Постанова

від 14.07.2021 по справі 193/1349/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3873/21 Справа № 193/1349/19 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/1349/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Олександро-Володимирівське",

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року, яке ухвалене суддею Шумською О.В. в селищі Софіївці Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 липня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" (надалі - СФГ "Олександро-Володимирівське") про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 10 березня 2005 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №020362 на підтвердження права власності на земельну ділянку, площею 6,5077 га, розташовану на землях Миколаївської сільської ради Софіївського району, кадастровий номер 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому зазначена земельна ділянка була передана в оренду СФГ "Олександро-Володимирівське".

Починаючи з 2010 року позивачка не отримувала орендної плати за договором, у зв`язку з чим, через свого представника - дочку ОСОБА_2 , вимушена була звернутися до відповідача з цього приводу. Під час спілкування з Головою фермерського господарства представнику позивачки повідомили, що договір оренди земельної ділянки укладено строком на 49 років, а ОСОБА_1 нібито, отримала усю орендну плату наперед.

Окрім цього, у ОСОБА_1 був відсутній другий примірник цього Договору, у зв`язку з цим 12 червня 2019 року позивачка звернулася із заявою до Софіївської РДА та отримала копію вказаного договору оренди. При ознайомленні з отриманими документами було встановлено, що зазначений договір б\н укладено 01 квітня 2014 року, згідно умов якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надала, а відповідач - орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 6,5077 га.

04 липня 2019 року адвокатом позивачки було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухому майно №172677730, з якої вона дізналася, що право оренди відповідача за вищезазначеним договором зареєстроване 16 квітня 2014 року державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Товстухою Юрієм Миколайовичем за №5420681.

Згідно п.8 договору, договір укладено на 49 років, а згідно п.9 договору орендар повинен був вносити орендну плату у грошовій формі щороку в сумі 4 012,28 грн., або щороку в натуральній формі - 3000 кг зернових, насіння - 200 кг, соломи - 1000 кг, відробіткова - при необхідності оранка та культивація присадибних ділянок у розмірі до 0,35 га. Крім того, передбачена допомога на ритуальні послуги (допомога на поховання) в розмірі 500,00 гривень.

Пунктом 10 договору передбачено розмір орендної плати - не менше 3% від нормативної оцінки земельної ділянки та її обчислення з урахуванням коефіцієнту індексації.

При цьому, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в п.6 договору оренди не відповідає дійсності, так як показник нормативної грошової вартості сільськогосподарських угідь станом на 01 січня 2014 року по Дніпропетровській області складав 21 701,35 грн./га, тобто 141 225,88 грн. за належну позивачці земельну ділянку.

З урахуванням положень п.10 договору оренди, відповідачем невірно визначений розмір орендної плати, яка повинна становити 4 236,78 грн., а фактично становить 4 012,28 грн., що є порушенням умов договору та Указу Президента від 02.02.02 року №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) яким запроваджено плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Також просить врахувати, що розмір нормативної грошової оцінки підлягає щорічній зміні.

Порядок виплати орендної плати встановлено п.11 договору - орендна плата сплачується у такі строки: грошова один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; натуральна з першого серпня до першого грудня кожного року на протязі дії договору; відробіткова (оранка та культивація) один раз на рік протягом дії договору за поданою заявою; ритуальні послуги на момент пред`явлення довідки про смерть, довідки про поховання.

Однак, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не здійснював виплати за останні 9 років, в зв`язку з цим виникла заборгованість, що порушує права позивачки, зазначені в п.25 договору оренди.

Пунктом 35 договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

На підставі наведеного, позивачка просила розірвати вищезазначений договір оренди земельної ділянки, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки б/н від 01.04.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ "Олександро-Володимирівське", загальною площею 6,5077 га. кадастровий номер 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - для ведення товарного - сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, зареєстрованого 16.04.2014 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Товстухою Юрієм Миколайовичем за номер запису про інше речове право 5420681 та скасувати його державну реєстрацію.

Зобов`язано СФГ "Олександро-Володимирівське" повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 6,5077 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1225284400:02:004:0422, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Стягнуто з СФГ "Олександро-Володимирівське" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач СФГ "Олександро-Володимирівське" просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, відповідач зазначає, що судом було порушено його право на доступ до правосуддя та не повідомлено про час та місце розгляду справи.

Також, відповідач вказує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена у договорі, відповідає даним з Державного земельного кадастру на 2014 рік, та, згідно ст. 20 Закону України Про оцінку земель , в редакції, що діяла на момент укладення договору, дані про нормативну грошову оцінку землі оформлюються як витяг з технічної документації, а не беруться з урахуванням показників нормативної грошової вартості сільськогосподарських угідь по Дніпропетровській області, як помилково вважає позивачка та суд першої інстанції.

Крім того, на вимогу суду, представником відповідача було надано копії відомостей щодо отримання ОСОБА_1 орендної плати, а оригінали до суду не подавалися, оскільки відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому, позивачкою заявлялося клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яке так і не було вирішено судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Волинець Т.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилися, від позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Волинець Т.В. надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а представник відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" звернувся до суду із повторним клопотанням про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю з`явитись до суду у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Згідно частини 1 статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання, призначене на 29 червня 2021 року, було відкладено за клопотанням представника відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське", яке було мотивоване неможливістю з`явитись до суду у зв`язку з перебуванням у відпустці (а.с. 169).

В судове засідання, призначене на 14 липня 2021 року, представник відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" повторно не з`явився, заявивши клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю з`явитись до суду у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Разом з тим, представником відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" не надано суду докази на підтвердження перебування у відпустці та неможливості прибути до суду, а тому колегія суддів не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників справи, адже, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2005 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №020362 на підтвердження права власності на земельну ділянку, площею 6,5077 га, розташовану на землях Миколаївської сільської ради Софіївського району, кадастровий номер 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9).

04 липня 2019 року адвокатом Волинець Т.В. було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухому майно №172677730, з якої ОСОБА_1 дізналася, що право оренди СФГ "Олександро-Володимирівське" за вищезазначеним договором зареєстроване 16 квітня 2014 року державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Товстухою Юрієм Миколайовичем за №5420681 (а.с.14-15, 19).

Згідно п.8 договору, договір укладено на 49 років, а згідно п.9 договору орендар повинен був вносити орендну плату у грошовій формі щороку в сумі 4 012,28 грн., або щороку в натуральній формі - 3000 кг зернових, насіння - 200 кг, соломи - 1000 кг, відробіткова - при необхідності оранка та культивація присадибних ділянок у розмірі до 0,35 га. Крім того передбачена допомога на ритуальні послуги (допомога на поховання) в розмірі 500,00 гривень.

Пунктом 10 договору передбачено розмір орендної плати - не менше 3% від нормативної оцінки земельної ділянки та її обчислення з урахуванням коефіцієнту індексації.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в п.6 договору оренди не відповідає дійсності, так як показник нормативної грошової вартості сільськогосподарських угідь станом на 01 січня 2014 року по Дніпропетровській області складав 21 701,35 грн./га, тобто 141 225,88 грн. за належну позивачу земельну ділянку.

З урахуванням положень п.10 договору оренди відповідачем СФГ "Олександро-Володимирівське" невірно визначений розмір орендної плати, яка повинна становити 4 236,78 грн. = 3%, а фактично становить 4 012,28 грн., що є порушенням умов договору та Указу Президента від 02.02.02 р. №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) яким запроваджено плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Порядок виплати орендної плати встановлено п.11 договору - орендна плата сплачується у такі строки: грошова один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; натуральна з першого серпня до першого грудня кожного року на протязі дії договору; відробіткова (оранка та культивація) один раз на рік протягом дії договору за поданою заявою; ритуальні послуги на момент пред`явлення довідки про смерть, довідки про поховання.

Однак, відповідач СФГ "Олександро-Володимирівське", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не здійснював виплати за останні 9 років, в зв`язку з цим виникла заборгованість, що порушує права позивача, зазначені в п.25 договору оренди.

Пунктом 35 договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

В зв`язку з вищезазначеними фактами позивач уповноважила адвоката звернутися до Відповідача з приводу отримання довідки щодо усіх сум отриманої орендної плати, оригіналу договору оренди та запропонувала укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди за згодою сторін.

06 липня 2019 року зазначена пропозиція була направлена на адресу Відповідача рекомендованим листом за №4900809152753. Як свідчить інформація на офіційному сайті Укрпошти, зазначений лист був отриманий Відповідачем 11 липня 2019 року, однак, до сьогоднішнього дня ОСОБА_1 не отримала будь-якої відповіді на нього (а.с.20-21).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, станом на день звернення з позовною заявою, відповідачем орендна плата сплачена позивачці не в повному обсязі, що свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що основною підставою для розірвання договору оренди, на яку посилалася позивачка, є істотне порушення відповідачем договору оренди землі, а саме - систематична несплата в повному обсязі (недоплата) орендної плати відповідачем, яку на даний час позивачка не отримала, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено договорів оренди землі, що є підставою для його розірвання у судовому порядку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності представника відповідача, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали цивільної справи не містять відомостей щодо повідомлення відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" про призначення судового засідання на 30 липня 2020 року.

За таких обставин представник відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про розгляд справи судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку не було дотримано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача СФГ "Олександро-Володимирівське" без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13,15,21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, може бути підставою для розірвання такого договору.

Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 6,5077 га, розташована на землях Миколаївської сільської ради Софіївського району, кадастровий номер 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП №020362 від 10 березня 2005 року (а.с. 9).

01 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та СФГ "Олександро-Володимирівське" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 6,5077 га, нормативна грошова оцінка якої становить 133 742,58 грн., розташованої на землях Миколаївської сільської ради Софіївського району, кадастровий номер 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в строкове платне користування СФГ "Олександро-Володимирівське" на 49 років (а.с. 14-15).

Згідно п.9 цього Договору орендар вносить орендну плату у грошовій формі щороку в сумі 4 012,28 грн. або в натуральній формі: 3000 кг зернових, насіння - 200 кг, соломи - 1000 кг, відробіткова про необхідності оранка та культивація присадибних ділянок у розмірі до 0,35 га. Крім того, передбачена допомога на ритуальні послуги (допомога на поховання) в розмірі 500,00 гривень.

Пунктом 10 цього Договору передбачено, що розмір орендної плати становить не менше 3% від нормативної оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації.

Порядок виплати орендної плати встановлено п.11 Договору, а саме: орендна плата сплачується у такі строки: грошова один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; натуральна з першого серпня до першого грудня кожного року на протязі дії договору; відробіткова (оранка та культивація) один раз на рік протягом дії договору за поданою заявою; ритуальні послуги на момент пред`явлення довідки про смерть, довідки про поховання.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в п.6 договору оренди не відповідає дійсності, так як показник нормативної грошової вартості сільськогосподарських угідь станом на 01 січня 2014 року по Дніпропетровській області складав 21 701,35 грн./га, тобто 141 225,88 грн. за належну їй земельну ділянку, а тому у п.10 Договору оренди відповідачем СФГ "Олександро-Володимирівське" невірно визначений розмір орендної плати, яка повинна становити 4 236,78 грн., із подальшою щорічною зміною.

Крім того, на обґрунтування правових підстав для розірвання Договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, зазначила, що відповідач СФГ "Олександро-Володимирівське", в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором, не здійснював виплати за останні 9 років, в зв`язку з цим виникла заборгованість, розмір якої позивачка не зазначила, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Закон України Про оцінку земель визначає, що грошова оцінка земельних ділянок, залежно від призначення та порядку проведення поділяється на два типи: нормативну та експертну.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок, площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою.

Відповідно до Закону України Про оцінку земель та пункту 21 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 № 213 (зі змінами, вредакції на час укладення договору), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки, у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 6,5077 га, розташованої на землях Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підтверджується відповідним витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, виданим територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки, тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2014 року, сторони своїми підписами засвідчили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 133 742,58 грн., й виходячи з цього показника було розраховано розмір орендної плати.

Належних та допустимих доказів того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в п.6 договору оренди не відповідає дійсності, так як показник нормативної грошової вартості сільськогосподарських угідь, станом на 01 січня 2014 року по Дніпропетровській області складав 21 701,35 грн./га, тобто 141 225,88 грн. за належну позивачці земельну ділянку, суду не надано.

Наданий до суду витяг з Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, станом на 01.01.2019 року (а.с. 20-зворот), та сформований в електронному ресурсі Держгеокадастру витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, площею 6,5077 га, з кадастровим номером 1225284400:02:004:0422, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінки якої становить 173 468,66 грн. (а.с. 21), не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки ці дані стосуються нормативної грошової оцінки землі у 2019 році та не можуть бути предметом доказування у спорі щодо визначення нормативної оцінки цієї земельної ділянки у 2014 року та послідуючих роках (по 2018 рік включно).

Отже, позивачка ОСОБА_1 , розпорядившись на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору, не надала суду належних та допустимих доказів щодо невірного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, як наслідок, розміру орендної плати, станом на час укладення Договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2014 року, а тому колегія суддів дійшла висновку про недоведеність та необґрунтованість її позовних вимог.

До того ж, звертаючись до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку із систематичним невиконанням орендарем - СФГ "Олександро-Володимирівське" умов цього договору в частині сплати орендної плати, позивачка взагалі не зазначила, яка ж сума їй не була виплачена.

Посилання ж позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідач СФГ "Олександро-Володимирівське" не здійснював виплати за останні 9 років не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються наданими стороною відповідача відомостями видачі зерна та грошових коштів за 2018 рік (а.с. 38, 43).

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, колегія суддів, в тому числі, керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачкою не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені нею вимоги, а саме, що СФГ "Олександро-Володимирівське" порушені умови Закону України Про оренду землі та Договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2014 року щодо нарахування та виплати орендної плати.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з позивачки ОСОБА_3 на користь СФГ "Олександро-Володимирівське" підлягають стягненню судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 305,20 грн.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське" - задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське про розірвання договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року

Головуючий:

Судді: