Постанова

від 16.07.2021 по справі 266/5684/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1593/21

266/5684/20

Єдиний унікальний номер 266/5684/20

Номер провадження 22-ц/804/1593/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Чумаченко Святослав Олександрович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Темір Ігор Васильович,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка Святослава Олеговича на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Шишиліна О.Г., повний текст рішення складений 29 березня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

05.11.2020 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що від сумісного шлюбу із відповідачем має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірваний в травні 2017 року. До серпня 2020 р. відповідач добровільно приймав участь в утриманні сина, сплачував щомісячно суму у розмірі від 5000 грн. до 6500 грн., після чого почав уникати від виконання обов`язку щодо утримання дитини, тягар пор утриманню дитини несе виключно вона. Відповідач є моряком дальнього плавання за контрактом, його прибуток має мінливий характер, однак слід враховувати, що за період часу з 2006-2019 роки він неодноразово отримував послуги з працевлаштування на роботу за кордоном. За період перебування сторін у шлюбі, остання посада, на якій працював відповідач - це другий механік з заробітною платою 7000 доларів США на місяць. Крім того відповідач має у власності декілька об`єктів нерухомості, а саме дві квартири та будинок, також у власності відвідача перебуває автомобіль марки BMW модель 735І, 2003 року випуску, ринкова вартість якого складає станом на 27.10.2020 р. 249349,76 грн.. Вважає, що раз відповідач має великий дохід - близько 1190078,40 грн. за 6 місяців на рік, то середньомісячний дохід відповідача становить 99173,20 грн., тому він має можливість сплачувати аліменти на утримання їх спільної дитини в розмірі ? частини від місячної суми його доходу. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 24800 грн. з індексацією аліментів відповідно до закону. Також просила відшкодувати судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн..

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 9000 грн. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 05 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2160 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судовий збір в розмірі 840 грн вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті вимог - задовольнити позов в повному обсязі.

В скарзі відповідач вказує, що рішення є незаконним, необгрунтованим, ухвалено з порушенням вимог процесуального права, оскільки судом неповно з`ясована обставини, необхідні для вирішення спору, не доведені заперечення відповідача.

Судом не надано належної оцінки фактам і обставинам, на які посилалася позивач в обгрунтування своїх вимог. Не враховано наявність високого рівня заробітку відповідача та його способу життя - витрат на нерухомість, на коштовний відпочинок. Разом з тим, вбачається, що позивач провела розрахунок доходів відповідача, який підтверджується письмовими доказами по справі.

При розгляді справи суд допустив інші порушення процесуального права: так, не вирішив питання про витребування доказів, що призвело до невірного висновку суду про те, що нібито відповідач не працював після липня 2020 року, і суд не вказав про такі вимоги позивача в рішенні.

Питання про поділ судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, також вирішено з порушенням норм процесуального права, оскільки інша сторона не заявляла про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Наведені обставини на думку відповідача свідчать про однобічний суб`єктивний підхід суду до справи.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційну скаргу вважає безпідставною, а рішення суду від 25 березня 2021 року законним та справедливим, просив залишити його без змін.

Вказував, що рішення суду першої інстанції цілком відповідає вимогам процесуального права, оскільки під час розгляду справи порядок процес витребування і отримання доказів судом не був порушений, в березні 2021 року відповідач бу в Україні, тому підстав для витребування відомостей про перетинання кордону не було. Усі необхідні докази з боку відповідача подані суду, і позивач не спростувала їх, також не довела повністю тих обставин, на які посилалася в позові.

Вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу взагалі не обгрунтовані позивачем, і відповідач не заявляв про їх зменшення, оскільки заперечував проти них в цілому. Тому суд законно вирішив про поділ судових витрат відповідно до положень процесуального права.

Відповідно до ч.13 ст.7, ч.ч.1,3 ст.368, ч.1 ст.369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб рішенням суду між сторонам розірвано 31.06.2017 року.

Відповідачем не заперечується, що дитина мешкає разом із позивачем.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Згідно з ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

При зверненні до суду позивач посилалася на те, що відповідач працював як у період шлюбу так і після розірвання шлюбу, і по даний час працює на роботі за кордоном на посаді другого механіка, отримував заробітну плату в доларах США, зокрема станом на 27.10.2020 року його заробітна плата складала 7000 доларів США на місяць, а загалом враховуючи, що відповідач 6 місяців на рік працює відтак середньорічний його дохід в порахунок на гривню відповідно курсу НБУ складає 1190078,40 грн., а отже середньомісячний дохід становить 99173,20 грн. і визначення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 24800 грн. буде максимально забезпечувати гармонійний розвиток дитини.

Позивач в обґрунтування позову посилалась на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2020 р. №228710268 про наявність нерухомого майна у відповідача, а саме квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , будинку АДРЕСА_3 ( том 1 а.с.24-25); витяг з єдиного державного реєстру МВС стосовно транспортного засобу марки BMW, модель 7351, 2003 року випуску (том 1 а.с. 26) вартість якого відповідно даним інтернет-ресурсів з продажу транспортних засобів становить 249349,76 грн. (том 1 а.с. 27), інформацію про видане посвідчення моряка на ім`я відповідача НОМЕР_1 від 10.05.2019 дійсне до 10.05.2024 р. (том 1 а.с. 28); звіт про транзакції по рахунку ОСОБА_7 у АТ ПУМБ за період з 01.01.2006 по 01.01.2019 згідно якого перераховувались грошові кошти в доларах США (том 1 а.с. 29-37); трудові договори моряків укладені ОСОБА_8 з судно володільцями за 2014 р. (том 1 а.с. 43-77); відомості з Вісника крюїнга де середня заробітна плата другого механіка на суднах типу Bulk Carrier складає в середньому 7000 доларів США (том 1 а.с. 38- 41); відомості Державної прикордонної служби про перетин кордону ОСОБА_8 за період часу з 01.01.2018 р. по 02.12.2020 р. (том 1 а.с. 122); відомості про відкриті банківські рахунки ОСОБА_2 у АТ ПУМБ ( том 1 а.с. 128-151); виписку по рахункам відкритих в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_2 (том 1 а.с. 199-267); копії документів, які зберігаються в особовій справі моряка ОСОБА_2 (том 1 а.с. 165-197).

Разом з тим, позивач ніяк конкретно не обгрунтувала такий розмір аліментів саме в контексті потреб дитини.

Відповідач не заперечував проти того, що працював на посаді другого механіка на суднах іноземного судновласника, має дійсні документи моряка, має у власності нерухомість та автомобіль та у продовж 2018- 2020 р. виїжджав за кордон, останній раз перетинав кордон в напрямку України 08.07.2020 р. і більше з того часу не виїжджав за межі України, мав відкриті рахунки у АТ ПУМБ та у АТ КБ Приватбанк. Крім того свій обов`язок по утриманню дитини ОСОБА_5 визнав, але не погодився із розміром аліментів про який просить позивач, вказуючи на те, що його реальні доходи на даний час не дозволяють виплачувати аліменти в розмірі 24800 грн. щомісяця на одну дитину. Представник відповідача в судовому засіданні вказав на часткове визнання позову, не заперечував проти стягнення аліментів в розмірі 5000 грн. з урахуванням обов`язку матері утримувати дитину.

Як встановлено ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_8 та компанією VESTHOLMEN 16.06.2014 р. був укладений трудовий договір моряка терміном роботи 2 місяці з заробітною платою 2000 доларів США (том 1 а.с.42,43) Також між ОСОБА_8 та компанією RIVER OAK 06.08.2014 р. був укладений трудовий договір моряка терміном роботи 4 місяці з заробітною платою 4200 доларів США (том 1 а.с.44,45).

З матеріалів особової справи, наданих інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, вбачається, що ОСОБА_2 має диплом спеціаліста за спеціальністю Експлуатація суднових енергетичних установок та здобув у 2008 р. кваліфікацію інженер-судномеханіка, має диплом механіка другого розряду, послужну книжку моряка видану 07.10.2008 р., о 2020 р. підвищував кваліфікацію другого механіка для присвоєння звання механіку першого розряду, має діюче посвідчення особи моряка дійсне до 10.05.2024 р. ( том1 а.с. 165-197).

З відомостей, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, вбачається, що ОСОБА_2 перетинав неодноразово державний кордон України, як на виїзд так і на в`їзд з 01.01.2018 року по 02.12.2020 року останній раз в`їхав 08.07.2020 (том 1 а.с. 122).

З наданої АТ ПУМБ інформації щодо відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_2 за період обслуговування вбачається, що останнім були відкриті 8 рахунків, як у валюті гривня України (UAH) так і доларах США (USD) та EUR по яких відбувався рух коштів, здійснювалися надходження о 2020 р. у розмірах з 5000 доларів США, 5000 доларів США, 5000 доларів США, 10000 доларів США, 9000 доларів США, 10000 доларів США, 9000 доларів США (том 1 а.с.128-151).

З наданої АТ КБ Приватбанк інформації щодо відкритих рахунків за період з 16.03.2013 р. по 08.12.2020 р. на ім`я ОСОБА_2 за період обслуговування вбачається, що останнім було відкрито рахунок у валюті гривня України (UAH) по якому постійно відбувається рух коштів (том 1 а.с.200-267).

В інших банківських установах відсутні рахунки відповідача ( том.1 а.с. 124, 126, 153,159).

Проаналізувавши письмові докази, суд встановив, що відповідач знаходився у рейсі на протязі в 2009-2020 роках, а саме з 18.02.2009 по 12.10.2009 р., з 23.05.2011 р. по 27.10.2011 р., з 04.09.2012 р. по 21.01.2013 р., з 21.06.2013 р. по 25.10.2013 р. з 09.08.2014 р. по 26.11.2014 р., з 13.02.2015 р. по 31.03.2015 р. з 31.03.2015 по 28.05.2015 р., з 25.11.2015 р. по 05.02.2016 р., з 28.05.2016 р. по 06.08.2016 р., з 04.09.2016 р. по 17.04.2017 р. з 07.03.2018 р. по 31.05.2018 р., з 20.10.2019 р. по 07.07.2020 р., що свідчить про те, що відповідач протягом 2009-2020 років працював на суднах іноземного судновласника, враховуючи отримані ним надходження від ОСОБА_9 53 000 доларів США за період з грудня 2019 р. по липень 2020 р., що співпадає із працевлаштуванням на судно Kavo Platanos і тому, його середньоденний дохід за останні неповні 9 місяців (233 дня) становив 227,47 доларів США відповідно в місяць в середньому 7000 доларів США.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_2 після в`їзду на територію України 08.07.2020 р. більш за межі України не виїжджав.

Позивач будь-яких відомостей про власні доходи суду не надала.

Отже, визначаючи розмір аліментів, суд перевірив обставини справи, врахував, що дитині сторін 7 років, і прожитковий мінімум для дитини віком до 6 від 18 років який у 2021 році станом на день розгляду справи становить 2395 грн., а також те, що відповідач до серпня 2020 року протягом останніх 11 років працював моряком. Однак, має мінливий заробіток, який носить періодичний характер, тривалий час до останнього контракту відповідач не працював взагалі. Тому суд, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, як основних засад цивільного процесуального законодавства дійшов висновку про часткове задоволення позову у зв`язку із чим стягнув аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 9000 грн. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону.

Такі обставини позивачем ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не спростовані.

Таким чином, суд об`єктивно прийняв до уваги, що відповідач має працездатний вік, зобов`язаний як батько утримувати дитину, має можливість надати таке утримання, тому стягнення аліментів можливе, але з урахуванням вищевикладених обставин, вважав за можливе задовольнити вимоги позивача частково - стягнув аліментів в сумі 9000 грн, а не 24800 грн, як просила позивач.

Не погодитися із таким висновком суду неможливо.

Вбачається, що суд першої інстанції у відповідності до положень статті 89 ЦПК України оцінив надані позивачем докази, які в тому числі були витребувані судом з дотриманням норм ЦПК України, у сукупності із усіма іншими доказами і в розрізі встановлених в суді обставин. Тому об`єктивно і обгрунтовано постановив рішення, в якому мотивував причини прийняття доказів, і причини відхилення тверджень позивача, які нічим об`єктивно не підтверджені.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно встановив матеріальний стан відповідача, носять загальний характер, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди із судовим рішенням, інших обставин, які б вплинули на думку колегії суддів щодо правильності рішення суду, представником позивача не наведено.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про порушення процесу, пов`язані із порядком витребування доказів, не знайшли свого підтвердження: зі справи вбачається, що судом вирішено клопотання позивача під час розгляду справи у відповідності до норм ЦПК України, і колегія суддів також не знайшла підстав для задоволення аналогічного клопотання про витребування відомостей про перетинання відповідачем кордону з 01 лютого 2021 року, яке було з порушенням процесу заявлено в суді першої інстанції, було предметом розгляду суду, і якому суд дав належну процесуальну оцінку.

Тому колегія суддів вважає, що такі доводи апеляції не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом неповно встановлені обставин справи, зокрема, об`єм доходів відповідача, нічим не підтверджені, також зводяться до підтримки власної позиції позивача, яка грунтувалася на припущеннях і загальних відомостях.

Також не є слушними доводи про те, що судом невірно вирішене питання про поділ судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи містять докази понесення позивачем на правничу допомогу адвоката витрат в розмірі 6000 грн.

За таких обставин суд правильно вважав, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі № 266/5684/20 та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. При цьому немає необхідності виходити тільки з заяв відповідача про зменшення таких витрат, оскільки в даному випадку відповідача взагалі не визнавав таких вимог, але в цій частині рішення не оскаржує.

Отже, з урахуванням норм закону і обставин справи, колегія суддів вважає, що представником позивача не спростовано висновок суду першої інстанції стосовно можливості тільки часткового задоволення позовних вимог про стягнення аліментів - і саме у визначеному судом розмірі.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не надано об`єктивної оцінки обставинам справи, не є слушними, спростовуються змістом оскарженого рішення - обставини, які він вважає недоведеними, встановлені судом, були предметом перевірки, їм надана відповідна мотивована правова оцінка. Твердження представника позивача в апеляційній скарзі зводяться до незгоди із висновками суду щодо оцінки доказів, однак обставин, встановлених судом, не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і на висновки суду не впливають, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики апеляційний суд вважає наведене судом першої інстанції обґрунтування оскарженого рішення достатнім.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381-382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка Святослава Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складений 16 липня 2021 року.

Головуючий суддя Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна