Постанова

від 14.07.2021 по справі 623/1596/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/1596/20 Головуючий суддя І інстанції Бєссонова Т. Д.

Провадження № 22-ц/818/2407/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають з договорів оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретарів судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Бессонової Т.Д., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток до ОСОБА_1 , Харківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів державний реєстратор прав на нерухоме майно Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг Сергій Сергійович про скасування рішення та поновлення порушеного права,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року представник ТОВ СК Восток Савін О.С. звернувся до суду з позовом, в якому після його уточнення остаточно просив про скасування рішення та поновлення порушеного права.

Вказав, що 16 січня 2006 року між ОСОБА_2 та сільськогосподарським кооперативом Восток повним правоприємником якого є товариство з обмеженою відповідальністю СК Восток був укладений договір оренди землі № 368 відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в користування свою земельну ділянку загальною площею 4,7199 га., розташовану на території Бугаївської сільської ради. Відповідно до п. 8 договору строк його дії складає 20 років. В подальшому 16 січня 2006 року вищевказаний договір було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті пор земельним ресурсам про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 січня 2006 року № 040667200016. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 квітня 2018 року посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріаальної контори Зелінською Т.1. та зареєстрованому в реєстрі за № 1-482, спадкоємцем покійного ОСОБА_2 є його онук ОСОБА_1 . 16 серпня 2019 року на адресу TOB СК Восток надійшло попередження від ОСОБА_1 , про те, що він розриває договір оренди землі від 16 січня 2006 року в односторонньому порядку на підставі п. 31 Договору. 06 вересня 2019 року ТОВ СК Восток направило на адресу ОСОБА_1 лист за № 368 в якому повідомило, що заперечує проти розірвання договору. Таким чином між сторонами виник спір про право який міг бути вирішений лише судовому порядку.

Не зважаючи на вищенаведене, Державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг Сергієм Сергійовичем, без будь-якого попередження ТОВ СК Восток прийнято рішення № 49630241 від 12 листопада 2019 року яким припинено право оренди ТОВ СК Восток на земельні ділянки ОСОБА_1 . Вважає, що дії державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг Сергія Сергійовича, щодо припинення права ТОВ СК Восток користування спірними земельними ділянками є протиправними, а рішення, щодо припинення права користування підлягає скасуванню.

Зазначив, що земельна ділянка яка знаходилась в оренді у ТОВ СК Восток складалась з двох частин які мали різні кадастрові номери 6322882000:01:000:0064 та 6322882000:01:000:0236. 11 серпня 2020 року був отриманий витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно з якого видно, що припинення прави оренди ТОВ СК Восток на земельну ділянку розміром 0,684 га, кадастровий номер 6322882000:01:000:0236 проводилось окремою реєстраційною дією.

З цих підстав просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг Сергія Сергійовича № 49630241 від 12 листопада 2019 року про припинення права оренди товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток (код ЄДРПОУ 30501395) на земельну ділянки кадастровий номер 6322882000:01:000:0064, площею 4,036 га., що належить ОСОБА_1 .

А також - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг Сергія Сергійовича № 49660022 від 13 листопада 2019 року про припинення права оренди товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток (код ЄДРПОУ 30501395) на земельну ділянки кадастровий номер 6322882000:01:000:0236, площею 0,684 га., що належить ОСОБА_1 .

Крім того, - поновити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток (код ЄДРПОУ 30501395) на земельні ділянки кадастрові номери 6322882000:01:000:0064 та 6322882000:01:000:0236, що належить ОСОБА_1 .

Сплачений судовий збір просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на корись ТОВ СК Восток .

Відповідач позов не визнав.

У письмову відзиві зазначив, що позивачем фактично оскаржується акт (рішення), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49630241 від 12.11.2019 (далі за текстом також - оскаржуване рішення) суб`єкта владних повноважень щодо земельних ділянок із кадастровими № 6322882000:01:000:0064 та №6322882000:01:000:0236.

Будь-якого судового спору із визначення правового режиму належних йому земельних ділянок, в якості об`єктів цивільних прав у даному випадку не виникло.

Вважав свої дії передбачені Договором та належним йому правом (повноваженням) з розірвання зазначеного договору в односторонньому порядку, про що він направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток в простій письмовій формі, цінним листом, з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення заяву у формі попередження про розірвання Договору оренди належних йому земельних ділянок б.н. від 09.08.2019.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ СК Восток .

В апеляційній скарзі ТОВ СК Восток просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів позивача.

Вказано, що у даному випадку розірвання договору має бути зафіксоване відповідною додатковою угодою до договору оренди яка в свою чергу повинна пройти державну реєстрацію. У разі якщо сторони не дійшли згоди, щодо укладання додаткової угоди справа повинна бути вирішена у суді.

Зазначили, що TOB СК Восток надсилало на адресу ОСОБА_1 лист в якому заперечувало проти розірвання договору. Таким чином між TOB СК Восток та ОСОБА_1 виник правовий спір який міг бути вирішений виключно у судовому порядку, що свідчить про протиправність оскарженого по цій справі рішення № 49630241 від 12 листопада 2019 року яким було припинено право оренди ТОВ СК Восток на земельні ділянки ОСОБА_1 .

У доповненнях до апеляційної скарги просять врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що була викладена в постанові від 08 вересня 2020 року по справі № 920/418/19.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Шинкарьова Н.В. просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

При цьому вказала, що скарга є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, й навпаки, рішення суду першої інстанції вважає правильним по суті, та ким, що не підлягає скасуванню.

Послалась на те, що суд першої інстанції, правильно виходив з того, що розірвання зазначеного договору в односторонньому порядку пов`язане, насамперед, із волевиявленням зацікавленої сторони Договору, шляхом направлення зацікавленої сторони договору на адресу іншої сторони повідомлення в формі якій укладено сам договір (проста письмова форма) у визначений строк, та не залежить від наявності чи відсутності будь-яких інших обставин (передумов). Окрім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розірвання договору в односторонньому порядку не залежить від волі іншої сторони зазначеного договору.

Вказала, що письмове повідомлення про розірвання договору оренди землі є достатнім документом, згідно умов зазначеного договору, на підтвердження юридичного факту припинення, як договору оренди землі, шляхом одностороннього розірвання, правовідносин користування, оренди, вказаних вище земельних ділянок між Товариством з обмеженою відповідальністю СК Восток та ОСОБА_1 , а так само внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію припинення іншого речового права, права оренди Позивача, вчиненого на підставі такого договору.

Зауважила, що правові висновки, які були висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі 920/418/19 не можуть бути узяті до уваги, за їх нерелевантністю до обставин справи, яка наразі розглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що Згідно державного акта про право приватної власності на землю серії І-ХР № 085534, виданого на підставі розпорядження голови Ізюмської райдержадміністрації № 416 від 25 листопада 2002 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка, яка має кадастровий номер 6322882000:01:000:0064, 6322882000:01:000:0236, що розташована та території Бугаївської сільської ради КСП Восток , загальною площею 4,7199 га (а. с. 6).

16 січня 2006 року між ОСОБА_2 і СК Восток укладений Договір оренди землі № 368 (а. с. 4-5).

Згідно п. 1 Договору оренди землі № 368 від 16.01.2006, орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бугаївської сільської ради.

Відповідно до п. 2 Договору оренди землі № 368 від 16.01.2006, в оренду передається земельна ділянка, яка розташована на території Бугаївської сільської ради, загальною площею 4,7199 га, в тому числі рілля 4,7199 га.

Згідно п. 5 Договору оренди землі № 368 від 16.01.2006 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 20 440,94 грн.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі № 368 від 16.01.2006 року, договір укладено на 20 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 16 січня 2006 року ОСОБА_2 передав СК Восток земельну ділянку, що розташована на території Бугаївської сільської ради, загальною площею 4,7199 га, у тому числі ріллі - 4,0360 га та ріллі залуженої 0,6840 га із земель власника (а. с. 7).

Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідчений 11 квітня 2018 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1-486 спадкоємцем земельної ділянки, розташованої на території Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області, пл. 0,6840 га, кадастровий номер 6322882000:01:000:0236, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР № 085534 виданого Ізюмською райдержадміністрацією Харківської області 29 грудня 2002 року є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а. с. 8)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 120208688 від 11.04.2018 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6322882000:01:000:0236 площею 0,684 га на території Бугаївської сільської ради. (а. с. 10)

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом посвідчений 11 квітня 2018 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1-482 спадкоємцем земельної ділянки, розташованої на території Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області, пл. 4,0360 га, кадастровий номер 6322882000:01:000:0064, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР № 085534 виданого Ізюмською райдержадміністрацією Харківської області 29 грудня 2002 року є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а. с. 9)

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 120186096 від 11.04.2018 вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6322882000:01:000:0064 площею 4,036 га на території Бугаївської сільської ради. (а. с. 11)

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2020 право оренди земельної ділянки підставою виникнення є договір оренди землі від 16.01.2006 укладений між СК Восток та ОСОБА_2 в оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4,7199 га, інше речове право припинено: дата реєстрації 06.11.2019 року попередження про розірвання Договору оренди землі виданий 09.08.2019 видавник ОСОБА_1 , договір оренди землі від 16.01.2006, відомості внесені до реєстру 12.11.2019 Боклаг Сергієм Сергійовичем , Харківська районна державна адміністрація Харківської області, індексний номер рішення 49630241. (а. с. 15-16)

ОСОБА_1 14.08.2019 направлено товариству з обмеженою відповідальністю СК Восток повідомлення про розірвання Договору оренди землі № 864 від 16.01.2006 в порядку, визначеному п. 31 договору. 15.08.2019 ТОВ СК Восток отримано попередження про розірвання договору. (а. с. 56-58).

Директор ТОВ СК Восток ОСОБА_5 06.09.2019 надав повідомлення № 368 на попередження від 09.08.2019 щодо дострокового розірвання договору оренди землі в якому зазначив, що істотним є таке порушення строкового договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За весь час дії договору ТОВ СК Восток не було порушено жодних з пунктів вищезазначених нормативно-правових актів діючого законодавства, а тому підстав для розірвання договорів оренди немає. (а. с. 13)

Відповідно до п. 31 Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони, за два місяці до закінчення польових робіт, але не пізніше 1 листопада поточного року.(а. с. 5)

Суд зазначає, що із пунктів другого та восьмого Договору оренди землі від 16.01.2006 вбачається, що ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ СК Восток належну йому земельну ділянку, розташована на території Бугаївської сільської ради, загальною площею 4,7199 га на 20 років.

Судом встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2020 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2018 право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 та рішенням державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг С. С, індексний номер: 49630241 від 12.11.2019 внесений запис про інше речове право: про попередження про розірвання Договору оренди землі від 16.01.2006.

Судом встановлено, що відповідно до п. 31 Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є письмове попередження заінтересованої особи в цьому, за 2 місяці до закінчення польових робіт, але не пізніше 1 листопада поточного року.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд свої висновки мотивував тим, що ОСОБА_1 мав право на одностороннє розірвання Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року.

Форми у якій має відбуватись розірвання Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року відповідно до п. 31 ним не встановлено.

В зв`язку із цим, одностороннє розірвання Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року шляхом надіслання Попередження про розірвання договору в односторонньому порядку № 368 від 16 січня 2006 року на адресу ТОВ СК Восток відповідає його умовам.

Такі висновки суду відповідають ст. 654 ЦК України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, наведене свідчить, що рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Боклаг С. С., індексний номер рішення: 49630241 від 12.11.2019 року, яким запис про інше речове право: 33504228 про право оренди земельної ділянки, що знаходиться в межах землекористування Бугаївської сільської ради, загальною площею 4,7199 га за товариством з обмеженою відповідальністю СК Восток припинений, винесене відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду, які відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перелік доказів визначено у ст. 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Про вимоги щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів вказано у ст.ст. 77-80 ЦПК України.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення цього пункту, а також ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема це свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору, зокрема порядку його розірвання.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , зокрема, передбачено, що відповідний договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, його розірвання в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто, сторони відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі погодились на можливість одностороннього розірвання Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року у разі письмово попередження в зазначені строки встановлені договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідно до п. 31 Договору оренди землі № 368 від 16 січня 2006 року ОСОБА_1 мав право на одностороннє його розірвання, що й було здійснено відповідачем у передбачені й ст. 654 ЦК України письмовій формі.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що з огляду на п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік, наведений у ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не є вичерпним.

Суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України надав належну оцінку наявним у справі доказам, яка ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, правильно встановив зміст спірних правовідносин та застосував норми матеріального та процесуального права, аргументи скарги є недоведеними і висновків суду не спростували.

З огляду на те, що оскаржене рішення районним судом відповідає нормам матеріального і процесуального права, то колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення - без змін.

Підстави для перерозподілу судових витрат за ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Восток - залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

О.М. Хорошевський.