Ухвала

від 19.07.2021 по справі 756/7222/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 756/7222/18

провадження № 61-5634св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний банк України,

третя особа - Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників Національного банку України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), третя особа - Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників Національного банку України (далі - Профспілка НБУ), про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 12 лютого 2018 року його звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників.

Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки роботодавцем не взято до уваги три критерії його переважного права залишення на роботі, а саме: перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей; він є єдиним годувальником у сім`ї;

із 2012 року працює в Загоні відомчої охорони, тобто є працівником з тривалим безперервним стажем роботи, сумлінно виконує свої обов`язки, жодного разу не був на лікарняному.

Влітку 2017 року поданий керівництвом на підвищення на посаду охоронника шостого розряду третьої команди Загону відомчої охорони, успішно пройшов стажування на цю посаду та успішно склав іспит підрозділу режиму Банкнотно-монетного двору НБУ та отримав пароль доступу до системи.

Крім того, вказував на те, що йому не було запропоновано усіх вакантних посад.

Також позивач зазначає, що незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, яка полягає в глибоких стражданнях та нервових хвилюваннях, яку він оцінив у

10 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним його звільнення, скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, скасувати запис про скорочення в трудовій книжці, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення мотивоване тим, що позивача неправомірно звільнено з посади охоронника 5 розряду третьої команди охорони Загону відомчої охорони Національного банку України Департаменту безпеки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, проте позивач звернувся до суду із позовом про поновлення його на роботі з пропуском встановленого місячного строку, заяви про поновлення пропущеного строку не подавав, про поважність причин пропуску нічого не вказував.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 28 листопада 2019 року скасовано і прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронника 5 розряду третьої команди Загону відомчої охорони об`єктів, розташованих у м. Києві Національного банку України з 13 лютого 2018 року. Стягнуто з НБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2018 року до 08 липня 2020 року у розмірі 360 232,61 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. Постанова підлягає негайному виконанню у частині поновлення на роботі

ОСОБА_1 та стягнення середньомісячної заробітної плати у розмірі 12 328,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач не пропустив строк для звернення до суду за захистом свої порушених прав, оскільки про своє звільнення з 12 лютого 2018 року він дізнався 06 лютого 2018 року та 12 березня 2018 року звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з аналогічним позовом, проте ухвалою цього ж суду від 10 травня 2018 року провадження у справі закрито, у зв`язку з тим, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і вже 01 червня 2018 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з указаним позовом. Отже, звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства, оскільки не враховано його переважне право на залишення на роботі, так як у нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, він є єдиним годувальником у сім`ї та має тривалий безперервний стаж роботи. Крім того, при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України йому не запропоновано всіх наявних вакантних посад.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу НБУ задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 08 липня

2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд мотивував своє рішення тим, що апеляційним судом не зазначено, які саме вакантні посади були наявні у відповідача на момент його звільнення. Крім того, не надано належної правової оцінки доводам відповідача про виконання ним обов`язку щодо працевлаштування позивача на роботі, з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи. Так, позивач обіймав посаду охоронника

5 розряду, у зв`язку з чим йому були запропоновані у новоствореному структурному підрозділі дві посади охоронника 5 розряду, які він міг зайняти, проте останній відмовився. До того ж зауважив, що право на залишення на роботі передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах. Отже, апеляційному суду необхідно з`ясувати чи застосовуються до спірних правовідносин вимоги

статті 42 КЗпП України щодо переважного права позивача на залишенні на роботі.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року змінено. Доповнено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції висновками щодо застосування до спірних правовідносин вимог статті 42 КЗпП України.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що

позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, оскільки останній пропустив місячний строк на звернення до суду щодо захисту свого порушеного права. Крім того, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та доповнюючи його мотивувальну частину висновками щодо застосування до спірних правовідносин вимог статті 42 КЗпП України, зазначив, що до спірних правовідносин вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права позивача на залишення на роботі не застосовуються, оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі

№ 824/3229/14-а, від 29 липня 2019 року у справі № 761/538/17, від 07 серпня

2019 року у справі № 755/4576/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі

№ 760/10666/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 750/3222/16-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 474/321/18.

У червні 2021 року НБУ подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа - Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників Національного банку України, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 28 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 03 лютого 2021 року призначити до судового розгляду на 27 липня 2021 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик