Постанова

від 07.07.2021 по справі 911/1363/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 911/1363/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Спільного українсько-великобританського

товариства з обмеженою відповідальністю

Нива Переяславщини - Коблікова І.Ю.,

Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни - не з`явилась,

ОСОБА_1 - не з`явилась,

ОСОБА_2 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Майданевич А.Г.)

та рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 (суддя Заєць Д.Г.) у частині відмови у задоволенні зустрічного позову

касаційну скаргу Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Майданевич А.Г.)

у справі № 911/1363/19

за позовом Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини

до Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - опікуна Савченко Ніни Михайлівни ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про визнання договору недійсним;

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни

до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 - опікуна Савченко Ніни Михайлівни ,

про визнання недійсним договору оренди та стягнення 264 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Спільне українсько-великобританське товариство з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини (далі - СТОВ Нива Переяславщини ) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Лисич Н.М. , у якому просило визнати недійсним договір оренди від 01.09.2016 № 365/2016, укладений між ним і відповідачкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспрюваний договір є недійсним з підстав, передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки при його укладенні ФОП Лисич Н.М. ввела в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, - наявності у відповідачки права власності на орендоване позивачем майно - приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа .

ФОП Лисич Н.М. звернулася до суду із зустрічним позовом до СТОВ Нива Переяславщини , у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила визнати недійсним договір оренди (магазину) від 22.04.2015 № 250/2015, укладений між ФОП Савченко Н.М. і СТОВ Нива-Переяславщини , стягнути солідарно із СТОВ Нива Переяславщини та ОСОБА_1 борг у сумі 264 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у ФОП Савченко Н.М. були відсутні правові підстави для укладення оспорюваного договору, оскільки торговий павільйон (магазин), який передано в оренду за цим договором, належить позивачці. У зв`язку з тим, що СТОВ Нива Переяславщини і ФОП Савченко Н.М. спільними діями порушили право ФОП Лисич Н.М. на зазначене майно, позивачка просила стягнути з СТОВ Нива Переяславщини і ОСОБА_1 як опікуна і правонаступника Савченко Н.М. борг в сумі 264 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2020 позов СТОВ Нива-Переяславщини задоволено. Визнано недійсним договір оренди від 01.09.2016 № 365/2016, укладений між СТОВ Нива Переяславщини і ФОП Лисич Н.М. У задоволенні зустрічного позову ФОП Лисич Н.М. відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у частині задоволення позову СТОВ Нива Переяславщини скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні зустрічного позову, у березні 2021 року ФОП Лисич Н.М. подала касаційну скаргу, у якій (із урахуванням уточнень до цієї скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1363/19 за касаційною скаргою ФОП Лисич Н.М. з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.07.2021.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2021 року СТОВ Нива Переяславщини подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021, а рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1363/19 за касаційною скаргою СТОВ Нива Переяславщини з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.07.2021.

СТОВ Нива Переяславщини у відзиві на касаційну скаргу ФОП Лисич Н.М. зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні зустрічного позову, тому просило у задоволенні касаційної скарги відмовити.

ФОП Лисич Н.М. у відзиві на касаційну скаргу СТОВ Нива Переяславщини зазначає, що судом апеляційної інстанції при вирішенні первісного позову правильно застосовано норми матеріального права, тому просила залишити постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову СТОВ Нива Переяславщини зазначає без змін.

ФОП Лисич Н.М. і ОСОБА_1 в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника СТОВ Нива Переяславщини і Лисича О.В., дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Обухівської міської ради від 29.04.2010 № 454 вирішено надати ФОП Савченко Н.М. дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення малої архітектурної форми на земельній ділянці площею 0,0030 га в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності Обухівської міської ради.

20.09.2011 року між власником земельної ділянки Обухівською міською радою і користувачем земельної ділянки (площа 0,0030 га, цільове призначення - комерційне використання) Савченко Н.М., укладено договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення малої архітектурної форми.

Також судами установлено, що ФОП Савченко Н.М. виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту; встановлено торговий павільйон; 14.05.2013 отримано паспорт прив`язки тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності; укладено договори з ПАТ Київобленерго та Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством на користування електричною енергією та надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому за рішенням Обухівської міської ради від 21.08.2014 № 737 продовжено ФОП Савченко Н.М. строком на 3 роки дію договору сервітуту на земельну ділянку площею 0,0030 га в АДРЕСА_1 та укладено додаткову угоду від 11.07.2014 № 1 про продовження дії договору про встановлення земельного сервітуту № 3 від 20.09.2011 на строк до 20.09.2017 року.

22.04.2015 між ФОП Савченко Н.М. (орендодавець) і СТОВ Нива Переяславщини (орендар) укладено договір оренди № 250/2015, за умовами якого орендар прийняв в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину площею 30 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа . Мета оренди: реалізація м`ясної продукції ТМ П`ятачок . Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року; вартість оренди приміщення за один місяць становить 8 200,00 грн без ПДВ; строк дії договору до 01.05.2016; також передбачено умову автоматичного продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах. Це приміщення передано орендарю за актом приймання-передачі від 01.05.2015.

У подальшому додатковою угодою від 11.07.2016 № 1 і від 01.03.2017 № 2 сторонами внесено зміни у пункт 7 договору щодо банківських реквізитів і пункт 3.1 стосовно вартості оренди та погодили вартість оренди за один місяць 9 500,00 грн.

У серпні 2016 ФОП Лисич Н.М. повідомила СТОВ Нива Переяславщини про перехід до неї права власності на магазин та 01.09.2016 між ними було укладено договір оренди № 365/2016 приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа . Відповідно до пункту 3.1 договору вартість оренди приміщення за один місяць складає 9 000,00 грн без ПДВ; строк дії договору до 01.12.2017.

13.02.2017 Відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради продовжено до 25.12.2017 дію паспорту прив`язки тимчасової споруди на зупинці Школа м. Обухів, Київської області для провадження підприємницької діяльності ФОП Савченко Н.М., а в подальшому дію паспорту прив`язки тимчасової споруди продовжено до 25.12.2018.

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської Ради від 03.10.2017 № 538 надано дозвіл Савченко Н.М. на поновлення договору про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки за наведено адресою та 15.11.2017 між Обухівською міською радою та користувачем Савченко Н.М. в особі представника ОСОБА_1., яка згідно рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2017 визнано опікуном Савченко Н.М. укладено договір про встановлення земельного сервітуту № 50 на використання земельної ділянки строком на 3 роки (до 2020 року).

СТОВ Нива Переяславщини , після звернення до нього ОСОБА_1 як представника Савченко Н.М. із заявою, в якій повідомила про незаконне переоформлення ФОП Лисич Н.М. договору оренди торгового павільйону за наведеною адресою, направило на адресу ФОП Лисич Н.М. лист від 11.10.2016, у якому повідомило про нікчемність договору оренди від 01.09.2016 № 365/2016 і в подальшому орендну плату та компенсацію витрат за оплату комунальних послуг щомісячно здійснювалась на рахунок ФОП Савченко Н.М. відповідно до укладеного договору від 22.04.2015 № 250/2015.

02.01.2018 між СТОВ Нива Переяславщини і ФОП Савченко Н.М. в особі представника - опікуна ОСОБА_1. як орендодавцем укладено договір оренди (магазину) № 122/2018, за умовами якого орендодавець передав орендарю в оренду приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа , з метою реалізації м`ясної продукції ТМ П`ятачок . Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року

30.09.2018 між СТОВ Нива Переяславщини і ОСОБА_1 підписано додаткову угоду до цього договору, за умовами якої сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору з 30.09.2018.

СТОВ Нива Переяславщини , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.09.2016 № 365/2016, укладеного між ним і ФОП Лисич Н.М., обґрунтував вимоги положеннями статей 215, 230 ЦК та обставинами введення його в оману відповідачкою щодо обставин, які мають істотне значення, - наявності у неї права власності на орендоване позивачем майно - приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа .

ФОП Лисич Н.М., звертаючись до суду із зустрічним позовом до СТОВ Нива Переяславщини , у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила визнати недійсним договір оренди (магазину) від 22.04.2015 № 250/2015, укладений між ФОП Савченко Н.М. і СТОВ Нива-Переяславщини , стягнути солідарно із СТОВ Нива Переяславщини та ОСОБА_1 борг у сумі 264 000,00 грн, обґрунтовуючи вимоги обставинами належності саме їй торгового павільйону.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову СТОВ Нива Переяславщини та відмовляючи у задоволенні цього позову, виходив із того, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача умисного введення в оману позивача при укладенні договору, зокрема щодо обставин, які мають істотне значення відповідно до нормам цивільного законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки ФОП Лисич Н.М. відповідно до статей 76, 77 ГПК не доведено наявності правових підстав для визнання договору оренди від 22.04.2015 № 250/215, укладеного між СТОВ Нива-Переяславшини та ФОП Савченко Н.М., недійсним.

У поданій касаційній скарзі СТОВ Нива Переяславщини посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 230 ЦК, а також на те, що такі висновки суду не відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 23.07.2020 у справі № 910/5315/19, від 15.09.2020 у справі № 925/585/19.

ФОП Лисич Н.М. у касаційній сказі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні зустрічного позову положень статті 328 ЦК стосовно набуття права власності на спірне майно та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 22.01.2020 у справі № 442/873/18, від 22.05.2018 у справі № 5/173/б-926/2379/17, від 24.04.2019 у справі № 535/919/17 та у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15. Крім того, ФОП Лисич Н.М. посилається на те, що судами не було досліджено наявних у матеріалах справи доказів (акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.01.2013, довідки від 17.01.2014, банківських чеків від 09.10.2012,07.11.2012 та заяв свідків, якими підтверджено належність саме їй торгового павільйону).

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden , серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У касаційній скарзі СТОВ Нива Переяславщини наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 23.07.2020 у справі № 910/5315/19, від 15.09.2020 у справі № 925/585/19.

У цих справах Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій з огляду на недоведеність позивачами обставин, за якими відповідно до статті 230 ЦК правочин може бути визнано недійсним.

У касаційній скарзі ФОП Лисич Н.М. наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувала висновками Верховного Суду та Верховного Суду України викладених у постановах від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 22.01.2020 у справі № 442/873/18, від 22.05.2018 у справі № 5/173/б-926/2379/17, від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15, у яких предметом позовів були вимоги, які загалом стосувалися визнання права власності на нерухоме майно, а у справі № 535/919/17, предметом позову були вимоги про визнання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним. При цьому обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у цих справах, повністю відмінні від обставин, встановлених у справі, яка розглядається. Разом із тим необхідно зауважити, що у цій справі питання визнання права власності не було предметом позовів, а відтак і судового розгляду.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 911/1363/19, у якій подано касаційні скарги, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України у справах, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/1363/19 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК за касаційними скаргами СТОВ Нива Переяславщини та ФОП Лисич Н.М. у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Крім того, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення з огляду на решту доводів касаційної скарги ФОП Лисич Н.М., які також стали підставою для відкриття касаційного провадження, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, виходить із такого.

У касаційній скарзі ФОП Лисич Н.М. послалася на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.01.2013, довідки від 17.01.2014, банківських чеків від 09.10.2012,07.11.2012 та заяв свідків, якими підтверджено належність торгового павільйону відповідачці за первісним позовом.

За змістом статей 73, 74, 77, 86 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні справи, яка розглядається, зазначені ФОП Лисич Н.М. документи оцінено та враховано у сукупності з іншими доказами, поданими сторонами, і за висновками судів надані ФОП Лисич Н.М. докази не підтверджують обставин, які відповідно до вимог законодавства є підставою для визнання договору оренди від 22.04.2015 № 250/215, укладеного між СП ТОВ Нива-Переяславшини та ФОП Савченко Н.М., недійсним.

Отже, наведені у касаційній скарзі ФОП Лисич Н.М. аргументи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судами обставинами та матеріалами справи.

При цьому необхідно зауважити, що враховуючи межі розгляду справи відповідно до статті 300 ГПК, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Будь-яких обставин, які є обов`язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга ФОП Лисич Н.М. не містить.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ФОП Лисич Н.М.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ФОП Лисич Н.М. про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу ФОП Лисич Н.М. у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 911/1363/19.

2. Закрити касаційне провадження у справі № 911/1363/19 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 911/1363/19 та рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у частині вирішення зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко