Постанова від 15.07.2021 по справі 925/1528/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. Справа№ 925/1528/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Станіка С.Р.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурзаковської Т.В. дов.;

від відповідача: Ганнисика О.Ю. самопредст.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2021 (повний текст складено 09.04.2021)

у справі №925/1528/19 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 355626,92 грн

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення 355 626,92 грн, у тому числі: 194 798,55 грн пені, 56 255,05 грн 3% річних та 104 573,32 грн інфляційних втрат коштів , нарахованих за порушення строків оплати вартості природного газу, поставленого у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року згідно договору постачання природного газу №1104/1718-БО-36 від 11 вересня 2017 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що оплата поставленого природного газу відповідачем проводилась в порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат коштів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.12.2020 вказані судові рішення скасовані, а справу направлено до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Скасовуючи рішення та постанову, Верховний Суд вказав, що на те, що дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову, суди не надали оцінки обставинам дотримання/недотримання відповідачем строків сплати вартості природного газу, обмежившись посиланнями на проведення відповідачем розрахунків на умовах, визначених постановою КМУ від 18.06.2014 №217 з дотриманням умов Договору. Також суди не досліджували наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних на предмет визначених позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення з відповідача спірних сум, не перевірили на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу за поставлений природний газ у визначені позивачем періоди, чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період та дійшли передчасних висновків про відмову в позові.

При новому розгляді справи позивачем були подані пояснення щодо підстав та порядку нарахування заявлених до стягнення сум.

Відповідач при новому розгляді справи подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що оплата проводилась в порядку, встановленому постановою КМУ №217. Також заявив клопотання про зменшення розміру пені на 70%, посилаючись на те, що він є єдиним виконавцем послуг з теплопостачання в м.Каневі та збитковість підприємства.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 25 березня 2021 року позов задоволено частково.

З Канівського комунального підприємства теплових мереж стягнуто на користь акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - 97399,27 грн. пені, 56 255,05 грн. - 3% річних, 104573,32 грн. інфляційних втрат та 5334,40 грн. судового збору.

У решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, акціонерне товариство "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" 05.05.2021 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 97399,28 грн пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 97399,28 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не надав доказів в обґрунтування підстав для зменшення неустойки, натомість, суд за своїм внутрішнім переконанням зменшив розмір неустойки; укладаючи договір відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідну відповідальність; суд не врахував фінансовий стан позивача, який має значну дебіторську заборгованість, також має спеціальні обов`язки з постачання природного газу і несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню позивачем покладених на нього державою обов`язків і держава не компенсує позивачу збитки, спричинені виконанню цих обов`язків.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідач є єдиним виконавцем послуг з теплопостачання у міста Каневі, встановлений тариф є нижчим, від економічно обґрунтованого, розрахунки проводяться в межах нормативного регулювання під контролем державних органів, з 2012 року він сплатив на рахунок позивача 3478464,15 грн штрафних санкцій за рішеннями судів та з нього стягнуто 518045 грн виконавчого збору; основним і майже єдиним джерелом доходів є частка розподілених коштів, які надходять на рахунок з спеціальним режимом використання; висновок суду про зменшення розміру пені базується на об`єктивній оцінці обставин справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та Канівським комунальним підприємством теплових мереж, як споживачем, був укладений договір постачання природного газу №1104/1718-БО-36 (далі - Договір), на умовах якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставлявся за цим договором, використовувався споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 Договору).

На виконання пункту 2.1 Договору постачальник передав споживачу за період з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ, орієнтовним обсягом до 1347тис. куб. метрів, на загальну суму 10 841 046,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розрахунки між відповідачем та позивачем за Договором 11.09.2017 № 1105/1718-КП-36 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.2 Договору.

Остаточна сплата основного боргу проведена відповідачем в листопаді 2018 року.

Відповідно п. 8.2 Договору у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1 договору відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 16,4% річних (15,3% річних з 01.01.2018 відповідно до додаткової угоди №1 від 12.01.2018 до Договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку із порушенням строків розрахунків позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 104 573,32 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2018 по 31.03.2019, 194 798,55 грн пені та 56 255,05 грн- 3% річних за період 26.01.2018 по 27.06.2018, з урахуванням періодів прострочення та фактичної оплати за розрахунковий період.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що прострочення оплати відбулось не з його вини, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат коштів. Також заявив клопотання про зменшення розміру пені на 70%, посилаючись на наявність правових підстав для зменшення пені.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір пені на 50%, у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача 97399,27 грн пені, 56 255,05 грн - 3% річних, 104573,32 грн інфляційних втрат коштів.

Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у стягненні 97399,28 грн пені.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за правовою природою є договором поставки, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення строків оплати за поставлений товар (природний газ).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат коштів.

Однак, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач просив зменшити розмір пені на 70%, посилаючись на наведені у клопотанні обставини, зокрема те, що заборгованість була сплачена у повному обсязі з незначним порушенням строку оплати; заявлений до стягненням розмір пені є неспіврозмірним із наслідками порушення; відповідач є єдиним виконавцем послуг з теплопостачання в м.Каневі; підприємство є збитковим; розрахунки проводяться в межах нормативного регулювання під контролем державних органів, з 2012 року він сплатив на рахунок позивача 3478464,15 грн штрафних санкцій за рішеннями судів та з нього стягнуто 518045 грн виконавчого збору; основним і майже єдиним джерелом доходів є частка розподілених коштів, які надходять на рахунок з спеціальним режимом використання. На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано рішення виконкому Канівської міської ради від 20.10.2010 №409 щодо визначення відповідача виконавцем та виробником послуг з центрального постачання теплової енергії; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020 року; меморандум про взаєморозуміння щоо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, підписаний між Кабінетом Міністрів України, НАК "Нафтогаз України" та Асоціацією міст України.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру пені на 50% - до 97399,27 грн, оскільки основний борг був сплачений відповідачем у повному обсязі; поведінка відповідача свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання за договором; постачання природного газу за договором здійснювалось виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами/організаціями; відповідач визначений виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву питної води у м.Канєві та має значну дебіторську заборгованість, що підтверджується доданими до клопотання доказами; відповідач не має можливості самостійного збільшення тарифу теплопостачання до рівня економічно обґрунтованого; у матеріалах справи відсутні докази негативних наслідків для позивача від несвоєчасної оплати коштів відповідачем.

Посилання позивача на неврахування судом першої інстанції майнового стану позивача, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували його матеріальний стан, хоча мав для цього достатньо часу, а також не надав доказів того, що порушення відповідачем строків розрахунків призвело до завдання позивачу збитків, розмір яких перевищує стягнуті за рішенням суду пеню та 3% річних.

Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25 березня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.07.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

С.Р. Станік