Постанова

від 14.07.2021 по справі 757/920/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 757/920/20-ц

провадження № 61-7335 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі : Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), державний реєстратор філії комунального підприємства Куманівецької сільської ради Вектор міста Києва Мороз Дмитро Олександрович, товариство з обмеженою відповідальністю КНС-Девелопмент , державний реєстратор Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області Центр реєстрації міста Київ Бондарчук Юлія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва), державного реєстратора філії комунального підприємства Куманівецької сільської ради Вектор міста Києва (далі - філії КП Вектор ) Мороза Д. О., товариства з обмеженою відповідальністю КНС-Девелопмент (далі - ТОВ КНС-Девелопмент ), державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області Центр реєстрації міста Київ (далі - КФ КП Центр реєстрації ) ОСОБА_4 про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, рішень державних реєстраторів, державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2008 року серії НОМЕР_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2018 року, індексний номер 41851532 здійснено реєстрацію незавершеного будівництва житлового будинку (літ. а ), загальною площею 299,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , винесеним державним реєстратором КФ КП Центр реєстрації Бондарук Ю. О., номер запису про право власності 26849374.

10 вересня 2018 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зареєстровано ТОВ КНС-Девелопмент декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 10 вересня 2018 року КВ № 141182530763, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2019 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно йому стало відомо, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року індексний номер 44024108 здійснено реєстрацію за ТОВ КНС-Девелопмент права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , винесеним державним реєстратором філії КП Вектор Морозом Д. О., номер запису про право власності 28898288.

Оскільки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться тільки його житловий будинок, тому вважав, що вищевказаними діями відповідачів порушено його право власності.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними та скасувати: декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 10 вересня 2018 року КВ № 141182530763, зареєстровану Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2018 року, індексний номер 41851532 про реєстрацію незавершеного будівництва, житлового будинку (літ. а ), загальною площею 299,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , винесеного державним реєстратором КФ КП Центр реєстрації Бондарук Ю. О., номер запису про право власності 26849374; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року, індексний номер 44024108 про реєстрацію права власності на житловий будинок, по АДРЕСА_1 , винесеного державним реєстратором філії КП Вектор Морозом Д. О., номер запису про право власності 28898288. Також просив скасувати зареєстроване за ТОВ КНС-Девелопмент право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на вищевказаний житловий будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року

у складі судді Волкової С. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність до експлуатації об`єкту, остання вичерпала свою дію фактом виконання, скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Отже, відсутні правові підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкту від 10 вересня 2018 року КВ141182530763, яка видана Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва.

Ураховуючи викладене, оскільки відсутні підстави для скасування реєстрації про готовність до експлуатації об`єкту, тому безпідставними є вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та інших обтяжень від 02 липня 2018 року щодо реєстрації незавершеного будівництва, житлового будинку, рішення про державну реєстрацію прав та інших обтяжень від 13 листопада 2018 року щодо реєстрацію права власності на житловий будинок.

Вимога ОСОБА_1 про скасування зареєстрованого за ТОВ КНС-Девелопмент права власності на житловий будинок також не підлягає задоволенню, так як право власності товариства на спірне нерухоме майно захищено положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірний житловий будинок є похідною від вимоги про скасування права власності на нього ТОВ КНС-Девелопмент , тому також є безпідставною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта - індивідуального (садибного) житлового будинку по АДРЕСА_1 , зареєстровану Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва 10 вересня 2018 року № КВ 141182530763. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2018 року, індексний номер: 41851532 про реєстрацію незавершеного будівництва житлового будинку (літ. а ), загальною площею 299,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ КНС-Девелопмент , винесеного державним реєстратором КФ КП Центр реєстрації Бондарчук Ю. О. номер запису про право власності: 26849374. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року, індексний номер: 44024108 про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, житловою площею 121 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ КНС-Девелопмент , винесеного державним реєстратором філії КП Вектор Морозом Д. О. від 08 листопада 2018 року номер запису про право власності 28898288. Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ КНС-Девелопмент на житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, житловою площею 121 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 17 липня 2018 року № 073/09/01-1707/9, поданого ТОВ КНС-Девелопмент , вбачається, що таке повідомлення було зареєстровано у Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва пізніше, ніж прийнято 02 липня 2018 року рішення державним реєстратором про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво на підставі іншого повідомлення від 26 червня 2018 року № 073/109/01-26-06/7, а тому суперечить наданій Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва інформації про реєстрацію повідомлення 18 липня 2018 року, що свідчить про прийняття рішення державним реєстратором від 02 липня 2018 року на підставі недостовірної інформації та з порушенням вимог статті 27-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ТОВ КНС-Девелопмент від 13 листопада 2018 року суперечить наданій Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва копії декларації про готовність до експлуатації об`єкта, оскільки державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно недостовірні дані щодо об`єкта нерухомого майна, а саме - загальна площа будинку становить 486,6 кв. м, жила площа - 121 кв. м, тоді як у декларації про готовність до експлуатації об`єкта площа житлового будинку зареєстрована - 299,6 кв. м, жила площа - 132 кв. м. Таким чином, вищевказані обставини свідчать про прийняття рішення державним реєстратором від 13 листопада 2018 на підставі недостовірної інформації та з порушенням положень статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

На земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований лише один будинок, відсутня інформація про реєстрацію у визначеному законом порядку знесення існуючого будинку, загальною площею 486,6 кв. м, за цією адресою, що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , чи про будівництво новим власником земельної ділянки ще одного об`єкта, площею 299,6 кв. м. Таким чином, ТОВ КНС-Девелопмент внесено до декларації про готовність до експлуатації об`єкта недостовірну інформацію щодо новозбудованого об`єкта нерухомості.

Реєстрацією Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва декларації про готовність до експлуатації об`єкта, рішенням державного реєстратора від 02 липня 2018 року про реєстрацію об`єкта незавершеного будівництва, рішенням державного реєстратора від 13 листопада 2018 року про реєстрацію права власності за ТОВ КНС-Девелопмент порушено права ОСОБА_1 , оскільки унаслідок вказаних дій відповідачів право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 486,6 кв. м, жилою площею 121 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2008 року, фактично зареєстровано за ТОВ КНС-Девелопмент , на підставі вищевказаної декларації про готовність до експлуатації об`єкта, в якій зазначено про будівництво іншого об`єкта, площею 299,6 кв. м.

Відсутні докази передачі будинку АДРЕСА_1 його власником - ОСОБА_1 в іпотеку або відчуження на користь будь-якої особи.

ОСОБА_1 спірний житловий будинок належить на підставі свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2008 року. Отже, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта та рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на жилий будинок за новим власником земельної ділянки ТОВ КНС-Девелопмент , тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на житловий будинок є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/920/20-ц з Печерського районного суду м. Києва.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30 травня 2018 року ТОВ КНС-Девелопмент є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 подарував сину - ОСОБА_5 вищезазначену земельну ділянку, після чого син позивача передав її у заставу банку, а у подальшому ця земельна ділянка була передана банку, факторинговій компанії та продана на аукціоні. Вказані обставини були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_5 , який є сином позивача .

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної замовником у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, покладається на замовника, а функції органу держаного архітектурно-будівельного контролю на етапі подання таких документів зведено до перевірки повноти інформації, вказаної замовником будівництва у відповідному документі декларативного характеру.

Таким чином, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва , перевіривши повноту інформації, зареєстрував подане замовником будівництва, ТОВ КНС-Девелопмент , повідомлення про початок виконання будівельних робіт Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 18 липня 2018 № КВ 061181991660, замовник будівництва, ТОВ КНС-Девелопмент . У подальшому Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва , перевіривши повноту інформації, зареєстрував замовнику будівництва, ТОВ КНС-Девелопмент , декларацію про готовність до експлуатації об`єкта Будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 10 вересня 2018 року № КВ 141182530763.

Отже, при виконанні своїх повноважень Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва діяв виключно на підставі та у межах наданих законом повноважень, оскільки зареєстрував ТОВ КНС-Девелопмент , яке є власником спірної земельної ділянки, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.

Проте, апеляційним судом не зазначено обставин, які б вказували, на неправомірність дій Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва щодо реєстрації, зокрема декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Доводи особи, яка подала відзив

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовано лише житловий будинок, який належить ОСОБА_1 , інші об`єкти нерухомого майна відсутні, тому дії відповідачів щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, винесення рішень державними реєстраторами, державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є неправомірними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 жовтня 2002 року № 1336 та записів у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок 31 липня 2002 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11, 98, т. 1).

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0761 кв. м, належала ОСОБА_1 згідно з державним актом про право приватної власності на землю, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 липня 2002 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 82-2-01239.

Розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 жовтня 2002 року № 1336 ОСОБА_1 було надано дозвіл на знесення існуючого та будівництво нового жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою головного управління економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 червня 2007 року № 049-18/4892 забудовником ОСОБА_1 відповідно до договору від 08 червня 2007 року № 500 з головним управлінням економіки та інвестицій, у зв`язку з будівництвом житлового будинку літ. а , загальною площею 486,6 кв. м по АДРЕСА_1 перераховані пайові кошти у сумі 92,75 тис. грн на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (а.с. 99, т. 1).

16 жовтня 2008 року головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 13 жовтня 2008 року видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності, відповідно до якого йому на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 10, т. 1).

22 жовтня 2008 року Київським міським бюро технічної інвентаризації було вчинено реєстраційний напис на правовстановлюючому документі - свідоцтві про право власності, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 , реєстровий № 1155 (а.с. 10 зворот, т. 1).

Відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, згідно з планом земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміщено один житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, жилою площею 121 кв. м, площа цокольного поверху становить 175,3 кв. м, площа першого поверху 227,4 кв. м, площа другого поверху 83,9 кв. м (а.с. 11-16, т. 1).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 липня 2018 року новим власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0761 га, є ТОВ КНС-Девелопмент на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2018 року № 1342 (а.с. 96, т. 1).

10 вересня 2018 рокуДепартаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зареєстровано ТОВ КНС-Девелопмент декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 10 вересня 2018 року КВ № 141182530763, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10 липня 2018 року державним реєстратором КФ КП Центр реєстрації Бондарук Ю. О. рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2018 року, індексний номер 41851532 здійснено реєстрацію незавершеного будівництва житлового будинку (літ. а ), загальною площею 299,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 26849374.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року індексний номер 44024108 здійснено реєстрацію за ТОВ КНС-Девелопмент права власності на житловий будинок, загальною площею 486,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , винесеним державним реєстратором філії КП Вектор Морозом Д. О., номер запису про право власності 28898288.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Департамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

У частині першій статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність до експлуатації об`єкта протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Аналіз положень законодавства свідчить про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію), орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює перевірку повноти інформації та вносить її до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. При цьому реєстрація права власності є підставою вважати, що декларація про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта також вичерпала свою дію.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що відповідальність за достовірність інформації, зазначеної замовником у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, покладається на замовника, а функції органу держаного архітектурно-будівельного контролю на етапі подачі таких документів зведено до перевірки повноти даних, вказаних замовником будівництва у відповідному документі декларативного характеру.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої оспорюваної позивачем декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання. Отже, скасування реєстрації вищевказаної декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, адміністративне провадження №К/9901/23411/18; від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, адміністративне провадження №К/9901/12645/18; від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, адміністративне провадження №К/9901/5222/19; від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, адміністративне провадження №К/9901/4567/19; від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, адміністративне провадження № К/9901/30126/20.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень державних реєстраторів, державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та визнання права власності, Верховний Суд зазначає таке.

Представник позивача в апеляційному суді вказував про те, що у 2005 році ОСОБА_1 подарував належну йому земельну ділянку по АДРЕСА_1 своєму сину - ОСОБА_5 , який передав земельну ділянку в іпотеку банку для забезпечення кредитних зобов`язань. У подальшому, у зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань на земельну ділянку, як на предмет іпотеки, було звернуто стягнення з метою погашення кредитної заборгованості позичальника.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Частиною першою статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

У силу положень статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Судом установлено, що ОСОБА_1 оскаржуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2018 рокущодо реєстрації незавершеного будівництва житлового будинку; рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року щодо реєстрації права власності ТОВ КНС-Девелопмент на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсними рішень державних реєстраторів не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого прагне ОСОБА_1 .

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474 апп 19; від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, провадження № 12-135 гс 19.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не врахував, що скасування вищевказаних рішень державних реєстраторів не відновить прав позивача на спірне нерухоме майно, оскільки є чинним правочин, який був підставою для реєстрації новим власником права власності на будинок.

Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача є не скасування рішень суб`єктів державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а при наявності для цього правових підстав оспорення відповідного правочину, на підставі якого новий власник набув право власності на спірний будинок.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову за безпідставністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішень державних реєстраторів, державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та визнання права власності.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець