Рішення

від 20.07.2021 по справі 192/1875/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1875/20

Провадження № 2/192/175/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тітової О.О.,

з участю секретаря - Петльованого Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності, 3-я особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна ,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО у листопаді 2020 року звернулось до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, загальною площею 1,0 га, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що 21.04.2010 ТОВ АУРІС-АВТО уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі за яким в оренду було передано земельну ділянку площею 1,0 га в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю ДП №077599 від 03.03.2005. Договір оренди зареєстровано в Солонянському ДРФ ЦДЗК 24.12.2010. Відповідно до умов договору його укладено на 5 календарних років. 13 липня 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та визначено, що вона діє з дня її реєстрації. Після закінчення строку договору позивач має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Додаткова угода була зареєстрована, тобто договір оренди діє до 13.07.2025 з урахуванням ротації культур. Протягом тривалого часу сторони сумлінно виконували взяті зобов`язання, однак, починаючи з 2019 року ОСОБА_1 почала ухилятись від отримання орендної плати в рамках укладеного договору оренди. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача з метою проведення розрахунків. З моніторингу інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2020 позивачу стало відомо про відчуження ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. за р.№998 від 16.05.2018.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка не мала права відчужувати її без попередження та надання пропозиції про її придбання ТОВ АУРІС-АВТО , однак продала орендовану позивачем земельну ділянку ОСОБА_2 , чим порушила законні права позивача як належного орендаря за договором, тому з посиланням на положення ст.ст. 8, 203, 215, 362, 655, 657, ч.2 ст. 777 ЦК України, ч.1,2 ст. 9 Закону України Про оренду землі просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, загальною площею 1,0 га, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Задоволено клопотання представника позивача, витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського МНО Кокосадзе Л.В. копію договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

04 лютого 2021 року до суду надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 10 березня 2021 року в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 , уточнену позовну заяву ТОВ АУРІС-АВТО залишено без руху.

Ухвалою суду від 01 квітня 2021 року постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ТОВ АУРІС-АВТО , подану суду 10.03.2021 у зв`язку з усуненням недоліків уточненої позовної заяви, долучено до матеріалів справи відомості про внесення на депозит суду грошових коштів в розмірі 34800 грн. в якості компенсації припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку .

Уточнені вимоги мотивовані тим, що укладений договір оренди станом на момент розгляду справи є діючим, не є припиненим або розірваним, недійсним не визнавався. Тому, із застосуванням аналогії закону та ст.362 ЦК України, враховуючи переважне перед іншими право позивача на придбання орендованої земельної ділянки, з урахуванням правової позиції Верховного суду, викладеній в Постанові від 21.02.2019 у справі №234/16417/13-ц на позивача необхідно перевести права покупця в оскаржуваному договорі купівлі-продажу, та просив суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за №988 від 16.05.2018 щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ; - перевести на Товариство з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО права та обов`язки покупця по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. №988 від 16.05.2018 щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ; - визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за Товариством з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО ; - припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та визнати недійсним і скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №26162823, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 41114056 від 16.05.2018, здійсненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Лілією Вячеславівною.

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року за клопотанням пр.позивача визначено проводити наступне підготовче засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року визначено подальший розгляд справи проводити в режимі відеоконференції з приміщення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська за участі представника позивача - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року заяву ТОВ АУРІС-АВТО про забезпечення позову задоволено. В порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 відчуження в будь-який спосіб, передача в іпотеку та/або заставу іншим особам, укладення договорів щодо користування з іншими особами та передача як частки в статутний капітал земельної ділянки загальною площею 1,0 га в тому числі рілля - 1,0 га з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського район Дніпропетровської області.

Представником позивача суду подано клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи: копії відповіді відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області №86/115-21 від 22.06.2021 оскільки зазначена відповідь надійшла позивачу після закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Також представником позивача подано клопотання про проведення розгляду справи у відсутність позивача та його представника.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про слухання справи були повідомлені належним чином, в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не надали.

3-я особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна про розгляд справи повідомлена належним чином, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, письмових пояснень щодо позову суду не надала.

Суд, відповідно до ст.223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність її учасників, що не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд, вважає, що представником позивача порушено строк на подання доказів з поважних причин, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи суд вважає необхідним прийняти надану відповідь та надати їй відповідну оцінку .

Представником позивача - ОСОБА_3 суду надіслано вступне слово в порядку ст. 227 ЦПК України викладене в письмовому вигляді. У вступному слові представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав викладених в позовній та уточненій позовній заяві. Додатково зазначила, що відповідачі при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010 достеменно знали, що орендарем зазначеної земельної ділянки є ТОВ АУРІС-АВТО та те, що вони свідомо порушують законне право позивача на першочергове придбання змеленої ділянки як належного орендаря за договором. Зазначала про несумлінну поведінку відповідачів під час укладення оскаржуваного договору, оскільки вони чітко усвідомлювали значення своїх дій, але проігнорували факт порушення законних прав позивача на першочергове придбання земельної ділянки, як добросовісного орендаря. З відповіді відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №86/115-21 від 22.06.2021 вбачається, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0010 на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та перебуває в оренді ТОВ АУРІСВ-АВТО не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження. Тобто, спірна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства може бути предметом продажу або відчуження іншим шляхом, оскільки не підпадає під дію мораторію на відчуження, отже права та обов`язки покупця по спірному договору купівлі-продажу, можуть бути переведені на ТОВ АУРІС-АВТО .

Посилалась на ст.130 ЗК України зазначаючи, що вказаною статтею встановлено єдине обмеження придбання юридичними особами України земель сільськогосподарського призначення із цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відповідно до ст.1 Закону України Про особисте селянське господарство спірна земельна ділянка є саме земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, тобто не відноситься до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Враховуючи, визначену статтею 91 ЦК України цивільну правоздатність позивача, як юридичної особи, зазначила про відсутність обмежень позивача щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства. Тобто ТОВ АУРІС-АВТО , як юридична особа не обмежена в праві набути право власності на земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Земельна ділянка з кадастровим номером 12:150:815:00:01:081:0010 розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 1,0000 га з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ДП №077599 від 03.03.2005 (а.с.14) .

21 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ АУРІС-АВТО укладено договір оренди землі відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ АУРІС-АВТО прийняло в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджує державний акт на право власності на землю серія ДП №0077599 від 03.03.2005. Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля -1,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 12:250:815:00:01:081:0010. Строк дії договору складає 5 календарних років з дня набуття їм чинності (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації Культур згідно проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право на укладення договору оренди стосовно об`єкту оренди на новий строк (а.с. 5-6).

Відповідно до п.29 в) договору оренди ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 3-х календарних днів письмово повідомити орендаря про передачу права власності на орендовану ділянку (її частину) третім особам, із зазначенням усіх їх реквізитів.

Відповідно до п.30 з) договору оренди ТОВ АУРІС-АВТО має право відповідно до чинного законодавства України у переважному порядку отримати у власність орендовану земельну ділянку.

13 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ АУРІС-АВТО укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки за умовами якої строку дії договору оренди продовжено на 10 календарних років з дня реєстрації угоди (а.с.7) .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.12.2015 № 50806841 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1 га за договором від 21.04.2010 зареєстровано 25.12.2015 на 10 років з правом пролонгації (а.с.8) .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.10.2020 за кадастровим номером земельної ділянки 1225081500:01:081:0010 приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кокосадзе Л.В. право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 16.05.2018 за договором купівлі-продажу р.№998 від 16.05.2018. Наявні відомості про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки ТОВ АУРІС-АВТО на 10 років, з правом пролонгації. Орендодавець - ОСОБА_1 (а.с.9) .

Згідно видаткових касових ордерів ОСОБА_1 05.12.2017, 26.08.2016, 21.11.2018 отримала грошові кошти в якості орендної плати (а.с.10-11) .

16.05.2018 між ОСОБА_4 , яка діяла по довіреності від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Василівська сільська рада, загальнодержавний кадастровий номер земельної ділянки 1225081500:01:081:0010. За умовами договору продаж вчинено за 34800 грн. (а.с.33).

Згідно інформації про зареєстровані речові права від 16.05.2018 щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, власником якої є ОСОБА_1 , 25.12.2015 зареєстровано право оренди ТОВ Ауріс-Авто вказаної земельної ділянки терміном 10 років, з правом пролонгації (а.с.40об-41) .

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на час укладення оспорюваного договору від 18.05.2018 щодо спірної земельної ділянки, відомості про заборону відчуження чи іпотеку спірної земельної ділянки у реєстрах відсутні (а.с.42).

Заявою від 16.05.2018 наданою представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 при укладенні договору купівлі-продажу підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, що є предметом договору купівлі-продажу набувалась ОСОБА_1 в особисту приватну власність внаслідок приватизації (а.с.45) .

Згідно відповіді відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.06.2021 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Солонянської селищної ради (колишня Василівська сільська рада) Солонянського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1225081500:01:081:0010 не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають в повному обсязі з таких підстав.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Земля, є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою включно у відповідності до закону (ст.14 Конституції України).

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з категорій земель є землі сільськогосподарського призначення. Кожна категорія має особливий правовий режим, тобто встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до цих земель (ч.2 ст.18 ЗК України ).

Спірна земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення, використання якої відповідно до абз.2 ч.5 статті 20 ЗК України здійснюється виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу, які регулюють порядок використання земель фермерського господарства, особистого селянського господарства, земель для сінокосіння і випасання худоби, земельних ділянок для садівництва, для городництва, а також права несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Крім того, відповідно до Наказу №548 від 23.07.2010 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель Державного комітету України з земельних ресурсів, затверджено класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення, що характеризується, зокрема, власним правовим режимом.

Так, відповідно до КВЦПЗ землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) поділяються, серед іншого, на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення підсобного сільського господарства, для індивідуального садівництва та інш.

Визначальними для з`ясування цільового призначення земельної ділянки є насамперед положення щодо цільового призначення, зазначені в правовстановлюючих документах.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, розташована на території Василівської сільської ради визначена Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ДП №077599 від 03.03.2005 як земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до положень ч.1-3 ст.78 Земельного кодексу в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК) України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю щодо земельних ділянок приватної власності є фізичні і юридичні особи.

Відповідно до положень ст.ст. 81, 82 ЗК України однією з підстав набуття права власності на землю громадян та юридичних осіб України є її придбання за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК).

Вчинення правочину щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення має свої особливості.

У ч.1-5 ст.203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1- 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Право оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи .

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

З цього випливає, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Заінтересованість позивача в оспорюваному договорі визначається за такими критеріями: права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

В обґрунтування права на оспорювання укладеного 16.05.2018 договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ТОВ АУРІС-АВТО посилається на те, що позивач є орендарем спірної земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 21.04.2010. Договір оренди чинний та діє до 13.12.2025. Орендар має переважне право на придбання об`єкту оренди, однак письмово його не повідомили про продаж земельної ділянки, не запропонували її придбати за визначеною у договорі ціною, чим порушили його право.

Відносини, пов`язані з орендою землі (земельної ділянки), регулюються Цивільним кодексом, Земельним кодексом, Законом України Про оренду землі , іншими законами, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 статті 777 ЦК України передбачено переважне перед іншими особами право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, на придбання майна, переданого у найм, у разі його продажу.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про оренду землі орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається. Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається.

Відповідно до п.29 з) договору оренди від 21.04.2010, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АУРІС-АВТО орендар має право відповідно до чинного законодавства України у переважному порядку отримати у власність орендовану земельну ділянку.

Процедура реалізації переважного права орендаря на придбання об`єкта оренди Законом України Про оренду землі не визначена, позивач виходячи з приписів частини 1 статті 8 ЦК України щодо застосування закону за аналогією, вважає, що застосуванню підлягає ст. 362 ЦК України, відповідно до ч.4 якої у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. В якості компенсації припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, внесено на депозит суду суму, сплачену за оспорюваним договором купівлі-продажу - 34800 грн.

Позивач також зазначає, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження, передбаченого п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, тому може бути предметом продажу або відчуження іншим шляхом. Крім того, відсутні обмеження позивача щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного договору) визначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З аналізу вищевикладених норм ЗК України в редакції, чинній на час вчинення оспорюваного договору, випливає, що заборона відчуження, визначена у підпункті б пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України має виключення, до таких виключень, на думку суду, належіть спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010

Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010 отримана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з приватизацією, тобто суд вважає, що вона може бути об`єктом купівлі-продажу або іншим способом відчуження.

Разом з тим, суд вважає, що переважне право орендаря на отримання у власність земельної ділянки не є абсолютним, а може бути реалізовано лише відповідно до закону.

Особливий порядок набуття права власності на земельну ділянку викликаний її особливим статусом землі сільськогосподарського призначення у зв`язку з чим вчинення правочинів щодо такої землі передбачає певні умови, які ставляться до суб`єктного складу. Особливість укладення правочинів щодо землі сільськогосподарського призначення визначається також цільовим призначенням земельної ділянки.

Так, судом встановлено, що цільове призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010 - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.1 Закону України Про особисте селянське господарство особистим селянським господарством є господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Саме визначення особистого селянського господарства вказує на те, що юридичні особи не можуть здійснювати особисте селянське господарство.

Разом з тим, відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватись ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Тобто, спірна земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відповідно до встановлених законом вимог може лише використовуватись ТОВ АУРІС-АВТО для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що і здійснюється позивачем за договором оренди від 21.04.2010.

Статтею 82 ЗК України визначено, що юридичні особи України можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, за договором купівлі-продажу, ренти дарування, міни іншими цивільно-правовими угодами.

Суд вважає, що без зміни цільового призначення спірної земельної ділянки ТОВ АУРІС-АВТО не могло бути стороною (покупцем) оспорюваного договору купівлі-продажу укладеного 16.05.2018.

Тобто, позивач не наділений суб`єктивним правом - бути покупцем земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, враховуючи підприємницький характер діяльності ТОВ АУРІС-АВТО .

За таких обставин доводи позивача про те, що в результаті визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу на ТОВ АУРІС-АВТО можна перевести права та обов`язки покупця, визнавши за ТОВ АУРІС-АВТО право власності на спірну земельну ділянку, припинивши право власності ОСОБА_2 визнавши недійсним та скасувавши запис про його право власності, є хибними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Верховним Судом України по справі № 6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, констатовано, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1 га зареєстрований 25.12.2015, строк його дії становить 10 років з правом пролонгації, тобто договір діє до 25.12.2025 року та може бути продовжено на новий строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що укладеним договором купівлі-продажу його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), оскільки не можна порушити (не визнавати чи оспорювати) право, яким особа не наділена.

Визначене Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ДП №077599від 03.03.2005 цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, вказує на відсутність підприємницького підґрунтя для набуття права власності на таку земельну ділянку, тому сторонами такої угоди, на думку суду, можуть бути лише фізичні особи.

Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладено між фізичними особами відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі, правочин вчинено у встановленій законом формі та спрямований реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд вважає його укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи право ТОВ АУРІС-АВТО набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, визнання укладеного фізичними особами договору купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.

Оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що є його процесуальним обов`язком (статті 12,13, 81 ЦПК України) щодо порушення укладеним договором купівлі-продажу його прав, підстави для задоволення похідних вимог щодо переведення прав покупця та визнання за позивачем права власності, припинення права власності відповідача ОСОБА_2 та скасування запису про право власності відповідача ОСОБА_2 на підставі вказаної угоди в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З урахуванням наведених положень суд вирішує питання щодо скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат відсутні, оскільки суд відмовляє в позові. За таких обставин, судові витрати необхідно віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО .

Керуючись 4,5, 12, 13, 76-80, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за №998 від 16.05.2018 щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ;

- переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО прав та обов`язків покупця по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за №998 від 16.05.2018 щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ;

- визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за Товариством з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО ;

- припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області;

- визнання недійсним і скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №26162823, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 41114056 від 16.05.2018, здійсненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Лілією Вячеславівною - відмовити в повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року, у виді заборони відповідачу - ОСОБА_2 відчуження в будь-який спосіб, передачі в іпотеку та/або заставу іншим особам, укладання договорів щодо користування з іншими особами та передачі як частки в статутний капітал земельної ділянки загальною площею 1,0 га в тому числі рілля - 1,0 га з кадастровим номером 1225081500:01:081:0010, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського район Дніпропетровської області.

Судові витрати віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20.07.2021.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АУРІС-АВТО , код ЄДРПОУ 34656832, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Качалова, буд.1, оф.27.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

3-я особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.4А.

Суддя О.О. Тітова