Постанова

від 15.07.2021 по справі 352/1035/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 рокуСправа № 352/1035/20 пров. № А/857/11240/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та поліцейського СРПП №4 Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Дричака Івана Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2021 року (суддя Струтинський Р.Р., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 20 травня 2021 року),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - ГУНП) та поліцейського СРПП №4 Богородчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції ГУНП Дричака І.І. (далі - Поліцейський) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.03.2020 серії БАА № 501496 (далі - Постанова) та закрити провадження по справі.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУНП, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач не надав жодних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Наголошує, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу, а саме безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. У розглядуваній справі Поліцейський виявив порушення правил дорожнього руху на яке належним чином відреагував. Результатом чого і стало винесення Постанови. Відтак, вважає, що оскаржувана Постанова є достатнім доказом вчинення позивачем відповідного порушення.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відсутність яких виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому оскаржувана Постанова підлягає скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 (далі - ТЗ) 14.03.2020 близько 09:10 год на а/д Н-09 Мукачево-Львів при наближенні до урочища Мочари , їхав без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом у світлу пору доби, чим порушив пункт 9.8 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

На підставі наведеного, Поліцейським винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.9).

Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірих відносин) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 9.8 ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.

З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Визначення денних ходових вогнів наведено у п. 1.10 ПДР України, а саме денні ходові вогні- зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

За наявності увімкнених денних ходових вогнів, у водія не виникає обов`язку рухатись з увімкненим ближнім світлом фар. Пунктом 2.3 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі тощо.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП не надав жодного доказу, який би підтверджував факт події адміністративного правопорушення, а лише посилався на безпосередні спостереження осіб, що уповноважені виносити Постанову щодо підтвердження факту вчинення особою адміністративного правопорушення.

Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення скаржником адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної Постанови, відповідачем не надано.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження апелянта за якими складення Постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок щодо розглядуваної категорії справ узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17.

Зважаючи, що жодних доказів фіксації вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, що наведені у Постанові відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності скасування Постанови.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 271-272, 286, 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець