Постанова

від 07.07.2021 по справі 235/6807/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 235/6807/20

провадження № 61-3683св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Іванівська сільська рада Покровського району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді: Величко О. В., від 18 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., від 17 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Іванівської сільської ради Покровського району про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2003 року

Позивач стверджувала, що прийняла спадщину та 01 жовтня 2020 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з наданих документів нотаріус встановив, що прибудова літ. а1-1 , тамбур літ. а2-1 , гараж літ. Ж-1 , літня кухня літ. З-1 , сарай літ. И-1 побудовані без дозвільних документів.

Вчинити дії для узаконення самочинно збудованих будівель та споруд на теперішній час неможливо, оскільки власник будинку помер.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,1 кв. м., житловою - 39,5 кв. м.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили із того, що внаслідок самочинного будівництва (зведення прибудов, господарських споруд) спірний будинок втратив тотожність з тим, який спадкодавець отримав у власність згідно договору купівлі-продажу у 2003 році, зокрема житлова площа будинку, змінилась із 38,1 кв. м на 39,5 кв. м., а загальна площа із 49,9 кв. м. на 73,1 кв. м. Судами наголошено на тому, що позивач не позбавлена права звернутись до суду з позовом про визнання прав забудовника спірного будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 березня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 235/6807/20 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 640/19467/17,

від 13 березня 2019 року у справі № 521/3849/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Наголошує на тому, що право власності на спадкове майно, яке має самочинні прибудови, спадкоємець може успадкувати в обсязі, що належав спадкодавцю та був ним правомірно набутий, тобто без врахування самочинних будівель і споруд.

Звертає увагу на визнання відповідачем позову.

Стверджує, що визнання права власності на житловий будинок, який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2003 року, це єдиний спосіб вирішити долю цього нерухомого майна, оскільки в такому випадку вона отримає право, вчиняти дії спрямовані на узаконення самочинних споруд, у тому числі в межах процедури будівельної амністії .

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2003 року придбала у власність житловий будинок з господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа житлового будинку - 49,9 кв. м, житлова - 38,1 кв. м, господарські споруди: сараї, туалет, літня кухня-сарай, льох, паркан.

Згідно довідки Іванівської сільської ради за № 524 від 26 серпня 2020 року при упорядкуванні нумерації будинків по АДРЕСА_4 (рішення сесії № У/24-2 від 23 квітня 2009 року Про затвердження назв вулиць та провулків населених пунктів Іванівської сільської ради ) будинку, який на праві особистої власності належить ОСОБА_2 , замість номера НОМЕР_2 присвоєно номер НОМЕР_1 .

Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 21 серпня 2020 року, у домоволодінні по АДРЕСА_1 в 2009 році збудовано: прибудову літ. а1-1 , тамбур літ. а2-1 , навіс літ. а3-1 , навіс літ. а4-1 ; в 2010 році збудовано: гараж літ. Ж-1 , літня кухня літ. З-1 ; сарай літ. И-1 ; в 2011 році збудовано: навіс літ. К-1 , літній душ літ. Л-1 , убиральня

літ. М-1 . Після чого загальна площа будинку змінилась із 49,9 кв. м

(2003 рік) на 73,1 кв. м (2020 рік), а житлова площа із 38,1 кв. м (2003 рік) на 39,5 кв. м (2020 рік).

Згідно довідки № 858/01-02 від 27 серпня 2020 року КП Бюро технічної інвентаризації м. Покровська прибудова літ. а1-1 , тамбур літ. а2-1 , гараж літ. Ж-1 , літня кухня літ. З-1 , сарай літ. И-1 у спірному будинку збудовані без дозвільних документів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Другої покровської державної нотаріальної контори Донецької області із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_2

01 жовтня 2020 року постановою державного нотаріуса Другої покровської державної нотаріальної контори Радочиної О. І. відмовлено у видачі

ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, оскільки з наданих документів на житловий будинок вбачається, що прибудова літ. а1-1 , тамбур літ. а2-1 - збудовані самочинно, у зв`язку з чим змінена загальна площа житлового будинку, яка становить 73,1 кв. м - замість 49,9 кв. м, та житлова площа, яка становить 39,5 кв. м - замість 38,1 кв. м, крім того господарські споруди: гараж літ. Ж-1 , літня кухня літ. З-1 , сарай

літ. И-1 збудовані без дозвільних документів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У розглядуваній справі предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, до якого за життя спадкодавця були здійснені самочинні прибудови та спадкодавцем не було вирішено питання щодо їх узаконення.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша

статті 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270

ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частини першої-другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі

№ 6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якоюу розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

При цьому в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 Верховний Суд зауважив, що норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.

Верховним Судому постанові від 15 квітня 2020 року у справі

№ 307/3957/14-ц звернуто увагу на те, що внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції об`єкт нерухомого майна втрачає тотожність із тим, на який власником було отримано право власності.

Відповідно до відомчих будівельних норм - ВСН 61-89(р) Реконструкция и капитальный ремонт жилых домов. Нормы проектирования , які застосовувались в Україні до 01 січня 2010 року:

реконструкція житлового будинку це комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів, пов`язаних зі зміною основних техніко-економічних показників житлового будинку (кількості і площі квартир, будівельного обсягу та загальної площі будинку) або його призначення і здійснюються з метою поліпшення умов проживання та приведення експлуатаційних показників житлового будинку до рівня сучасних вимог. Реконструкція житлового будинку може включати: зміну планування приміщень, зведення надбудов, вбудов, прибудов, а при наявності обґрунтувань - часткове розбирання будівлі; підвищення рівня інженерного обладнання, включаючи зовнішні мережі (крім магістральних); заміну зношених та морально застарілих конструкцій та інженерного обладнання на сучасні, більш надійні і ефективні, що поліпшують експлуатаційні показники житлового будинку; поліпшення архітектурної виразності будівлі, а також благоустрій прилеглої території.

Відповідно до пункту 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

від 22 липня 2009 року № 295, які були чинними в Україні із 01 січня

2010 року:

реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників;

прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

ДБН В 2.2.-15:2019 Житлові будинки. Основні положення затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 87 від 26 березня 2019 року

(зі змінами внесеними Наказом № 178 від 08 серпня 2019 року), які є чинними в Україні із 01 грудня 2019 року, не передбачають іншого, ніж вищенаведені, визначення терміну реконструкція житлового будинку.

У розглядуваній справі встановлено, що житловий будинок набутий у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу

від 23 липня 2003 року зазнав реконструкції внаслідок здійснення прибудови до будинку, яка істотним чином вплинула на його технічні характеристики, зокрема загальна площа будинку збільшилась на 46,5 %, створені нові приміщення в будинку, змінилась як площа забудови так і геометричні розміри будинку.

При цьому вказана прибудова не є окремо розташованим об`єктом, а пов`язана із будинком спільними капітальними стінами, дахом, комунікаціями та стала його невід`ємною частиною.

Таким чином внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції, житловий будинок втратив тотожність із тим, на який ОСОБА_2 було отримано право власності за договором купівлі-продажу від 23 липня

2003 року.

З урахуванням обставин розглядуваної справи колегія суддів відхиляє, як нерелевантні посилання касаційної скарги на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 640/19467/17, та постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3849/16-ц.

Так у справі № 521/3849/16-ц суди, визнаючи право власності на спадковий житловий будинок без самочинно збудованих споруд, встановили, що такі споруди (літня кухня, сараї, убиральня, навіс, літній душ) зведені окремо від будинку.

У справі № 640/19467/17 самочинно збудованими були два гаражі та сарай (тобто, окремо розташовані об`єкти), а саме по собі переобладнання одного з існуючих приміщень будинку площею 9 кв. м із кухні в житлову кімнату, не призвело до істотної зміни технічних характеристик будинку.

Отже обставини встановлені у справах № 640/19467/17 та № 521/3849/16-ц принципово відрізняються від обставин розглядуваної справи, де внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції житлового будинку його площа змінилась на 46,5%,створені нові приміщення в будинку, змінилась як площа забудови так і геометричні розміри будинку.

Відповідно до пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Судами попередніх інстанцій роз`яснено ОСОБА_1 право заявити вимоги про визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 прав забудовника спірного житлового будинку, після чого вона отримає можливість вчинити дії спрямовані на узаконення проведеної реконструкції та реєстрацію за собою права власності на будинок.

Доводи касаційної скарги щодо визнання позову відповідачем не впливають на правильність вирішення справи судами попередніх інстанцій, оскільки за змістом частини четвертої статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову є підставою для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог лише за наявності для того законних підстав.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, не спростовують висновків суддів попередніх інстанцій по суті вирішення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 , 402 , 409 , 410 , 416 , 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 18 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович