Постанова

від 20.09.2021 по справі 30/126

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 30/126

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2021 року (головуючий - Куксов В. В., судді: Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Транснафтасервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд"

про зобов`язання вчинити певні дії,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд"

до Приватного підприємства "Транснафтасервіс"

про визнання недійсним договору

ХРОНОЛОГІЯ ТА СУТЬ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Приватне підприємство "Транснафтасервіс" (далі - ПП "Транснафтосервіс", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелора Ленд" (далі - ТОВ "Нелора Ленд", відповідач) про зобов`язання передати оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки згідно переліку.

2. Позов мотивований невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельних ділянок від 01.12.2006.

3. ТОВ "Нелора Ленд" звернулося до ПП "Транснафтосервіс" з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2006 та визнання права власності на земельні ділянки згідно з переліком, які розташовані у с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2007 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок від 01.12.2006; визнано за ТОВ "Нелора Ленд" право власності на земельні ділянки, розташовані на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220880900:09:003:0054, 3220880900:09:003:0055.

5. Рішення Господарського суду м. Києва від 03 квітня 2007 року в апеляційному, касаційному порядку або за нововиявленими обставинами не переглядалось.

6. У лютому 2021 року особа, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник), звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси.

7. В обґрунтування права на апеляційне оскарження ОСОБА_1 стверджує про те, що на момент прийняття рішення суду першої інстанції він та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) були власниками земельних ділянок з кадастровими номерами 3220880900:09:003:0054, 3220880900:09:003:0055 (далі - спірні земельні ділянки), а отже право власності на ці ділянки не могло бути визнано за відповідачем у судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Апеляційний суд встановив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Станом на момент прийняття рішення суду скаржник та ОСОБА_2 вже не були власниками спірних земельних ділянок, оскільки відчужили їх на користь ТОВ "Таврис" за договорами купівлі-продажу від 09.03.2006, які є чинними, недійсними у встановленому порядку не визнавалися. Отже, речові права скаржника на земельну ділянку припинилися до винесення судового рішення внаслідок її продажу, а тому оскаржуване рішення не створює для скаржника жодних правових наслідків та відсутній будь-який правовий зв`язок між скаржником та сторонами спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

11. Апеляційний суд у порушення статей 198, 236, 254, 264 ГПК України не взяв до уваги доводи скаржника про те, що він та ОСОБА_2 були власниками спірних земельних ділянок у період з 2006 по 14.05.2020, що підтверджується відповідними первинними документами, та не надавали згоди на відчуження цих ділянок у 2006 році. Договори купівлі-продажу від 09.03.2006 укладені особою за підробленими документами, яка не мала права діяти від імені скаржника та ОСОБА_2 , а отже є недійсними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

12. Приписами частини 2 статті 300 ГПК України встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

13. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

15. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

17. У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

18. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

19. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

20. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

21. Верховний Суд звертається до власних правових висновків в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.

22. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

23. Вирішуючи питання про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд встановив, що на момент прийняття рішення суду першої інстанції скаржник та ОСОБА_2 вже не були власниками спірних земельних ділянок у зв`язку з їх відчуженням на користь ТОВ "Таврис" за договорами купівлі-продажу від 09.03.2006.

24. Заперечення скаржника проти таких висновків апеляційного суду зводяться до того, що вказані договори купівлі-продажу укладені від імені скаржника та ОСОБА_2 третіми особами за підробленими документами, а отже відчуження земельних ділянок здійснено незаконно, без згоди їх дійсних власників, а відповідні правочини з відчуження є недійсними. Вказані обставини, на переконання скаржника, свідчать про те, що у період з 2006 по 2020 рік спірні земельні ділянки не вибували з власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

25. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

26. У статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: (1) якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або (2) недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

27. Згідно з частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

28. Верховний Суд зазначає, що укладення договору купівлі-продажу від імені продавця іншою особою з перевищенням повноважень, на що посилається скаржник в обґрунтування свого статусу власника земельної ділянки, не робить такий договір нікчемним. Цей договір є оспорюваним правочином і, як встановлено судом, на день звернення з апеляційною скаргою він не визнаний недійсним, що в силу статті 204 ЦК України свідчить про здатність правочину створювати обумовлені ним правові наслідки (у даному випадку - перехід права власності на земельну ділянку від скаржника до іншої особи).

29. Оскільки апеляційним судом не було встановлено, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок було визнано недійсними, такі договори є чинними та свідчать про втрату скаржником речових прав на земельну ділянку внаслідок її відчуження на користь іншої особи.

30. Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 не було розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких скаржник і не містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, що були предметом розгляду суду.

31. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження вказаного рішення місцевого суду та закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

32. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

33. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувана ухвала прийнята за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

34. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2021 року у справі № 30/126 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.