Рішення

від 04.07.2021 по справі 383/14/21

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/14/21

Номер провадження 2/383/265/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у закритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради про визнання неналежною надання медичної допомоги та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бобринецької центральної районної лікарні Кіровоградської районної державної адміністрації, у якому з урахуванням уточнень (а.с.73-75) просив визнати неналежною надання йому медичної допомоги Бобринецькою центральною районною лікарнею та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у червні 2018 року звернувся до Бобринецької центральної районної лікарні з травмою ноги, яку отримав в побуті. Лікарями йому було надано першу медичну допомогу, зроблено операцію та накладену гіпсову лангету, після чого залишив лікувальний заклад. Відповідні записи зроблені в його медичну картку хворого, проте інформацію стосовно того, що хворий та потребує лікування вважає неправдивою.

Зазначає, що є учасником бойових дій, інвалідом ІІІ групи та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством, у тому числі право на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або забезпечення компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

В липні 2020 року звернувся до Бобринецької центральної районної лікарні для отримання направлення для реабілітації на санаторно-курортне лікування. Проте, як вбачається з медичної картки хворого лікар хірург Бобринецької ЦРЛ не дав йому рекомендації для направлення на санаторно-курортне лікування, не зазначив про наявну травму ноги, отриману в 2018 році та перенесену операцію, взагалі не зробив будь-яких записів, в чому вбачає порушення його прав та протиправну бездіяльність в ненаданні рекомендацій для направлення на санаторно-курортне лікування. Аналогічним чином порушив його права лікар невропатолог, який не дивлячись на наявність у нього неврологічних захворювань не надав йому рекомендації для направлення на санаторно-курортне лікування.

Вважає, що має право на санаторно-курортне лікування, а ненадання лікарями рекомендацій грубо порушують його права.

Лікарі районної лікарні не сприяли та не надали інформацію для отримання ним довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о, що спричинило йому важких душевних страждань та завдало моральну шкоду, яку оцінює в 50000 грн.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 20-21).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.02.2021 року після відкриття провадження у справі позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу строк для виправлення недоліків позову (а.с.49-50).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про припинення будь-якого руху та дій по справі. Цією ж ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до Бобринецької центральної районної лікарні Кіровоградської районної державної адміністрації про визнання неналежною надання медичної допомоги та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду (а.с.81-83).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13.04.2021 року ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.02.2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.109-113).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06.05.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів, з моменту закінчення шістдесятиденного строку (а.с.119-120).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.05.2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача Бобринецької центральної районної лікарні - Комунальне некомерційне підприємство «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради. Цією ж ухвалою суду замінено у справі відповідача Бобринецьку центральну районну лікарню на його правонаступника Комунальне некомерційне підприємство «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради (а.с.138-139).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.153).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні (а.с.160-161).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник якого в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. 01.02.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог через їх безпідставність, зазначивши, що дійсно 21.06.2018 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння звернувся до Бобринецької ЦРЛ за медичною допомогою з травмою ноги. Йому було встановлено діагноз, надана необхідна медична допомога, а саме проведено первинну хірургічну обробку рани, зшивання сухожилка розгинача, накладена асептична пов`язка, іммобілізація гіпсовою лангетою та направлено на стаціонарне лікування в хірургічне відділення. 21.06.2018 року ОСОБА_1 без попередження залишив відділення та не з`явився для подальшого лікування, чим порушив правила перебування пацієнтів у Бобринецькій ЦРЛ та наражав на себе небезпеку у разі ускладнень стану власного здоров`я. 03.07.2020 року ОСОБА_1 був направлений сімейним лікарем на консультацію хірурга. За висновком лікаря-хірурга ОСОБА_2 хірургічної патології не виявлено. Також цією дати ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-невропатологом ОСОБА_3 . Наявної неврологічної та хірургічної патології не виявлено, протипоказань до санаторно-курортного лікування не виявлено. Позивач не надав підтвердження заподіяної шкоди здоров`ю та доказів в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди (а.с.28-30).

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 8Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі Закон № 2801-XII) до основних принципів охорони здоров`я в Україні зокрема належать дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної і реабілітаційної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров`я.

Згідно ст. 5 Закону № 2801-XIIдержавні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 7 Закону № 2801-XII держава згідно зКонституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

У статті 8 Закону № 2801-XII вказано, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди, а відповідно до статті 80 цього ж Закону особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, у тому числі безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 446, учасники бойових дій забезпечуються за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів.

Згідно пункту 2 Розділу I Інструкції про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 04.11.2016 року № 591, (далі - Інструкція) санаторно-курортне лікування - система лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на закріплення результатів попереднього лікування та попередження рецидивів захворювання, що здійснюються з максимальним використанням природних лікувальних ресурсів (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, бішофіт, озокерит) та преформованих фізичних факторів (електромагнітотерапія, фототерапія, лікувальне застосування ультразвуку, лікування штучно зміненим лікувальним середовищем тощо).

Згідно пункту 2 Розділу IV Інструкції відбір військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їх сімей, які потребують санаторно-курортного лікування, здійснюється СКВК військових частин за місцем служби (роботи, перебування на обліку) на підставі результатів щорічного медичного обстеження (для військовослужбовців) та довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (для працівників Збройних Сил України та членів сімей військовослужбовців).

Згідно пунктів2,3Інструкції щодо заповненняформи первинноїоблікової документації№ 070/о«Довідка дляодержання путівкина санаторно-курортнелікування»,затвердженої наказМіністерства охорониздоров`я Українивід 14.02.2012року №110,форма №070/овидається особам,яким показаносанаторно-курортнелікування абооздоровлення всанаторії-профілакторії,а такожзастрахованим особамза умовичасткового фінансуваннясанаторно-курортноголікування зарахунок коштівФонду соціальногострахування зтимчасової втратипрацездатності. Форма № 070/о надається всіма закладами охорони здоров`я на підставі рішення санаторно-курортної відбіркової комісії або лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) для одержання путівки на санаторно-курортне лікування або оздоровлення до санаторію-профілакторію.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , виданого 08.09.2015 року (а.с.7).

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №180809 від 13.02.2020 року, ОСОБА_1 з 01.02.2020 року встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби на строк до 01.03.2021 року та рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності: санаторне лікування, лікування у невролога (а.с.62).

01липня 2020року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , вид пенсії по інвалідності 3 групи, інвалідність армії, з терміном дії 28.02.2021 року, що підтверджується копією вказаного посвідчення (а.с. 7, 61).

Як встановлено з копії виписки із картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1635, ОСОБА_1 з 21.06.2018 року по 22.06.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Боринецької ЦРЛ. Встановлено діагноз: рвані рани лівої гомілки і г/с суглоба з ушкодженням загального розгинача лівої ступні (а.с.10-11).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснив, що у 2018 році під час активного відпочинку на природі отримав травму ноги з якою звернувся до Бобринецької ЦРЛ за медичною допомогою. До лікарні був доставлений медичним транспортом, де був прооперований в хірургічному відділенні. Повідомив лікарів, що має намір залишити лікарню після накладення гіпсу та його застигання, на що працівниками лікарні йому було грубо заборонено. Після операції залишив лікарню так як більше не потребував медичної допомоги та не бажав продовжувати лікування у вказаному лікувальному закладі. Наступного дня звернувся до Бобринецької ЦРЛ за документами, щоб продовжити лікування в іншому медичному закладі, на що йому було відмовлено. Через звернення до урядової гарячої лінії отримав документи з Бобринецької ЦРЛ та продовжив лікування в лікарні м. Кропивницький. В документах, які отримав в Бобринецькій ЦРЛ була зазначена відносно нього недостовірна інформація. В липні 2020 року звернувся до Бобринецької ЦРЛ для отримання рекомендації для направлення на санаторно-курортне лікування, а саме 03.07.2020 року був оглянутий лікарем-невропатологом Бобринецької ЦРЛ, якому надав медичну довідку про свій медичний стан. Лікар-невропатолог дійшов до висновку, що санаторно-курортного лікування не потребує, наявний стан не підтверджує. В той же день для отримання рекомендації для направлення на санаторно-курортне лікування звернувся до лікаря-хірурга Бобринецької ЦРЛ ОСОБА_2 , який усно йому повідомив, що не має підстав для надання таких рекомендацій, при цьому запис до медичної картки не здійснив, однак в подальшому ним було виявлено, що картки долучено результат огляду у лікаря-хірурга, якого раніше не було.

Факт звернення ОСОБА_1 до лікаря-хірурга Комунального некомерційного підприємства «Кетрисанівський центр первинної медіко-санітарної допомоги» Кетрисанівської сільської ради з питанням щодо отримання довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, та її ненадання Комунальним некомерційним підприємством «Кетрисанівський центр первинної медіко-санітарної допомоги» Кетрисанівської сільської ради підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1 , допитаного як свідка.

Однак, як вбачається з копій результатів огляду від 03.07.2020 року №12793980, №12796129 Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради (а.с.47, 48), 03.07.2020 року позивач звернуся на лікаря-невролога ОСОБА_3 зі скаргами та тремор в руках. За висновком лікаря-невролога стан ОСОБА_1 оцінено яклегкий.Зарезультатом оглядунадано консультаціяневролога,висновку щодорекомендацій зприводу показаньдля санаторно-курортноголікування немістить (а.с.47).Також 03.07.2020року позивач був оглянутий лікарем-хірургом ОСОБА_2 зі скаргою на біль в спині, за результатом якого стан ОСОБА_1 оцінено як середньої тяжкості, надано консультація хірурга, за висновком якого хірургічної патології та протипоказань до санаторно-курортного лікування не виявлено (а.с.48).

Крім того, згідно копії довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування Комунального некомерційного підприємства «Кетрисанівський центр первинної медіко-санітарної допомоги» Кетрисанівської сільської ради, виданого 12.03.2021 року, ОСОБА_1 рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії захворювання органів опори та руху. Загальних протипоказань для направлення на санаторно-курортне лікування відсутні (а.с.129).

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що для реалізації позивачем можливого права на санаторно-курортне лікування він мав надати компетентному органу зокрема довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування», для отримання якої звернувся до Комунальне некомерційне підприємство «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради, зокрема лікаря хірурга вказаного лікувального закладу, однак незважаючи на відсутність протипоказань до санаторно-курортного лікування в санаторії захворювання органів опори та руху Комунальним некомерційним підприємством «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради відмовлено у її видачі, чим порушено його право на медичну допомогу. Отже, з вищевикладеного суд приходить до висновку, що надана Комунальним некомерційним підприємством «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради медична допомога не була належною.

Щодо посилання позивача на безпідставність відмови в наданні рекомендацій лікарем-неврологом з приводу санітарно-курортного лікування суд оцінює їх як безпідставні, адже позивачем не доведено протиправність відмови в наданні такої рекомендації вказаним лікарем за напрямком неврології.

З копії листів Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області про розгляд звернення від 21.08.2020 року №Д-238 та від 07.09.2020 року №Д-255 вбачається, що 03.07.2020 року позивач звертався зі скаргами на дії Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька центральна районна лікарня» Бобринецької районної ради щодо проведення обстеження та надання довідки для отримання путівки на санаторно-курортне лікування (а.с.13, 14).

Судом доуваги неприймається копії листа Бобринецької центральної районної лікарні від 26.07.2018 року №663 щодо розгляду скарг ОСОБА_1 на Бобринецьку центральну районну лікарню, правил перебування пацієнтів у Бобринецькій центральній районній лікарні (а.с.15), акт від 22 червня 2018 року(а.с.46), документів щодо проходження МСЕК (а.с.63-71), виписного епікризу №2433, свідоцтва про хворобу №1034 (77-80), епікризів №2046, 1145, 1819, 1819 (а.с.131-135), оскільки не стосуються події звернення позивача за довідкою для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, тобто не містять інформації щодо предмета доказування, а тому значення для розгляду справи не мають.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004).

Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у п.2 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», звертає увагу судів на те, що розглядаючи позови вказаної категорії, необхідно мати на увазі, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності неправомірних дій, причинного зв`язку між шкодою і діями та вини особи, що завдала шкоду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним факт завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із ненаданням позивачу рекомендацій для направлення на санаторно-курортне лікування. При цьому, відповідачем не доведено відсутність своєї вини в ненаданні позивачу рекомендацій для направлення на санаторно-курортне лікування, який як учасник бойових дій мав право на подачу довідки за формою №070/о для реалізації права на належне звернення за безоплатним забезпеченням санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Виходячи з обставин справи, принципів справедливості і розумності, приймаючи до уваги характер та глибину моральних страждань позивача, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині визнання неналежною надання ОСОБА_1 медичної допомоги Комунальним некомерційним підприємством «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради та стягненні з Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди. А в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому при зверненні до суду з цим позовом судовий збір не сплачував. За таких обставин, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 962 грн. 48 коп. в рахунок компенсації судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 3, 8, 49 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 6, 7, 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» 19 листопада 1992 року № 2801-XII, ст.12 Закону України «Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту», Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 446, Інструкцією про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 04.11.2016 року № 591, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 070/о «Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування», затвердженої наказ Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 року №110, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради про визнання неналежною надання медичної допомоги та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неналежною надання ОСОБА_1 медичної допомоги Комунальним некомерційним підприємством «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 47000 гривень відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради в дохід держави 962 (дев`ятсот шістдесят дві) гривень 48 (сорок вісім) копійок в рахунок компенсації судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , п.і. 27200.

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради, код ЄДРПОУ 01995108, місцезнаходження: вул. 16 Березня, 82, м. Бобринець Кіровоградської області, п.і. 27200.

Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.

Суддя В.В. Бондаренко