Постанова

від 10.06.2021 по справі 160/568/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/568/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Рубана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі №160/568/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0001011411 від 17.09.2019 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення форми Р №0001011411 від 17.09.2019 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (Сігалова М.І.) підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Кумченко В.Ю.) навів заперечення щодо доводів апеляційної скарги, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі направлення №5083 від 24.07.2019 року, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п.77.1,п. 77.4 ст.77,п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України, на підставі Наказу ТУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.08.2019 року №4661-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Сентол (код ЄДРПОУ: 39456791) за період з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року та з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року, ТОВ Міра Люкс (Код ЄДРПОУ: 41713595) за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року, ТОВ Омліс (Код ЄДРПОУ: 42112209) за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року, ТзОВ Захід Бест (Код ЄДРПОУ: 41194631) за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року, ТОВ Балор Трейд (Код ЄДРПОУ: 41884783) за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, ТОВ Авераж Захід (Код ЄДРПОУ: 42103079) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року, ТОВ Кайрус Прайм (Код ЄДРПОУ: 42074530) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

За результатами перевірки 13.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено Акт №45049/04-36-14-11/34561966, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2929678, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2018 року на суму 199846,00 грн., липень 2018 року на суму 865696,00 грн., серпень 2018 року на суму 101200,00 грн., вересень 2018 року на суму 290468,00 грн., грудень 2018 року на суму 278193,00 грн., січень 2019 року на суму 729176,00 грн., лютий 2019 року на суму 465099, 00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми р №0001011411 від 17.09.2019 року, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 4394517,00 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з урахуванням господарських операцій з контрагентами ТОВ Сентол (код ЄДРПОУ: 39456791), ТОВ Міра Люкс (Код ЄДРПОУ: 41713595), ТОВ Омліс (Код ЄДРПОУ: 42112209), ТзОВ Захід Бест (Код ЄДРПОУ: 41194631), ТОВ Балор Трейд (Код ЄДРПОУ: 41884783), ТОВ Авераж Захід (Код ЄДРПОУ: 42103079), ТОВ Кайрус Прайм (Код ЄДРПОУ: 42074530) за перевіряємі періоди, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, у відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до підпункту в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» викладений у новій редакції, якою запроваджено новий підхід до визначенню об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2015 р., об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діє з 01.01.2015 р., визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ СЕНТОЛ укладено договорі від 10.04.2018 року № 04/18, товару асортимент, кількість та якість якого вказана у видаткових накладних, оформлених як додатки до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за травень 2018 року суму ПДВ 199 846,41 грн, за липень 2018 року суму ПДВ 865 695,90 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ СЕНТОЛ придбавались імпортні ТМЦ різноманітної характеристики, проте з іншою номенклатурою та в менших обсягах, ніж реалізовано в адресу позивача. Також у ТОВ СЕНТОЛ відсутні основні фонди та трудові ресурси для ведення господарської діяльності, зокрема, щодо надання послуг з придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах.

Також у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ КАЙРУС ПРАЙМ на підставі договору поставки від 26.12.2018 року № 12/18, предметом якого є поставка миючих засобів, інвентарю для прибирання та засобів побутової гігієни. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за лютий 2019 року суму ПДВ 298 417,19 грн.

Водночас, податковий орган в акті перевірки зазначає з 15.09.2019 року ТОВ КАЙРУС ПРАЙМ придбавало імпортований товари з наступною номенклатурою: постільні речі, меблі, лічильники, автозапчастини, дзеркала, тканини, пряжа, сантехніка. Таким чином наведене унеможливлює встановити походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 26.12.2018 року № 12/18, та їх подальшу поставку на адресу позивача, а також відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов`язаної з виробництвом будь-якого товару.

Крім того, предметом перевірки були господарські операції позивача з ТОВ БАЛОР ТРЕЙД . Так, позивачем укладено договір поставки від 03.09.2018 року № 09/18, предметом якого є поставка товару асортимент, кількість та якість якого вказані у видаткових накладних, оформлених як додатки до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за січень 2019 року суму ПДВ 729 175,58 грн.

Водночас, податковий орган в акті перевірки зазначає року ТОВ БАЛОР ТРЕЙД за весь період діяльності придбавало на території України товари з наступною номенклатурою: будівельні матеріали, запчастини, кабель, канцтовари, побутову техніку, смартфони, телефони, робочий одяг, тощо. Таким чином наведене унеможливлює встановити походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 03.09.2018 року № 09/18, та їх подальшу поставку на адресу позивача, а також відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов`язаної з виробництвом будь-якого товару.

Також предметом перевірки були господарські взаємовідносини позивача з ТОВ ЗАХІД БЕСТ . Так, відповідно до договору від 01.12.2018 № 012-5, предметом угоди є поставка товарів побутової хімії в асортименті. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за грудень 2018 року суму ПДВ 278 192,82 грн.

Водночас, податковий орган в акті перевірки зазначає, що ТОВ ЗАХІД БЕСТ за весь період діяльності придбавало на території України товари з наступною номенклатурою: кава, чіпси, автобуси, консерви, гумки, цукор, яйця, прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячеоцинкований у рулонах, цукерки, печиво, олія, арахіс, мандарини, соя, синтетичні миючі засоби, троянди, тощо. Таким чином наведене унеможливлює встановити походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 01.12.2018 № 012-5, та їх подальшу поставку на адресу позивача, а також відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов`язаної з виробництвом будь-якого товару.

Також предметом перевірки були господарські взаємовідносини позивача з ТОВ ОМЛІС . Так, відповідно до договору поставки від 02.08.2018 року № 99, предметом якого є поставка товарів широкого вжитку. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні на постачання інструменту, мастильних засобів та ін. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за вересень 2018 року суму ПДВ 290 467,98 грн.

Водночас, податковий орган в акті перевірки зазначає року ТОВ ОМЛІС за весь період діяльності придбавало на території України товари з наступною номенклатурою: шини пневматичні гумові для велосипедів в наборі з камерами на них, камери гумові для велосипедів, окуляри для велосипедів, щитки для прибирання в домашньому господарстві, інвентар для зайняття водними видами спорту, іграшки дитячі, тощо. Таким чином наведене унеможливлює встановити походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 02.08.2018 року № 99, та їх подальшу поставку на адресу позивача, а також відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов`язаної з виробництвом будь-якого товару.

Крім того, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ МІРА ЛЮКС , відповідно до договору поставки від 20.07.2018 року № 274, предметом якого є поставка товарів широкого вжитку. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні на постачання рукавиць трикотажних, робочих та побутового використання. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за серпень 2018 року суму ПДВ 101 200 грн.

Водночас, податковий орган в акті перевірки зазначає року ТОВ МІРА ЛЮКС за весь період діяльності придбавало на території України товари з наступною номенклатурою: одяг, набори постільної білизни, дитячі іграшки, посуд, тощо. Таким чином наведене унеможливлює встановити походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 20.07.2018 року № 274, та їх подальшу поставку на адресу позивача, а також відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов`язаної з виробництвом будь-якого товару.

Крім того, предметом перевірки були господарські відносини позивача з ТОВ АВЕРАЖ ЗАХІД . Так, відповідно до договору поставки від 01.02.2019 року № 173, ТОВ АВЕРАЖ ЗАХІД здійснювало постачання дизельного пального. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні. За наслідками цих господарських операцій платником податків включено до складу податкового кредиту за лютий 2019 року суму ПДВ 166 682,44 грн.

Водночас, податковий орган в акті перевірки зазначає року ТОВ АВЕРАЖ ЗАХІД за весь період діяльності придбавало на території України товари з наступною номенклатурою: бензин, дизельне паливо, газ, тощо. Однак з аналізу ЄРПН податковим органом встановлено невідповідність кількості придбаного та реалізованого товару.

Крім того, судом враховується, що позивачем до перевірки не надано розрахункові документи, як то платіжні доручення та банківські виписки, товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування придбаного товару та сертифікати якості. Водночас, до матеріалів справи позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Отже, враховуючи викладене податковий орган вважає не підтверджений факт продажу товарів вищевказаними суб`єктами господарювання ТОВ АСКОМ СЕРВІС , а первинні документи, які містяться в матеріалах справи, є формально складеними, тобто господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, не відтворюють змісту господарських операцій, не містять інформації щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичного отримання позивачем товарів за укладеними ним угодами, оприбуткування таких товарів та подальший їх рух.

Позивачем жодними доказами не підтверджено, яким чином придбані товари передані до об`єктів, на яких такі товари фактично використані.

Як зазначено позивачем придбані товари були ним використані під час надання послуг іншим суб`єктам господарювання з оренди персоналу, надання клірингових послуг.

В свою чергу, суд зауважує, що майже усі об`єкти, на яких позивачем надавались послуги, розташовані поза межами м. Дніпро, (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, м. Маріуполь Донецької області тощо), водночас позивачем не підтверджено перевезення товарів до цих об`єктів та їх використання під час виконання послуг. Крім того, позивачем ані до податкової перевірки, ані до матеріалів справи не надано доказів, які б підтверджують оприбуткування товарів на склад, внутрішнє переміщення таких товарів та їх використання або списання у виробництво, перевезення товарів.

Отже, вказані недоліки у своїй сукупності позбавляють надані позивачем докази сили первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій саме на виконання вимог договорів, укладених між позивачем та контрагентами договорів, а також не довів наявності ділової мети у придбанні цих товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не підтвердження реальність господарських операцій ТОВ АСКОМ СЕРВІС з вищевказаними контрагентами, і як наслідок не підтверджено формування податкового кредиту належними первинними документи, при цьому факт видачі постачальниками податкових накладних, які за формою відповідають вимогам законодавства, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не може бути підставою для висновку про правомірність формування складу податкового кредиту.

Крім того, судом враховується те, що позивачем не надано доказів використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, оскільки наведене не підтверджено відповідними прибутковими документами та доказами списання у виробництво придбаного товару.

Стосовно посилання апелянта на те, що саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок із доведеності правомірності своїх рішень, проте відповідачем не надано таких доказів, а позивачем належними докази доведено фактичне здійснення спірних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення, не є безумовним.

В силу специфіки спірних правовідносин саме у позивача наявні докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, тому на виконання ч. 1 ст. 77 КАС України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, позивач також не звільнений від обов`язку надання доказів на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приписами ч.2 ст. 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного, доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі №160/568/20- скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" - відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко