Постанова

від 14.07.2021 по справі 908/1602/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Справа№ 908/1602/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - не з`явився,

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Казначеєва Г.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 (повний текст рішення складено 16.04.2021)

у справі № 908/1602/20 (суддя Морозов С.М.)

За позовом Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі

в особі Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд"

про стягнення 888 598,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" про стягнення 888 598,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як власник об`єкта нерухомості, у період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року був фактичним користувачем земельної ділянки із земель комунальної власності, однак плату за користування земельною ділянкою не вносив.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" на користь Запорізької міської ради суму коштів в розмірі 888 598, 08 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" на користь Запорізької місцевої прокуратури №1 суму судового збору в розмірі 13 328, 97 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки викладені в оскаржуваному судовому рішенні не відповідають встановленим обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції не задовольнивши клопотання про відкладення не дав в повному обсязі відповідачу реалізувати свої права в частині подання клопотань, надання пояснень під час судового засідання. Також скаржника зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги той факт, що у спірний період відповідач здійснював всі можливі дії, направлені на укладення договору оренди землі та відповідне набуття прав та обов`язків відповідно до договору, а тому скаржник вважає, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки кондикційного зобов`язання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 19 993 грн. 46 коп.

07.06.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року у справі №908/1602/20 та призначено розгляд справи на 14.07.2021 року.

13.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 14.07.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники прокуратури та позивача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників прокуратури та позивача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.02.2007 року між Запорізькою міською радою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор-Інвест" (орендар) укладено Договір оренди землі (надалі - договір оренди). (а.с. 31-36).

Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець на підставі рішення сьомої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради від 27.12.2006 за №29/87 передає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:032:0083) для розташування супермаркету, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Чарівна.

В матеріалах справи наявне рішення Запорізької міської ради від 27.12.2006 року за №29/87. (а.с. 93-94).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5667 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: вільна від забудови. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 217 869,74 грн. (в цінах 2006 року) (п.п. 2., 3., 5. договору оренди).

Договір укладається на 10 років. (п. 8. договору оренди).

Відповідно до п. 9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 8 435,11 грн. на рік на протязі строку будівництва об`єкта, у розмірі 42 178,70 грн. на рік з дня введення об`єкту до експлуатації, що складає 1% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2006 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.05.2020 року №210602543, 23.11.2016 року було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд", підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу нерухомого майна №4162 від 23.11.2016 року. (а.с. 63-64).

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу нерухомого майна №4162 від 23.11.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд", як покупцем (відповідач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс", як продавцем, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність громадсько-торговельний центр загальною площею 13598,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74. Нежитлова будівля, що відчужується розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:032:0083 площею 1,5667 га, що розташована за адресою: м. Запоріжя, вул. Чарівна, 74. (а.с. 57-62).

При цьому, судом першої інстанції враховано, що після закінчення строку дії Договору оренди землі від 14.02.2007 року, в 2017 році на розгляді Господарського суду Запорізької області перебувала справи №908/576/17 за позовом керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ "Амстор Інвест" про повернення земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:032:0083), за участі ТОВ "Компанія Політрейд", в рішенні від 06.06.2017 року по якій зазначено, що після повернення земельної ділянки ТОВ "Компанія Політрейд" зможе належним чином оформити права користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості по вул. Чарівна, 74 в м. Запоріжжі. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка (кадастровий номер 2310100000:07:032:0083) повернута 06.09.2017 року . (а.с. 126-134).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, у зв`язку із набуттям права власності на вище вказаний об`єкт нерухомості, звертався до позивача із заявою щодо оформлення права оренди земельної ділянки, на якій ця нерухомість розміщена, що вбачається з клопотання №07/17-14 від 14.07.2017 року про надання земельної ділянки в оренду. (а.с. 136).

У відповідь на вказане вище клопотання, Запорізька міська рада листом №1444/02-03 від 03.08.2017 року повідомила відповідача, що останньому необхідно надати до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради оригінал та копії: майнових документів, в т.ч. технічного паспорту БТІ складеного за результатами технічної інвентаризації; рішення минулих років про відведення даної земельної ділянки з правовстановлюючим документом на землю (у разі наявності); нотаріальну згоду попереднього землекористувача на вилучення земельної ділянки; схему розташування запитуваної земельної ділянки та правові документи товариства. (а.с. 137).

Відповідач в свою чергу, уклав договір від 06.06.2017 року року №5494 з ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про виконання робіт з виготовлення копії технічного паспорта, а також уклав договір №008 від 12.03.2018 року щодо підготовки проекту рішення про надання дозволу на користування земельною ділянкою в умовах оренди та договір №18/06/18 від 18.06.2018 року про підготовку договору оренди земельної ділянки. (а.с. 139-140, 142-142, 146-147).

Також в подальшому, на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.05.2018 року №45/87 (а.с. 98) право оренди позивачем оформлено за Договором оренди землі №201807000100147 від 06.08.2018 року, укладеним між Запорізькою міською радою, як орендодавцем, та відповідачем, орендарем. (а.с. 43-49).

Отже, спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що у період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року відповідач був фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля громадсько-торгового центру, однак плату за користування земельною ділянкою не вносив, що і стало причиною виникнення даного спору у даній справі.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17).

Як вже було вище зазначено, відповідач з 23.11.2016 року є власником нежитлової будівлі громадсько-торгового центру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.05.2020 року №210602543. (а.с. 63-64).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оформив право користування земельною ділянкою лише 06.08.2018 року , (договір оренди землі №201807000100147 від 06.08.2018 року, а.с. 43-49), а державну реєстрацію права в державному реєстрі прав здійснено 28.08.2018 року, що вбачається з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. (а.с. 55-56).

Колегія суддів зазначає, що нерухоме майно відповідача знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 2310100000:07:032:0083, площею 1, 5667 га, за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 76.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт обстеження, складений управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради з якого вбачається, що на земельній ділянці загальною площею 1, 5667 га, з кадастровим номером 2310100000:07:032:0083 територія по всьому периметру упорядкована, не занедбана та не огороджена, наявна будівля супермаркету (торговий центр), яка згідно інформаційної довідки х Державного реєстру речових права на нерухоме майно та їх обтяжень №209365396 від 19.05.2020 року згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2016 року №4162 належить ТОВ Компанія Політрейд , а саме будівля супермаркету літ. А 13598,6 м 2 . Поряд розташовані тимчасові споруди торгівлі. На передній частині супермаркету (торгового центру) розташована автостоянка, в`їзд до якої вільний. На задній частині розташована автостоянка із наявною огороже у вигляді металевого паркану та встановленою сторожкою, в`їзд до якої також вільний. Візуально встановлено, що вказана територія упорядкована та обладнана для під`їзду автівок до складських приміщень будівлі (супермаркету). (а.с. 23-26).

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач займав у спірний період земельну ділянку.

Тобто факт використання відповідачем спірної земельної ділянки у спірний період не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач користувався без достатньої правової підстави земельними ділянками, у зв`язку з чим зберіг кошти, він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. а), ч. 1, ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. (ч. 3, ст. 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1, 2, ст. 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Факт використання спірних земельних ділянок без оформлення договору оренди земельної ділянки відповідачем не спростовано.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

В матеріалах містяться витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме №0-8-0.182-1988/117-18 від 05.09.2018 року відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0083 станом на 01.01.2017 року становить 32 911 040, 22 грн., а також №0-8-0.182-1988/117-18 від 05.09.2018 року відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0083 станом на 03.09.2018 року становить 32 911 040, 22 грн. (а.с. 28-29).

Також в матеріалах справи наявний лист ГУ ДПС України у Запорізькій області №35307/10/08-01-49-04 від 15.06.2020 року відповідно до якого, відповідач почав сплачувати орендну плату з 02.10.2018 року за земельну ділянку, в той же час звітність за період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року відсутня. (а.с. 30).

Відповідно до розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою з боку ТОВ КОМПАНІЯ ПОЛІТРЕЙД внаслідок користування земельною ділянкою у період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року, розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року:

- за 2017 рік з 07.09.2017 року по 31.12.2017 року - 312 654, 88 грн.;

- за 2018 рік з 01.01.2018 року по 05.08.2018 року - 575 943, 20 грн.:

Всього 888 598, 08 грн. (а.с. 22).

При цьому, відповідачем не спростовано розмір площі земельних ділянок. В той же час з акту обстеження земельної ділянки від 18.05.2020 року вбачається, що окрім будівлі супермаркету земельна ділянка використовується, як автостоянка.

Окрім того, відповідачем в подальшому взято в оренду всю земельну ділянка відповідно до договору оренди землі №201807000100147 від 06.08.2018 року. (а.с. 43-49).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі в розмірі 888 598, 08 грн. за період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 07.09.2017 року по 05.08.2018 року відповідач фактично був користувачем земельної ділянки на якій розміщене його майно, будівля супермаркету, відповідно у нього виник обов`язок з оплати коштів за фактичне використання земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:07:032:0083 в сумі 888 598, 08 грн., а тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельними ділянками без належних на те правових підстав в сумі 888 598, 08 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було подано до суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення позивачем безпідставно збережених коштів, при цьому ж відповідач не заперечує факт користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо посилань скаржника не безпідставне не відкладення судом першої інстанції судового засідання 06.04.2021 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 29.09.2020 року. (а.с. 83-84).

Відповідно до протоколу судового засідання від 29.09.2020 року в судове засідання з`явився представник відповідача Назаренко С.В. (а.с. 107-108).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 року підготовче судове засідання призначено на 24.11.2020 року. (а.с. 110).

09.11.2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву. (а.с. 120-151).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року викликано представників сторін в підготовче судове засідання 09.02.2021 року. (а.с. 180).

Відповідно до протоколу судового засідання від 09.02.2021 року в судове засідання з`явився представник відповідача Казначеєва Г.Л. (а.с. 203-204).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 06.04.2021 року. (а.с. 206-208).

В свою чергу, відповідач 26.03.2021 року подав клопотання про відкладення розгляду справи призначене на 06.04.2021 року у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні. (а.с. 216-217).

Також, 06.04.2021 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи призначене на 06.04.2021 року у зв`язку з посиленням у м. Києві карантинних заходів з 05.04.2021 року по 16.04.2021 року. (а.с. 223).

Отже, з викладеного вище вбачається, що відповідач приймав участь у підготовчих судових засіданнях, а також подав відзив на позовну заяву, тобто в повній мірі скористався своїми процесуальними правами.

В той же час, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Щодо посилання скаржника на введення у м. Києві посилених карантинних заходів, колегія суддів зазначає, що суди та інші органи державної влади не припиняли роботу на період встановлення карантину, так само, як і адвокати, якими забезпечувалось представництво своїх клієнтів в судах. Змінами до процесуальних кодексів внесеними Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Так статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Крім цього Рада суддів України рекомендувало встановити особливий режим роботи судів України, зокрема - ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, заяви про ознайомлення приймати через дистанційні засоби зв`язку; всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби Державною було здійснено всіх необхідних дій для забезпечення надання можливості адвокатам та адвокатським об`єднанням здійснювати свою професійну діяльність дистанційно.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду справи, а також участь відповідача в підготовчих судових засіданнях та подання відзиву на позов, суд першої інстанції ухваливши рішення по справі в судовому засіданні 06.04.2021 року без участі представника відповідача жодним чином не порушив права на захист відповідача.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Політрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року у справі №908/1602/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року у справі №908/1602/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №908/1602/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.07.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко