Рішення

від 25.09.2007 по справі 38/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/227

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.09.07 р.                                                                               Справа № 38/227                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О. при секретарі судового засіданні Тулаінової І.А.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Петровському районі м. Донецька

до відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк

про стягнення 16 400 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Гуцу М.В. пров. спеціаліст юр сектору за дов. № 0528/07-108 від 09.01.2007о.

від відповідача: Крикунов І.В. пров. юрисконсульт за дов. № 2-191 від 26.02.2007р.

                                                                      У судовому засіданні оголошувалася

                                                                      перерва з  17.09.2007р. до 25.09.2007р.

                                                                      згідно вимог ст. 77 ГПК України

Суть справи:

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Петровському районі м. Донецька звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу у розмірі 16 400грн.

          Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що виплачена позивачем по справі сума моральної шкоди гр. Гнезділовій К.П. за рішенням  Петровського районного суду м. Донецька від 25.11.2004р. повинна бути відшкодована згідно вимог ст.1191 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України з підприємства відповідача, оскільки моральні страждання явилися слідством ушкодження здоров”я на виробництві,  а обов”язок відшкодувати цю шкоду, на думку позивача, слід покласти на власника підприємства, з вини якого працівникові була заподіяна моральна шкода.

          10.07.2007р. відповідач звернувся до суду із клопотанням, в якому просить залучити до матеріалів справи відзив та копію довіреності на представника, яке судом розглянуто, прийнято до уваги та задоволено.

          У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на таке:

- Гнезділова Е.П., працюючи на ДВАТ “Шахта “Трудівська” (правонаступником є ДП “Донецквугілля”) 26.09.1999р. отримала травму на виробництві. В подальшому стан її здоров”я значно погіршився, 20.01.2004р. вона вперше пройшла МСЕК і їй було встановлено 40% втрати професіональної працездатності. Оскільки право на страхові виплати у Гнезділовій Е.П. виникло із дня встановлення стійкої втрати працездатності ( 20.01.2004р.), то позивач на підставі пп. ”е” п. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України від 23.09.1999р. № 1105 “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” за рішенням Петровського районного суду м.Донецька сплатив Гнезділовій Е.П.  грошову суму за моральну шкоду у розмірі 16 400 грн. Згідно рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. моральна шкода підлягає сплаті особам, яким встановлена стійка втрата працездатності;

- загальною особливістю даного право відношення є перехід з 01.02.2001р. цивільної відповідальності по відшкодуванню шкоди працівнику від роботодавця до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

- згідно ч. 3 ст. 985 ЦК України особливості укладання договору страхування на користь третьої особи встановлюється законом. Таким спеціальним законом   і є Закон № 1105.

Всі особи, перелічені  ст.8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальником своїх зобов”язань по сплаті страхових внесків;

- згідно з абзацем першим п. 3 розділу Х1 Закону України № 1105 відшкодування шкоди здійснюється Фондом також особам, які постраждали до набрання ним чинності та мали право на відшкодування шкоди. Підставою для страхової виплати за моральну шкоду є наявність факту нанесення моральної шкоди потерпілому, в даному випадку Петровський районний суд встановив факт нанесення моральної шкоди, про що указав у своєму рішенні від 25.11.2004р.;

- ВП “Шахтоуправління “Трудівське” щомісячно сплачує позивачеві страхові внески у розмірі 13,8% фонду оплати праці для здійснення страхових виплат працівникам підприємства, які отримали трудове ушкодження або професійне захворювання.

Таким чином, на думку відповідача, виплачена грошова сума за моральну шкоду потерпілій Гнезділовій К.П. у зв”язку з наявністю факту нанесення моральної шкоди засноване не на делікті, а витікає із договору особистого  страхування працівника між позивачем та відповідачем;

- посилання позивача на ст. 1191 ЦК України як на підставу відшкодування грошової суми за моральну шкоду за рахунок  коштів Фонду, не може бути прийнята до уваги, оскільки вказана стаття регулює деліктні зобов”язання, які не витікають із договірного відшкодування шкоди, тобто регулюють відшкодування позадоговірної шкоди ( делікта).

Таким чином, право зворотної вимоги після 01.04.2001р. не переходить до страхувальника;

- крім того, відповідач вважає, що даний спір підлягає розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір за участю Фонду соціального страхування та суб”єкта господарювання є публічно-правовим і на нього розповсюджується юрисдикція адміністративних судів.

Судом відзив на позовну заяву розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач надіслав суду листа від 09.07.2007р. № 0528/07-1821 на відгук відповідача, в якому, зокрема зазначив, що:

-  даний спір підлягає розгляду в господарському суді відповідно до ст.ст.1,12 ГПК України.

-  згідно ст.ст. 5,6 Закону України № 1105 Гнезділова К.П. на час отримання травми не була суб”єктом страхування стосовно відшкодування Фондом моральної шкоди, оскільки факт її спричинення настав до 2001р. –до часу створення Фонду;

- оскільки в рішенні районного суду встановлено, що моральні страждання явилися слідством ушкодження здоров”я, то обов”язок відшкодувати моральну шкоди треба покласти на власника підприємства, з вини якого працівникові була заподіяна моральна шкода;

- абзацем 2 пункту 3 розділу Х1 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров”я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника – Фондом соціального страхування. Відповідач як юридична особа не ліквідовано і продовжує роботу. Оскільки позивач відшкодував моральну шкоду по травмі 29.06.1999р., за яку відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, абз. 2 пункту 3 розділу Х1 Прикінцевих положень Закону, відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди повинен нести відповідач.

          Відповідач надіслав суду доповнення до відзиву від 17.07.2007р., які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи, в яких, зокрема  просить суд провадження у справі припинити у зв”язку з тим, що відсутній предмет спору та даний спір не підлягає розгляду   у господарських судах України.

          Сторони звернулися до суду із клопотанням  від 25.07.2007р. про продовження строку  вирішення спору на два місяці, яке судом розглянуто, залучено до матеріалів справи та задоволено.

          Відповідач заявив клопотання від 25.07.2007р. про здійснення запиту до органів статистики щодо  зняття з  ЄДРПОУ ДВАТ “Шахта “Трудівська” ДП “Донецьквугілля”, яке судом розглянуто, залучено до матеріалів справи та задоволено.

          Відповідач звернувся до суду із клопотанням від 25.07.2007р. про залучення до матеріалів справи документів у підтвердження викладених у відзиві та доповненні до нього доказів, яке судом розглянуто та задоволено.

          Позивач надіслав суду заперечення на доводи відповідача від 24.07.2007р. № 0528/07-2175, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

          Відповідачем надані суду обґрунтування щодо заперечень по справі від 17. 09.2007. які судом розглянуті, прийняті до уваги та  залучені до матеріалів справи.

Справа слуханням відкладалася у зв'язку з  необхідністю представлення сторонами витребуваних судом документів.

Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони  надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення  уповноважених представників сторін, господарський суд , -

                                                          ВСТАНОВИВ:

29.06.1999р. при виконанні  трудових обов'язків з гр. Гнезділовой Катериною Петрівною на ДВАТ шахті „Трудівська” ДХК „Донецьквугілля” стався нещасний випадок та складено акт про нещасний випадок.

Відповідно до рішення  Петровського районного суду м. Донецька від 24.11.2004р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька   на користь Гнезділовой К. П. була стягнена  в порядку компенсації моральна шкода у розмірі 16 400 грн.

Ухвалою  Апеляційного суду Донецької області від 10.02.2005р. рішення Петровського районного суду м. Донецька від 25.11.2004р.  залишено без змін.

Платіжним дорученням  від 22.06.2005р. № 498 сума моральної шкоди у розмірі 16 400 грн. була сплачена Гнезділовой К. П. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  в  Петровському районі м. Донецька.   

Позивач, посилаючись на  ст. 1191 ЦК України,  ст. 237-1 КЗпП України,  просить суд стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” сплачену моральну шкоду у розмірі 16 400 грн.

Між тим, з 1999р. ДВАТ шахта „Трудівська” ДХК „Донецьквугілля” було неодноразово реорганізовано, а саме:

- на підставі наказу Мінтопенерго України № 58 від 07.02.2003р. та наказу ДП “Дон вугілля” № 4 від 12.05.2003р. ДВАТ шахта „Трудівська” ДХК „Донецьквугілля” реорганізовано в Відокремлений підрозділ “Шахта “Трудівська” Державного підприємства “Донецьквугілля ( код ЄДРПОУ 26391593);

- на підставі наказу ДП “Дон вугілля” № 74 від 24.07.2003р. у зв”язку з злиттям з ВП “Шахта “Куйбишевська” створено Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” ДП “Донецьквугілля ( код ЄДРПОУ 26417329);

- наказом № 492 від 08.08.2004р. Міністерства палива та енергетики України припинена діяльність Державного підприємства “Донецьквугілля” та створено Державне підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, яке стало правонаступником прав та обов”язків Державного підприємства “Донецьквугілля”, до складу якого входив Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське”;

- наказом № 35 від 28.12.2004р. ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” в його складі створено Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” ДП ДУЕК ( код ЄДРПОУ 33341002).

Отже, правонаступником ДВАТ “Шахта Трудівська” Дочірнього підприємства ДХК “Донвугілля” є Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія”, до складу якого входить Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське”.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач  посилається на акт  про нещасний випадок від 29.06.1999р.,  рішення Петровського районного суду м. Донецька від 25.11.2004р., ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10.02.2005р. платіжне доручення № 498 від 22.06.2005р., постанову від 27.05.2005р. № 415, витяг з протоколу від 12.02.2004р., претензії,  лист від 09.07.2007р., заперечення від 29.08.2007р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач у обґрунтування своїх заперечень посилається на відзив на позовну заяву від 09.07.2007р.,  клопотання, обґрунтування від 17.09.2007р., правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом даного спору є вирішення питання про те, чи підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу виплачена позивачем моральна шкода.

Відповідно до приписів ст. 21 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У ( далі – Закон України               № 1105) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( далі – Фонд) зобов”язаний у встановленому законодавством порядку виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно з частиною третьою ст. 34 Закону України № 1105 відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, здійснюється Фондом у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.

Позивач наполягає на тому, що оскільки травма мала місце в 1999р., то даний випадок не підпадає під дію Закону України № 1105, який набрав чинності з 01.01.2001р.

Однак з цього питання наявне рішення Петровського районного суду м. Донецька від 25.11.2004р., що набрало законної сили та відповідно до частини п”ятої статті 124 Конституції України є обов”язковим до виконання на всій території України, а його оцінка не може здійснюватись в межах даного позовного провадження.

За таких обставин посилання позивача на те, що відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України мав здійснювати відповідач, не може бути підставою для  задоволення позову.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом ( ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Проте зазначена норма регулює зобов”язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, і не поширюється на зобов”язання за соціальним страхуванням, тоді як рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 25.11.2004р. встановлено, що взаємовідносини між сторонами регулює саме Закон України № 1105.

Згідно з частиною четвертою статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов”язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, посилання позивача на необхідність застосування статті 1191 ЦК України є безпідставним.

Водночас, ані Закон України № 1105, ані Основи законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне страхування не передбачають право страховиків за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на звернення з регресними позовними вимогами до страхувальників.

Крім того, наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті першої Цивільного кодексу України виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки ці відносини не є цивільно-правовими.

З огляду на вищенаведені норми діючого законодавства, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 16400грн. з відповідача  є безпідставними.

          Заперечення відповідача стосовно того, що дана справа повинна бути розглянута за нормами Кодексу адміністративного судочинства України суд відхиляє з посиланням на таке.

          Публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б однією з сторін є суб”єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, передбачено нормами ст. 3 КАС України.

          У випадку, якщо суб”єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб”єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак  справи адміністративної юрисдикції і, відповідно не повинен вирішуватися адміністративним судом.

          Необхідною та єдиною ознакою суб”єкта владних повноважень є здійснення цим суб”єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб”єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

          За приписами п. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об”єднання, юридичні особі, які не є суб”єктами владних повноважень можуть бути відповідачами лише  за адміністративним позовом суб”єкта владних повноважень у випадках, передбачених п.п. 1-5.  

          Відповідач по справі,  Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” не є суб”єктом владних повноважень.

          По даній справі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Петровському районі м. Донецька відносно Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу не є суб”єктом владних повноважень, а відтак дана справа не може розглядатися за нормами КАС України.

          Заперечення відповідача щодо припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору суд відхиляє за безпідставністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що господарські витрати слід віднести на позивача відповідно вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та, керуючись   ст.ст. 33,  43,  44,  49,  82,  84, 85 Господарського процесуального кодексу України, - господарський суд,

                                                                   ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Петровському районі м. Донецька до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу у розмірі 16 400грн.,  відмовити у зв”язку з безпідставністю.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення оголошено у судовому засіданні 25.09.2007р.

Суддя                                                                                                        

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі