Ухвала

від 19.07.2021 по справі 923/917/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/917/20

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ-1 ПЛЮС"

до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерство інфраструктури України,

2) Державне підприємство "Скадовський морський торговельний порт",

про скасування наказу та визнання договору оренди укладеним,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (повний текст постанови складено 31.05.2021) та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2020.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, касаційний суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до положень статті 129 пункту 8 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже на відміну від апеляційного перегляду справи право на касаційне оскарження судового рішення виникає лише у визначених законом випадках.

Згідно з приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, частина друга статті 287 ГПК України містить таку редакцію: ?Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права?.

Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені наведеними положеннями статті 287 ГПК України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання.

Таким чином звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 ГПК України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що вона подається на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК, однак не наводить положень цих норм та не зазначає підстав касаційного оскарження згідно наведених норм права.

Так, згідно пункту 2 частини другої статті 287 ГПК скаржник має навести вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням як самого такого правового висновку, так і норми права у подібних правовідносинах та вказати відповідну постанову Верховного Суду і викласти у скарзі такі правовідносини, а згідно пункту 3 - має навести норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Разом з тим, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі містить виклад обставини справи та цитуванням норм права і не містить визначених наведеними вище положеннями статей 287, 290 ГПК України випадку (випадків) та підстави (підстав), за яких виникає право на касаційне оскарження судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам, передбаченим вказаними нормами права.

За своїм змістом касаційна скарга фактично є апеляційною скаргою, адже доводи, що наведені у ній, не стосуються питань права та правозастосування, а спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, хоча формально скарга і містить посилання на норми матеріального та процесуального права.

Виходячи із наведених вище положень процесуального законодавства Верховний Суд виконує функцію "суду права", що у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень, оскаржених у касаційному порядку, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Отже для усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржник, згідно положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК, має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; а для усунення недоліків у частині пункту 3 частини другої статті 287 ГПК - навести норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування у подібних правовідносинах із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини другої статті 287 ГПК.

Відповідно до частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З урахуванням наведених законодавчих положень, Суд встановлює у цій частині спосіб усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду заяви про усунення недоліків, та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

Водночас слід зауважити, що у разі усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 294 вказаного Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та визначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, тому, з урахуванням зазначеного, Суд вважає за необхідне, забезпечити усім учасникам судового розгляду право на подання відзиву з врахуванням усунутих недоліків касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі залишити без руху до 19.08.2021.

2. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Регіональному відділенню Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г.М. Мачульський