Рішення

від 12.07.2007 по справі 60/19-05/5-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/19-05/5-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" липня 2007 р.                                                                              Справа № 60/19-05/5-07

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд”, м. Бровари

до 1) Державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Бровари;2) Броварської міської ради, м. Бровари;3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

третя особа  Фонд державного майна України, м. Київ

за участюПрокурора Київської області

про визнання недійсними рішень Державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 13.07.2004р. про відмову в реєстрації права власності, визнання права власності та зобов'язання Державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” здійснити реєстрацію прав власності

за участю:

прокурораГолденок Т.А. –посв. від 13.03.2006р. № 22;

представників:

позивачаДенисенко О.М. –дов. від 26.06.2007р.;

відповідача1) не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином;

2) не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином;

3) Павлюк М.П. –дов. від 31.05.2007р., № 40, Засенко О.М. –дов. від 12.07.2007р. № 53;

третьої особиГрек О.М. –дов. від 14.06.2007р. № 381

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд” (далі –позивач) до Державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” (далі –відповідач 1), Броварської міської ради (далі –відповідач 2), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі –відповідач 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, за участю прокурора Київської області про визнання недійсними рішень державного комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 13.07.2004р. про відмову в реєстрації права власності на гуртожитки №№ 1, 3, 2, які знаходяться за адресою м. Бровари, вул. Грушевського, 1, вул. Металургів, 9, 13; на базу відпочинку "Будівельник", що знаходиться в с. Рожни Броварського району Київської області (далі - спірні об'єкти нерухомого майна), визнання права власності на перелічені об'єкти та зобов'язання відповідача 1 здійснити реєстрацію права власності за позивачем на спірні об'єкти нерухомого майна (позовні вимоги в редакції доповнень до позовної заяви від 02.02.2005р. /т. 1, а.с. 18-20/ та клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 24.03.2005р. /т. 1, а.с. 85/).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  ВАТ “Броварисільбуд” утворене в процесі приватизації орендного підприємства “Броварисільбуд”, шляхом викупу акцій відкритого акціонерного товариства. Пунктом 3 розділу 10 Плану приватизації позивача передбачено передачу об'єктів соціально-побутового призначення, які були побудовані за рахунок власних коштів та коштів централізованих фондів соціального розвитку, зокрема, спірні об'єкти нерухомого майна, трудовому колективу безкоштовно по залишковій вартості. В зв'язку з чим спірні об'єкти нерухомого майна перейшли у власність позивача в 1996 році в складі придбаного ним цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Броварисільбуд” без сплати їх ціни в порядку пільгової приватизації, передбаченої ч. 2 ст. 24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 4 березня 1992 року. Спірні об'єкти передані на баланс позивача та утримуються за його рахунок до цього часу. В силу зазначених обставин позивач стверджує, що він є власником спірних об'єктів нерухомого майна. Разом з тим, відповідач 1 відмовився зареєструвати право власності на спірні об'єкти нерухомого майна та надав рішення реєстратора про відмову в такій реєстрації.  

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на свідоцтво про власність від 30.12.1996р. № 35, довідку про знаходження спірних об'єктів на балансі позивача.

Державне комунальне підприємство “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” проти позову заперечує, з мотивів того, що матеріали, які були подані позивачем для реєстрації пава власності на спірні об'єкти нерухомого майна, не відповідали додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Крім того відповідач 1 зазначає, що згідно додатку до акта прийому-передачі приватизованого майна орендного підприємства “Броварисільбуд” від 30.12.1996р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало позивачеві до статутного фонду об'єкти нерухомого майна, серед яких спірні об'єкти нерухомого майна відсутні, таким чином вони є державною власністю.

Броварська міська рада проти позову заперечує, посилаючись на невідповідність поданих позивачем документів для реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна вимогам Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Також рада в відзиві на позов зазначає, що власником спірного майна є держава, оскільки воно передано позивачу безоплатно у користування без передачі права власності.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області проти позову заперечує з мотивів того, що по завершенню процесу                    приватизації спірні об'єкти нерухомого майна були передані позивачеві по акту прийому-передачі в господарське віддання безкоштовно по залишковій вартості, передача цих об'єктів обумовлювала не передачу права власності, а лише право використання, в зв'язку з чим спірне майно не увійшло до статутного фонду товариства. Відповідач 3 також зазначає, що регіональним відділенням було видано додаток до акта прийому-передачі приватизованого майна орендного підприємства “Броварисільбуд”, в якому міститься перелік об'єктів нерухомості, які орган приватизації передає до статутного фонду позивача, зазначений додаток до акта прийому-передачі відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” є правовстановлювальним документом і підставою для визнання та реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, спірні об'єкти нерухомого майна не увійшли до даного переліку. Таким чином, спірне майно залишається державною власністю, що не увійшло до статутного фонду товариства та перебуває на його балансі, який не визначає підстав знаходження майна у власності, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Крім зазначеного, відповідач 3 наголошує на тому, що будь-якій спосіб приватизації є платним, що унеможливлює визначення “безоплатно передається” як спосіб відчуження державного майна. Також відповідач 3 зазначає, що у 2000 та 2005 роках була проведена інвентаризація державного майна, яке знаходиться на балансі позивача та не увійшло до його статутного фонду, якою підтверджується наявність і статус державного - спірних об'єктів нерухомого майна.  

Прокурор заперечує проти позову  з мотивів, вкладених в поясненнях, в яких зазначає, що під час приватизації (способом якої було обрано продаж акцій відкритого акціонерного товариства) орендному підприємству “Броварисільбуд” відповідно до плану приватизації поряд з платною передачею об'єктів у власність було безоплатно передано у тимчасове користування спірні об'єкти нерухомого майна. Зазначені об'єкти в процесі приватизації не увійшли ні до майна, що підлягало приватизації, ні до майна, яке було власністю орендного підприємства “Броварисільбуд” на момент приватизації, в зв'язку з чим вони залишаються державною власністю. Також прокурор зазначає, що спірні гуртожитки відносяться до державного житлового фонду і приватизації не підлягають.    

Третя особа - Фонд державного майна України в своїх поясненнях заперечує поти позову з мотивів того, що спірні об'єкти нерухомого майна відповідно до акта прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Броварисільбуд” передавались в господарське відання безкоштовно по залишковій вартості. Передача цих об'єктів обумовлювала не передачу права власності, а лише право користування, тому вказане майно не увійшло до статутного фонду товариства. Фонд державного майна України також зазначає, що на даний час свідоцтво про власність ВАТ “Броварисільбуд” скасовано Регіональним відділенням, оскільки було видане з порушенням норм законодавства. Крім того третя особа звертає увагу на те, що гуртожитки не підлягають приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”, оскільки входять до складу житлового фонду та становлять державний житловий фонд. Приватизація державного житлового фонду регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Таким чином, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, прокурора, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:  

Відповідно до Законів України “Про приватизацію майна держаних підприємств”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Порядку подання на розгляд заяв на приватизацію 21.04.1993р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області видано наказ № 50-ВП про прийняття рішення щодо приватизації орендного підприємства “Броварисільбуд”.

Наказом  регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 30.06.1993р. № 21ВП затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Броварисільбуд”, відповідно до якого загальна вартість майнового комплексу склала 4497814 т. крб. (чотири мільярди чотириста дев'яносто сім мільйонів вісімсот чотирнадцять тисяч карбованців), в тому числі:

-          вартість майна організації орендарів орендного підприємства “Броварисільбуд” - 4331536 т. крб. (чотири мільярди триста тридцять один мільйон п'ятсот тридцять шість тисяч карбованців);

-          вартість майна організації орендного підприємства “Броварисільбуд”, що підлягає приватизації - 166278 т. крб. (сто шістдесят шість мільйонів двісті сімдесят вісімдесят тисяч карбованців).

Судом встановлено, що відповідно до розділу ІІ плану приватизації орендного підприємства “Броварисільбуд” від 30.07.1993р., затвердженого наказом регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області  від 30.07.1993р., оціночна вартість цілісного майнового комплексу становить 4497814 т. крб., у тому числі вартість майна, що підлягає приватизації 166278 т. крб.

          Розділом Х плану приватизації “Рішення комісії по приватизації” встановлений спосіб приватизації орендного підприємства –продаж акцій відкритого акціонерного товариства (п. 1 розділу Х плану приватизації).

          Пунктом 2 вказаного розділу плану приватизації встановлено, що майно на суму 4151397 т. крб. є власністю організації орендарів орендного підприємства “Броварисільбуд” і викупу не підлягає.

          Об'єкти соціально-побутового призначення передаються трудовому колективу безкоштовно по залишковій вартості всього на суму 180138672 крб. (п. 3 розділу Х плану приватизації), серед яких спірні об'єкти нерухомого майна: гуртожиток № 1, що знаходиться за адресою, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 1; гуртожиток № 2, що знаходиться за адресою,  Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 13; гуртожиток № 3, що знаходиться за адресою,  Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 9; база відпочинку “Будівельник”, що знаходиться за адресою, Київська область, Броварський район, с. Рожни.

          Державне майно знаходиться в оренді і продається цілісним майновим комплексом на суму 166278 т. крб. (п. 4 розділу Х плану приватизації).

          Отже, досліджуючи умови плану приватизації орендного підприємства “Броварисільбуд” від 30.07.1993р., зокрема, вищеперелічені його пункти, суд встановив, що об'єкти соціально-побутового призначення, серед яких спірні об'єкти нерухомого майна, не увійшли ні до майна, що підлягало приватизації, ні до майна, яке було власністю орендного підприємства “Броварисільбуд” на момент приватизації (4497814 т. крб. /оціночна вартість цілісного майнового комплексу/ = 166278 т. крб. /вартість майна, що підлягає приватизації/ + 4151397 т. крб. /вартість майна, яке є власністю організації орендарів орендного підприємства “Броварисільбуд” і викупу не підлягає/ + 180138672 крб. /вартість об'єктів соціально-побутового призначення, серед яких спірні об'єкти нерухомого майна, які передавались безоплатно товариству/).

          Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області  від 30.07.1993р. № 4-АТ орендне підприємство “Боварисільбуд” перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Броварисільбуд” та визначено що останнє є правонаступником реорганізованого орендного підприємства.

          Відповідно до Договору про придбання пакету акцій Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд” від 09.09.1994р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області  продало позивачу за некомерційним курсом пакет акцій у кількості 2958 штук на загальну суму 1552950 т. крб.

          Як вбачається з протоколу від 27.12.1996р. № 12 підсумків продажу акцій ВАТ “Броварисільбуд”, затвердженого начальником регіонального відділення ФДМ України по Київській області 30.12.1996р., процес продажу акцій позивача було визнано завершеним та постановлено вважати вартість державної частки в статутному фонді позивача сплаченою.  

          Судом також встановлено, що по завершенню процесу приватизації регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області видало наказ від 30.12.1996р. № 11/41-ВП “Про завершення приватизації Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд”. На підставі зазначеного наказу регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області  30.12.1996р. видало позивачу свідоцтво про власність № 35, яким засвідчено, що майно Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд” є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”.

          Також судом досліджено акт прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Броварисільбуд” від 30.12.1996р. та встановлено, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало, а Відкрите акціонерне товариство “Броварисільбуд” прийняло за станом на 01.06.1993р. державне майно, серед якого об'єкти соціально-побутового призначення, які включають в себе спірні об'єкти нерухомого майна, на суму 180,13 млн. крб. в господарське відання безкоштовно по залишковій вартості. Також 30.12.1996р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області видало позивачу додаток до акта прийому-передачі приватизованого майна орендного підприємства “Броварсільбуд” від 30.12.1996р., який містить перелік об'єктів нерухомості, які орган приватизації передає до статутного фонду ВАТ “Броварисільбуд” згідно Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”. Судом досліджений вказаний додаток та встановлено, що об'єкти соціально-побутового призначення, серед яких спірні об'єкти нерухомого майна, не ввійшли до даного переліку.

          Відповідно до частини 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року в первісній редакції, що діяла на час спірних правовідносин, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

З огляду на вищезазначене та враховуючи вказану норму законодавства, суд приходить до висновку, що при приватизації державного майна орендного підприємства “Броварисільбуд” не було зменшено ціну, за яку придбано майно підприємства на суму початкової ціни об'єктів соціально-побутового призначення, серед яких спірні об'єкти нерухомого майна, оскільки вказана сума не увійшла до вартості майна, що підлягало приватизації, також не увійшла до вартості майна, що на момент приватизації було власністю орендного підприємства, згідно плану приватизації, що виключає безоплатну передачу спірних об'єктів у власність без сплати їх ціни в порядку пільгової приватизації, передбаченої ч. 2 ст. 24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 4 березня 1992 року.

          Судом також досліджений інвентаризаційний опис державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Броварисільбуд" від 01.07.2000р., який підписаний головою інвентаризаційної комісії –заступником голови правління ВАТ "Броварисільбуд", членами комісії: головним бухгалтером ВАТ "Броварисільбуд", заступником начальника управління з питань економіки та власності райдержадміністрації Броварського району, провідним спеціалістом регіонального відділення ФДМ України, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, відповідно до якого спірні об'єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду товариства; протокол засідання інвентаризаційної комісії ВАТ “Броварисільбуд” від 10.07.2000р., якій погоджений заступником голови Броварської районної державної адміністрації та затверджений заступником начальника регіонального відділення ФДМ України по Київській області, завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідно до якого комісія встановила, що згідно акта оцінки від 30.06.1993р. до статутного фонду ВАТ “Броварисільбуд” не включені об'єкти: соцкульбиту, база відпочинку, жилфонд, загальна залишкова вартість яких складає 180138672 крб., загальна балансова вартість 180473221 крб., серед яких спірні об'єкти нерухомого майна; Лист позивача від 15.03.2000р. № 01-24 на ім'я заступника начальника регіонального відділення ФДМ України, в якому зазначений перелік державного майна, що не увійшло до статутного фонду під час приватизації, підписаний головою правління ВАТ “Броварисільбуд”, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, відповідно до якого до вказаного переліку включені спірні об'єкти нерухомого майна; протокол засідання інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду позивача, підписаного головою правління ВАТ “Броварисільбуд” Тваурі М.О. та головним бухгалтером товариства, відповідно до якого спірні об'єкти нерухомого майна є державним майном, що не увійшло до статутного фонду товариства.  

          Отже, сам позивач визнавав той факт, що спірне майно не увійшло до його статутного фонду під час приватизації і залишилось державним майном.

          Крім того, в процесі розгляду справи суд неодноразово зобов'язував позивача надати докази, які підтверджують, що об'єкти, на які визнається право власності створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства –позивача, зокрема, проектно-кошторисну документацію, та зведений кошторисний-фінансовий розрахунок на будівництво спірних об'єктів нерухомого майна.

          Разом з тим, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме за  рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства –позивача створені спірні об'єкти нерухомого майна.

          З наданих позивачем до суду ксерокопій документів, зокрема, архівної копії рішення № 542 виконкому Броварської міської Ради народних депутатів від 20.12.1982р. “Про затвердження акту державної приймальної комісії про введення в дію гуртожитку на 537 місць з блоком обслуговування тресту “Броварисільбуд” по вул. Кірова в м. Бровари ”; протоколу технічної наради Мінсельбуду УРСР по розгляду техно-робочого проекту на будівництво гуртожитку  на 537 місць з блоком обслуговування тресту “Броварисільбуд” по вул. Кірова в м. Бровари; рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 20.04.1984р. “Про вилучення земель з користування колгоспів, радгоспів і надання їх підприємствам, установам організаціям для виробничих потреб”; Акт відводу в натурі земельної ділянки в постійне користування під будівництво гуртожитку; завірені копії Балансу по основній діяльності підрядної організації на 01.01.1979р. на 01.01.1981р., на 01.01.1982р. на 01.01.1983р.; наказів не вбачається, що будівництво спірних об'єктів нерухомого майна здійснювалось за  рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства –позивача.

Посилання позивача в якості доказу на підтвердження своїх вимог на лист № 11-04/2007 від 28.04.2007р. Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому  будівництва “Украгропромбуд”, в якому зазначено, що спірні об'єкти нерухомого майна споруджувались трестом “Броварисільбуд” за рахунок коштів централізованих фондів соціального розвитку, які відраховувались підприємствами від своєї виробничо-господарської діяльності та за рахунок власних коштів, сумом не приймається до уваги, оскільки вказаний лист не є належним і допустимим доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує будівництво об'єктів на які визнається право власності за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства –позивача.

Посилання позивача на свідоцтво про власність № 35, яким засвідчено, що майно Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд” є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, як на доказ, який підтверджує його вимоги, не приймається судом до уваги, оскільки вказане свідоцтво не є правовстановлювальним документом відповідно до законодавства України, і окрім того, на даний час воно скасовано наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 20.12.2005р. № 14-25-11/19 “Про скасування свідоцтв про власність виданих регіональним відділенням” на підставі наказу Фонду державного майна України від 06.09.2005р. № 2848. у зв'язку з приведенням у відповідність до чинного законодавства нормативно-правових актів, документів та виявлених свідоцтв про власність, виданими регіональними відділеннями ФДМ України  з порушенням їх компетенцій.   

          Отже, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що передача спірних об'єктів нерухомого майна по завершенню приватизації обумовлювала не передачу прав власності, а лише право користування, в зв'язку з чим спірні об'єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду позивача, перебувають на його балансі і є державною власністю.

          Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу України).

За змістом ст. ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 4 березня 1992 року, яка діяла на час приватизації встановлено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Таким чином, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Оскільки приватизація орендного підприємства “Броварисільбуд” відбувалась відповідно до вимог вищевказаного Закону, дія якого не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до якого відносяться спірні гуртожитки, то їх безоплатна передача у власність без сплати їх ціни в порядку пільгової приватизації, передбаченої ч. 2 ст. 24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 4 березня 1992 року неможлива, оскільки  непередбачена вказаним Законом.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсними рішень державного комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 13.07.2004р. про відмову в реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна та зобов'язання відповідача 1 здійснити реєстрацію права власності за позивачем на спірні об'єкти, то суд зазначає таке.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначається Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності не нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, які перелічені в додатку № 1 Положення, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Згідно із п. 3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлюальним документам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач додав до заяви про оформлення права власності на спіні об'єкти нерухомого майна свідоцтво про власність № 35, яке видано товариству регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області. Зазначений документ не є правовстановлювальним документом, передбаченим додатком № 1 до Положення - переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Пунктом 3.1 Положення передбачено випадки коли у реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути відмовлено, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України, або не дають змоги  встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач 1 правомірно прийняв оспорювані рішення про відмову в реєстрації права власності за позивачем на спірні об'єкти нерухомого майна, оскільки останнім не було подано до реєстратора документів перелічених у додатку № 1 Положення.    

Отже, беручи до уваги все вищевикладене та враховуючи зазначені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами, в зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85, 11121 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя