Постанова

від 08.07.2021 по справі 447/722/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/722/21 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М.

Провадження № 22-ц/811/1737/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Жукровська Х.І.,

з участю представника заявника адвоката Сидоренко П.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної агрофірми Дністер на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07 квітня 2021 року, постановлену в складі головуючого судді Друзюк М.М., у справі за заявою Приватної агрофірми Дністер про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

Приватна агрофірма Дністер звернулася до суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської областіпро визнання неправомірними дії голови Миколаївської районної державної адміністрації щодо затвердження проекту відведення земельних часток (паїв) в натурі та видачу державних актів на право власності на землю на території Миколаївської міської ради, який затверджений розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації № 250 від 30.04.2009 року, вилучення з проекту відведення земельних часток (паїв) в натурі, що затверджений розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації № 250 від 30.04.2009 року ділянок, які частково потрапляють в межі ліцензійної площ та площі гірничого відводу: 4623010100:02:000:0013, площею 2,26 га; 4623010100:02:000:0014, площею 2,32 га ;4623010100:02:000:0015, площею 2,32 га,; 4623010100:02:000:0016, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0017, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0018, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0032, площею 2,21 га; 4623010100:02:000:0031, площею 2,31 га, 4623010100:02:000:0030; площею 2.09 га; 4623010100:02:000:0029, площею 2,31 га; 4623010100:02:000:0028, площею 2,27 га; 4623010100:02:000:0027, площею 2,33 га; 4623010100:02:000:0026, площею 2,25 га; 4623010100:02:000:0006, площею 2,24 га; 4623010100:02:000:0008, площею 2,24 га; 4623010100:02:000:0035, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0036, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0037, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0075, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0039, площею 1,94 га;4623010100:02:000:0040, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0041, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0050, площею 2,80 га; 4623010100:02:000:0049, площею 2,68 га; 4623010100:02:000:0048, площею 2,78 га; 4623010100:02:000:0047, площею 2,77 га; 4623010100:02:000:0076, площею 2,67 га; 4623010100:02:000:0045, площею 2,89 га; 4623010100:02:000:0044, площею 2,44 га; 4623010100:02:000:0043, площею 2,25 га; 4623010100:02:000:0004, площею 3,36 га; 4623010100:02:000:0059, площею 3,05 га; 4623010100:02:000:0060, площею 1,76 га; 4623010100:02:000:0061, площею 3,29 га; 4623010100:02:000:0062, площею 3,15 га; 4623010100:02:000:0064, площею 3,28 га; 4623010100:03:000:0013, площею 2,16 га; 4623010100:03:000:0012, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0011, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0010, площею 2,22га; 4623010100:03:000:0009, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0008, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0007, площею 2,21 га;4623010100:02:000:0063, площею 3,29 га, скасування права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами зазначеними вище в частині, яка частково потрапляє в межі ліцензійної площі та площі гірничого відводу та про зобов`язання Миколаївської районної державної адміністрації замінити вилучені земельні ділянки на земельні ділянки аналогічної площі.

Разом з вказаним цивільним позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, держателем яких та адміністратором є Міністерство юстиції України, вчиняти дії спрямовані на внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотеки, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в частині зміни інформації про власників земельних ділянок із наступними кадастровими номерами: 4623010100:02:000:0013, площею 2,26 га; 4623010100:02:000:0014, площею 2,32 га ;4623010100:02:000:0015, площею 2,32 га,; 4623010100:02:000:0016, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0017, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0018, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0032, площею 2,21 га; 4623010100:02:000:0031, площею 2,31 га, 4623010100:02:000:0030; площею 2.09 га; 4623010100:02:000:0029, площею 2,31 га; 4623010100:02:000:0028, площею 2,27 га; 4623010100:02:000:0027, площею 2,33 га; 4623010100:02:000:0026, площею 2,25 га; 4623010100:02:000:0006, площею 2,24 га; 4623010100:02:000:0008, площею 2,24 га; 4623010100:02:000:0035, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0036, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0037, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0075, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0039, площею 1,94 га;4623010100:02:000:0040, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0041, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0050, площею 2,80 га; 4623010100:02:000:0049, площею 2,68 га; 4623010100:02:000:0048, площею 2,78 га; 4623010100:02:000:0047, площею 2,77 га; 4623010100:02:000:0076, площею 2,67 га; 4623010100:02:000:0045, площею 2,89 га; 4623010100:02:000:0044, площею 2,44 га; 4623010100:02:000:0043, площею 2,25 га; 4623010100:02:000:0004, площею 3,36 га; 4623010100:02:000:0059, площею 3,05 га; 4623010100:02:000:0060, площею 1,76 га; 4623010100:02:000:0061, площею 3,29 га; 4623010100:02:000:0062, площею 3,15 га; 4623010100:02:000:0064, площею 3,28 га; 4623010100:03:000:0013, площею 2,16 га; 4623010100:03:000:0012, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0011, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0010, площею 2,22га; 4623010100:03:000:0009, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0008, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0007, площею 2,21 га;4623010100:02:000:0063, площею 3,29 га, їх обтяження та зміни інформації про самі ділянки.

Зокрема, позивач зазначав, що прийнявши розпорядження № 250 від 30.04.2009 року, відповідач передав у власність земельні ділянки загальною площею 187,8166 га, в тому числі і для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам земельних часток (паїв), що позбавляє позивача можливості здійснювати свою господарську діяльність та порушує права позивача на видобуток корисних копалин в межах ліцензійної площі, що визначена межами та координатами гірничого відводу від 2005 року та спеціального дозволу на користування надрами від 2003 року. На думку позивача, з врахуванням тієї обставини, що земельні ділянки знаходяться в межах гірничого відводу, а розпаювання перешкоджає правам позивача в частині переважного права на отримання земельних ділянок в оренду для розробки кар`єру в рамках ліцензійної площі, визначеної спеціальним дозволом, невжиття заходів забезпечення позову призведе до незворотних наслідків, а саме відчуження ділянок, що утворились внаслідок розпаювання, перереєстрації таких ділянок на третіх осіб, зміни їхньої конфігурації, передачі в заставу, що, в свою чергу, призведене до утруднення виконання рішення у разі задоволення позову.

Оскаржуваною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07 квітня 2021 року в задоволенні заяви Приватної агрофірми Дністер про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, Приватна агрофірма Дністер , оскаржила таку в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку третіх осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії спрямовані на внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотеки, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зміни інформації про власників земельних ділянок їх обтяження та зміни інформації про самі ділянки призведе до того, що такі ділянки можуть бути відчужені чи передані в заставу, або змінені в конфігурації. Така зміна власника земельної ділянки призведе в подальшому і до того, що порушуватимуться права третіх осіб, на користь яких будуть вчинені такі правочини. Крім цього, в такому випадку, позивач буде ще й додатково змушений звертатися з позовами да таких третіх осіб, щодо визнання недійсними таких правочинів, оскільки частина земельних ділянок знаходиться в межах ліцензійної площі та площі гірничого відводу, а не обмежуватись визнанням неправомірних дій голови Миколаївської районної державної адміністрації, щодо затвердження проекту відведення земельних часток (паїв) в натурі та видачу державних актів на право власності на землю на території Миколаївської міської ради та вилучення з проекту відведення земельних часток (паїв) в натурі, що затверджений розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації №250 від 30 квітня 2009 року наступні земельні ділянки, які частково потрапляють в межі ліцензійної площі та площі гірничого відводу. Ще однією підставою чому необхідно вжити заходів із забезпечення позову є те, що у випадку укладення на дані ділянки нових договорів оренди чи зміни терміну оренди це призведе до загрози порушення прав і позивача, і потенційних орендарів.

Звертає увагу на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки заборона третім особам, а саме державним реєстраторам вчиняти дії щодо внесення змін в реєстр в частині зміни власників земельних ділянок, та даних про земельні ділянки не призведе до втрати права власності на такі ділянки, а тимчасово обмежується лише можливість таких змін.

Також звертає увагу, що однією із вимог є скасування державної реєстрації, тому вимогам заборони реєстрації перереєстрації є співмірною із даною позовною вимогою. Обраний захід забезпечення позову є співмірним і відповідає ефективному захисту прав позивача, не порушуючи при цьому балансу інтересів сторін та третіх осіб.

Просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07 липня 2021 року та постановити нову, якою задовольнити заяву приватної агрофірми Дністер про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог, що є предметом розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. До такого висновку, колегія суддів дійшла виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України.

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначенимиу пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й іншихосіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - цехоча і негайні, протетимчасові заходи, направлені на недопущенняутрудненнячинеможливостівиконання судового акта, а такожубезпеченнявідспричиненнязначноїшкодипозивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Адже, цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Як убачається з виділених матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії голови Миколаївської районної державної адміністрації щодо затвердження проекту відведення земельних часток (паїв) в натурі та видачу державних актів на право власності на землю на території Миколаївської міської ради, який затверджений розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації №250 від 30.04.2009 року, вилучення з проекту відведення земельних часток (паїв) в натурі, що затверджений розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації № 250 від 30.04.2009 року ділянок, які частково потрапляють в межі ліцензійної площ та площі гірничого відводу

Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, держателем якого та адміністратором є Міністерство юстиції України вчиняти дії спрямовані на внесення змін в Державний реєстрречових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотеки, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в частині зміни інформації про власників земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами.

Сторонами у даній справі є Приватна агрофірма Дністер (позивач) та Миколаївська района державна адміністрація Львівської області (відповідач), а предметом спору - визнання недійсним рішення відповідача щодо скасування передачу у власність земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За частинами першою та другою статті 25 цього Закону, проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду.

Враховуючи викладене, ефективний захист права власності позивачів, можливість поновлення порушених прав та інтересів позивачів, а також виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог можуть бути забезпечені судом шляхом постановлення ухвали про заборону вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна.

Такий правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021року у справі №522/11201/20 (провадження№61-2595ск21).

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а обраний заявником вид забезпечення позову є неспіввмірним із заявленими вимогами.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власниками спірного майна (земельних ділянок) є фізичні особи, які на даний час ухвалою суду залучені до участі в справі в якості третіх осіб.

Заявник стверджує, що частина кожної із цих земельних ділянок входить до массиву земельної ділянки, на яку позивач має гірничий відвід, і є ліцензованою площею, котра не може передаватися у приватну власність, оскільки має інше цільове призначення. Наведене і стало підставою для пред`явлення ним позову.

Судом першої інстанції не враховано, що державна реєстрація за фізичними особами права власності на земельні ділянки надає їм правову можливість їх відчужити будь-яким способом, без погодження із заявником, та до вирішення судом цього спору, чим позбавить позивача права користування ними і використання згідно з їх цільовим призначенням. За таких умов, подальший розгляд позову, а також виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог буде неможливим, оскільки право власності на спірне майно можуть набути інші особи. Внаслідок таких можливих дій забезпечення судом ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача на спірне майноу рамках цього позову буде неможливим. Для захисту своїх прав та інтересів позивачі вимушені будуть звертатисядо суду вже з іншими віндикаційними позовами про витребування належного їм майна.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про відсутність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі.

А відтак, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, який узгоджується з нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). В контексті вказаної практики, колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

Згідно із пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, з ухваленням нової про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної агрофірми Дністер задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07 квітня 2021 року скасувати та постановити нову, якою заяву Приватної агрофірми Дністер про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, держателем яких та адміністратором є Міністерство юстиції України, вчиняти дії спрямовані на внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотеки, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в частині зміни інформації про власників земельних ділянок із наступними кадастровими номерами:

4623010100:02:000:0013, площею 2,26 га; 4623010100:02:000:0014, площею 2,32 га ;4623010100:02:000:0015, площею 2,32 га,; 4623010100:02:000:0016, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0017, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0018, площею 2,32 га; 4623010100:02:000:0032, площею 2,21 га; 4623010100:02:000:0031, площею 2,31 га, 4623010100:02:000:0030; площею 2.09 га; 4623010100:02:000:0029, площею 2,31 га; 4623010100:02:000:0028, площею 2,27 га; 4623010100:02:000:0027, площею 2,33 га; 4623010100:02:000:0026, площею 2,25 га; 4623010100:02:000:0006, площею 2,24 га; 4623010100:02:000:0008, площею 2,24 га; 4623010100:02:000:0035, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0036, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0037, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0075, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0039, площею 1,94 га;4623010100:02:000:0040, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0041, площею 1,94 га; 4623010100:02:000:0050, площею 2,80 га; 4623010100:02:000:0049, площею 2,68 га; 4623010100:02:000:0048, площею 2,78 га; 4623010100:02:000:0047, площею 2,77 га; 4623010100:02:000:0076, площею 2,67 га; 4623010100:02:000:0045, площею 2,89 га; 4623010100:02:000:0044, площею 2,44 га; 4623010100:02:000:0043, площею 2,25 га; 4623010100:02:000:0004, площею 3,36 га; 4623010100:02:000:0059, площею 3,05 га; 4623010100:02:000:0060, площею 1,76 га; 4623010100:02:000:0061, площею 3,29 га; 4623010100:02:000:0062, площею 3,15 га; 4623010100:02:000:0064, площею 3,28 га; 4623010100:03:000:0013, площею 2,16 га; 4623010100:03:000:0012, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0011, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0010, площею 2,22га; 4623010100:03:000:0009, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0008, площею 2,22 га; 4623010100:03:000:0007, площею 2,21 га;4623010100:02:000:0063, площею 3,29 га, щодо їх обтяження та зміни інформації про самі ділянки.

Стягувач: Приватна агрофірма Дністер , 81635, Львівська область, Миколаївський район, село Верин, поштова адреса: 81600, Львівська область, місто Миколаїв, вул. В.Великого, 4, код ЄДРПОУ 03762064);

Боржник: Миколаївська районна державна адміністрація Львівської області, 81600, Львівська область, місто Миколаїв, вул. В.Великого, 6, код ЄДОПОУ 04056339).

Строк пред`явлення до виконання цієї ухвали - 3 (три) роки.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позову в силу приписів ч. 11 ст. 153 ЦПК України не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 09 липня 2021 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.