Справа № 947/21530/21
Провадження № 1-кс/947/9668/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020160000000766 від 02.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про арешт нерухомого майна виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3026 кв.м., в рамках кримінального провадження №42020160000000766 від 02.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 2 ст. 367 КК України.
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
У провадженні СУ ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження за № 42020160000000766 від 02.09.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
В ході досудового слідства встановлено, що посадові особи Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) без перевірки майнового стану боржника неправомірно реалізували в процедурі виконавчого провадження належний державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України виробничий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 3026 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, який був закріплений на праві господарського відання за ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».
Також встановлено, що службові особи ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» використовуючи підроблені документи привласнили кошти підприємства в сумі 11 154 692,72 грн. шляхом перерахування на банківські рахунки комерційних структур, які мають ознаки фіктивності.
Крім того, встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №54939348 про стягнення з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» коштів на користь фізичних та юридичних осіб, до якого входило 39 виконавчих проваджень та виконавче провадження №61300334, на загальну суму 37 737 221,10 грн.
Також встановлено, що виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м. за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, який на праві власності зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України, а за боржником ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських портів» закріплено на праві господарського віддання.
Всупереч вимогам ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавцем не вжито всіх передбачених Законом заходів для виявлення коштів боржника та іншого майна, що безпосередньо не використовується у виробництві та передчасного звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 30026 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35.
Згідно протоколу проведення електронних торгів №47912 від 24.04.2020, вищевказане майно реалізовано на електронних торгах за ціною 13 500 000 грн., громадянину ОСОБА_5 .
Відповідно до частини 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (який набрав чинності 20.10.2019), забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
У відповідності до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», боржник ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на день набрання чинності Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» перебувало у відповідному переліку і щодо об`єктів права державної власності зазначеного підприємства-боржника наявна встановлена законом заборона на вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно розпорядження головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень № 54939348/В-7 від 02.06.2020, грошові кошти, що надійшли від реалізації виробничого будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 3026 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35 у розмірі 11 154 692,72 грн. були перераховані боржнику ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських портів» як надмірно стягнуті (платіжне доручення від 02.06.2020 № 347), хоча на виконанні у Відділі перебувало ще 39 виконавчих проваджень про стягнення з цього боржника коштів на загальну суму 37 737 221,10 грн.
Надмірно стягнуті кошти у розмірі 11 154 692,72 грн., за заявою боржника були перераховані на рахунок в АТ «Кристал Банк» 02.06.2020, на який не було накладено арешт по виконавчому провадженню. Арешт на зазначений рахунок боржника було накладено головним державним виконавцем Відділу лише 23.07.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону, у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, державний виконавець відділу примусового виконання рішень, у якого перебувало в провадженні вищевказане виконавче провадження, не направив відповідне повідомлення до правоохоронних органів та своєчасно не арештував зазначений рахунок, внаслідок чого боржник використав перераховані кошти на власний розсуд.
Зокрема, грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙКОРП» код ЄДРПОУ 43068046, нібито на виконання умов договору про надання представницьких послуг №01-05/2020, відповідно до якого зазначене товариство є офіційним представником компанії «AmrutDredgingShippingLTD», якого у боржника нібито виникли зобов`язання за обслуговування суден, які перебувають на території Індії, хоча фактично отримані грошові кошти були перераховані на користь третіх юридичних осіб в якості здійснення сплати за придбані товари та послуги.
Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 року №1106-р «Про передачу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів» до сфери управління Фонду державного майна» прийнято рішення про передачу із сфери управління Міністерства інфраструктури України до сфери управління Фонду єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів».
Допитана в якості представника потерпілого ОСОБА_6 , показала, що згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фонд державного майна України» до основних завдань фонду належать:
- реалізації державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;
- захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.
Згідно з п. 12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про фонд державного майна України» Фонд здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління.
Положеннями ч. 2, 3 ст.73 ГК України, встановлено, що органи державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Отже, майно, яке було закріплене на праві господарського відання за Державним підприємством «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів» перебувало у державній власності, тому не могло бути відчужене без згоди його власника держави в особі Фонду державного майна України.
Таким чином, при відчужені майна, що було закріплене на праві господарського відання за ДП «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів» були порушені інтереси держави в особі Фонду, та заподіяні майнові збитки в розмірі ринкової вартості відчуженого об`єкта нерухомого майна.
Відтак, в діях службових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та Державного підприємства «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів» вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а саме: службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, та ч.5 ст.191 КК України, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах організованою групою.
З урахуванням викладених обставин на даному етапі досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, смт. Олександрівка, вулиця Судноремонтна, будинок 35, який внаслідок протиправних дій службових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та Державного підприємства «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів», вибув із державної власності в приватну власність спочатку ОСОБА_5 , а в подальшому у власність ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», оскільки він є предметом, який був об`єктом кримінально протиправних дій.
Також, є достатні підстави, вважати що службові особи ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», далі будуть вживати заходи, щодо переходу права власності, та користування на вищезазначений виробничий будинок третім особам.
Обґрунтування клопотання
Як вбачається з клопотання, обґрунтовано здійснюється досудове розслідування, в рамках вказаного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 2 ст. 367 КК України.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилається на те, що слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей і документів якщо є достатні підстави вважити, що необхідне забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, сторона обвинувачення зазначає, що в діях службових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та Державного підприємства «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів» вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а саме: службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, та ч.5 ст.191 КК України, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах організованою групою.
В рамках вказаного кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, смт. Олександрівка, вулиця Судноремонтна, будинок 35, який внаслідок протиправних дій службових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та Державного підприємства «Чорноморсько Азовське виробничо експлуатаційне управління морських шляхів», вибув із державної власності в приватну власність спочатку ОСОБА_5 , а в подальшому у власність ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», оскільки він є предметом, який був об`єктом кримінально протиправних дій.
Сторона обвинувачення просить про накладення арешту на нерухоме майно, оскільки це необхідно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
На підтвердження права власності на майно, сторона обвинувачення, надає інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у якому зазначено, що виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., реєстраційний номер 2002019451108, за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, будинок 35, на праві приватної власності, в розмірі 1/1 частки належить ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», код ЄДРПОУ: 43642041.
Доводи сторін
Прокурор та слідчий до судового засідання не з`явилися, разом з тим, до суду надійшла заява слідчого про розгляд клопотання за його відсутності.
У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд справи провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.
Мотивація суду
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, - фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. ст. 107, 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна та без фіксування судового засідання.
В рамках кримінального провадження №42020160000000766 від 02.09.2020 року, за ознаками за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, обґрунтовано здійснюється досудове розслідування, а саме за фактом службової недбалості, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, та розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах організованою групою.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1ст. 170 КПК України).
При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:
1) Правову підставу для арешту майна.
2) Достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.
3) Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
4 ) Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.
Правова підстава для арешту майна
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органівта органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 170 КПК України).
Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, слідчий суддя зазначає, що з клопотання та доданих в його обґрунтування документів, вбачається, що об`єкт нерухомого майна виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3026 кв.м., є об`єктом кримінального протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Оскільки є підстави вважати, що власник майна, може здійснювати дії, спрямовані на продаж майна, задля уникнення кримінальної від повільності, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, з забороною розпорядження майном.
Достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення
Слідчий суддя оцінює докази, що можуть вказувати на вчинення кримінального правопорушення, що, фактично, є оцінкою наявності обґрунтованої підозри.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Іншими словами, на початковій стадії розслідування слідча суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Слідчий суддя зазначає, що матеріали клопотання, вказують на можливу причетність невстановлених осіб до кримінального правопорушення, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя переконаний в наявності фактів та інформації, які вказують на те, що невстановлені особи могли вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпоряджатися майном (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.
Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб
Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права осіб проживати та іншим чином користуватися нерухомим майном. З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених у попередньому розділі, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.131,170-173 КПК України, слідчий суддя -
УХВАЛИВ:
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020160000000766 від 02.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3026 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2002019451108, власником якого на праві приватної власності являється ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» код ЄДРПОУ 43642041, із забороною розпорядження майном.
Виконання ухвалипро арештмайна покластина старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2021 |
Оприлюднено | 24.05.2024 |
Номер документу | 98378291 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні