Постанова

від 14.07.2021 по справі 640/22309/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/22309/18

адміністративне провадження № К/9901/3837/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л .,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (головуючий суддя Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О .І.) у справі за адміністративним позовом Корпорації Об`єднання підприємств Марс до Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Корпорація Об`єднання підприємств Марс звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) щодо несписання безнадійного податкового боргу позивача у розмірі 971844 грн податку на прибуток, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000872260, включаючи штрафні санкції та пеню за несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання; зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві списати Корпорації Об`єднання Підприємств Марс безнадійний податковий борг з податку на прибуток у сумі 971844 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000872260, включаючи штрафні санкції та пеню за несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено . Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу Корпорації Об`єднання підприємств Марс у розмірі 971844 грн, податку на прибуток, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000872260, включаючи штрафні санкції та пеню за несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання. Зобов`язано відповідача списати Корпорації Об`єднання підприємств Марс безнадійний податковий борг з податку на прибуток у сумі 971 844 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000872260, включаючи штрафні санкції та пеню за несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання. Стягнуто з ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 40 849,16 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року залишити в силі.

У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , згідно зі статтею 52 КАС України, проведено заміну відповідача ГУ ДФС у м. Києві на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві .

Позивач, скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Корпорація Об`єднання підприємств Марс 21 червня 2018 року звернулася до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві із заявами про списання з 1 серпня 2017 року безнадійного податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000872260.

Проте, заяви позивача контролюючими органами не розглянуті, безнадійний податковий борг не списано.

Не погоджуючись з тим, що відповідачем після подання позивачем заяви про списання безнадійного податкового боргу не було прийнято відповідного рішення про списання такого боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у серпні 2018 року ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з Корпорації Об`єднання підприємств Марс податкового боргу у розмірі 972353,99 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2018 року відкрито провадження у справі № 826/13128/18. Згідно з даними КП Діловодство спеціалізованого суду , на час розгляду цієї справи, рішення у справі № 826/13128/18 не прийнято. З урахуванням наведеного та виходячи з визначення безнадійної заборгованості суд зазначив, що податковий борг у розмірі 972353,99 грн не відповідає ознаці, визначеній підпунктом а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), враховуючи, що судом прийнято до розгляду вимоги щодо стягнення боргу з Корпорації Об`єднання підприємств Марс . Крім того, судом першої інстанції в обґрунтування рішення зазначено, що саме у межах справи № 826/13128/18 підлягають встановленню обставини щодо підстав та строків виникнення податкового боргу та наявності підстав для стягнення зазначених коштів, в тому числі з урахуванням строків давності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що податковий борг з податку на прибуток, який виник у результаті несплати позивачем суми грошового зобов`язання у розмірі 972353,99 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000872260, набув статусу безнадійного боргу та підлягає списанню.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Абзацом першим пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу другого пункту 87.9 статті 87 ПК України , спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зміст положень пункту 87.9 статті 87 ПК України вказує на те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 березня 2019 року (справа №810/315/17) та від 22 квітня 2019 року (справа №804/15898/15) .

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За правилами пункту 101.1 статті 101 ПК України , списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України , контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №844/24376 (далі ? Порядок №577).

Підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577 передбачає, що під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 , визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Згідно із пунктами 4.3-4.5 Порядку №577 , в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року (справа №813/4430/16), від 9 липня 2019 року (справа №0240/2269/18-а) та від 23 грудня 2019 року (справа №813/3277/18).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року №765 було затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (був чинним до 10 червня 2016 року), положеннями якого визначено, що: з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником (пункту 1 розділу ІІ); форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою (пункт 11 розділу ІІ); нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов`язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов`язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (пункти 1, 2 розділу ІІІ); у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункт 1 розділу V).

Отже, зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

Таким чином, картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми заборгованості, яка є безнадійною, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Отже, відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права товариства є зобов`язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа №810/5997/15) .

Отже, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Разом з тим, розглядаючи даний спір суд першої інстанції дійшов висновку про те, що контролюючим органом доведено правомірність неприйняття рішення щодо списання податкового боргу Корпорації Об`єднання підприємств Марс у розмірі 971844 грн, як безнадійного. При цьому зазначив, що провадження у справі про стягнення податковим органом з позивача суми боргу, судом відкрито до подання позивачем цього позову, а тому саме у межах справи № 826/13128/18 підлягають встановленню обставини щодо підстав та строків виникнення податкового боргу та наявності підстав для стягнення зазначених коштів, в тому числі з урахуванням строків давності.

У свою чергу суд апеляційної інстанції в обґрунтування рішення про задоволення позову зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі №826/2971/14, у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000872260, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1560202 грн відмовлено, а отже сума грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1560202 грн з 8 липня 2014 стала узгодженою та станом на 1 серпня 2014 року набула статусу податкового боргу.

Однак, відповідач в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Згідно із пунктом 131.2 статті 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Відповідач вказує, що сума податкового боргу з податку на прибуток Корпорації Об`єднання підприємств Марс не підпадає під норми встановлені підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України та не набула статусу безнадійний податковий борг. Згідно даних інтегрованої картки платника податків з податку на прибуток, граничний термін звернення до суду щодо стягнення заборгованості спливав 18 серпня 2018 року, тому борг не є безнадійним і наразі податковим органом вживаються заходи стягнення.

Вказані підстави контролюючим органом також зазначалися і у відзиві на адміністративний позов.

При цьому, а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції не було досліджено зазначені обставини та не надано відповідної та належної оцінки.

Крім того, на обґрунтування своїх заперечень відповідачем до суду було надано інтегровані картки Корпорації Об`єднання підприємств Марс за 2014 - 2019 роки (а.с. 53-59).

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій надані контролюючим органом інтегровані картки платника не були досліджені.

Однак, враховуючи те, що у даній справі позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу позивача у розмірі 971844 грн податку на прибуток, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000872260 та зобов`язати відповідача списати безнадійний податковий борг з податку на прибуток у сумі 971844 грн, посилаючись на те, що станом на 1 серпня 2014 року він набув статусу безнадійного, суди попередніх інстанцій мали б перевірити дані інтегрованої картки платника податків та встановити які саме суми, за який період і до якої дати зараховувалися контролюючим органом в погашення податкового боргу саме за наслідками несплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Встановлення всіх зазначених вище обставин є необхідним для висновку про те, чи допущено відповідачем зарахування поточних платежів позивача в рахунок податкового боргу, який, на час таких зарахувань, мав статус безнадійного, поза межами 1095 днів з дня його виникнення.

За інших обставин, Верховний Суд позбавлений можливості оцінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності або відсутності у контролюючого органу обов`язку списання безнадійного податкового боргу позивача у розмірі 971844 грн, оскільки розгляд вказаної позовної вимоги залежить від встановлення повноти та правильності дій відповідача щодо зарахування поточних платежів позивача від початку виникнення такого боргу (19 липня 2014 року), які не встановлено судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України, встановлено що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За наведеного, Верховний Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок недослідження зібраних у справі доказів, що обумовлює часткове задоволення касаційної скарги платника податків, скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, в тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх