Постанова

від 15.07.2021 по справі 910/1492/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1492/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Укрспецтехніка - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Автоєвроальяс - Кузьмін Д.Л., адвокат (ордер від 11.06.2021),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Автоєвроальяс

на рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 (суддя Білоусов С.М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (головуючий суддя: Слободін М.М., судді: Шутенко І.А., Хачатрян В.С.)

у справі № 910/1492/20

за позовом приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Укрспецтехніка (далі - ПрАТ Холдингова компанія Укрспецтехніка )

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Автоєвроальяс (далі - ТОВ ВКП Автоєвроальяс )

про стягнення 2 125 085,20 грн. та розірвання договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ Холдингова компанія Укрспецтехніка звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ ВКП Автоєвроальяс про стягнення заборгованості за договором від 11.07.2017 № 40/3, а саме: 1 014 000,00 грн. основного боргу, 180 539,20 грн. інфляційних втрат, 859 872,00 грн. пені [у вигляді штрафу], 70 674,00 грн. - 3% річних; розірвання договору від 11.07.2017 № 40/3 у зв`язку з істотним порушенням його умов ТОВ ВКП Автоєвроальяс .

Під час розгляду справи господарським судом Полтавської області позивач звернувся до суду з клопотанням про покладення на відповідача 212 508,00 грн. витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі № 910/1492/20 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 014 000,00 грн. основного боргу, 122 694,00 грн. пені, 67 917,50 грн. -3% річних, 150 987,04 грн. інфляційних втрат, 20 333,98 грн. судового збору, 135 559,52 грн. витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення пені у розмірі 122 694,00 грн. та в частині стягнення 12 269,43 грн. витрат на професійну правничу допомогу; у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ Холдингова компанія Укрспецтехніка на користь ТОВ ВКП Автоєвроальяс 3153,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції зі справи № 910/1492/20 з відповідача на користь позивача стягнуто, зокрема, 123 290,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ ВКП Автоєвроальяс , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу , подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в стягнення з ТОВ ВКП Автоєвроальяс на користь ПрАТ Холдингова компанія Укрспецтехніка 123 290,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження ТОВ ВКП Автоєвроальяс посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує на порушення норм процесуального права, а саме приписів статті 129 ГПК України , зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 16.07.2020 у справі № 916/2691/19, від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20, від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19, від 21.01.2021 у справі № 922/3812/19.

Так, скаржник зазначає про те, що суди мали підстави повністю або частково відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з відповідача (навіть за відсутності клопотання останнього про зменшення витрат на правову допомогу ), з огляду на те, що: розмір таких витрат необґрунтований; з наданого опису робіт не зрозуміло, скільки часу займає та чи інша робота, яка її вартість у загальній сумі витрат; позивачем не надано суду акт виконаних робіт (наданих послуг), з якого можливо було б встановити фактично надані послуги та їх обсяг; розмір витрат не є пропорційним до предмета спору; позивачем безпідставно завищений розмір позовних вимог на суму пені (майже 860 тис. грн.), у стягненні якої судами відмовлено, у той час як вартість послуг адвоката фактично розрахована не з чіткого переліку послуг, а як 10% від ціни позову; у попередньому розрахунку позивач не зазначав вказані витрати (витрати на правничу допомогу) у сумі судових витрат, а лише вказував про сплату ним судового збору і необхідність розподілу цих витрат за результатом вирішення спору.

Розгляд клопотань учасників справи

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 08.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ Холдингова компанія Укрспецтехніка про продовження строку подання відзиву на касаційну скаргу та направлення копії касаційної скарги позивачу.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій цієї статті визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи , керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас вчинення зазначеної процесуальної дії є правом, а не обов`язком суду, яким останній користується за наявності фактичних обставин, необхідних для застосування положень частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Доведення ж наявності чи відсутності відповідних фактичних обставин, як і надання доказів на їх підтвердження є обов`язком сторін спору.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права і пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву (клопотання) сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги .

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що апеляційний господарський суд (який скасував у частині рішення суду першої інстанції з ухваленням у скасованій частині нового рішення) не в повному обсязі врахував правові висновки, викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що у розгляді апеляційної інстанції ТОВ ВКП Автоєвроальяс (одним із доводів якої було посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, приписів статті 129 ГПК України у вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу ) апеляційний господарський суд надав оцінку наявності або відсутності у справі фактичних обставин, необхідних для застосування положень частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

У викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на всі доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору.

Проте, суд апеляційної інстанції у здійсненні апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не надав оцінки відповідним аргументам апеляційної скарги та зосередився виключно на наявності/відсутності підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги (що вирішується лише за клопотанням сторони), залишивши поза увагою наявність у суду можливості за певних обставин не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання іншої сторони). Так, в постанові суду апеляційної інстанції не відображено встановлення ним факту наявності чи відсутність відповідних обставин для застосування частин п`ятої - сьомої та дев`ятої статті 129 ГПК України (зокрема тих, на які посилався учасник справи), а також не надано оцінки доведеності судових витрат згідно з вимогами ГПК України належними та допустимими доказами.

Що ж до аналогічних вимог скаржника стосовно рішення суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає про відсутність у матеріалах справи відповідних заперечень сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу, які могли б вплинути на ініціативу суду або бути судом враховані у вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, саме судом апеляційної інстанції неправильно застосовано зазначену норму процесуального права, а постанова суду апеляційної інстанції у відповідній частині ухвалена не відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Оскільки судом попередньої інстанції (який за результатом апеляційного перегляду частково скасував рішення суду першої інстанції зі справи з ухваленням у скасованій частині нового рішення) порушено норми процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не враховано доводи апеляційної скарги у вирішенні питання про відповідність закону здійсненого місцевим господарським судом розподілу судових витрат зі справи , постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат ПрАТ Холдингова компанія Укрспецтехніка на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Автоєвроальяс задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 зі справи № 910/1492/20 скасувати в частині вирішення питання про розподіл витрат приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Укрспецтехніка на професійну правничу допомогу.

3. Справу № 910/1492/20 у скасованій частині передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

4. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 зі справи № 910/1492/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова