Ухвала

від 19.07.2021 по справі 910/16856/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16856/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Вронська Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (головуючий суддя - Пашкіна С.А. судді: Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.), рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 (суддя Бондарчук В.В.)

у справі №910/16856/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" ЛТД

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України,

про стягнення 465340,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело" ЛТД (далі - ТОВ "Джерело" ЛТД) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про стягнення 420340,90 грн збитків (упущеної вигоди) та 45000,00 грн моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням.

Господарський суд міста Києва рішенням від 29.03.2021 у справі №910/16856/19 позов задовольнив повністю; стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ТОВ "Джерело" ЛТД грошові кошти в сумі 420340,90 грн в рахунок відшкодування шкоди (упущеної вигоди); стягнув з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ТОВ "Джерело" ЛТД витрати за проведення судової експертизи у розмірі 3376,80 грн; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив; стягнув з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6305, 11 грн.

Додатковим рішенням від 05.04.2021 у справі №910/16851/19 Господарський суд міста Києва стягнув з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ТОВ "Джерело" ЛТД витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13549, 45 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2021 рішення від 29.03.2021 та додаткове рішення від 05.04.2021 Господарського суду міста Києва у справі №910/16856/19 залишив без змін.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку 06.07.2021 (згідно зі штампом Верховного Суду "скриня") звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/16856/19; зупинити виконання зазначених судових рішень; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/16856/19 і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову, з яким ТОВ "Джерело" ЛТД у 2019 році звернулось до Господарського суду Миколаївської області, є стягнення 465340,90 грн, що становить значно менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1135000,00 грн).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у якості підстави касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій послалась на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків , який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність будь-якого належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/16856/19 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/16856/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. М. Баранець

Г. О. Вронська