Рішення

від 19.07.2021 по справі 320/5675/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року м. Київ № 320/5675/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (код: 37471912, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26) з позовом до ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), в якому просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Ульяновським РВ УМВС України в Київській області від 18.09.2007) знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти будівництва - одноповерхова будівля, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455300:01:005:0100.

Ухвалою суду від 21.11.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

У зв`язку із неприбуттям належним чином повідомлених представників сторін в призначене судом підготовче засідання по справі, враховуючи поданні учасниками справи клопотання про розгляд справи без їх участі, ухвалою суду від 13.02.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та вирішено подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.

Так, за змістом викладеного у позові заявлені вимоги мотивовані тим, що у відповідності до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі звернення Київської обласної державної адміністрації №11-12/14699 від 04.08.2014, що надійшло за дорученням Віце-прем`єр міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.04.2014 №49537/18/1-13, та направлення №806.18/02 від 07.11.2018 у період з 14.11.2018 до 23.11.2018 проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктом містобудуванням ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об`єкта будівництва "будівництво будівель та споруд за адресою: Київська область, Васильківський район, смт Глеваха, з кадастровим номером - 3221455300:01:005:0094".

За результатами позапланової перевірки встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455300:01:005:0094 за адресою АДРЕСА_2 , збудована одноповерхова будівля, яка знаходиться впритул до одноповерхової будівлі (станції СТО), розташованої на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером - 3221455300:01:005:008. Будівля збудована на бетонному фундаменті, зовнішні стіни виконані з керамічної цегли, покриття з профільного листа. Зазначена будівля збудована загальним розміром 36х6,8 м та експлуатується як станція з технічного обслуговування машин.

На запит Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області щодо надання копії містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта забудови земельної ділянки та паспортів прив`язок тимчасових споруд, Васильківської районною державною адміністрацією Київської області надано копії паспорта прив`язки тимчасових споруд, виданих відділом містобудування та архітектури Васильківської районної державної адміністрації від 12.10.2017 №20/16-08 на розміщення "Зблокованих стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" за адресою: АДРЕСА_2 , замовник - ОСОБА_1 , та паспорта прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 13.10.2017 №21/16-08 на розміщення "Зблокованих стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" за адресою: АДРЕСА_2 , замовник - ОСОБА_1 .

Відповідно до паспортів прив`язки №20/16-08 та №21/16-08 зблоковані тимчасові споруди розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером - 3221455300:01:005:0094 та на місці збудованої будівлі.

Всупереч вимогам частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" збудована одноповерхова будівля не відповідає поняттю тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності , оскільки збудована на бетонному фундаменті, зовнішні стіни виконані з керамічної цегли, покриття з профільного листа. Також зазначена одноповерхова будівля збудована площею більше як 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру.

Відповідно до матеріалів вказаних паспортів прив`язки земельна ділянка за кадастровим номером 3221455300:01:005:0094 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.09.2009, зареєстрованому в реєстрі за №1539.

Із посиланням на частину 3 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивачем зазначено, що згідно з реєстром документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України - відсутній документ, що надає право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221455300:01:005:0094).

На підставі частини 8 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем за критеріями таблиці 1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва" вищезазначені будівлі (об`єкт будівництва) віднесено до класу наслідків (відповідальності) СС1 (незначні наслідки).

Позивачем вказано, що замовником будівництва ОСОБА_1 виконані будівельні роботи з будівництва одноповерхової будівлі без отримання вихідних даних та без отримання права на виконання будівельних робіт. Разом з цим, будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Замовником будівництва ОСОБА_1 під час будівництва об`єкта архітектури не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду.

Також зазначена будівля замовником будівництва ОСОБА_1 збудована з порушенням державних будівельних норм, а саме: - збудована будівля розташована без дотримання протипожежних вимог визначених у таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2008 "Планування і забудова території"; - фундамент збудованої будівлі розташовано без дотримання обов`язкової нормативної відстані по горизонталі (у світлі) до газопроводу високого тиску (відповідно до викопіювання з генерального плану смт. Глеваха), визначених у Додатку И.1 ДБН Б.2.2-12:2008 "Планування і забудова території".

За результатами проведеної перевірки складено акт №Т-2311/2 та видано приписи від 23.11.2018 №С-2311/1 про усунення допущених порушень містобудівного законодавства в термін до 23.01.2019 та №С-2311/2 про зупинення експлуатації об`єкта з 23.11.2018 до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Від підписання акта та приписів відповідач відмовився, а відтак складені матеріали надсилались на адресу гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Посилаючись на відповідні норми профільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, позивачем зазначено, що гр. ОСОБА_1 отримано паспорти прив`язок тимчасових споруд 20/16-08 та 21/16-08, однак на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер - 3221455300:01:005:0094), збудовано одноповерхову будівлю, що не відповідає вимогам частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутній документ, що дає право на виконання та засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Також ОСОБА_1 не було розроблено та затверджено належним чином проектної документації. Замовником не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду.

ОСОБА_1 збудовано будівлю без дотримання протипожежних вимог визначених у таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2008 "Планування і забудова території". Також, фундамент будівлі розташовано без дотримання обов`язкової нормативної відстані по горизонталі (у світлі) до газопроводу високого тиску (відповідно до викопіювання з генерального плану смт. Глеваха) визначених у Додатку И.1 ДБН Б.2.2-12:2008 "Планування і забудова території".

Збудована будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію.

На підставі викладеного, в подальшому посадовою особою відповідача за направленням від 05.02.2019 №70.19/02 проведено перевірку виконання гр. ОСОБА_1 приписів від 23.11.2018 №С-2311/1 та №С-2311/2.

Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:01:005:0094 розділена на дві земельні ділянки 3221455300:01:005:0100 та №3221455300:01:005:0099, в результаті чого збудована одноповерхова будівля, яка зазначена в акті перевірки Т-2311/2, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455300:01:005:0100.

Відповідно до інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.02.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:01:005:0100 за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 , цільове призначення земельної ділянки - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Перевіркою виконання приписів від 23.11.2018 С2311/1 та С2311/2 встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 їх вимоги не виконані, а саме:

- станом на 20.02.2019, згідно реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України - відсутній документ, що дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221455300:01:005:0094), чи об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221455300:01:005:0100);

- експлуатацію збудованих будівель та споруд не зупинено.

Таким чином, позивачем зазначено, що вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушено вимоги: пп. "а" п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пп. "а" пп. 3 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (Порядок №553).

За результатом повторної перевірки складено акт від 20.02.2019 №Т-2002/1 та видано приписи №С-2002/1, №С-2002/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Складені матеріали надіслані на адресу гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Надалі, посадовою особою відповідача за направленням від 22.07.2019 №474.19/0 на виконання вимог п. 7 Порядку №553 проведено перевірку виконання гр. ОСОБА_1 вимог приписів від 20.02.2019 №С2002/1 та №С-2002/2.

Під час проведення позапланової перевірки виконання вимог приписів встановлено, що замовником будівництва вимоги вищезазначених приписів не виконано, а саме:

- станом на 01.08.2019, згідно реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України - відсутній документ, що дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221455300:01:005:0094), чи об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221455300:01:005:0100);

- експлуатацію збудованих будівель та споруд не зупинено.

Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушено вимоги пп. а п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пп. 3 п. 11 Порядку №553.

За результатом повторної перевірки складено акт від 01.08.2019 №Т-0108/2, який надіслано на адресу гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Позивачем вказано, що відповідно до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на момент звернення до суду відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру на початок виконання підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці за раніше вказаною адресою, чим порушено вимоги пп. а п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а отже станом на час звернення до суду встановлено невиконання вимог приписів, винесених за результатами проведених позивачем перевірок.

Отже, зауважуючи на відсутності дозволу на будівництво, належним чином затвердженої проектної та технічної документації, а також допущенні істотних порушень будівельних норм і правил на об`єкті відповідача, позивачем наголошено, що за весь час здійснення заходів з державного архітектурно-будівельного контролю відповідач ухиляється від виконання виданих позивачем приписів, чим грубо порушує положення статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відтак, за твердженням позивача об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221455300:01:005:0100) - відноситься до самочинного будівництва та повинен бути знесений відповідачем, у зв`язку із чим мало місце звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом у відповідності до ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

У поданому відзиві на позов відповідачем в першу чергу зазначено про те, що рішенням Глевахівської сільської ради від 22.03.2018 №602-28-VII утворено виконавчий орган архітектурно-будівельного контролю і розпорядженням виконкому Глевахівської сільської ради від 26.04.2018 №41 виконання функцій покладено на в.о. начальника відділу містобудування та архітектури Глевахівської громади спеціаліста-архітектора ОСОБА_2 .

Так, згідно частини 2 статті 7, ст.ст. 41, 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , за твердженням відповідача, з часу прийняття повноважень по контролю за архітектурно-будівельною діяльністю на місцевому рівні архітектором Глевахівської громади, у центральних органів ДАБІ залишились повноваження нагляду як за діяльністю місцевих органів архітектурно-будівельного контролю так і контролю за суб`єктами містобудівної діяльності, але тільки тих, які за класом наслідків відносяться до середніх (СС2) та значних (СС3).

Оскільки, як зазначалося позивачем, спірним є об`єкт відповідача з незначним класом наслідків (СС1), то хоча і під час здійснення перевірки позивачем був присутній архітектор Глевахівської громади, підпис останнього відсутній в акті та приписах, складених за результатами перевірки, а тому, на думку відповідача, у позивача не було повноважень для перевірки об`єктів з класом наслідків СС1, зокрема і об`єкта відповідача.

В той же час, по суті спору, відповідачем вказано наступне.

Так, підставою здійснення позивачем перевірки об`єкта відповідача було звернення Київської обласної адміністрації №11-12/14699 від 04.08.2014 та доручення Віце-прем`єр міністра від 13.08.2014 №49537/18/1-13 до ДАБІ у зв`язку з будівництвом Великої кільцевої автомобільної дороги навколо Києва.

Генеральним планом смт. Глеваха враховано проходження ВКАД з усіма елементами, що планується побудувати, з деталізацією розміщення майбутньої ВКАД до метра.

Зокрема, згідно пояснень відповідача у 2012 році він із сином, ОСОБА_3 звертався до Державної служби автомобільних доріг Укравтодор та до розробника генерального плану смт. Глеваха - ДП Укрндпіцивільбуд , що перебуває у тісній співпраці з генеральним розробником проекту ВКАД навколо м. Києва ДП Укрніпродор , який надав пояснення щодо обмежень у забудові приватних земельних ділянок відповідача та його сина.

У листі Державної служби автомобільних доріг Укравтодор від 06.09.2012 №120/П на звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вказано, що в місці знаходження відповідних земельних ділянок проектом будівництва ВКАД передбачено розміщення пішохідного мосту, а вже листом ДП Укрндпіцивільбуд від 22.08.2012 №1189 деталізовано на підставі отриманих від ДП Укрніпродор даних, що частина земельної ділянки ОСОБА_1 у розмірі 50 кв. м не може бути забудована у зв`язку з будівництвом пішохідного мосту.

Частину земельної ділянки у розмірі 1200 кв. м, що знаходиться ближче до ВКАД, відповідачем відчужено на підставі цивільно-правової угоди, а отже ним вказано, що враховано майбутнє будівництво пішохідного мостового переходу.

Також, відповідачем підкреслено, що згідно розробленого ДП Укрндпіцивільбуд детального плану відповідної частини смт. Глеваха і генерального плану смт. Глеваха, затвердженої на сесії Глевахівської сільської ради рішенням від 30.03.2017 №402-19-VII, земельні ділянки (на яких розміщені спірні об`єкти відповідача) віднесені до категорії комерційних і таких, що не заважають будівництву ВКАД.

Зокрема, відповідачем у відзиві вказується на те, що відповідна земельна ділянка придбана ним 11.08.2009 та використовується за її цільовим призначенням - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства .

Щодо виявлених позивачем об`єктів на цій земельній ділянці, відповідачем зазначено, що у відповідності до статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, на земельній ділянці розташовані стаціонарні тимчасові споруди (комплекси малих архітектурних форм) для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхові будівлі обшиті профільним листом, побудовані з полегшених матеріалів, влаштовані та експлуатуються з 2017 року, розміром 6х15 м та 20х6 м по внутрішньому контуру без улаштування фундаменту. Зокрема, останнє підтверджується замовленою відповідачем експертною оцінкою, а саме що дані споруди не мають фундаментів і не є капітальними.

Крім того відповідач зазначає, що оскільки відсутні законодавчо встановлені обмеження у кількості таких споруд, розміщених разом чи окремо, але визначено, що для розміщення групи тимчасових споруд (не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки, відповідачем було замовлено два паспорти прив`язки та отримано дозвіл на встановлення 3 та 4 МАФів.

За твердженням відповідача, попереднім власником, його сином та головою Глевахівської сільської ради було погоджено влаштування МАФів без відступів, впритул між собою та до земельної ділянки, що межує із землями Глевахівської громади.

Щодо недотримання нормативної відстані до газопроводу високого тиску, відповідачем вказано на те, що даний газопровід використовується в реверсивному режимі і з газом середнього тиску та при цьому наявність останнього врахована відповідачем і наявні МАФи влаштовані із забезпеченням доступу та аварійного обслуговування даного газопроводу.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідач вказує на те, що розміщення відповідних об`єктів для здійснення підприємницької діяльності відноситься до компетенції власника земельної ділянки та узгоджується з рішенням про будівництво ВКАД, а отже вважає заявлені позивачем вимоги у межах позову безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI).

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №3038-VI щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 8 статті 32 Закону №3038-VI під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Варто зазначити, що оскільки за даною нормою Закону клас наслідків певного об`єкта може бути встановлено самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю, суд не може взяти до уваги доводи відповідача у тій частині, що позапланова перевірка об`єктів відповідача була здійснена позивачем неправомірно через те, що перевірка об`єктів із незначним класом наслідків (СС1) компетенційно не віднесена до повноважень позивача, адже відповідний клас наслідків таких об`єктів міг бути встановлений під час проведення перевірки. При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на користь того, що відповідачем у встановленому порядку оскаржувались документи, які слугували підставами для ініціювання спірної перевірки, а також що відповідачем висловлювались певні зауваження в ході такої.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин 2-5 цієї ж статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Наведеним положенням кореспондують приписи статті 38 Закону №3038-VI, відповідно до частини 1 якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону №3038-VI за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема згідно розділу VI Опис виявлених порушень акта №Т-2311/2, складеного за результатами перевірки об`єкта Будівництво будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:01:005:0094, у якості порушення уповноваженою особою позивача зазначалося зокрема те, що відповідно до матеріалів паспорту прив`язки 20/16-08 та паспорту прив`язки 21/16-08 зблоковані тимчасові споруди розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455300:01:005:0094 та на місті збудованої будівлі. Водночас, збудована будівля не відповідає поняттю тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності визначеному у статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Так, згідно положень статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), тимчасова споруда (ТС) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068).

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 Порядку №244 паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (пункт 2.1 Порядку №244).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.6 Порядку №244 2.2. замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються:

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

- реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає:

- схему розміщення ТС (додаток 1);

- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1);

- схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України";

- технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Для підготовки паспорта прив`язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються (пункт 2.9 Порядку №244).

Згідно пункту 2.11 Порядку №244 паспорт прив`язки включає:

- схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території;

- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС);

- технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж;

- реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

При оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком (пункт 2.13 Порядку №244).

Отже, за вище цитованими приписами Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив`язки ТС, для підготовки отримання якого містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються.

При цьому, пунктом 13 до Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27.11.2017 за №1437/31305) віднесено - розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068.

Таким чином, Порядком №244 визначено вичерпний перелік документів, які є необхідними для отримання паспорта прив`язки ТС та на підставі якого і здійснюється розміщення самої ТС.

Власне, як зазначено у пунктах 2.20, 2.21 Порядку №244 встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Згідно пункту 2.23 Порядку №244 після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

Водночас, у частині 2 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності закріплено, що перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, до Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406, віднесено - розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (пункт 7).

Відтак, з урахуванням наведених положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає висновки уповноважених осіб позивача, викладених зокрема в акті №Т-2311/2 зокрема в частині відсутності документу, що надає право відповідачу на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо встановлення ТС на його земельній ділянці, а також щодо необхідності введення останніх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку помилковими, оскільки отримання таких документів для встановлення ТС та, відповідно, введення в експлуатацію даних споруд, що розміщені на земельній ділянці позивача не вимагається.

Щодо висновків позивача про те, що відповідна споруда на об`єкті відповідача не відповідає поняттю тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності , оскільки збудована на бетонному фундаменті, зовнішні стіни виконані з керамічної цегли, покриття з профільного листа, а також, що зазначена одноповерхова будівля збудована площею більше як 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру, судом встановлено, що конструктивна схема вказаних споруд вирішена з подовжніми та поперечними несучими стінами з металевих листів на металевому каркасі за відсутності фундаменту, що підтверджується матеріалами наданої відповідачем експертної оцінки технічного стану і експлуатаційної придатності будівельних конструкцій від 03.02.2020, виготовленої експертом ТОВ Інженерно-Технічний Центр Будівельна Експертиза щодо об`єктів відповідача.

Зокрема, що також підтверджується вказаною експертною оцінкою, відповідні будівлі є окремими спорудами з площею по 30 кв. м кожна, та відповідають визначенню тимчасової споруди, наведеному в статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , для розміщення та експлуатації якої достатньою підставою є паспорт прив`язки.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, нерухоме майно вважається самочинним будівництвом за наявності хоча б однієї з трьох умов, а саме: 1) воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) воно збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) воно збудоване або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим суд зазначає, що збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 Цивільного кодексу України: 1) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; 2) якщо така забудова порушує права інших осіб; 3) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; 4) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Тобто, можливість знесення самочинного будівництва закон пов`язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №814/2645/15 та від 31.07.2018 у справі №813/6426/14.

Суд встановлено, що розміщення відповідачем зазначених вище споруд на своїй земельній ділянці відповідає меті відведення цієї земельної ділянки.

Разом з цим, дані споруди розміщенні на підставі отриманих паспортів прив`язки, що також відповідає встановленим вимогам законодавства щодо розміщення споруд такого типу (тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності).

В матеріалах справи відсутні докази на користь того, що отримані відповідачем паспорти прив`язки були анульовані, у тому числі з підстав недотримання вимог паспорта прив`язки при встановленні ТС чи наданні недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 Порядку №244, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Попри це, відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Пунктом 24 вказаної Постанови №6 визначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Позивач у ході розгляду справи не надав належних і достатніх доказів, що безумовно свідчили б про те, що виконані відповідачем роботи по встановленню спірних ТС здійснено всупереч інтересам держави чи суспільства, з істотним порушенням будівельних норм та інтересів інших осіб.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Публічно-правовий характер діяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України спрямований на забезпечення принципу законності у сфері містобудування. Однак, досягатися він повинен не за рахунок порушення чи створення загрози порушення інших охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач всупереч законодавчо передбаченого принципу пропорційності намагається застосувати до відповідача такий захід впливу, що очевидно не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямована вимога про знесення самочинного будівництва.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії .

На переконання суду, під час розгляду даної адміністративної справи позивач не виконав покладеного на нього обов`язку та не довів належними і достатніми доказами підтвердження наявності підстав, за наявності яких закон пов`язує право контролюючого органу звертатись з вимогами про знесення самочинного будівництва, зокрема об`єктів, які розміщені на земельній ділянці відповідача.

Натомість, на противагу заявленим позивачем вимогам та викладених обставин, відповідач надав суду докази у підтвердження правомірності розміщення відповідних об`єктів на належній йому земельній ділянці та навів заперечення щодо виявлених позивачем порушень, які останнім не були спростовані під час розгляду справи.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 77, 243-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення 19.07.2021

Суддя Панченко Н.Д.