Рішення

від 08.07.2021 по справі 541/2584/19

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2584/19

Провадження №2/541/20/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 липня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, в складі:

головуючого судді Куцин В. М.

секретаря судових засідань Байва Т. В.

з участю: представника позивача, адвоката Чернюка В.Д.

представника відповідача, адвоката Коваленко О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миргород за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля про відшкодування збитків заподіяних в наслідок порушення права власності на землю, відшкодування моральної шкоди та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська , просили стягнути з відповідача на їхню користь: 329269 грн. упущеної вигоди, доходів які вони могли б реально одержати за звичайних обставин, якби їхнє право не було порушене відповідачем, та по 8346 гривень кожному в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, внаслідок порушення їхнього права власності на землю та її використання без їхньої згоди. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2019 рік, за Договором оренди землі № 249 від 03 квітня 2014 року в сумі 14392 гривень 33 копійки. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 орендної плати за 2019 рік, за Договором оренди землі № 250 від 04 квітня 2014 року в сумі 14670 гривень 18 копійок. Сягнути з відповідача на користь кожного з позивача по 4351 гривні 71 копійці кожному в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позов послалися на те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є подружжям.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно кожен із позивача є власником об`єкту нерухомого майна, а саме суміжних земельних ділянок відповідно з кадастровими номерами 5323285200:00:003:0078 і 5323285200:00:003:0079, з цільовим призначення кожної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами відповідно 5,0311 га і 5,0315 га, які розташовані на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та раніше перебували у володінні сільгосппідприємства імені Іваненка .

03 і 04 квітня 2014 року в с. Петрівці Миргородського району між ними та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Миргородська (відповідач) укладено Договори оренди землі № 249 і № 250, за якими кожен із них, як орендодавці надали, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування належні їм земельні ділянки.

Згідно досягнутої між ними суттєвої умови таких Договорів, викладеної у їх пункті 8, такі Договори укладено на 5 (п`ять) років, а в силу їх пункту 42 вони набирають чинності після підписання сторонами.

Пунктом 22 укладених Договорів передбачено, що після припинення їх дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до абзацу 8 пункту 32 Договорів орендар зобов`язаний після закінчення строку оренди повернути земельну ділянку у стані, передбаченому Договором.

Абзацом першим пункту 36 Договорів встановлено, що їх дія припиняється у разі закінчення строку, на який їх було укладено.

З метою реалізації прав власників земельних ділянок, після закінчення 04 квітня 2019 року строку дії договорів оренди, за участю їхнього сина, мали намір самостійного обробляти земельні ділянки, засіявши гібридним зерном кукурудзи сорту Адевей . Та розраховували на одержання певного доходу від реалізації майбутнього урожаю за цінами на листопад 2019 року.

В січні 2019 року, більш ніж за два місяці до закінчення строку дії Договорів оренди землі, позивачі направили на адресу відповідача листи - повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію Договорів, які одержані в ТОВ Агрофірмі Миргородська 15 січня 2019 року.

Доказами на підтвердження намірів самостійного обробітку належних позивачам, як сім`ї, земельних ділянок та вжитих ними заходів для одержання запланованих доходів від обробітку сім`єю земельної ділянки загальною площею 10,0626 га є : завчасне повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі; 18 січня 2019 року придбання для посіву високопродуктивне гібридне зерно кукурудзи сорту Адевей на загальну суму 27750 гривень; 26 березня 2019 року укладення договору на виконання робіт з оранки та культивації земельних ділянок і посіву на них придбаного зерна кукурудзи; 04 квітня 2019 року після повідомлення відповідача на підставі укладеного договору з сертифікованим інженером - землевпорядником 04.03.2019 на вільному від урожаю земельному масиві встановлення (відновлення) межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) з встановленням межових знаків; 05.04.2019 року укладення договору майбутнього продажу сільськогосподарської продукції та одержано від покупця аванс . Через самовільний захват відповідачем земельних ділянок після 04 квітня 2019 року та засів їх зерном кукурудзи без їхньої згоди, 30 квітня 2019 року вони вимушені були розірвати з покупцем договір продажу сільськогосподарської продукції, а в травні 2019 року повернули йому грошовий аванс за договором.

Рішеннями Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 та 23 вересня 2019 року, які набрали законної сили, встановлено факти порушення відповідачем їхніх прав через підробку додаткових угод, а відтак і користування ним їхніми земельними ділянками без достатніх правових підстав. Після письмового звернення до відповідача, 12.04.2019 року останній повідомив, що використання земельних ділянок, знищення відновлених межових знаків здійснено на підставі додаткових угоди, яких вони не укладали.

З 15 січня 2019 року відповідач достовірно знаючи, що позивачі не мають наміру продовжувати з ним будь - які договірні відносини щодо належних їм земельних ділянок після закінчення строку дії відповідних договорів (03 і 04 квітня 2019 року), провів закладення нового урожаю кукурудзи, в кінці квітня на початку травня 2019 року, а відтак поза їхньою волею продовжувати дію цих Договорів до збору в 2019 році закладеного урожаю .

Такі неправомірні дії відповідача по відношенню власників землі, стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила їх можливості отримати прибуток, внаслідок чого завдано збитків у виді упущеної вигоди. Саме протиправна поведінка відповідача, як заподіювача збитків, яка полягала у користуванні їхніми земельними ділянками після 04 квітня 2019 року без достатніх правових підстав є причиною, а збитки, які виникли у них - наслідком такої протиправної поведінки. Саме такі дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивачів можливості отримати очікуваний прибуток.

Упущена вигода підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі ст. 22 ЦК України, у розмірі не меншому, від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

В статті Колектив ВП Зоря завершує обмолот кукурудзи , опублікованої в газеті Вісник Прихоролля № 19 (114) від 11 жовтня 2019 року, повідомлено, що урожайність зерна кукурудзи в підрозділі імені ОСОБА_3 , становить в межах від 80 до 90 - 95 ц/га .

Вважають, що вказаним повідомленням відповідач визнає, що середня урожайність зерна кукурудзи на землях, де розташовані належні їм земельні ділянки, становить 87,5 ц/га (( 80 + 95):2).

Розмір упущеної вигоди не може бути меншим від доходів, одержаних на цих землях відповідачем. Закупівельна ціна зерна кукурудзи у філії Ромодан (Полтавська область) Аграрної компанії Нібулон станом на 12 листопада 2019 року складає 3740 гривень за тону.

Загальна площа земельних ділянок, як сім`ї, становить 10,0626 га (5,0311 га + 5,0315 га), отже розмір упущеної позивачами вигоди буде наступним:10,0626 га (спільна площа землі) х 87,5 ц/га ( середня урожайність зерна кукурудзи на землях імені ОСОБА_3 , тобто на їхніх земельних ділянках, яка визнана відповідачем) = 88,04 тони зерна кукурудзи х 3740 гривень за тону, за закупівельними цінами у філії Ромодан (Полтавська область) Аграрної компанії Нібулон = 329269 гривень, які і просили стягнути з відповідача на їхню користь, як збитки у виді упущеної вигоди.

Внаслідок незаконного заволодіння відповідачем земельними ділянками після сплину строків дії договорів оренди (04 квітня 2019 року) на підставі підроблених додаткових угод, визнаними судовими рішеннями недійсними, було порушено їхнє право власності на ці земельні ділянки через їх не використання ними на власний розсуд.

Крім того, одержавши від відповідача листи відправлені ним 12 квітня 2019 року, в яких повідомлялося про наявність додаткових угод, внаслідок сильного стресу та психоемоційного навантаження у обох з них суттєво підвищився артеріальний тиск, вони обоє відчули фізичний біль в області серця і, як наслідок, душевні страждання, яких фактично зазнали у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Через те, що такий біль і тривоги стрімко наростали, вони вимушені були звернутися за медичною допомого до лікаря загальної практики сімейної медицини, який після огляду і встановленні діагнозу, призначив відповідне лікування, на що вони вимушені були витрачати власні значні кошти.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір завданої кожному з них моральної шкоди оцінюють в два розміри мінімальної заробітної плати, офіційно встановленої Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік на час вирішення цього спору, тобто в сумі 8346 гривень (4173 гр. х 2) кожному.

Зі змісту повідомлень відповідача дізналися, що розміри орендної плати кожному з них, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів в 2019 році, визнаються відповідачем і становлять відповідно 14392,33 гривні та 14670,18 гривень. Однак, ОСОБА_1 нараховано переплату в розмірі 11061,12 гривень, включаючи мотиваційні кошти за продовження терміну дії договору, а ОСОБА_2 нараховано переплату в розмірі 8476,56 гривень, включаючи мотиваційні кошти за продовження терміну дії договору.

Такі нарахування вважають безпідставними і незаконними оскільки Договори оренди землі № НОМЕР_1 і № 250 не містять жодного пункту, яким би було унормовано таке поняття, як мотиваційні кошти за продовження терміну дії договору , порядок виплати і повернення таких коштів.

Крім того, рішеннями Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, на підставі визнання самим відповідачем певних обставин, достовірно встановлено, що ними не підписувалося жодних додаткових угод щодо продовження терміну дії раніше укладених Договорів.

Таким чином, оскільки вони не підписували ніяких додаткових угод щодо продовження терміну дії раніше укладених Договорів, то ними і не одержувалися ніякі мотиваційні кошти.

З цих підстав їм має бути проведено повну виплату орендної плати у сумах, визнаних самим відповідачем.

Ухвалою судді від 15.11.2019 прийнято до розгляду позовну заяву в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .

09 грудня 2019 року відповідачем подано відзив, в якому представник вважав, що позовні вимоги позивачів є безпідставними та не підлягають задоволенню. 03.04.2014 між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки за №249. 30.08.2016 між ОСОБА_1 та відповідачем була укладена додаткова угода №1. Відповідно до змісту цієї угоди дія договору оренди землі №249 від 03.04.2014 продовжена до 31.12.2028.

04.04.2014 між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки за №250. 03.01.2017 між ОСОБА_2 та відповідачем була укладена додаткова угода №1. Відповідно до змісту цієї угоди дія договору оренди землі №250 від 04.04.2014 продовжена до 31.12.2028 . У відповідності до п.8 Договорів Договір укладений на 5 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), але в будь-якому випадку діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

У 2019 році відповідачем земельні ділянки позивачів було підготовлено під посів та в подальшому засіяно кукурудзою, яка була зібрана у жовтні 2019 року.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 17.09.2019 у справі №541/954/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки, позовні вимоги було задоволено та визнано недійсною додаткову угоду№1 від 30.08.2016 до договору оренди землі №249 від 03.04.2014. Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 23.09.2019 р. у справі №541/953/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки, позовні вимоги було задоволено та визнано недійсною додаткову угоду№1 від 03.01.2017 до договору оренди землі №250 від 04.04.2014.

Відповідач, обробляючи земельні ділянки позивачів у 2019 році, виходив з того, що додаткові угоди про продовження строку дії договорів оренди землі є дійсними, чинними, не визнаними недійсними.

Крім того, рішення Миргородського міськрайонного суду від 17.09.2019 у справі №541/954/19 встановлено, що 03 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірмою Миргородська було укладено договір оренди вище зазначеної земельної ділянки. Строк дії договору оренди 5 років, але в будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Отже, строк дії згаданого договору оренди землі закінчується у 2019 році після збору урожаю ТОВ Агрофірмою Миргородська .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 23.09.2019 у справі №541/953/19 встановлено, що 04 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірмою Миргородська було укладено договір оренди вище зазначеної земельної ділянки. Строк дії договору оренди 5 років, але в будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Отже, строк дії згаданого договору оренди землі закінчується у 2019 році після збору урожаю ТОВ Агрофірмою Миргородська .

Таким чином, судом визнано дійсність договорів оренди земельних ділянок строком закінчення збирання врожаю відповідачем та підтверджено правомірність використання земельні ділянок відповідачем у 2019 році.

Крім того, зважаючи на визнання судом правомірності використання земельних ділянок, а також на зазначення у тексті договору строку його дії до закінчення збирання врожаю, обробіток земельних ділянок позивачів розпочався відповідачем ще восени 2018 року із заходів щодо їх підготовки до посіву та вирощування урожаю 2019 року шляхом культивації, зорювання, внесення добрив тощо. Як наслідок, дії відповідача щодо використання земельних ділянок протягом 2019 року є правомірними, а відтак відсутній склад цивільного правопорушення.

Наведений позивачами розрахунок розміру упущеної вигоди є необґрунтованим.

Урожайність кукурудзи вказана в засобах масової інформації, не може бути підставою розрахунку.

Наданий позивачами договір продажу урожаю кукурудзи від 05.04.2019 р. не є доказом (підтвердженням) розміру упущеної вигоди, оскільки не містить даних що цей урожай має бути зібраний із спірних земельних ділянок. Крім того, виплачений аванс в розмірі 20000 грн. передбачений п.2 вказаного договору продажу після розірвання договору продажу 30.04.2019 повернутий покупцю. Також, відповідач не погоджується із вартістю 1 тони зерна кукурудзи, яка застосована в розрахунку. До позовної заяви позивачами додана роздруківка з сайту nibulon.com від 11.11.2019 щодо закупівельної вартості зерна кукурудзи по базису поставки Філія Ромодан (Полтавська обл.) ТОВ СП Нібулон . Не є беззаперечним доказом вартості 1 т. зерна кукурудзи зерна кукурудзи - 3740,00 грн. яка діяла з 08.11.2019 по 12.11.2019 зважаючи. що вартість 1 т. зерна кукурудзи з 27.11.2019 р. по 29.11.2019 р становила 3700, 00 грн.

Наданий позивачами договір на виконання робіт від 26.03.2019 не містить вартості робіт (оранка, культивація, посів зерна кукурудзи), а передбачає її визначення після їх виконання.

Крім того, позивачами не враховані виробничі затрати відповідача з часу початку підготовки в 2018 році до моменту закінчення збирання врожаю в 2019 році, в т.ч. і на земельних ділянках позивачів, з розрахунку на 1 га - 25751,42 грн. Отже на земельні ділянки позивачів було витрачено 259126,23 грн.

Вимоги про стягнення моральної шкоди вважає необґрунтованими оскільки позивачами не підтверджено наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини відповідача в її заподіянні.

Надані на підтвердження заявлених позовних вимог копії медичних карт не підтверджують, що нервове перенавантаження та стрес виникли з вини відповідача внаслідок отримання листів останнього. Вважав, що між медичними показаннями та фактом неможливості використання земельних ділянок відсутній причинний зв`язок, а захворювання які зазначені є наслідком похилого віку та в зв`язку з цим наявністю хронічних захворювань позивачів.

Таким чином, в позовній заяві відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких можна встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачам діями відповідача було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи.

Вимогу про стягнення орендної плати за 2019 рік вважає безпідставною, оскільки на направлені відповідачем 25.09.2019 року позивачам листи про надання банківських реквізитів для перерахування орендної плати за 2019 рік, останні інформації не надали.

Крім того, на 01.01.2019 протягом дії договорів оренди облікується переплата з виплати орендної плати, а саме за ОСОБА_1 в сумі 11061,12 грн., за ОСОБА_2 в сумі 8476,56 грн., що свідчить про отримання позивачами орендної плати окрім поточного року і за наступний період. ОСОБА_1 отримав оренду плату наперед (авансом) в попередній період за 2019 рік на суму 11061,12 грн. Станом на 19.09.2019, тобто на час ухвалення рішення Миргородським міськрайонним судом про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки, йому нараховано орендну плату в сумі 17878,68 грн. За вирахуванням податків та обов`язкових платежів сума нарахованої орендної плати складає 14392,33 грн. Таким чином, сума орендної плати, що належить до виплати ОСОБА_1 складає 14392,33-11061,12=3331,21 грн. ОСОБА_2 отримала оренду плату наперед (авансом) в попередній період за 2019 рік на суму 8476.56 грн. Станом на 24.09.2019, тобто на час ухвалення рішення Миргородським міськрайонним судом про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки, їй нараховано орендну плату в сумі 18223,83 грн. За вирахуванням податків та обов`язкових платежів сума, нарахованої орендної плати складає 14670,18 грн. Таким чином, сума орендної плати, що належні до виплати ОСОБА_2 складає 14670,18-8476,56=6193,62 грн.

Вказував, що заявлені одночасно вимоги про стягнення упущеної вигоди, і орендної плати за 2019 рік є взаємовиключні.

Вважають позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відповідь на відзив, вказували, що відповідачем порушений строк встановлений судом для подання доказів до відзиву, що виключає подальше прийняття до розгляду судом. Долучена до відзиву довідка від 05 грудня 2019 року про витрати відповідача по земельних ділянках є лише доказом витрат цього відповідача спрямованих на одержання власних прибутків. Надана відповідачем до відзиву роздруківка про вартість зерна кукурудзи не співпадає з датою подачі позову. При вирішенні їхніх позовів судом у справах № 541/954/1 541/953/19 строк дії відповідних договорів оренди землі не був предметом спору відповідно до позовних вимог, зважаючи на диспозитивність судочинства, оскільки в обох позовах ставилися вимоги про визнання недійсними відповідних додаткових угод до договорів зі скасуванням відповідних записів про державну реєстрацію речового права та покладення зобов`язання на відповідача повернути належні їм земельні ділянки.

При розгляді цих справ та у рішеннях суду від 17 і 23 вересня, якими визнані недійсними додаткові угоди до спірних договорів судом не досліджувалися і не аналізувалися докази, щодо строку дії договорів оренди.

20 грудня 2019 року представник відповідача подав заперечення на відзив, вказав, що відповідачем виконана вимога про надання доказів, у відзиві суду було повідомлено про неможливість одночасного подання разом з відзивом документів щодо виплати/отримання орендної плати. Це пов`язано з тим, що ТОВ АФ Миргородська перебуває в процесі припинення діяльності шляхом приєднання (реорганізації), всі документи щодо господарської діяльності (2010-2019 рр.) переміщені до архіву; працівники, які відповідали за ведення обліку з виплати/отримання орендної плати, звільнені, а тому віднайти потрібні документи вкрай складно. Вважав, що відповідачем надана обґрунтована відповідь щодо неможливості подання доказів у встановлений строк.

Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року з метою забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення права власності на землю, відшкодування моральної шкоди та стягнення орендної плати накладено арешт на автомобіль ВАЗ 212140 , номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2010 року випуску, дата реєстрації 11.03.2016 року та на автомобіль RENAULT DUSTER , номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , 2013 року випуску, дата реєстрації 17.08.2013.

08 січня 2020 року представник відповідача подав уточнення до відзиву та заперечень на позовну заяву, де уточнив розмір орендної плати виплаченої позивачам. За період 2014- 2019 роки відповідачам була видана орендна плата грошовими коштами та натуральною продукцією : ОСОБА_2 грошові кошти - 69041,48, продукція - на суму 4546,00 грн., всього на загальну суму 73587,48 грн. ОСОБА_1 грошовими коштами 51253,69 грн., продукцією на суму 16263 грн., всього 67516,69 грн. Видача і отримання грошових коштів та продукції підтверджується відомостями про отримання грошових коштів , відомостями про видачу продукції в рахунок паю та накладними внутрігосподарського призначення.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року по справі призначена судово -почеркознавча експертиза.

10 червня 2020 року наданий висновок експерта.

04 серпня 2020 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, просили при вирішенні справи додатково стягнути з відповідача в рахунок не виплаченої орендної плати на користь ОСОБА_1 3666 гривень, на користь ОСОБА_2 13004 гривні 68 копійок, а також в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів по 2030 гривень 40 копійок кожному з них.

11 серпня 2020 року представник відповідача подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, вказав, що відповідно до висновку експерта підписи у відомостях на отримання с/г продукції від 31.08.2014 р. та 28.11.2014 р. виконані не позивачами; підпис у відомості на отримання грошей від 03.03.2015 р. виконаний не ОСОБА_2 , вирішити питання про виконання цього підпису ОСОБА_1 за ОСОБА_2 не надалося можливим, тобто цей підпис міг бути виконаний ОСОБА_1 , міг бути виконаний іншою особою. У відповідності до п.5 висновку експерта підпис у графі Підпис , порядковий номер 8 , у Відомості на виплату грошей №МГР00000012 за 12 січня 2017 року про одержання готівки в сумі 5000 гривень виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Просив призначити додаткову експертизу з метою з`ясування про можливість виконання цього підпису зазначеній відомості ОСОБА_1 за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року по цивільній справі призначена судово -почеркознавча експертизу.

Висновком експерта від 19 жовтня 2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі Підпис , порядковий номер 8 у Відомості на виплату грошей №МГР00000012 від 12.01.2017 про одержання готівки в сумі 5000 грн, виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою.

Ухвалою суду від 16.12.2020 підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська про відшкодування збитків заподіяних внаслідок порушення права власності на землю, відшкодування моральної шкоди та стягнення орендної плати правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська - Товариство з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля .

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, направили на адресу суду заяву, де просили справу розглянути без їхньої участі, заявлені позовні вимоги просили задовольнити .

Представник позивачів адвокат Чернюк В.Д. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Стверджував, що відповідач безпідставно використовував належні позивачам земельні ділянки у 2019 році, оскільки позивачі завчасно в січні 2019 року повідомили орендаря, відповідача по справі, про свої наміри припинити договірні відносини. З метою самостійного обробітку землі виділили земельні ділянки на місцевості, уклали договір на обробіток землі та договір на збут вирощеного врожаю, придбали зерно кукурудзи для посіву. Однак з вини відповідача не змогли отримати очікуваних прибутків, тому відповідно до наданого позивачами розрахунку, просив стягнути в рівних частинах з відповідача на користь позивачів упущену вигоду в розмірі 329269 грн., а також орендну плату за 2019 рік на користь ОСОБА_1 -14392 грн.33 коп., на користь ОСОБА_2 -14670 грн. 18 коп. Крім того, недоплачену орендну плату в період дії договору оренди землі на користь ОСОБА_1 3666 грн. 00 коп. та на користь ОСОБА_2 -13004 грн. 68 коп., оскільки в ході судового розгляду, за наслідками проведеної судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи у відомостях про отримання орендної плати на вказану суму виконані не орендодавцями, позивачами по справі, а іншими особами. В зв`язку з порушенням відповідачем права позивачів на користування належними їм земельними ділянками, просив стягнути з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди по 8346 гривень та стягнути понесені судові витрати.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві. Зазначала, що у 2019 році відповідач використовував земельні ділянки позивачів на законних підставах, оскільки п. 8 укладених між позивачами та відповідачем договорів оренди землі від 03.04.2014 року та 04. 04.2014 року на 5 років передбачено термін дії договору, в будь-якому разі до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 17.09.2019 у справі №541/954/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки та рішенням Миргородського міськрайонного суду від 23.09.2019 р. у справі №541/953/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки, встановлено термін дії договорів оренди - до моменту закінчення збирання врожаю орендарем в 2019 році. Після збору врожаю 2019 року земельні ділянки були повернуті позивачам, тому вимоги про стягнення упущеної вигоди за 2019 рік є безпідставними. Протягом дії договорів оренди відповідачем орендна плата виплачена в розмірі, який перевищує розмір орендної плати передбачений договорами ОСОБА_1 в сумі 11061,12 грн., ОСОБА_2 в сумі 8476,56 грн., що свідчить про отримання позивачами орендної плати окрім поточного року і за наступний період. Вважав, що заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що насправді в 2019 році він укладав з позивачами договір постачання зерна кукурудзи врожаю 2019 року та надав аванс в розмірі 20000 гривень. В подальшому договір був розірваний і йому було повернуто суму авансу.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивачі навесні 2019 року придбали в нього зерно кукурудзи сорту Адевей .

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що в період дії договору оренди зерно отримував зазвичай ОСОБА_1 чи його син. За отримання зерна у відомостях підпис ставив ОСОБА_1 за себе та за дружину. Так діяли з урахування інтересів людей, оскільки було відомо, що це члени однієї сім`ї.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона працювала касиром на підприємстві та стверджувала що у відомостях про отримання орендної плати підпис ставив ОСОБА_1 за себе та за дружину ОСОБА_2 в присутності останньої.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що в 2019 році з позивачами був укладений договір на обробіток земельних ділянок(паїв), однак договір не виконувався, оскільки земельну ділянку не було передано позивачам.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Відповідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,0311 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5323285200:00: 003:0078 на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району, відповідно до свідоцтва про право власності на не рухоме майно від 31.03.2021 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.8,9 т.1).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,0315 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5323285200:00:003:0079 на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району, відповідно до свідоцтва про право власності на не рухоме майно від 31.03.2021 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.(а.с.10,11 т.1).

03.04.2014 між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі за №249 земельної ділянки площею 5,0311 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5323285200:00:003:0078 на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району, термін дії договору 5 років.

На підставі п. 9 договору № 249 від 03.04.2014 року ОСОБА_1 мав право на одержання орендної плати за договором, за 2014 - 2019 сільськогосподарські роки в розмірі 6,5 % від нормативно - грошової оцінки землі, яка в грошовому виразі становить 8981 грн (а. с. 12-13.т. 1).

04.04.2014 між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі за №250 земельної ділянки площею 5,0311 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5323285200:00:003:0079 на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району, термін дії договору 5 років. На підставі п. 9 договору № 250 від 04.04.2014 року ОСОБА_2 мала право на одержання орендної плати за договором, за 2014 - 2019 сільськогосподарські роки в розмірі 6,5 % від нормативно - грошової оцінки землі, яка в грошовому виразі становить 8981 грн (а.с. 14-15.т. 1).

Відповідно до довідки ТОВ АФ Миргородська ОСОБА_1 проводилась виплата орендної плати за 2014 - 2018 роки за договором оренди земельної ділянки №249 від 03.04.2014 року (а. с. 45 т.1).

Відповідно до довідки ТОВ АФ Миргородська ОСОБА_2 проводилась виплата орендної плати за 2014-2018 роки за договором оренди земельної ділянки №250 від 04.04.2014 року (а. с. 46 т.1).

Висновком експерта №790 від 10 червня 2020 року встановлено: підпис у графі Підпис у Відомості на видачу озимої пшениці від 31.08.2014 року, про одержання продукції на суму 2100 гривень, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у графі Підпис , порядковий номер 35 у Відомості на видачу зерна кукурудзи від 28.11.2014 року про одержання зерна кукурудзи на суму 1666 гривень, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у графі Підпис , порядковий номер 3 , у Відомості на виплату грошей № НОМЕР_8 за 3 березня 2015 року про одержання готівки в сумі 3000 гривень, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; підпис у графі Підпис , порядковий номер 8 , у Відомості на виплату грошей № МГР00000012 за 12 січня 2017 року про одержання готівки в сумі 5000 гривень, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.98-130 т.2).

Питання про виконання ОСОБА_2 підпису від її імені у графі Підпис , порядковий номер 6 , відомості на виплату грошей № НОМЕР_9 за 20 листопада 2018 року про одержання готівки в сумі 5004,68 гривень, не вирішувалось у зв`язку з ненаданням оригіналу вказаного документу.

Висновком експерта №2219 від 19 жовтня 2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі Підпис , порядковий номер 8 у Відомості на виплату грошей №МГР00000012 від 12.01.2017 про одержання готівки в сумі 5000 грн, виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою (а.с. 190-198 т.2).

За повідомлення ТОВ АФ Миргородська станом на 19.09. 2019 року за договором оренди земельної ділянки №249 від 03.04.2014 року, розмір орендної плати ОСОБА_1 становить 14392 грн. 33 коп.(а.с.47 т.1).

Згідно повідомлення ТОВ АФ Миргородська станом на 19.09.2019 року за договором оренди земельної ділянки №250 від 04.04.2014 року. розмір орендної плати ОСОБА_2 становить 14670 грн. 18 коп.(а.с.48 т.1).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом та із заявою про збільшення позовних вимог позивачі посилалися на порушення їх прав, зокрема в частині невиплати відповідачем заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2019 рік, та в період дії договору з 2014 по 2018 роки, оскільки відомості надані на підтвердження виплати орендної плати позивачам грошовими коштами та зерном кукурудзи не містять відомостей про їх отримання позивачами .

Згідно ст. 24 Закону України Про орендну землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 409 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом 11 укладених договорів оренди встановлено, що орендна плата вноситься у такі строки - за поточний (орендований) рік на протязі місяця після збирання врожаю, але не пізніше 31 грудня.

У відповідності до п.8 Договорів Договір укладений на 5 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), але в будь-якому випадку діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Таким чином, виходячи з умов Договорів оренди землі, які є чинними на час розгляду справи судом відповідач правомірно користувався земельними ділянками належним позивачам у 2019 році та зобов`язаний був сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою за 2019 рік до 31 грудня 2019 року.

Отже, згідно заявлених вимог позивачів заборгованість відповідача по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 5323285200:00:003:0078 відповідно до договору оренди №249 від 03.04.2014 року ОСОБА_1 становить 14392 грн. 33 коп. та за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 5323285200:00:003:0079 відповідно до договору оренди №250 від 04.04.2014 року ОСОБА_2 становить 14670 грн. 18 коп.

Крім того, відповідачам не спростовано твердження позивачів, які об`єктивно підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, що ОСОБА_1 в 2014 році відповідачем недоплачена орендна плата в сумі 3666 гривень, ОСОБА_2 недоплачена орендна плата в 2015році - 3000грн., в 2017 році 5000 гривень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Нормами ст.ст. 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписом ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 109 ЦПК України встановлено, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В ході проведення ї судової почеркознавчої експертизи відповідачем не надано оригінал відомості на виплату грошей № НОМЕР_9 за 20 листопада 2018 року без цього провести експертизу неможливо, в зв`язку з чим суд визнає факт не одержання ОСОБА_2 в рахунок орендної плати за 2018 рік готівки в сумі 5004,68 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ АФ Миргородська (правонаступником якої є відповідач ) не доплачена ОСОБА_1 орендна плата за договором оренди №249 від 03.04.2014 року земельної ділянки з кадастровим номером № 5323285200:00:003:0078 - 18058 грн.(14392,33грн + 3666(відповідно до заявлених вимог ) гривень 33 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

ТОВ АФ Миргородська (правонаступником якої є відповідач ) не доплачена ОСОБА_2 орендна плата за договором оренди №250 від 04.04.2014 року земельної ділянки з кадастровим номером № 5323285200:00:003:0079 - 27674грн. (14670,18 + 3000,00+5004,68 ) гривень 86 копійок , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача, що оренда плата позивачам була частково виплачена наперед за майбутні роки, оскільки договори оренди земельної ділянки укладені між сторонами таких положень не містять. Орендна плата підлягає виплаті відповідно до умов договору щорічно не пізніше 31 грудня поточного року.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відшкодування упущеної вигоди, суд виходить з наступного.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки й упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати. Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних із відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г/7.

Судом встановлено, що відповідно до п.8 Договору оренди землі за №249 укладеного між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 5,0311 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5323285200:00:003:0078 на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району, від 03.04.2014 термін дії договору 5 років, але в будь-якому випадку діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Відповідно до п.8 Договору оренди землі за №249 укладеного між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 5,0315 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5323285200:00:003:0079 на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району, від 04.04.2014 термін дії договору 5 років, але в будь-якому випадку діє до моменту закінчення збирання врожаю

Таким чином виходячи з умов Договорів оренди землі, які є чинними на час розгляду справи судом, відповідач правомірно користувався земельними ділянками належними позивачам у 2019 році, позивачами не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивачами не доведена протиправна поведінка, дії чи бездіяльність відповідача, які стали підставою для заявлення позовних вимог про відшкодування упущеної вигоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою позивачів.

Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Оскільки позивачами заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з повідомленням відповідачем про укладення додаткових угод, що не є предметом даного спору та позивачами не підтверджено наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини відповідача в її заподіянні, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України позивачами не надано доказів, які б підтверджували, що позивачам діями відповідача було завдано моральну шкоду, тому в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2526 гривень 70 копійок судових витрат (витрати на проведення експертизи 2030,40 +сплачений судовий збір 600,11(4903,4х9,45/100 (а.с.1,75), на користь ОСОБА_2 2701 гривня 90 копійок (витрати на проведення експертизи 2030,40 +сплачений судовий збір 665,40(4351х13,79/100) судових витрат (а.с.2,76 т.1).

Керуючись ст. ст. ст. 12,13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля на користь ОСОБА_1 18058 ( вісімнадцять тисяч п`ятдесят вісім) гривень 33 копійки недоплаченої орендної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля на користь ОСОБА_2 27674 ( двадцять сім тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 86 копійок недоплаченої орендної плати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків заподіяних в наслідок порушення права власності на землю (неодержаних доходів ), відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля на користь ОСОБА_1 2526 (дві тисячі п`ятсот двадцять шість) гривень 70 копійок судових витрат .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля на користь ОСОБА_2 2701 (дві тисячі сімсот одну) гривню 90 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_10 .

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_11 .

Товариство з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля , місце заходження вулиця Шевченка, 21 село Староаврамівка, Хорольського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 37137609.

Повне судове рішення складене 19.07.2021 року .

Суддя: В. М. Куцин