Постанова

від 01.09.2021 по справі 910/1492/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. Справа № 910/1492/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В. , суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.

за участі секретаря судового засідання Перікової К.В.

за участі представників учасників справи:

позивача - Грачова А.В., свідоцтво № 000361 від 19.11.2018

відповідача - Кузьмін Д.Л., свідоцтво №000790 від 25.10.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс", м. Кременчук (вх.№2272 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №910/1492/20 (суддя Білоусов С.М., повний текст складено та підписано 05.03.2021)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс", м. Кременчук

про стягнення 2 125 085,20 грн та розірвання договору,

встановила:

У лютому 2020 року Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» (далі ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс" (далі ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» ) про стягнення заборгованості за договором від 11.07.2017 № 40/3, а саме: 1 014 000,00 грн основного боргу, 180 539,20 грн інфляційних втрат, 859 872,00 грн пені (у вигляді штрафу), 70 674,00 грн - 3% річних; розірвання договору від 11.07.2017 № 40/3 у зв`язку з істотним порушенням його умов ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 40/3 від 11.07.2017, за умовами якого відповідач (продавець) зобов`язався продати, а покупець (позивач) -сплатити й прийняти на умовах DDU, м. Київ (згідно "Инкотермс - 2010"), товар - автомобіль ALTV Pick-up Simple Cabine в кількості 1 шт. на суму 1 014 000,00 грн. На виконання взятих на себе за договором зобов`язань, позивачем на поточний рахунок в ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» було перераховано 1 014 000,00 грн попередньої оплати, що, за умовами п. 4.1. договору, мало наслідком здійснення ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» поставки товару впродовж 60 календарних днів від дати надходження платежу у розмірі 100% оплати на розрахунковий рахунок Продавця. Як зазначав позивач, поставка товару впродовж зазначеного строку відповідачем здійснена не була. 01.02.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, а також додаток № 2 до договору № 40/3 від 11.07.2017, яким встановлено, що продавець (ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» ) в строк до 28.02.2018 повертає покупцю (ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» ) кошти, отримані в якості попередньої оплати за товар в сумі 1 014 000,00 грн. та сплачує покупцю штрафні санкції. Як зазначав позивач, у встановлений строк, відповідач відповідний обов`язок не виконав, кошти не повернув, товар не поставив. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про повернення 1 014 000,00 грн передоплати, 859 872,00 грн пені, 180 539,20 грн інфляційних нарахувань та 70 674,00 грн. 3 % річних, а також просив суд розірвати договір № 40/3 від 11.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 справу № 910/1492/20 за позовом ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» до ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» про стягнення 2 125 085,20 грн та розірвання договору № 40/3 від 11.07.2017 року передано за територіальною підсудністю до господарського суду Полтавської області.

Під час розгляду справи Господарським судом Полтавської області позивач звернувся до суду з клопотанням про покладення на відповідача 212 508,00 грн витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі № 910/1492/20 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 014 000,00 грн. основного боргу, 122 694,00 грн. пені, 67 917,50 грн -3% річних, 150 987,04 грн. інфляційних втрат, 20 333,98 грн. судового збору, 135 559,52 грн. витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі № 910/1492/20 в частині стягнення з ТОВ Виробничо-комерційного підприємства "Автоєвроальянс" на користь ПрАТ "Холдингова компанія "Укрспецтехніка" 122 694,00 грн пені та 135 559,52 грн витрат за надання професійної правничої допомоги, та в цій частині прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні таких вимог.

В обґрунтування доводів про скасування рішення першої інстанції в частині стягнення з ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» на користь ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» витрат на правничу допомогу в розмірі 135 559,52 грн, відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що навіть за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції мав право частково або повністю відмовити позивачу у стягненні таких витрат, оскільки розмір таких витрат, на думку апелянта, є необґрунтованим, не є пропорційним до предмета спору, розмір позовних вимог завищено позивачем на суму пені. Також зазначав, що наведений позивачем детальний опис робіт не підтверджує розмір витраченого адвокатом часу на виконання наданих послуг, не визначає вартість таких робіт у загальній сумі витрат. Звертає увагу суду на те, що позивачем до суду не надано акту виконаних робіт (наданих послуг), з якого можливо б було встановити фактично надані послуги та їх обсягу. Крім того, наголошує, що з наданих позивачем документів вбачається, що вартість послуг адвоката, яка обумовлена на стадії подання позову, фактично розрахована не із переліку наданих послуг, а лише як 10% від ціни позову, в той час як позивачем безпідставно завищено розмір пені. Крім того, посилаючись на норми ч. 6 ст. 129 ГПК України зазначає, що в попередньому розрахунку судових витрат позивачем було заявлено лише 31876,28 грн судового збору, подальша вимога про стягнення судових витрат на загальну суму 244384,28 грн істотно перевищує попередній розрахунок витрат на правову допомогу, принаймні, що у попередньому розрахунку жодних зауважень про те, що судові витрати будуть складатись не лише з судового збору або про те, що сума судових витрат може бути значно більша, позивачем не доведено. Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції мав усі підстави з власної ініціативи відмовити позивачу у стягненні суми перевищення судових витрат, врахувавши, що позивач мав передбачити як свій намір відшкодувати такі витрати, так і орієнтовну ціну таких витрат з урахуванням можливих змін в обсязі наданих послуг в майбутньому.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення пені у розмірі 122 694,00 грн та в частині стягнення 12 269,43 грн витрат на професійну правничу допомогу; у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» на користь ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» 3153,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції зі справи № 910/1492/20 з відповідача на користь позивача стягнуто, зокрема, 123 290,09 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» , не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в стягненні з ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» на користь ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» 123 290,09 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 15.07.2021 касаційну скаргу ТОВ виробничо-комерційного підприємства «Автоєвроальяс» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 зі справи № 910/1492/20 скасовано в частині вирішення питання про розподіл витрат приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» на професійну правничу допомогу.

Справу №910/1492/20 у скасованій частині передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 910/1492/20 залишено без змін.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з наступного:

- відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

- виходячи з правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору; суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Водночас вчинення зазначеної процесуальної дії є правом, а не обов`язком суду, яким останній користується за наявності фактичних обставин, необхідних для застосування положень частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

- Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду в частині розподілу витрат ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції зазначав, що вирішуючи заяву (клопотання) сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком суду касаційної інстанції, апеляційний господарський суд (який скасував у частині рішення суду першої інстанції з ухваленням у скасованій частині нового рішення) не в повному обсязі врахував правові висновки, викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що у розгляді апеляційної інстанції ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» (одним із доводів якої було посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, приписів статті 129 ГПК України у вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу) апеляційний господарський суд надав оцінку наявності або відсутності у справі фактичних обставин, необхідних для застосування положень частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

У зв`язку з цим, в частині вирішення питання про розподіл витрат приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» на професійну правничу допомогу, справу № 910/1492/20 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

27.07.2021 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 для розгляду справи №910/1492/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Мартюхіної Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №910/1492/20 та призначено справу до розгляду на 12.08.2021. Запропоновано учасникам справи в строк до 10.08.2021 надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/1492/20, встановлено строк для подання заяв, клопотань, тощо, до 10.08.2021.

10.08.2021 відповідачем на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 02.08.2021 надано письмові пояснення (вх. ел. пошти №3452), які долучено до матеріалів справи. У наданих письмових поясненнях відповідач, посилаючись на доводи та вимоги апеляційної скарги, просить суд повністю відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи №910/1492/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Бородіної Л.І.

В судове засідання 12.08.2021 з`явився представник відповідача ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» - адвокат Кузьмін Д.Л., який прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Представник позивача в судове засідання 12.08.2021 не з`явився. Враховуючи відсутність станом на 12.08.2021 в матеріалах справи відомостей про отримання ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021, розгляд справи було відкладено на 01.09.2021; задоволено усне клопотання представника відповідача адвоката Кузьміна Д.Л. про участь в судовому засіданні 01.09.2021 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2021 задоволено заяву представника позивача Грачової А.В. про участь у судовому засіданні 01.09.2021 в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

28.08.2021 від представника позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/1492/20 (вх. ел. пошти №3684). Також просив поновити строк на подання письмових пояснень у справі та долучити надані пояснення до матеріалів справи; відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс".

В судовому засіданні 01.09.2021, що відбулось у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі № 910/1492/20 в частині стягнення з ТОВ Виробничо-комерційного підприємства "Автоєвроальянс" на користь ПрАТ "Холдингова компанія "Укрспецтехніка" витрат за надання професійної правничої допомоги скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні таких вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі № 910/1492/20 в частині розподілу витрат Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» на правничу допомогу, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою звернення ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» до суду у даній справі стали обставини неналежного виконання ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» умов укладеного між сторонами договору № 40/3 від 11.07.2017, за яким відповідач (продавець) зобов`язався продати, а покупець (позивач) -сплатити й прийняти на умовах DDU, м. Київ (згідно "Инкотермс - 2010"), товар - автомобіль ALTV Pick-up Simple Cabine в кількості 1 шт. на суму 1 014 000,00 грн.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що на виконання взятих на себе за договором зобов`язань, позивачем на поточний рахунок в ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» було перераховано 1 014 000,00 грн попередньої оплати, що, за умовами п. 4.1. договору, мало наслідком здійснення ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» поставки товару впродовж 60 календарних днів від дати надходження платежу у розмірі 100% оплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Встановлені по справі обставини також свідчать, що впродовж зазначеного строку поставка товару відповідачем здійснена не була, разом з тим, 01.02.2018 між покупцем та продавцем було укладено додаткову угоду №1 до договору, а також підписано додаток № 2 до договору № 40/3 від 11.07.2017, яким встановлено, що продавець (ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» ) в строк до 28.02.2018 повертає покупцю (ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» ) кошти, отримані в якості попередньої оплати за товар в сумі 1 014 000,00 грн та сплачує покупцю штрафні санкції. Як зазначав позивач, у встановлений строк, відповідач відповідний обов`язок не виконав, кошти не повернув, товар не поставив. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про повернення 1 014 000,00 грн передоплати, 859 872,00 грн пені, 180 539,20 грн інфляційних нарахувань та 70 674,00 грн. 3 % річних, а також просив суд розірвати договір № 40/3 від 11.07.2017.

Одночасно в позовній заяві позивач приводив попередній розрахунок судових витрат, що понесені ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» в зв`язку із розглядом справи та зазначав, що судові витрати складаються із судового збору у розмірі 31876,28 грн, які просив покласти на відповідача.

Також до позовної заяви ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» було надано договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 09.01.2021.

02.07.2020 року позивачем до господарського суду м. Києва надано клопотання (а.с 123 т. 1) в якому він в порядку статті 129 ГПК України повідомляв суд, що згідно договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги, між адвокатським об`єднанням Правотар та ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» укладено Додаткову угоду № 1 від 06.02.2020, якою сторони дійшли згоди про те, що ціна договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги становить 212 508, 00 грн. Розмір витрат на правничу допомогу позивач просив стягнути з відповідача. (а.с. 125 т. 1)

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу .

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу , відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, вищенаведеним підтверджується право суду на зменшення витрат на правову допомогу не лише за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката а і з власної ініціативи з урахуванням критеріїв, що встановлені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Слід відзначити, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до статті 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" . Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як вже зазначалось, предметом позову у даній справі є вимоги ПАТ ХК Укрспецтехніка до ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» про стягнення 1 014 000,00 грн передоплати, 859 872,00 грн пені, 180 539,20 грн інфляційних нарахувань та 70 674,00 грн. 3 % річних, а також розірвання укладеного між сторонами договору № 40/3 від 11.07.2017, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару, а також повернення попередньої оплати за договором.

Таким чином, спір у даній справі виник з вини відповідача, що останнім не заперечується.

Звертаючись до суду з позовом, позивач надавав суду договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 09.01.2021, яким він підтверджував, що задля захисту своїх прав та інтересів у суді в межах господарських правовідносин за спірним договором він звернувся до адвокатського об`єднання Правотар .

02.07.2020 року позивачем до господарського суду м. Києва надано клопотання (а.с 123 т. 1) в якому він, в порядку статті 129 ГПК України повідомляв суд, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги, між адвокатським об`єднанням Правотар та ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» укладено Додаткову угоду № 1 від 06.02.2020, якою сторони дійшли згоди, що ціна договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги становить 212 508, 00 грн. Розмір витрат на правничу допомогу позивач просив стягнути з відповідача. (а.с. 125 т. 1)

Дослідженням договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 09.01.2021 встановлено, що його укладено між Адвокатським об`єднанням Правотар (виконавець) в особі керуючого партнера адвоката Топал Леоніда Миколайовича та Приватним акціонерним товариством Холдингова компанія Укрспецтехніка (клієнт).

За умовами п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу як його представник у Господарському суді м. Києва у господарській справі за позовом Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Укрспецтехніка (Код ЄДРПОУ 23724999) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Автоєвроальянс (Код ЄДРПОУ 38842832) про розірвання договору №40/3 від 11 липня 2017 року, стягнення з нього заборгованості по даному договору у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання, стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми внаслідок невиконання грошового зобов`язання та штрафу.

Відповідно до п. 2.1. договору, професійна правнича допомога надається Клієнту шляхом: проведення досудової підготовки господарської справи щодо її розгляду, подання позову зазначеного у п.1.1. цього Договору, а також збір належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, їх подання до суду, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; усного та письмового консультування Клієнта з юридичних питань у межах даного Договору; представництво в Господарському суді м. Києва під час розгляду господарської справи за позовом, що зазначений у п. 1.1. даного Договору.

Початок надання професійної правничої допомоги згідно п.1 Договору починається з моменту підписання даного Договору дату. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (у разі наявності (п. 5.7. договору).

Також матеріали справи свідчать, що 02.07.2020 року позивачем до господарського суду м. Києва надано клопотання (а.с 123 т. 1) в якому він, в порядку статті 129 ГПК України повідомляв суду, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги, між адвокатським об`єднанням Правотар та ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» укладено Додаткову угоду № 1 від 06.02.2020 (додана позивачем до клопотання), якою сторони дійшли згоди про те, що ціна договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги становить 212 508, 00 грн. (а.с. 125 т. 1)

Дослідженням додаткової угоди №1 від 06.02.2020 колегією суддів встановлено, що її укладено до договору б/н від 09.01.2020. Пунктом 1.1. вказаної угоди встановлено, що ціна договору становить 212 508,00 грн.

Пунктом 1.2. сторони встановили, що за надання професійної правничої допомоги за Договором, у тому числі за представництво Клієнта в Господарському суді м. Києва у справі №910/1492/20 за позовом Приватного акціонерного товариства ХК Укрспецтехніка до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Автоєвроальянс , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, їх правовий аналіз, з врахуванням кваліфікації і досвіду Виконавця, фінансового стану Клієнта, співмірності і складності справи та обсягу виконаних Виконавцем робіт, часом, витраченим Виконавцем на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціни позову та значення справи для Клієнта, в тому числі вирішення справи на репутацію Клієнта, Клієнт сплачує Виконавцю грошову винагороду - Гонорар у розмірі 212508, 00грн. (двісті дванадцять тисяч п`ятсот вісім грн.) шляхом перерахування цих грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на протязі 3-хбанківських днів починаючи з дня отримання Клієнтом рахунку - фактури.

Одночасно з Додатковою угодою № 1 від 06.02.2020 позивачем до клопотання було надано Рахунок №1 від 20.02.2020 на суму 212 508,00 грн, виданий адвокатським об`єднанням Правотар на оплату представництва ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» у Господарському суді м. Києва у господарській справі №910/1492/20 згідно договору б/н від 09.01.2020 та додаткової угоди №1 від 06.02.2020.

Також, позивачем до клопотання додано платіжне доручення №469 від 12.03.2020, з якого вбачається, що ПАТ ХК Укрспецтехніка на користь адвокатського об`єднання Правотар за надані послуги згідно з договором та додатковою угодою до нього сплачено кошти в розмірі 212 508,00 грн.

Отже, наданими до матеріалів справи документами позивач підтверджував оплату послуг, отриманих від адвокатського об`єднання Правотар за представництво інтересів під час розгляду справи, а також витрати позивача пов`язані із розглядом справи.

Повноваження на представництва інтересів ПАТ ХК Укрспецтехніка у Господарському суді міста Києва та Господарському суді Полтавської області на підставі договору про надання правової допомоги від 09.01.2020 б/н адвокатом Топал Л.М. та адвокатом Чабаненко О.В. підтверджено наявним в матеріалах справи ордерами від 15.01.2020, від 17.03.2020 та від 16.09.2020 (а.с. 65, а.с. 106 т. 1, а.с. 51-52 т. 2).

Встановлені по справі обставини також свідчать, що загальна ціна позову, визначена позивачем до стягнення з відповідача становила 2 125 085,20 грн. За умовами додаткової угоди №1 від 06.02.2020 розмір гонорару встановлено сторонами у розмірі 212 508,00 грн, що становить 10% від ціни позову, тобто визначено сторонами у фіксованому розмірі, що не суперечить приписам ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності і розумності, та є явно завищеним; позивачем не надано детального опису наданих адвокатом послуг, а також не надано акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідач також вважає, що аналіз судової практики щодо подібних правовідносин, який був проведений адвокатським бюро, є неспівмірним до заявлених витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом наданої допомоги та не відповідає критерію реальності таких витрат, при цьому, розмір основного боргу відповідачем не заперечувався та відповідач проти сплати суми основної заборгованості не заперечував. Також відповідач звертав увагу суду, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі № 910/1492/20 позов ПАТ ХК Укрспецтехніка задоволено частково та стягнуто з відповідача 122 694,00 грн пені, проти заявленого розміру пені у сумі 859 872,00 грн пені.

У зв`язку з чим, апелянт вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки, розрахований в розмірі 10%, в той час як у задоволенні позову про стягнення 859 872,00 грн пені за результатом розгляду справи відмолено в повному обсязі.

Підсумовуючи, відповідач вважає, що розмір заявлених до компенсації витрат не відповідає критеріям розумності та реальності, значно завищений та необґрунтований, а відтак просить в апеляційній скарзі відмовити ПАТ ХК Укрспецтехніка у задоволенні поданого клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Надаючи оцінку обґрунтованості, пропорційності та розумності розміру витрат за надану правничу допомогу до предмета позову, вартість яких визначено сторонами у додатковій угоді в розмірі 212 508,00 грн та розмір яких позивач просив стягнути з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Зі змісту п. 1.2. додаткової угоди №1 від 06.02.2020 вбачається, що за представництво Клієнта в Господарському суді м. Києва у справі №910/1492/20, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, їх правовий аналіз, з врахуванням кваліфікації і досвіду Виконавця, фінансового стану Клієнта, співмірності і складності справи та обсягу виконаних Виконавцем робіт, часом, витраченим Виконавцем на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціни позову та значення справи для Клієнта, в тому числі вирішення справи на репутацію Клієнта, Клієнт сплачує Виконавцю грошову винагороду - гонорар у розмірі 212508, 00 грн.

В той же час, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18, де, зокрема, вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Спір який виник між сторонами у даній справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Даний спір для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми та не потребував збору значної кількості доказів по справі, принаймні, що відповідач проти неналежного виконання зобов`язань за договором не заперечував та визнавав як основну суму заборгованості, так і нараховані позивачем фінансові санкції у вигляді інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, вивчення значного обсягу законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатським об`єднанням і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Апеляційний суд також враховує незмінність позиції сторін у суді першої та апеляційної інстанцій, а також той факт, що правова позиція позивача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, дослідженням матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи в Господарському суді м. Києва представництво інтересів позивача адвокатом відбувалось у трьох судових засідань, а саме, 19.03.2020 з 11.10 год до 11:20 год., розгляд справи було відкладено, 02.07.2020 адвокат приймав участь у судовому засіданні з 11:50 до 12:00 год, у судовому засіданні 23.07.2020 адвокат представляв інтереси позивача з 15:07 до 15:16 год., отже, на представництво інтересів клієнта у суді адвокатським об`єднанням не було витрачено значного часу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2020 справу №910/1492/20 передано за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Під час розгляду справи в Господарському суді Полтавської області, а також в Східному апеляційному господарському суді (під час первісного апеляційного перегляду справи) адвокат позивача участі в судових засіданнях не приймав. Процесуальні документи, які були складені представником позивача в межах даної справи, окрім підготовки позовної заяви та збирання документальних доказів, які в межах даної справи є безспірними та визнавались відповідачем, зводяться до подання заяви про забезпечення позову від 02.07.2020, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2021 було відмовлено (а.с. 136 т. 1), двох клопотань про відкладення розгляду справи, а також складання відповіді на відзив на позовну заяву. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано результати розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, якими, зокрема, у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 859 872,00 грн та розірвання договору № 40/3 від 11.07.2017 відмовлено в повному обсязі, в той час як вартість витрат на правову допомогу була встановлена у відсотковому відношенні до ціни позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі про те, що розмір витрат позивача є необґрунтованим та непропорційним до предмету спору, вартість правової допомоги визначена сторонами у розмірі 10% від ціни позову, до якого позивачем включено пеню, у стягненні якої за результатом судового розгляду відмовлено, справа про стягнення боргу за договором поставки одного товару не є справою значної складності та не потребує від адвоката значного часу для формування правової позиції, збирання доказів та складання процесуальних документів.

Отже, суд першої інстанції не був позбавлений права за власною ініціативою зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу, надавши оцінку співмірності та розумності адвокатських витрат, як то визначено у ч. 4 ст. 126 ГПК України, врахувати складність справи, а також врахувати обсяг виконаних виконавцем робіт.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України). Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Виходячи з правової позиції, яка викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 6 статті 129 ГПК України також визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як свідчать наявні матеріали справи та встановлені апеляційним судом обставини, ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» звертаючись до Господарського суду міста Києва позивач в позовній заяві вказував попередній розрахунок судових витрат, що понесені ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» в зв`язку із розглядом справи та зазначав, що судові витрати складаються із судового збору у розмірі 31876,28 грн, які просив покласти на відповідача. Також до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги б/н від 09.01.2021.

Водночас, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою позивача у позовній заяві не зазначено.

У наданому 02.07.2020 до Господарського суду м. Києва клопотанні (а.с 123 т. 1) позивач повідомляв суду, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги, між адвокатським об`єднанням Правотар та ПрАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» укладено Додаткову угоду № 1 від 06.02.2020, якою сторони дійшли згоди, що ціна договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги становить 212 508, 00 грн та просив стягнути розмір таких витрат на правничу допомогу з відповідача. (а.с. 125 т. 1)

Водночас, у попередньому розрахунку судових витрат, про які зазначено у позові, жодних зауважень про те, що судові витрати будуть складатись не лише із судового збору, або про те, що така сума може бути значно вищою позивачем не зазначено. Таким чином, позивач не довів суду обставин того, що під час заявлення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат він не міг передбачити перевищення попереднього розрахунку на суму витрат на правову допомогу і на час звернення з позовною заявою йому про таке перевищення не було відомо.

За приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги , встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 671/1957/20.

Крім того, в постанові №820/479/18 від 10.06.2021 Верховний Суд зазначав, що за приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, як зазначено Верховним Судом, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем до суду першої інстанції надано: договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 09.01.2021; Додаткову угоду № 1 від 06.02.2020, якою сторони дійшли згоди, що ціна договору б/н від 09.01.2021 про надання правової допомоги становить 212 508, 00 грн, Рахунок №1 від 20.02.2020 на суму 212 508,00 грн, виданий адвокатським об`єднанням Правотар ; платіжне доручення №469 від 12.03.2020 про сплату ПАТ ХК Укрспецтехніка на користь адвокатського об`єднання Правотар коштів в розмірі 212 508,00 грн.

Колегія суддів враховує, що за умовами п. 1.2. додаткової угоди №1 від 06.02.2020 сторони дійшли згоди про те, що за представництво Клієнта в Господарському суді м. Києва у справі №910/1492/20, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, їх правовий аналіз, з врахуванням кваліфікації і досвіду Виконавця, фінансового стану Клієнта, співмірності і складності справи та обсягу виконаних Виконавцем робіт, часом, витраченим Виконавцем на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціни позову та значення справи для Клієнта, в тому числі вирішення справи на репутацію Клієнта, Клієнт сплачує Виконавцю грошову винагороду - гонорар у розмірі 212508, 00 грн.

Крім того, у наданому до суду першої інстанції клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач повідомляв суду, що у зв`язку з виконанням умов договору б/н від 09 січня 2020 року про надання професійної правничої допомоги, учасник справи - ПАТ ХК Укрспецтехніка , надає суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем - Адвокатським об`єднанням Правотар згідно умов цього Договору, а саме:

- консультації юридичного характеру щодо підготовки та збору доказів по справі;

- вивчення та аналіз зібраних доказів по справі;

- складання відповідних процесуальних документів по справі;

-звернення до суду

- участь у судових засіданнях.

Разом з тим, суд також зазначає, що в силу приписів частини третьої статті 126 ГПК України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з наданням учасником справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Водночас, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг із переліком детального опису робіт (наданих послуг), в матеріалах справи відсутні і позивачем до матеріалів справи не додавались, що унеможливлює визначення дійсного розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу, а також не підтверджує належним чином обсяг робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. В той же час, в силу наведених вище приписів статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, а в силу ч. 3 ст. 126 ГПК України з метою розподілу судових витрат учасник справи подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом .

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що наведений в додатковій угоді №1 від 06.02.2020 та в клопотанні позивача від 02.07.2020 перелік наданих адвокатським об`єднанням послуг правничої допомоги послуг, а також платіжне доручення №469 від 12.03.2020 про сплату ПАТ ХК Укрспецтехніка на користь адвокатського об`єднання Правотар коштів в розмірі 212 508,00 грн не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт

Крім того, колегія суддів враховує, що наданий позивачем до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу від 02.07.2020 рахунок містить посилання на договір б/н від 09.10.2020, а платіжне доручення №469 від 12.03.2020, яким позивач підтверджував оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 212 508,00 грн, у графі Призначення платежу містить посилання на інший договір, а саме договір від 09.10.2019 року та не містить посилання на номер справи, що унеможливлює суд ідентифікувати надане платіжне доручення як підтвердження оплати за договором б/н від 09.01.2020 у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Так, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені по справі обставини, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень та надавши їм оцінку в їх сукупності, приймаючи до уваги вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у даній справі, приписи положень частин п`ятої-сьомої, дев`ятої ст. 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем належним чином не обґрунтовано і не доведено належними доказами перелік (обсяг) наданих адвокатом послуг та витрат, понесених позивачем на виконання договору б/н від 09.01.2020 та додаткової угоди №1 від 06.02.2020, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ ВКП «Автоєвроальяс» на користь ПАТ ХК Укрспецтехніка 135 559,52 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №910/1492/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс" на користь Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» 135 559,52 грн витрат на правову допомогу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автоєвроальянс" витрат на правову допомогу в розмірі 135 559,52 грн відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.09.2021

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов