Постанова

від 14.07.2021 по справі 237/2312/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 237/2312/17

провадження № 61-23150св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Мар`їнська районна державна адміністрація Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Фермерське господарство Дон ,

треті особи: Відділ у Мар`їнському районі міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Відділ державної реєстрації Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як співвідповідача.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Фермерського господарства Дон (далі - ФГ Дон ), за участю третіх осіб: Відділу у Мар`їнському районі міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Відділу державної реєстрації Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, визнання протиправним і скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі.

Позовні заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (чоловік її матері ОСОБА_5 ), після смерті якого відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Пречистівське (далі - КСП Пречистівське ), право на яку належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0189724, виданого 17 вересня 1996 року.

Останнє місце проживання спадкодавця - АДРЕСА_1 .

На час відкриття спадщини єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 була його дружина - ОСОБА_5 (прізвища в минулих шлюбах - ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 ), яка має двох доньок - ОСОБА_1 (позивач) і ОСОБА_11 (відповідач). ОСОБА_5 проживала постійно із спадкодавцем, від прийняття спадщини не відмовлялась, тому в силу статті 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.

Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла та за життя вона не отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді вказаної земельної частки (паю) площею 8,16 в умовних кадастрових гектарів.

На час відкриття спадщини позивач зареєстрована і проживала окремо від матері, зокрема з початку липня 2010 року вона проходила обстеження в Донецькому протипухлинному центрі і проживала в Донецьку в цей час, а про смерть матері дізналась після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Про спадкове майно - земельну частку (пай) ОСОБА_4 вона довідалась у 2017 році, з цих причин своєчасно не звернулась до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав.

Також зазначала, що не може оформити спадкові права на вказане нерухоме майно, оскільки оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) втрачений і не може бути відновлений позивачем у передбаченому законом порядку.

Відсутність у спадкоємця оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я померлого власника ОСОБА_4 , є обмеженням для нотаріального оформлення її спадкових прав, як спадкоємиці першої черги за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , яке можливо вирішити тільки в судовому порядку. З зазначених причин ОСОБА_1 відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Під час розгляду справи з`ясувалось, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 06 лютого 2017 року у справі № 237/5365/16-ц встановлено факт родинних відносин ОСОБА_2 , як племінника, із спадкодавцем ОСОБА_4 , як його рідним дядьком, і визнано право на земельну частку (пай) площею 6,83 умовних кадастрових гектарів у КСП ім. Пречистівка Новоукраїнської сільської ради та це рішення скасовано Донецьким апеляційним судом 22 травня 2018 року в частині визнання права на земельну частку (пай).

ОСОБА_2 реалізував своє право власника земельної частки (паю) на виділення її в натурі (на місцевості), результатом чого стало прийняття розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації - керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 08 грудня 2017 року № 569 Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_2 , тобто особі, яка не перебуває у родинних відносинах із її матір`ю ОСОБА_5 , яка успадкувала це майно після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але за життя не встигла отримати свідоцтво про право власності на нього. На підставі цього розпорядження спірну земельну частку (пай) було сформовано у земельну ділянку загальною площею 5,8446 га ріллі з внесенням до державного земельного кадастру за номером 1423385800:05:000:0212 та 19 вересня 2017 року здійснено її державну реєстрацію.

02 січня 2018 року ОСОБА_2 , як орендодавець, уклав договір із ФГ Дон , як орендарем, договір оренди земельної ділянки площею 5,8446 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який має бути визнаний недійсним згідно із частиною першою статті 203 ЦК України, з урахуванням статті 4 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з тим, що із скасуванням апеляційним судом рішення суду першої інстанції про набуття ОСОБА_2 права власності на земельну частку (пай), останній не був власником переданого в оренду майна.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 січня 2018 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, ФГ Дон , за участю третіх осіб: Відділу у Мар`їнському районі міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Відділу державної реєстрації Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на земельну ділянку, визнання дій протиправними та скасування рішень.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила:

встановити факт прийняття нею спадщини, яка складається із земельної частки (паю) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0189724, виданого ОСОБА_4 17 вересня 1996 року Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012, після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за позивачем право на земельну частку (пай) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0189724, виданого ОСОБА_4 17 вересня 1996 року Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 08 грудня 2017 року № 569 Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір оренди землі за кадастровим номером 1423385800:05:000:0212, площею 5,8446 гектар ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, укладений 02 січня 2018 року (дата державної реєстрації права оренди - 27 березня 2018 року) між ОСОБА_2 та ФГ Дон .

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 липня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної заяви до ОСОБА_3 та провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом закрито.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 липня 2019 року позов задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка складається із земельної частки (паю) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0189724, виданого ОСОБА_4 17 вересня 1996 року Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0189724, виданого ОСОБА_4 17 вересня 1996 року Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області № 569 від 08 грудня 2017 року Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір оренди землі за кадастровим номером 1423385800:05:000:0212, площею 5,8446 гектар ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, укладений 02 січня 2018 року (дата державної реєстрації права оренди - 27 березня 2018 року) між ОСОБА_2 та ФГ Дон .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 917,10 грн.

Стягнуто з ФГ Дон на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 917,10 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що мати позивача ОСОБА_5 прийняла фактично у спадщину належну чоловікові спірну земельну частку (пай), проживаючи з ним разом за однією адресою, але за життя не встигла оформити свідоцтво про право на спадщину, що належала їй з часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 , з урахуванням відсутності спадкових претензій у сестри позивача - відповідача ОСОБА_3 , є ОСОБА_1 , що довідалася про спадкове майно у січні 2017 року, у зв`язку з чим не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а в 2017 році нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, що перейшло від ОСОБА_4 до її матері ОСОБА_5 .

Позивач пропустила строк прийняття спадщини з поважних причин та враховуючи відсутність у позивача правовстановлюючого документу на спадкове майно (сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 ), лише в судовому порядку можливо встановити факт прийняття позивачем спадщини після смерті її матері і визнати за позивачем право власності на земельну частку (пай).

Видані відповідачу ОСОБА_2 розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 08 грудня 2017 року № 569, а також і укладений договір оренди спірного об`єкту нерухомості - є такими, що порушують права законного спадкоємця ОСОБА_5 - позивача ОСОБА_1 , а тому є підстави для скасування такого розпорядження і визнання недійсним названого договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та у позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обраний в цих конкретних обставинах позивачем спосіб захисту у вигляді встановлення факту прийняття нею спадщини не відповідає вимогам закону; позивач враховуючи частину першу статті 1272 ЦК України є такою, що не прийняла спадщину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові про визнання права на земельну частку (пай), визнання протиправним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, стягнення судового збору та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині; постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у встановленні факту прийняття спадщини залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що неправильний спосіб захисту прав позивача в частині встановлення факту прийняття спадщини не спростовує наявність у неї права на спадкування на захист свого цивільного права і інтересу в частині визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування;

суд апеляційної інстанції не мотивував відмови у позові в частині вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації - керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, визнання недійсним договору оренди землі;

позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини із поважних причин (перебування на лікуванні), а внаслідок відсутності правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що позбавило позивача можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку навіть у разі надання додаткового строку для прийняття спадщини, а можливо лише у судовому порядку;

відповідач ОСОБА_4 з моменту набрання законної сили постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2018 року у справі № 237/5365/16-ц не є власником земельної частки (паю), та не є спадкоємцем, а тому не мав права на укладення договору оренди з ФГ Дон .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 , в наступних шлюбах прізвище: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) є донькою ОСОБА_5 (прізвища в минулих шлюбах: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , т. 1 а. с. 61-66).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 5).

За своє життя ОСОБА_5 з 1990 року проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 , з яким перебувала у зареєстрованому 30 січня 1990 року шлюбі, за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 4, 6, 60, 67).

ОСОБА_4 отримав у власність земельну частку (пай) у колишньому КСП Пречистівське за сертифікатом серії ДН № 0189724, зареєстрованим 14 жовтня 1996 року за № 5012, на загальну площу 8,16 умовних кадастрових гектари. За повідомленням Міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області станом на 01 січня 2017 року розмір земельної частки (паю) у колишньому КСП Пречистівське складає 6,83 умовних кадастрових гектари - закріплена ділянка № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 23, 7-8).

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 06 лютого 2017 року у справі № 237/5365/16-ц за ОСОБА_2 визнано право на зазначену земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті його дядьки - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2018 року рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06 лютого 2017 року у справі № 237/5365/16-ц скасовано, у позові ОСОБА_2 відмовлено (т. 1 а. с. 75-77).

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 237/5365/16-ц за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2018 року (т. 1 а. с. 176-177).

Спірна земельна ділянка загальною площею 5,8446 га ріллі внесена до Державного земельного кадастру за кадастровим № 1423385800:05:000:0212, державна реєстрація цієї ділянки здійснена 19 вересня 2017 року (т. 1 а. с. 23).

Розпорядженням голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області № 569 від 08 грудня 2017 року Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_2 виділено в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 5,8446га ріллі (пай № НОМЕР_1 ) під кадастровим номером 1423385800:05:000:0212 для ведення товарного сільсько-господарського виробництва на землях колишнього КСП Пречистівське на території Новоукраїнської сільської ради (т. 1 а. с. 72).

Право власності набувача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 грудня 2017 року (т. 1 а. с. 73-74, 130-131).

Між ОСОБА_2 і ФГ Дон 02 січня 2018 року укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим № 1423385800:05:000:0212, зареєстрований 27 березня 2018 року (т. 1 а. с. 73зв.).

За інформацією Курахівської державної нотаріальної контори від 10 січня 2018 року № 6/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не відкривалась (т. 1 а. с. 27).

Постановою державного нотаріуса Мар`їнської державної нотаріальної контори від 11 вересня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 за її заявою від 11 вересня 2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності правовстановлюючого документу з належності цього майна на праві власності чоловікові померлої матері - ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 78).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини

Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік фактів, що мають юридичне значення, які може встановити суд та цим переліком не передбачений розгляд справ в судовому порядку про встановлення факту прийняття спадщини, про що заявлено ОСОБА_1 .

Заявлений до встановлення факт не передбачений і частиною другою статті 315 ЦПК України, оскільки здійснення права на спадщину врегульовано іншим порядком, регламентованим положеннями Книги шостої ЦК України (глави 84, 86, 87, 89).

Так, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Аналогічного висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14-ц (провадження № 61-14159св19).

Під час ухвалення судового рішення, суд з`ясовує, яка правова норма підлягає застосуванню.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що приймаючи рішення про встановлення факту прийняття спадщини, суд першої інстанції не обґрунтував свої висновки в цій частині вимогами чинного законодавства і помилково ототожнив заявлений ОСОБА_1 факт із фактами, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права, та могли бути встановлені судом, зокрема: про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року ( в даному випадку спадщина відкрилася у липні 2010 року).

Отже, обраний в цих конкретних обставинах позивачем спосіб захисту у вигляді встановлення факту прийняття нею спадщини не відповідає вимогам закону.

Щодо визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом

Здійснення права на спадкування врегульовано положеннями глави 87 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Суди встановили, що ОСОБА_5 за життя не отримала передбачених у статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документів, що посвідчують право на земельну частку (пай): свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримувала за життя на своє ім`я сертифікату про право на земельну частку (пай), не отримувала судового рішення про визнання за нею права на земельну частку (пай), не ініціювала питання перед органами місцевого самоврядування про виділення, як власнику такої частки (паю) у натурі (на місцевості) земельної ділянки та видачі їй державного акта на право власності на землю.

Главою 87 ЦК України визначено, що здійснення права на спадкування та діями, що свідчать про реалізацію права на спадщину (прийняття спадщини) є подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини впродовж визначеного законом строку (статті 1269, 1270 ЦК України) або фактичне прийняття спадщини, що обумовлено постійним проживанням спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (частина третя статті 1268 ЦК України).

Для підтвердження прийняття спадщини, в останньому випадку, має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що враховуючи частину третю статті 1268 ЦК України ОСОБА_1 , яка мала на момент відкриття спадщини іншу реєстрацію місця проживання ( АДРЕСА_2 ), аніж спадкодавець ОСОБА_5 (с. Пречистівка Мар`їнського району), не можна вважати такою, що фактично прийняла спадщину. Доказів того, що позивач прийняла спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном) ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не було представлено, а довідка Новоукраїнської сільської ради від 16 червня 2017 року, з якої вбачаються відомості щодо проживання ОСОБА_5 до дня смерті разом із чоловіком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 - не підтверджують факту спільного проживання/реєстрації позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за однією адресою.

Окреме проживання від спадкодавця зазначено у позовній заяві самою ОСОБА_1 .

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

З отриманих в ході апеляційного перегляду справи відомостей зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) і Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається відсутність спадкових справ, заповітів щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 і померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері позивача - ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 34-38).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зверненню до суду із позовом про встановлення права на земельну частку (пай), має передувати звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, поданою впродовж шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (не із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5 ) лише у вересні 2017 року, за перебігом понад 7 років після смерті спадкодавця, тобто з істотним порушенням строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Рішення суду про встановлення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини матеріали справи не містять.

Натомість позивачем, яка понад 7 років не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, не заявлялись такі вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері з наведенням достовірних, переконливих доказів пропуску цього строку з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк (до числа яких не відноситься необізнаність особи про наявність спадкового майна).

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

До нотаріуса ОСОБА_1. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 , звернулася за спливом понад 7 років, а саме 11 вересня 2017 року та отримала відмову (т. 1 а. с. 78).

Можливість за відсутності правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) в судовому порядку звернутись до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - не замінює визначеного законом порядку прийняття спадщини шляхом своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а за пропуском строку з поважних причин - за наявності відповідного судового рішення з цього приводу), чого позивач не дотрималась і, через що її не можна вважати такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері.

Встановивши, що позивач, враховуючи частину першу статті 1272 ЦК України є такою, що не прийняла спадщину, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню, як і вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації - керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області № 569 від 08 грудня 2017 року Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_2 , визнання недійсним договору оренди землі, укладеним 02 січня 2018 року між ОСОБА_2 і ФГ Дон , оскільки зазначене розпорядження та договір оренди не порушують прав позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що неправильний спосіб захисту прав позивача в частині встановлення факту прийняття спадщини не спростовує наявність у неї права на спадкування та захист свого цивільного права і інтересу в частині визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування; позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини із поважних причин (перебування на лікуванні), а внаслідок відсутності правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що позбавило позивача можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку навіть у разі надання додаткового строку для прийняття спадщини, а можливо лише у судовому порядку е спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що позивач, враховуючи частину першу статті 1272 ЦК України є такою, що не прийняла спадщину.

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції не мотивував відмови у позові в частині вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації - керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, визнання недійсним договору оренди землі, оскільки як зазначено у постанові суду апеляційної інстанції, ці вимоги є похідними від основної вимоги про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська