Окрема думка

від 08.06.2021 по справі 906/1336/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ткача І.В.

у справі №906/1336/19 (провадження №12-2гс21)

08 червня 2021 року

Постановою Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року змінено, викладено їх мотивувальні частини у редакції постанови. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року у незміненій частині залишено без змін.

Частково не погоджуюся з наведеним у постанові мотивуванням ВП ВС щодо вирішення спору по суті, з огляду на що, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), викладаю окрему думку, суть якої полягає у такому.

Стисло щодо позовних вимог, заявлених у справі

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мейсон Ентертеймент (далі - ТОВ Мейсон Ентертеймент , відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗІДЗІДЗІ (далі - ТОВ ДЗІДЗІДЗІ , відповідач 2) про визнання недійсним договору № 02-1/11 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 02 листопада 2018 року (далі - Договір № 02-1/11), укладеного між відповідачами, та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 1, оформленого протоколом № 19-06/2017 від 21 серпня 2017 року, яким попередньо погоджено таке відчуження.

В обґрунтування зазначених вимог позивач покликався на те, що спірні загальні збори учасників ТОВ Мейсон Ентертеймент фактично не проводились, а протокол загальних зборів учасників відповідача 1 виготовлено значно пізніше у часі. Договір №02-1/11, який і було укладено на виконання цього рішення загальних зборів, вчинено заінтересованою особою - директором відповідача 1 ( ОСОБА_2 ) в своїх інтересах, за відсутності згоди повноважних загальних зборів учасників відповідача 1 щодо відчуження належних товариству об`єктів права інтелектуальної власності, а також за ціною продажу майнових прав товариства, що значно нижча за ринкову вартість, у зв`язку з цим позивач просив визнати Договір №02-1/11 недійсним.

Стисло про висновки ВП ВС, відображені у постанові

Вирішуючи спір, ВП ВС у постанові від 08.06.2021 виснувала щодо:

- моменту набуття права на частку у статутному капіталі та моменту переходу корпоративних прав з частки (підпункти 7.1.18, 7.1.19 пункту 7.1 постанови),

- можливості оскарження новим учасником ТОВ Мейсон Ентертеймент ОСОБА_3 рішень загальних зборів учасників від 21.08.2017 задля захисту свого інтересу в досягненні правової визначеності щодо рішень, які приймалися або не приймалися загальними зборами ТОВ Мейсон Ентертеймент (підпункти 7.2.6, 7.2.7 пункту 7.2 постанови),

- порушень норм процесуального права, допущених судами, про які зазначалося у доводах касаційної скарги (пункт 7.3 постанови),

- неможливості розгляду вимог позивача про визнання недійсним Договору №02-1/11 (пункт 7.4 постанови).

Щодо висновку ВП ВС про неможливість оскарження ОСОБА_1 рішень загальних зборів ТОВ Мейсон Ентертеймент , оформлених протоколом № 19-06/2017 від 21.08.2017

У цій справі, як установлено судами, позивач відчужив свою частку в розмірі 25 % у статутному капіталі відповідача 1 за договором купівлі-продажу від 12 червня 2018 року, передавши її ОСОБА_3 за актом від 13 грудня 2018 року. Цього ж дня здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, ОСОБА_3 є новим учасником ТОВ Мейсон Ентертеймент .

ВП ВС у підпункті 7.2.6 постанови від 08.06.2021 зазначила, що рішення загальних зборів учасників товариства, яке за своїм змістом не відповідає закону, не створює правових наслідків, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. Не може створювати правових наслідків і рішення загальних зборів учасників товариства, які насправді не було проведено, хоча на підтвердження такого рішення складений протокол (помилковий, підроблений тощо). У подібних випадках позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, яке не створює правових наслідків незалежно від прийняття судом відповідного рішення, а на захист інтересу щодо правової визначеності. Судове рішення про задоволення відповідного позову не приводить до анулювання рішення загальних зборів учасників товариства, але знімає сумніви з цього приводу.

Оскільки позивач вважає, що спірні загальні збори товариства 21 серпня 2017 року насправді не відбувалися, а протокол зборів виготовлено значно пізніше , позовна вимога спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, а на захист інтересу в досягненні правової визначеності щодо рішень, які приймалися або не приймалися органом юридичної особи. Водночас такий інтерес можуть мати лише актуальні учасники товариства, зокрема ОСОБА_3 , який став учасником товариства замість позивача, але не сам позивач (підпункт 7.2.7 постанови).

Такі висновки ВП ВС вважаю юридично необґрунтованими, зважаючи на таке.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тобто передумовою звернення будь-якої особи до суду є порушення (невизнання, оспорення) її прав чи інтересів, за захистом яких вона і звертається до суду.

Завданням судочинства, в свою чергу, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб , держави (частини перша статті 2 ГПК України).

До юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин , в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК України).

Отже, за загальним правилом спір з корпоративних правовідносин виникає щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною спору є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі той, який вибув. Зазначена позиція неодноразово відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у пункті 44 постанови від 27.04.2021 №591/5242/18.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 1, оформленого протоколом № 19-06/2017 від 21.08.2017, яким погоджено відчуження на користь відповідача 2 належних ТОВ Мейсон Ентертеймент виключних майнових прав на знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 стверджував про те, що спірні загальні збори фактично не проводились, а відповідні рішення за його участі та/або його представника не приймалися.

Наслідком ухваленого рішення, вказаного у протоколі загальних зборів від 21.08.2017, стало відчуження належних відповідачу 1 прав інтелектуальної власності, що в результаті призвело до зменшення вартості активів товариства та реальної вартості частки у статутному капіталі ТОВ Мейсон Ентертеймент , яку ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_3 за договором від 12.06.2018.

В результаті всі ці незаконні дії, за твердженням позивача, призвели до пред`явлення йому майнових претензій ОСОБА_3 щодо завищення вартості відчуженої йому частки у статутному капіталі відповідача 1.

Отже, звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 оскаржував рішення загальних зборів учасників ТОВ Мейсон Ентертеймент , ухвалені в період до його виходу з числа учасників товариства, покликаючись на порушення своїх корпоративних прав, якими він володів на момент прийняття спірних рішень, та власне обґрунтовував з якою метою подано позов про захист цих прав.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору про визнання недійсними рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Застосування цього підходу у судовій практиці є сталим та підтверджується відповідною практикою Верховного Суду. До прикладу, цей висновок відображено у постанові ВП ВС від 30.01.2019 у справі №456/2-6/11, у постанові Касаційного цивільного суду від 21.02.2018 у справі №667/3881/15ц, у постановах Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі №904/24/19, від 15.01.2020 у справі №913/285/19, від 28.03.2018 у справі № 908/2027/16 та інших.

Незважаючи на те, що суди по-різному мотивували висновки, викладені у судових рішеннях за результатами розгляду цих позовних вимог ОСОБА_1 , як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд надали доводам позивача відповідну правову оцінку, на відміну від ВП ВС, яка по суті змінила зазначений вище підхід, виклавши у підпунктах 7.2.6 та 7.2.7 постанови суперечливі висновки про те, що:

1) рішення загальних зборів учасників товариства, які насправді не було проведено, хоча на підтвердження такого рішення складений протокол (помилковий, підроблений тощо) не створюють правових наслідків, а також

2) оскільки ОСОБА_1 стверджує, що спірні загальні збори товариства 21 серпня 2017 року насправді не відбувалися, то його позов спрямований на захист інтересу в досягненні правової визначеності, яким володіє новий учасник ТОВ Мейсон Ентертеймент - ОСОБА_3 .

Зазначені висновки вважаю такими, що не ґрунтуються на нормах права та суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи.

По-перше, спірні у цій справі рішення загальних зборів учасників ТОВ Мейсон Ентертеймент , оформлені протоколом від 21.08.2017, якраз і створили наслідки у вигляді відчуження на їх підставі знаку для товарів та послуг, власником якого був відповідач 1, а ОСОБА_1 , звертаючись до суду, обґрунтував, в чому вважає порушеними свої корпоративні права, якими він володів на момент прийняття спірних рішень і чому вимагає визнати їх недійсними. Висновок суду щодо обґрунтованості чи безпідставності таких доводів та вимог позивача є компетенцією суду, що власне і було зроблено судами попередніх інстанцій.

По-друге, необґрунтованою видається позиція ВП ВС, відображена у підпункті 7.2.7 постанови, щодо можливості ОСОБА_3 захищати свій інтерес у правовій визначеності , з огляду на позицію позивача (тобто ОСОБА_1 ), який вважає, що спірні збори не відбулися, а протокол зборів виготовлено значно пізніше. А, по-третє, таке твердження ВП ВС по суті є висновком про права та інтереси ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у справі №906/1336/19, тому такий висновок суду не міг бути відображений у судовому рішенні.

Вказавши про можливість захисту порушеного інтересу ОСОБА_3 як нового учасника ТОВ Мейсон Ентертеймент , ВП ВС не конкретизувала, що мається на увазі під поняттям інтерес у правовій визначеності та чому такий інтерес не може захищати ОСОБА_1 , який згідно з протоколом брав участь у цих загальних зборах через свого представника та який власне і стверджує про підробку рішень.

Не конкретизовано у постанові, з яким позовом повинен звернутися ОСОБА_3 до суду за захистом такого інтересу, адже якщо врахувати вказаний вище висновок про те, що спірне рішення не створило жодних правових наслідків, то сумнівною видається позиція про можливість подання ОСОБА_3 позову про визнання цих рішень загальних зборів недійсними. Не зрозуміло, яким чином ОСОБА_3 повинен захищати такий інтерес, адже він не був учасником спірних правовідносин та набув корпоративні права значно пізніше, а отже, не може оскаржувати рішення загальних зборів учасників, які прийняті до набуття ним корпоративних прав у ТОВ Мейсон Ентертеймент .

Правова визначеність як складовий елемент верховенства права стосується якості актів права та їх приписів, який вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев`ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення Великої Палати Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018).

Проте, стверджуючи про необхідність захисту ОСОБА_3 свого інтересу у правовій визначеності , ВП ВС у постанові не навела змісту норм права, які є нечіткими, незрозумілими чи неоднозначними, та які б могли свідчити про необхідність у їх визначеності. Не вказано, якого результату повинен очікувати ОСОБА_3 від застосування відповідних норм права, щоб гарантувати захист йому цих очікувань. Відтак вважаю, що такому висновку ВП ВС бракує юридичного підґрунтя.

Зважаючи на викладене вище, не погоджуюся з позицією ВП ВС, відображеною у підпункті 7.2.9 постанови, щодо відсутності потреби у дослідженні судами фактичних обставин чи мали місце збори учасників 21.07.2017, висновки яких власне і оскаржував ОСОБА_1 . Вважаю, що ВП ВС повинна була розглянути такі доводи позивача в межах визначеної законом компетенції, підтвердивши або спростувавши висновки судів попередніх інстанцій щодо вирішення позову ОСОБА_1 по суті.

Суддя І. В. Ткач