Ухвала

від 19.07.2021 по справі 640/6666/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

19 липня 2021 року

Київ

справа №640/6666/20

адміністративне провадження №К/9901/24798/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,

перевіривши касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Ліберті до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Ліберті звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28 січня 2020 року № 181 Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Ліберті .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно відтиску вхідного штемпеля на касаційній скарзі, остання подана до Верховного Суду нарочно представником Національного банку України 06 липня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У зв`язку з цим, відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підставами касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій скаржник зазначає пункт 2 частини четвертої та підпункти а , в пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у справах № 826/10418/16 та № 804/6993/16, які були враховані судами під час розгляду справи, оскільки останні сформовані без урахування принципу справедливості та правової стабільності, а фактично побудовані на ідеї превалювання формальних порушень процедури над суттю вчинених правопорушень. Зазначений підхід Верховного Суду унеможливлює врахування всіх обставин справи, суті вчиненого правопорушення, тим самим презюмує протиправність розпорядження лише за наявності формальних порушень процедури притягнення підконтрольного суб`єкта до відповідальності, при цьому відхиляючи та не беручи до уваги наявність факту порушення законодавства зі сторони такого суб`єкта при тому, що такі порушення у позовній заяві не спростовуються та не є підставою позову.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій обмежилися встановленням лише факту процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного розпорядження, а не суті виявлених порушень, встановлених у спірному розпорядженні та у такий спосіб вдалися до так званого правового пуризму .

У пункті 47 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 804/1190/18 сформована правова позиція про те, що процедурні порушення, допущенні контролюючим органом під час розгляду справи про правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість учинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на встановлення обставин порушення та наслідки.

Також скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що питання порядку та особливостей притягнення суб`єктів ринку фінансових послуг за порушення законодавства про фінансові послуги є важливим та одним із елементів реалізації суб`єктом владних повноважень функцій щодо регулювання та нагляду, а відтак становить фундаментальне значення для правозастосовчої практики, зокрема, органів уповноважених на здійснення функцій нагляду за діяльністю суб`єктів ринку фінансових послуг.

Крім того, право на безпосередню участь особи у процедурі прийняття рішення адміністративного органу, зокрема, питання реалізації його права на подання пояснень, доказів чи інших аргументів, має визначальне фундаментальне значення у системі права.

Таким чином, скаржник вважає, що Верховний Суд, як найвищий орган у системі адміністративного судочинства та орган до основних повноважень якого належить забезпечення єдності судової практики, повинен забезпечити право на касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень та надати відповіді на наступні ключові питання права, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики:

1) Чи є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним акту адміністративного органу порушення процедури притягнення до відповідальності за умови, що в подальшому особа до якої застосовано заходи впливу, оскаржуючи такий акт у судовому порядку, не ставить під сумнів факт вчинення правопорушення, а як підставу для позову визначає саме процедурні порушення;

2) Чи унеможливлює факт порушення права особи на участь у адміністративній процедурі прийняття оскаржуваного розпорядження перевірку судом факту наявності/відсутності вчиненого правопорушення;

3) Чи є формальним порушенням повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке надіслано після прийняття оскаржуваного адміністративного акту, за умови, що такі порушення є єдиною підставою для позову, при цьому останнім не спростовуються вчинені ним порушення фінансового законодавства.

Водночас, скаржник вказує на те, що ця справа має виняткове значення для Національного банку України, оскільки встановлення судом формальних порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності підконтрольних суб`єктів абсолютно нівелює виявлені та встановлені контролюючим органом порушення законодавства про фінансові послуги, які у цій справі полягають у порушенні нормативу платоспроможності та достатності капіталу, який є основним показником діяльності страхової компанії та спрямований на забезпечення її фінансової стабільності і недопущення неплатоспроможності у майбутньому. Порушення цього нормативу несе загрозу повному та своєчасному виконанню страховками своїх зобов`язань за укладеними договорами страхування.

Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року.

Аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв`язку з висвітленими в судових рішеннях обставинами справи дає можливість колегії суддів вважати, що у цій ситуації наявні обставини, наведені у пункті 3 частини четвертої та підпунктах а , в пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які є підставами для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 329, 334, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Ліберті до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/6666/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Ліберті до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний