Постанова

від 20.07.2021 по справі 580/5493/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5493/20 Суддя першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮБМ ПЛЮС до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЮБМ ПЛЮС звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.09.2020 року № 0000030402 Головного управління ДПС у Черкаській області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14 липня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 27321, від Товариства з обмеженою відповідальністю ЮБМ ПЛЮС до суду апеляційної інстанції надійшов відзив, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що введення основних засобів в експлуатацію не можна розцінювати як намір використовувати їх в операціях, що не є цого господарською діяльністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносинах Акт перевірки від 30.07.2020 року № 133/23-00-04-0208/40882544 не містить відомостей щодо підстав відкликання Довідки від 27.07.2020 року № 129/23-00-04-0208/40882544, в той час як перевірка позивача проводилася на підставі наказу від 15.07.2020 року №749, тривалість якої визначено один робочий день, втім обґрунтованих підстав для проведення перевірки 30.07.2020 року (дата складення Акту) після підписання Довідки від 27.07.2020 року відповідачем не доведено, окрім того, жодним доказом не підтверджено доводи відповідача, що автомобіль призначений для використання або почав використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, отже, не доведено зафіксоване в Акті порушення позивачем вимог п. г п.198.5 ст.198 ПК України та, відповідно, п.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ЮБМ Плюс створено як юридична особа з 07.10.2016 року, зареєстровані види господарської діяльності: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна (основний), 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

25.02.2020 року одноособовий учасник позивача - ОСОБА_1 прийняв рішення №8 щодо придбання в AutohausHoschGmbH автомобіля AUDYA6 allroad, 2018 року випуску, ціною до 35000,00 євро (без ПДВ) з терміном постачання до 01.04.2020 року. Також доручив керівнику підприємства - директору Івашиній І.П. укласти зі вказаним підприємством договір та після отримання поставити його на облік.

27.02.2020 року позивач уклав договір поставки №663Т з AutohausHoschGmbH, згідно з яким купив автомобіль AUDYA6 allroad, 2018 року випуску з пробігом 28.170 км. Вказаний автомобіль, вартістю 32790 євро, прибув 16.03.2020 року в режимі імпорт на митну територію України, що підтверджується відомостями електронної митної декларації №UA100530/2020/015612.

Свідоцтвом НОМЕР_1 підтверджується набуття позивачем права власності (державна реєстрація) на вказаний автомобіль 19.05.2020 року.

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, типової форми №ОЗ-1, що затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995 р. №352, підтверджується введення позивачем зазначеного автомобіля в експлуатацію на підставі наказу від 19.05.2020 року №4.

Позивач обліковує вказаний автомобіль вартістю 106051,22 грн на рахунку 105, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період 19.05.2020-31.12.2020 р.р. Повідомленням форми 20-ОПП та електронною квитанцією №2 підтверджується, що позивач повідомив відповідача 22.06.2020 року про його використання, як основного засобу, за адресою: АДРЕСА_1 .

Оборотно-сальдовими відомостями за 2020 рік щодо рахунку 131 Знос основних засобів щодо необоротних активів (вказаного автомобіля) підтверджується щомісячне нарахування позивачем амортизаційних відрахувань.

Подаючи 19.06.2020 року звітність з ПДВ за травень 2020 року, позивач задекларував від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту в розмірі 202475грн та надав відповідачу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до декларації з ПДВ) на таку суму коштів.

На підставі наказу від 15.07.2020 року №749, Головним управлінням ДПС у Черкаській області було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування позивачем вказаного від`ємного значення за період з 01.03.2020 року до 31.05.2020 року, яку доручив провести головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб - ОСОБА_2 , тривалістю один робочий день.

27.07.2020 року вказаний ревізор провела перевірку з відома посадових осіб позивача, про що склала довідку №129/23-00-04-0208/40882544 про відсутність порушень в частині достовірності нарахування від`ємного значення згаданої вище різниці податкового зобов`язання з ПДВ і податкового кредиту та нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2020 року (далі - Довідка). Довідка підписана зазначеним ревізором і керівником позивача.

Листом від 30.07.2020 року №5063/23-97-04-0605 ГУ ДФС України у Черкаській області надіслало відповідачу письмове пояснення керівника позивача та повідомило, що у результаті проведеного аналізу ризикових постачальників ТОВ ЮБМ плюс не встановлено, відповідно до інформації в АІС Податковий блок у березні 2020 року автомобіль, за рахунок придбання якого в підприємства виникло від`ємне значення ПДВ, в режимі імпорту ввезений на територію України.

Відповідно до матеріалів справи, письмове пояснення директора ТОВ ЮБМ Плюс ОСОБА_3 відібране старшим оперуповноваженим з ОВС ОУ ГУ ДФС у Черкаській області підполковником податкової міліції Руденком О.В., яка зазначила про види діяльності підприємства, використання нежитлових приміщень у господарській діяльності. Щодо автомобіля вказала про його придбання у березні 2020 року, його оплату та взяття на баланс підприємства, мету використання його в господарській діяльності - для її пересування. Також вказала, що автомобіль не використовується, оскільки не має посвідчення водія та проходить відповідне навчання.

30.07.2020 року головним державним ревізором В.Л.Вороною складено акт №133/23-00-04-0208/40882544 про проведення на підставі вказаного вище наказу тієї ж податкової перевірки позивача (далі - Акт). У висновках Акту перевірки зазначено про виявлене порушення позивачем вимог п.198.5 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2020 року на 202475,00 грн. та суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2020 року на вказану суму коштів.

Зазначений Акт підписаний ревізором, платником не підписаний. Відповідач листом (вих.від 31.07.2020 р. №16004/23-00-04-0214), підписаним в.о. заступника начальника - Гришком С., направив його позивачу з повідомленням, що Довідку треба вважати такою, що створена помилково та відкликає її.

02.09.2020 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000030402, яким, посилаючись на Акт перевірки, за порушення п.198.5 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування позивача на 202475,00 грн. та застосовано штраф 25% (50619,00грн). Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума на підставі п.200.4:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування відповідно до п.200.9 вказаної статті ПК України визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Вказаних вимог закону позивач дотримався.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.200.11 ст.200 ПК України, контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджений наказом Міністерства фінансів України20.08.2015 №727, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (далі - Порядок).

Пунктом другим розділу І вказаного Порядку визначено, що довідка документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, акт і довідка є самостійними документами, що відображають протилежні результати перевірки: про встановлення фактів порушення та про їх відсутність відповідно.

У той час, в межах спірних правовідносин, Акт перевірки від 30.07.2020 року № 133/23-00-04-0208/40882544 не містить відомостей щодо підстав відкликання Довідки від 27.07.2020 року № 129/23-00-04-0208/40882544.

Варто також наголосити, що перевірка позивача в обох випадках (це вказано як в Довідці так і в Акті перевірці) проводилася на підставі наказу від 15.07.2020 року №749, тривалість якої визначено один робочий день , разом з тим обґрунтованих підстав для проведення перевірки 30.07.2020 року (дата складення Акту) вже після підписання Довідки від 27.07.2020 року відповідачем не доведено. Не наведено обґрунтування з даного приводу й в апеляційній скарзі.

Згідно з п.1 розділу V Порядку до підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі наявності), надані посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) під час перевірки.

У разі виникнення спірних питань та/або надання заперечень, додаткових документів щодо встановлених перевіркою порушень такі питання та заперечення можуть бути винесені на розгляд постійних комісій із розгляду спірних питань при відповідних контролюючих органах.

Відповідно до п.3 розділу V Порядку Акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації надається платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі), який зобов`язаний його підписати.

У разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженою ним особи) від підписання акта (довідки) документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови, про що ставиться відмітка в акті (довідці) документальної перевірки.

Відмова платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від підписання акта документальної перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

При цьому в акті про відмову від підписання акта (довідки) документальної перевірки ставиться відмітка про ознайомлення (відмову від ознайомлення) платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) зі змістом акта (довідки) документальної перевірки, а також про ознайомлення з наслідками такої відмови. Акт відмови від підписання акта (довідки) документальної перевірки в день його складання реєструється у окремому спеціальному журналі реєстрації актів контролюючого органу в порядку, визначеному пунктом 5 цього розділу.

Один примірник акта (довідки) документальної перевірки з відповідними додатками у день його підписання або відмови від підписання вручається (надсилається) платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі).

У разі відмови платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від отримання примірника акта (довідки) документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням такий акт (довідка) надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Відповідно до матеріалів справи, Акт щодо відмови позивача від підпису відповідачем складено не було. Матеріали податкової перевірки не містять доказів щодо підстав відкликання Довідки, що підписана ревізором і платником, та обставин необхідності подальшого складання Акту, що платником не підписаний.

Наявність правових підстав для відкликання результатів податкової перевірки не підтверджена.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів

Згідно з підпунктом г п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів наголошує, що вказаний вище Акт перевірки не містить відомостей відповідно до вимог п.5 розділу ІІ Порядку щодо доказів призначення або фактичного використання (активної поведінки) позивачем автомобіля в операціях, що не є його господарською діяльністю . У межах спірних правовідносин відсутні належні, допустимі та достовірні докази використання позивачем вказаного вище автомобіля в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Використання відповідачем письмового пояснення керівника позивача, відібраного оперативним працівником територіального управління ДФС, не обґрунтоване, оскільки у ньому відсутні відомості про те, в яких саме операціях автомобіль використаний . Відсутність права керівника підприємства на управління транспортним засобом не свідчить про його використання не за призначенням власника або зміну цілей його придбання платником . Крім того правова природа таких пояснень не відповідає показам свідка з огляду на те, що відібрані вони без попередження про кримінальну відповідальність та не відповідачем для проведення податкової перевірки. Тому письмове пояснення не володіє ознаками достовірності та допустимості, а отже, не є доказом.

Відповідно до ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено вище, мета і призначення придбання автомобіля щодо використання у господарській діяльності визначене засновником позивача відповідно до вказаного вище рішення №8. Автомобіль облікований у бухгалтерському обліку позивача, як основний засіб, прийнятий ним в експлуатацію. Позивач нараховує щомісячно амортизаційні відрахування. Введення позивачем автомобіля в експлуатацію актом підтверджують намір його використати саме позивачем.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що жодним доказом не підтверджено доводи відповідача, що автомобіль призначений для використання або почав використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, що в свою чергу свідчить про протиправність доводів відповідача про порушення позивачем вимог п. г п.198.5 ст.198 ПК України та, відповідно, п.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 20 липня 2021 року.