Ухвала

від 06.07.2021 по справі 30/126

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"06" липня 2021 р. Справа№ 30/126

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.07.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.04.2007 (повний текст складено 16.04.2007)

у справі №30/126 (суддя Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Приватного підприємства "Транснафтасервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд"

про зобов`язання вчинити певні дії,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд"

до Приватного підприємства "Транснафтасервіс"

про визнання недійсним договору,

встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 в задоволенні первісного позову Приватного підприємства „Транснафтасервіс" відмовлено повністю.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нелора Ленд" та Приватним підприємством „Транснафтасервіс".

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Нелора Ленд право власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, кадастрові номери 3220880900:09:002:0027; 3220880900:09:002:0026; 3220880900:09:002:0025; 3220880900:09:002:0043; 3220880900:09:002:0042; 3220880900:09:002:0041; 3220880900:09:002:0039; 3220880900:09:002:0038; 3220880900:09:003:0024; 3220880900:09:003:0023; 3220880900:09:003:0022; 3220880900:09:003:0021; 3220880900:09:003:0019; 3220880900:09:003:0062; 3220880900:09:003:0020; 3220880900:09:003:0032; 3220880900:09:003:0031; 3220880900:09:003:0030; 3220880900:09:003:0029; 3220880900:09:003:0028; 3220880900:09:003:0027; 3220880900:09:003:0025; 3220880900:09:003:0026; 3220880900:09:003:0045; 3220880900:09:003:0043; 3220880900:09:003:0042; 3220880900:09:003:0041; 3220880900:09:003:0040; 3220880900:09:003:0067; 3220880900:09:003:0059; 3220880900:09:003:0058; 3220880900:09:003:0057; 3220880900:09:003:0056; 3220880900:09:003:0055; 3220880900:09:003:0054; 3220880900:09:003:0053; 3220880900:09:003:0052, державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 666535, ЯД № 666533, ЯД № 666531, ЯД № 666532, ЯД № 666534, ЯД № 679222, ЯД № 679206, ЯД № 679204, ЯД № 679234, ЯД № 679221, ЯД № 679218, ЯД № 679220, ЯД № 679223, ЯД № 679224, ЯД № 678495, ЯД № 679225, ЯД № 679209, ЯД № 679210, ЯД № 679202, ЯД № 679207, ЯД № 679201, ЯД № 679205, ЯД № 679203, ЯД № 679200, ЯД № 679214, ЯД № 679216, ЯД № 679217, ЯД № 679228, ЯД № 679233, ЯД № 679231, ЯД № 679208, ЯД № 679215, ЯД № 679212, ЯД № 679211, ЯД № 679213, ЯД № 679229, ЯД № 679232, ЯД № 679230, ЯД № 679226, ЯД № 679227.

Стягнуто з Приватного підприємства „Транснафтасервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нелора Ленд" 25 500 грн. 00 коп. - державного мита та 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №30/126 скасувати в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" право власності на земельні ділянки з кадастровим номером: 3220880900:09:003:0054 та 3220880900:09:003:0055 та відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Нелора Ленд" в цій частині.

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №30/126, обґрунтовуючи клопотання тим, що з повним текстом рішення ознайомився 15.02.2021, отримавши ухвалу Бориспільського районного суду Київської області від 29.12.2020, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами, в тому числі і оскаржуване рішення.

В обґрунтування апеляційного оскарження скаржник зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі 03.04.2007 власником земельних ділянок за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно. При цьому, скаржник надав копії договорів купівлі-продажу від 09.03.2006, за якими зазначені земельні ділянки були продані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Таврис . Також cкаржником надані копії довіреностей, на підставі яких було вчинено зазначені правочини. З посиланням на вказані документи cкаржник вказує на недійсність договорів від 09.03.2006, за якими земельні ділянки за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 були відчужені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно на користь ТОВ Таврис . Скаржником також надано копії правочинів щодо подальшого відчуження зазначених земельних ділянок на користь інших осіб.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №30/126 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №30/126 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №30/126 за первісним позовом Приватного підприємства "Транснафтасервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" про зобов`язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" до Приватного підприємства "Транснафтасервіс" про визнання недійсним договору.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №30/126 за первісним позовом Приватного підприємства "Транснафтасервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" про зобов`язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" до Приватного підприємства "Транснафтасервіс" про визнання недійсним договору.

11.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ Дістрібьют Плюс надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 справі №30/126. Відновлено ОСОБА_1 строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 справі №30/126. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 справі №30/126. Призначено справу до розгляду на 23.06.2021 .

22.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 справі №30/126 на 06.07.2021.

05.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №30/126 . В обґрунтування зазначеного клопотання останній зазначає, що повісткою про виклик від 02.07.2021 скаржнику необхідно з`явитися 06.07.2021 на 12 год. 00 хв. до СВ Бориспільського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області для участі у допиті свідка у кримінальному провадженні №12021111100000132.

Учасники апеляційного провадження не з`явилися в судове засідання 06.07.2021.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності учасників апеляційного провадження та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами, у зв`язку із чим клопотання скаржника про відкладення задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 06.07.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та додані до неї документи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі № 30/126 не може бути розглянута апеляційним господарським судом та апеляційне провадження слід закрити, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Поряд із цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( Рябих проти Росії , заява №52854/99, пп.51 і 52, ECHR 2003-X).

Також у справі Голуб проти України ЕСПЛ визначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд в своїй практиці наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 910/2635/17, від 19.06.2018 у справі №904/1192/16.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавством передбачений виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Так, відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12 та від 19.09.2018 у справі №910/5459/15-г.

Як зазначалося колегією суддів вище, що в обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі 03.04.2007 власником земельних ділянок за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно. При цьому, до апеляційної скарги скаржником додано копії договорів купівлі-продажу від 09.03.2006, за якими зазначені земельні ділянки було відчужено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Таврис . Також Скаржником надані копії довіреностей, на підставі яких було вчинено зазначені правочини. З посиланням на вказані документи останній вказує на недійсність договорів від 09.03.2006, за якими земельні ділянки за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 були відчужені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно на користь ТОВ Таврис . Скаржником також надано копії правочинів щодо подальшого відчуження зазначених земельних ділянок на користь інших осіб.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що доказів оспорювання та визнання відповідних правочинів недійсними в судовому порядку, станом на дату ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, скаржник апеляційному господарському суду не надав.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як підтверджується матеріалами справи, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі 03.04.2007, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були власниками земельних ділянок за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 відповідно, оскільки здійснили продаж відповідних ділянок на користь ТОВ Таврис ще 09.03.2006. Відтак, наведені скаржником докази та обставини в їх сукупності не дають змоги дійти висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду стосувалось прав та обов`язків самого скаржника та/або ОСОБА_2 .

На переконання колегії суддів, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції права та обов`язки скаржника не вирішувалися, оскільки обов`язковою умовою здійснення захисту прав та інтересів судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Проте, ані скаржник, ані ОСОБА_2 на момент ухвалення оскаржуваного рішення 03.04.2007 прав та обов`язків щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 не мали, в контексті чого відповідні права та обов`язки також не виникали, не змінювалися і не припинялися, у зв`язку з ухваленням оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Як зазначалось вище, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не створює для ОСОБА_1 жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків, оскільки, як вбачається з поданих самим скаржником доказів, права скаржника та ОСОБА_2 щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0055 та 3220880900:09:003:0054 відповідно припинилися 09.03.2006 внаслідок продажу таких земельних ділянок на користь ТОВ Таврис .

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Враховуючи те, що ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішенням не містить вирішення питання про права і обов`язки скаржника, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №30/126 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Заяви ТОВ Дістрібьют Плюс про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача та ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 колегією суддів не розглядались, у зв`язку із закриттям апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №30/126 закрити.

Матеріали справи №30/126 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст ухвали складено 09.07.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв