Ухвала

від 14.07.2021 по справі 908/3383/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.07.2021 Справа № 908/3383/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Шолохової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у справі №908/3383/19

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса - 01011, м. Київ, вул. Лєскова, б. 9: адреса для листування - 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, б. 53)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне" (70241, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, с. Притне, вул. Леніна, б. 52)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення коштів

заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, б. 6, оф. 106)

за участю представників сторін:

від позивача: Прядка Т.М., довіреність;

від заявника (відповідача)-1 : Мухіна Л.С., ордер ЗП №118997 від 21.01.2020;

від відповідача-2: не з`явився;

приватний виконавець: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

06.07.2021 від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії приватного виконавця Шавлукової З.А. у справі №908/3383/19.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду скаргу передано на розгляд судді О.А. Топчій.

Ухвалою суду від 07.07.2021 ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження дій приватного виконавця, скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.07.2021.

Приватний виконавець та представник відповідача-2 не з`явилися. Відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив.

13.07.2021 від приватного виконавця надійшли письмові пояснення, в яких викладено заперечення проти скарги. Також міститься клопотання про розгляд скарги за відсутності приватного виконавця.

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що дії приватного виконавця Шавлукової З.А. щодо проведення опису та оцінки належного скаржниці майна є неправомірними, оскільки відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 08.05.2021 під час опису був присутній ОСОБА_2 , якому майно передано на зберігання. В той же час, 08.05.2021 жодної із зазначених осіб за адресою АДРЕСА_3 не було. Про вчинення таких дій боржницю повідомлено не було. Зазначені в постанові відомості про житловий будинок списано з даних технічного паспорту, виготовленого станом на 24.03.1993, які на теперішній час не відповідають дійсному стану та вигляду будинку. Неправдиві відомості щодо здійснення зовнішнього огляду об`єкту оцінки внесено і до звіту про незалежну оцінку вартості описаного майна, що належить ОСОБА_1 . Внаслідок використання оцінювачем застарілих відомостей про будинок визначена оцінка не відповідає реальній ринковій вартості об`єкту оцінки і є дуже заниженою. Звіт про експертну оцінку землі не може братися до уваги, оскільки оцінку виконано не уповноваженою особою, не попереджено про відповідальність у відповідності до ч. 5 ст. 20 Закону України Про виконавче провадження . Зазначений звіт містить недостовірну інформацію.

На підставі викладено ОСОБА_1 просить:

- Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. щодо призначення оцінки майна без огляду майна при проведенні опису майна боржника ОСОБА_1 ;

- Визнати недійсним Звіт про незалежну оцінку вартості описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Земля Плюс 2006 , станом на 31.05.2021, вих.. №8917/11;

- Визнати недійсним Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2321810100:12:001:0044, площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 та знаходиться в приватній власності фізичної особи ОСОБА_1 , станом на 31.05.2021 вих. №8917/11-з.

У відзиві на скаргу Приватний виконавець Шавлукова З.А. зазначає, що 08.05.2021 нею було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_4 , однак дверей ніхто не відчинив. У зв`язку з відсутністю доступу всередину приміщення опис будинку було здійснено за технічною документацією. Постанова про опис та арешт майна містить всі обов`язкові реквізити та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, приватний виконавець звертає увагу на те, що з дня відкриття виконавчого провадження - 17.08.2020 і до передачі майна на реалізацію боржниками на користь банку кошти взагалі не сплачувалися. ОСОБА_1 є директором ТОВ Приютне . 25.02.2021 приватним виконавцем було винесено постанову паро звернення стягнення на доходи боржника, яку направлено на адресу підприємства для виконання. Однак станом на даний час вимоги виконавця підприємством не виконуються, грошові кошти не перераховуються.

Також зазначає про неможливість розгляду поставлених скаржницею питань щодо правомірності звітів про оцінки майна та землі без залучення суб`єкта оціночної діяльності, який несе персональну відповідальність за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна.

Дослідивши матеріали справи та поданої скарги, проаналізувавши приписи норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 374 272,41 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 13 559,21 грн, також по 3006,04 грн судового збору.

03.03.2020 рішення суду набрало законної сили та 13.03.2020 на виконання рішення видано відповідні накази про примусове виконання судового рішення.

17.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. відкрито виконавче провадження ВП №62836090, про що винесено постанову.

18.08.2020 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 2321810100:12:001:0044, що розташовані в АДРЕСА_4 .

Також 18.08.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2020 частково задоволено заяву ТОВ Приютне та ОСОБА_1 , відстрочено виконання рішення суду від 06.02.2020 на шість місяців до 21.02.2021.

Постановою приватного виконавця від 07.09.2020 зупинено вчинення виконавчих дій.

Постановою приватного виконавця від 25.02.2021 поновлено вчинення виконавчих дій.

Постановою приватного виконавця від 25.02.2021 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , постанову надіслано для виконання до ТОВ Приютне .

08.05.2021 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. вчинено опис майна боржника ОСОБА_1 , про що винесено постанову про опис та арешт майна. Майно передано на зберігання ОСОБА_2 . Постанова підписана приватним виконавцем.

10.05.2021 зазначена постанова направлена на адресу ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця від 31.05.2021 для передачі арештованого та описаного майна на реалізацію, з метою визначення його ринкової вартості призначено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ Земля плюс 2006 .

15.06.2021 на адресу приватного виконавця від ТОВ Землю плюс 2006 надійшов Звіт про незалежну оцінку вартості описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Також 15.06.2021 на адресу приватного виконавця від ТОВ Земля плюс 2006 надійшов звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2321810100:12:001:0044, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

15.06.2021 на адресу сторін виконавчого провадження приватним виконавцем надіслано повідомлення про результати оцінки майна.

22.06.2021 приватним виконавцем подано до ДП СЕТАМ заявку на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенство права та обов`язковості виконання рішень (ст. 2 Закону).

Статтею 18 даного Закону визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відповідно до ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до статей 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами 1-5 статті 56 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (частини 5, 6 статті 57 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про виконавче провадження , для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

При винесенні постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання виконавець повинен керуватися п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень та ст. 20 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з пунктом 9.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу виконання, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам ст. ст. 57, 58 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, дії виконавця пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, здійснені в ході примусового виконання рішення господарського суду, підлягають оскарженню до суду в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, до повноважень суду при розгляді таких скарг належить лише перевірка відповідності саме дій державного виконавця приписам ст. 57, 58 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, скаржником не наведено, які саме приписи норм чинного законодавства порушено приватним виконавцем.

Судом не встановлено порушень процедури вчинення виконавчих дій приватним виконавцем, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

Крім цього, боржником у скарзі на дії приватного виконавця заявлені вимоги про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку вартості описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , та визнання недійсним Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки з посиланням на порушення при проведенні оцінки, що на думку боржника вплинуло на вартість майна.

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

За змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною 2 якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у разі неналежного виконання (зокрема, недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (Закону України № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Із викладеного вбачається, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Аналогічну правову позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження №12-18гс18) та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц (провадження №61-1186 св 17), у постанові від 30.07.2019 у справі № 40/45-10.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, провадження у скарзі в частині про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку вартості описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , та визнання недійсним Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, при розгляді даної скарги судом враховано наступне.

Конституцією України, яка є Основним Законом України, визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129). Аналогічний припис міститься у ст.ст. 2, 326 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 р. № 16-пр/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Разом з тим, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" № 56848/00).

Невиконання рішення суду на користь заявника або заявниці становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (пункт 14 Рішення Європейського суду з прав людини справа "Шульга проти України").

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун`єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Слід зазначити, що до теперішнього часу рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020, яке набрало законної сили, відповідачами не виконано, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За викладених обставин, судом не вбачається підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у справі № 908/3383/19.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, статтями 234, 235, 339, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни щодо призначення оцінки майна без огляду майна при проведенні опису майна боржника ОСОБА_1 відмовити.

В частині скарги про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку вартості описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , та визнання недійсним Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки закрити провадження у скарзі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 14.07.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.07.2021.

Суддя О.А. Топчій