Ухвала

від 15.07.2021 по справі 904/589/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/589/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Красоти О. І.

від 24 грудня 2020 року

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орєшкіної Е. В., Подобєда І. М., Кощеєва І. М.

від 22 березня 2021 року

за позовом Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат

до Приватного підприємства Альянс-Запчастина ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ОМЗ-Кривбас-Сервіс ,

про стягнення пені у розмірі 1 372 680,00 грн та штрафу у розмірі 213 106,79 грн

за участю представників:

позивача: Лосєв Д. В.

відповідача: Матвєєва М. О.

третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства Альянс-Запчастина про стягнення пені у розмірі 1 194 120 грн та штрафу у розмірі 213 106,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором підряду № 2017/д/ОГМ/1207 від 23 серпня 2017 року щодо своєчасного виконання капітального ремонту екскаватора ЕКГ-10, госп. № 47, інв. № 4216184.

2. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Справа № 904/589/19 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 24 грудня 2020 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи № 904/589/19 та залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року, відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що необхідною умовою для застосування до відповідача заявлених до стягнення штрафних санкцій, визначених пунктом 9.2. укладеного між сторонами договору підряду № 2017/д/ОГМ/1207 від 23 серпня 2017 року, є вина підрядника, наявність якої у даному випадку відсутня. За висновком судів прострочення відповідачем свого визначеного договором зобов`язання зі своєчасного виконання обумовлених договором робіт було спричинене самим позивачем, який допустив затримку передачі відповідачу давальницької сировини, необхідної для виконання відповідачем визначених договором робіт.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження ухвалених судами попередніх інстанцій зазначених рішення та постанови скаржник послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 180 Господарського кодексу України, статті 202, 538, 599, 631, 851 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 910/5418/19, від 07 серпня 2019 року у справі № 925/31/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 911/105/18 та у постанові Вищого господарського суду України від 20 квітня 2017 року у справі № 904/1792/16.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач - Приватне підприємство Альянс-Запчастина у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що зазначені позивачем у касаційній скарзі висновки Верховного Суду не є релевантними для цієї справи, оскільки зроблені у справах, правовідносини в яких не є подібними правовідносинам у цій справі.

Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала.

6. Оцінка аргументів учасників справи.

Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені позивачем у касаційній скарзі та відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою позивачем касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже відповідно до положень пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанов Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Проаналізувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 910/5418/19, від 07 серпня 2019 року у справі № 925/31/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 911/105/18 та у постанові Вищого господарського суду України від 20 квітня 2017 року у справі № 904/1792/16, на які позивач послався у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними правовідносинам, які склалися між сторонами у цій справі № 904/589/19, що переглядається, з огляду на таке.

Сторонами спору у цій справі є сторони договору підряду № 2017/д/ОГМ/1207 від 23 серпня 2017 року: позивачем у справі є замовник, відповідачем - підрядник.

Предметом спору у цій справі № 904/589/19 є стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за неналежне виконання господарського зобов`язання, передбаченого договором. Підставою позову є порушення відповідачем (підрядником) зобов`язань за цим договором щодо своєчасного виконання передбачених договором робіт. Правовою підставою позову позивач визначив положення статей 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України та статей 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Натомість, як вбачається, у справі № 910/9072/17, на висновки Верховного Суду у якій посилається позивач у касаційній скарзі, предметом спору було стягнення боргу (невикористаного авансу), процентів за користування чужими коштами, пені та штрафу. Підставою позову було визначено збереження відповідачем коштів без достатньої правової підстави. Правовою підставою позову позивач визначив положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже такі критерії як предмет, фактичні та правові підстави позову у справі № 910/9072/17, а відповідно як наслідок і фактичні обставини у справі, є зовсім іншими, ніж такі критерії у цій справі № 904/589/19, що переглядається.

У справі № 910/5418/19 предметом спору є стягнення авансу, на суму якого роботи не були виконані. При цьому стягнення штрафних санкцій не є предметом спору у справі № 910/5418/19, а обставини невиконання передбачених договором робіт не є підставою позову у цій справі № 904/589/19, що також свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

У справах № 925/31/17 та № 911/105/18, на відміну від цієї справи № 904/589/19, позови заявлені підрядником до замовника, що свідчить про те, що зазначені справи відрізняються від цієї справи № 904/589/19 за суб`єктним складом. Іншим є і предмет спору: у зазначених справах предметом спору є стягнення несплаченого замовником авансу, що взагалі не відповідає предмету та підставам спору цій справі № 904/589/19.

Отже усе наведене вище свідчить про неподібність правовідносин у справах № 910/9072/17, № 910/5418/19, №925/31/17 та № 911/105/18 правовідносинам у цій справі № 904/589/19, висновки Верховного Суду України, викладені у постановах у зазначених справах, на які послався скаржник, були зроблені в інших, ніж у цій справі № 904/589/19 правовідносинах, які не стосуються стягнення штрафних санкцій за своєчасне виконання підрядником передбачених договором робіт, за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на висновки Вищого господарського суду України, оскільки відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Тобто визначена у пункті 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава касаційного оскарження судових рішень передбачає таку умову, як неврахування судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

Крім того частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України також передбачає врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду.

Отже згідно з нормами чинного Господарського процесуального кодексу України висновки Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики та не є обов`язковими для врахування при застосуванні судами норм права.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року у справі № 904/589/19 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею- доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року у справі № 904/589/19 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко