Постанова

від 14.07.2021 по справі 400/2564/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2564/19

Суддя першої інстанції: Птичкіна В.В.

Час та місце ухвалення судового рішення --:-- , м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 19.10.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2019р. товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико (надалі - ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) про скасування рішення від 29.07.2019р. №20 про стягнення суми штрафу в розмірі 2958,64грн. та нарахування пені в розмірі 81430,17грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недоїмка із сплати страхових внесків у сумі 27282грн., на яку нараховані штраф та пеня, виникла у позивача після 01.01.2011р., що виключає притягнення його до відповідальності на підставі п. 2 ч. 9 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Крім того, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не нараховуються штраф і пеня.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2020р. позов задоволено частково; скасоване рішення від 29.07.2019р. №20 в частині нарахування ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико пені в сумі 914,43грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, сторони у справі подали апеляційні скарги, в яких посилаються на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просять: позивач рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; відповідач - рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико зазначає, що підстави для притягнення до відповідальності страхувальників, встановленої п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за несвоєчасну сплату страхових внесків (фінансових санкцій), обов`язок сплати яких виник після 01.01.2011р. відсутні, а тому пенсійним органом протиправно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.

ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначає, що нарахування пені на суму фінансових санкцій відповідає вимогам законодавства, а тому рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 29.07.2019р. №20 в частині нарахування позивачу пені в сумі 914,43грн. є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають частковому задоволенню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №2а-4751/10/1470 від 06.08.2010р. стягнуто з ВТВП ВАТ Ніко на користь Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва заборгованість по страховим внескам на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за листопад - грудень 2005р., за період з січня - грудень 2006р., за період з січня - грудень 2007р., за період з січня - грудень 2008р., за період з січня - грудень 2009р., за січень - травень 2010р. в сумі 52822,10грн. /а.с.34/

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2010р. у справі №2а-4751/10/1470 розстрочене виконання постанови суду від 10.09.2010р. у справі №2а4751/10/1470 про стягнення з ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико на користь Управління ПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва 52822,10грн., згідно наступного графіка: жовтень 2010р. - 2200,92грн.; листопад 2010р. - 2200,92грн.; грудень 2010р. - 2200,92грн.; січень 2011р. - 2200,92грн.; лютий 2011р. - 2200,92грн.; березень 2011р. - 2200,92грн.; квітень 2011р. - 2200,92грн.; травень 2011р. - 2200,92грн.; червень 2011р. - 2200,92грн.; липень 2011р. - 2200,92грн.; серпень 2011р. - 2200,92грн.; вересень 2011р. - 2200,92грн.; жовтень 2011р. - 2200,92грн.; листопад 2011р. - 2200,92грн.; грудень 2011р. - 2200,92грн.; січень 2012р. - 2200,92грн.; лютий 2012р. - 2200,92грн.; березень 2012р. - 2200,92грн.; квітень 2012р. - 2200,92грн.; травень 2012р. - 2200,92грн.; червень 2012р. - 2200,92грн.; липень 2012р. - 2200,92грн.; серпень 2012р. - 2200,92грн.; вересень 2012р. - 2200,92грн. /а.с.35/

В рахунок погашення розстроченої суми стягнення за вищезазначеним судовим рішенням від ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико надійшло 25540,10грн., останнє надходження 07.12.2011р. в сумі 2200,92грн. Отже, залишок боргу по страховим внескам на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування по постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2010р. у справі №2а-4751/10/1470 склав 27282грн. (недоїмки по страховим внескам, нарахованим за період травень 2008-квітень 2010р.). /а.с.36-37/

Згідно звітів про нарахування внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за травень 2010р. - грудень 2010р. ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико нараховано 10910,66грн. /а.с.38/

Рішеннями ГУ ПФУ в Миколаївській області від 02.07.2013р. №№ 361, 362, 363, за несвоєчасно сплачені (несвоєчасно перераховані) суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 20.06.2008р. по 10.07.2018р. (остання дата сплати), нараховано ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико штрафні санкції в розмірі 2958,64грн. та пеню у розмірі 81430,17грн. /а.с.70-73/

В рахунок погашення вищезазначених нарахувань ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико сплачено: 08.07.2010р. - 1134,08грн.; 10.08.2010р. - 1483,09грн.; 30.09.2010р. - 1227,43грн.; 08.11.2010р. - 2721,05грн.; 07.12.2010р. - 1447.70грн; 13.12.2010р. - 2200,92грн.; 30.12.2010р. 696,39грн.; 05.08.2013р. - 510грн.; 25.12.2013р. - 352,41грн.; 13.03.2014р. - 293,56грн.; 23.04,2014р. - 267,44грн.; 06.06.2014р. - 254,61грн.; 01.10.2014р. - 253,59грн.; 05.11.2014р. - 2812,25грн.; 05.02.2015р. - 324,03грн.; 22.07.2015р. - 402,11грн.; 16.10.2015р. - 566,16грн.; 20.11.2015р. - 845,28грн.; 10.07.2018р. - 22930,56 грн. /а.с.40-42/

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.08.2005р. у справі №10/252/05 порушено справу про банкрутство ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. /а.с.90/

09.03.2017р. до господарського суду Миколаївської області управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Миколаївській області до ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико подано позовну заяву про стягнення заборгованості в сумі 4351,44грн. /а.с.107-108/

Рішенням господарського суду Миколаївської області у справі від 23.05.2017р. №915/173/17 стягнуто з ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико на користь Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області грошові кошти на суму 4351,44грн. /а.с.110-111/

10.07.2018р. ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико було сплачено поточну заборгованість на суму 22930,56грн. за рішенням господарського суду Миколаївської області № 915/173/17 від 23.05.2017р. /а.с.40/

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.12.2018р. у справі №10/252/05 затверджено звіт арбітражного керуючого Родченко К.О. про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТДВ МВТВП Нико за період з 06.06.2014р. по 28.07.2015р. та з 13.09.2016р. по 04.07.2017р. у загальній сумі 83428,06грн.; затверджено звіт арбітражного керуючого Ковиньової О.Ю. про нарахування та сплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТДВ МВТВП НИКО станом на 14.12.2018р. у загальній сумі 123160,8грн.; затверджено звіт керуючого санацією ТДВ МВТВП Нико за наслідками процедури санації; припинено процедуру санації у справі №10/252/05 про банкрутство ТДВ МВТВП Нико ; затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів ТДВ МВТВП Нико та боржником в особі керуючого санацією Самофалова С.В., у справі №10/252/05 про банкрутство ТДВ МВТВП Нико , затверджену комітетом кредиторів боржника (протокол засідання комітету кредиторів від 05.10.2018р.); припинено повноваження керуючого санацією та розпорядника майна боржника. Провадження у справі закрито. /а.с.10-16/

Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.07.2019р. №20, на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовано до ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико штраф у розмірі 2958,64 грн. та нараховано пеню - 81430,17грн. за період з 20.06.2008р. по 10.07.2018р. /а.с.9/

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені, ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико звернулося до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до наступних висновків.

Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі - Закон України №1058-IV, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, тобто до 01.01.2011р.) визначено, що страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч.2,6,9,12 ст.20 Закону України №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.п.1, 2, 5, 6, 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст.11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у п.п.1, 2, 4 ст.14 цього Закону, - календарний місяць. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушені законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч.2 ст.106 Закону України №1058-IV (в редакції до 01.01.2011р.) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 ч. 9 ст.106 Закону України №1058-ІV у редакції, що діяла до 01.01.2011р., було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 01.01.2011р. Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010р. № 2464-VІ (надалі - Закон України №2464-VІ) наведена вище норма матеріального права із Закону України №1058-ІV була виключена.

Відповідно до положень абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.9.1 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (надалі - Інструкція №21-1), до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Отже, після набрання чинності Законом України №2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості із страхових внесків, яка виникла до 01.01.2011р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2020р. у справі №805/1452/16-а.

Так, оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.07.2019р. №20, на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , застосовано до ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико штраф у розмірі 2958,64грн. та нараховано пеню - 81430,17грн. за період з 20.06.2008р. по 10.07.2018р. /а.с.9/

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій та пені за вищезазначеним рішенням, борг на які вони нараховані виник за період з 20.06.2008р. по 12.08.2013р.

На підставі вищенаведеного суд вважає обґрунтованим та правомірним притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.2 ч.9 ст. 106 Закону України №1058-IV у редакції до 01.01.2011р., за несплату страхових внесків, нарахованих по грудень 2010р. включно.

Разом з тим, нарахування штрафу у розмірі 132,48грн. та пені у розмірі 3614грн. на заборгованість в розмірі 1324,78грн. (виникла 20.01.2011р.) та пені у розмірі 914,43грн. на заборгованість у розмірі 510грн. є протиправним, скільки вказана заборгованість виникла після 01.01.2011р. /а.с.73/

Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.07.2019р. №20 є правомірним в частині застосування до ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико штрафу у розмірі 2826,16грн. та нарахування пені у розмірі 76902,17грн., оскільки вказаний борг виник до 01.01.2011р.

Щодо посилань відповідача на мораторій на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992р. №2343-XII (надалі - Закон України №2343-XII, в редакції чинній до 19.01.2013р.) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Так, згідно з абз.24 Закону України №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз.4 ч.4 ст.12 Закон України №2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з ч.4, 7 ст.12 Закону України №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

19.01.2013р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011р. №4212-VI (надалі - Закон України №4212-VI), яким Закон України №2343-ХІІ викладено в новій редакції, а саме пунктом 1-1 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України №4212-VI (цим пунктом розділ Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України №4212-VI доповнено згідно із Законом України від 02.10.2012р. №5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим законом.

Після 19.01.2013р. правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів регулювався ст.19 Закону України №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VI).

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 вищезазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами 3, 4 ч.3 ст.19 Закону України №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VI) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в ч.5 цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Статті 1 і 12 Закону України №2343-ХІІ у редакції, чинній до 19.01.2013р., у їх системному зв`язку свідчать про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

При цьому мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Колегія суддів вказує на те, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10), а висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до ст.12 Закону України №2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19.01.2013р.), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11.

Правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом України №4212-VI не змінилося.

Передбачена ч.4 ст.12 Закону України №2343-ХІІ у редакції, чинній до 19.01.2013р., заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у ст.1 цього Закону.

Доцільність такого застосування ст.12 Закону України №2343-ХІІ у редакції, чинній до 19.01.2013р., полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону України №2343-ХІІ, становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.

У зв`язку із зазначеним, при застосуванні ст.12 Закону України №2343-ХІІ у редакції, чинній до 19.01.2013р., обов`язковому врахуванню підлягає і ст.1 цього закону.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі № 826/3106/18.

Так, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.08.2005р. у справі №10/252/05 порушено справу про банкрутство ТДВ Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. /а.с.90/

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.12.2018р. у справі №10/252/05 затверджено звіт арбітражного керуючого Родченко К.О. про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТДВ МВТВП Нико за період з 06.06.2014р. по 28.07.2015р. та з 13.09.2016р. по 04.07.2017р. у загальній сумі 83428,06грн.; затверджено звіт арбітражного керуючого Ковиньової О.Ю. про нарахування та сплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТДВ МВТВП НИКО станом на 14.12.2018р. у загальній сумі 123160,8грн.; затверджено звіт керуючого санацією ТДВ МВТВП Нико за наслідками процедури санації; припинено процедуру санації у справі №10/252/05 про банкрутство ТДВ МВТВП Нико ; затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів ТДВ МВТВП Нико та боржником в особі керуючого санацією Самофалова С.В., у справі №10/252/05 про банкрутство ТДВ МВТВП Нико , затверджену комітетом кредиторів боржника (протокол засідання комітету кредиторів від 05.10.2018р.); припинено повноваження керуючого санацією та розпорядника майна боржника та провадження у справі закрито. /а.с.10-16/

Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів почав діяти з 29.08.2005р., отже, всі вимоги, заявлені після цієї дати, є поточними, а відтак, поточною є заборгованість позивача із страхових внесків, за несвоєчасну сплату яких до нього застосований штраф та нарахована пеня за оскаржуваним рішенням відповідача від 29.07.2019р. №20.

Відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 6 ст.139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви згідно платіжного доручення від 15.08.2019 № 516 в сумі 1921грн.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то понесені позивачем судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, підлягають стягненню на його користь в частині задоволених позовних вимог з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в розмірі 153,68грн.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.07.2019р. №20 в частині застосування до товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико штрафу у розмірі 132,48грн. та нарахування пені у розмірі 4528грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико судовий збір сплачений за подання позову у розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 68 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.