Постанова

від 14.07.2021 по справі 540/716/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 540/716/19

адміністративне провадження № К/9901/12929/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Відповідача: Гордієнка К.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України)

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (суддя Морська Г.М.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (суддя-доповідач Бойко А.В., судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент Логістик

до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Акцент Логістик (надалі також - Позивач, ТОВ Акцент Логістик ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2019 року №0000101422 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн та №0000111422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 21250 000,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що був обмежений у своєму праві щодо подання звітності в електронному вигляді з незалежних від нього причин, а згодом контролюючим органом було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Вказані обставини були предметом спору у справі №540/489/19, за результатом судового розгляду якої рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнано протиправним та зобов`язано податковий орган відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника. З огляду на те, що підставою для спірних донарахувань за оскарженим у цій справі актом індивідуальної дії слугували висновки про порушення Позивачем норми пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), оскільки в судовому поряду було поновлено статус платника податку на додану вартість, Позивач не мав обов`язку визначення податкових зобов`язань по податку на додану вартість в останньому звітному періоді перед анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, що застережено цією нормою. За наведеного вважає, що підстави для визначення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій відсутні.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №540/489/19 було скасовано рішення про анулювання реєстрації Позивача платником податку на додану вартість, а тому, враховуючи набрання даною постановою законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у товариства обов`язку по декларуванню зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до пункту 184.8 статті 184 ПК України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент Логістик задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 18 січня 2019 року №0000111422, прийняте Головним управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №540/489/19, якою скасовано рішення про анулювання реєстрації Позивача платником податку на додану вартість, у Позивача відсутній обов`язок по декларуванню зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до пункту 184.7 статті 184 ПК України.

Щодо застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням від 18 січня 2019 року №0000101422, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подання заяв про приєднання до договору про визнання електронних документів у січні-березні 2018 року не звільняє від обов`язку подання податкової звітності. За наслідком не подання податкової декларації по податку на додану вартість за липень 2018 року суд апеляційної інстанції погодився з висновком контролюючого органу про порушення Позивачем вимог пункту 49.2 статті 49 ПК України, що слугувало підставою для відмови в позові у цій частині.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України у період з 14 грудня 2018 року по 17 грудня 2018 року була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ Акцент Логістик з питань неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року та не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в останньому звітному (податковому) періоді.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 18 грудня 2018 року №245/21-22-14-04, у висновках якого вказано про встановлення податковим органом порушень ТОВ Акцент Логістик : пункту 49.2 статті 49 ПК України - неподання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2018 року; пункту 184.7 статті 184 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2018 року у сумі 17000000,03 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0000101422, яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 170 грн відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України; №0000111422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17000000,03 грн за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 4250000,01 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у ТОВ Акцент Логістик на балансі обліковувались залишки товарно-матеріальних цінностей, суми податку на додану вартість по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника, що відповідно до положень пункту 184.7 статті 184 ПК України зобов`язує нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість у останньому звітному періоді перед анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість.

Акцентує на необхідності врахування під час вирішення спору у цій справі висновків суду по справі №540/489/19. При цьому зауважує, що у ході судового розгляду цієї справи знайшло підтвердження неподання Позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість з жовтня 2017 року по червень 2018 року, що слугувало підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що також є предметом спору у справі №540/489/19.

Також зазначає, що судом апеляційної інстанції всупереч положенням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) розглянуто цю справу у порядку письмового провадження, чим порушено норми процесуального права.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи зміст касаційної скарги Суд виходить з того, що фактично предметом оскарження у межах касаційного перегляду у цій справі є судові рішення в частині задоволення позову та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0000111422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 21250000,04 грн. Доводів щодо незгоди Відповідача з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові скаржник не наводить.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями ПК України (тут і надалі на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 184 ПК України визначено порядок, підстави та наслідки анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до частини першої статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Пунктом 184.7 статті 184 ПК України визначено, що якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, за загальним правилом, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість така особа зобов`язана визнати умовний продаж товарів та необоротних активів за умови нарахування податкового кредиту за операціями з їх придбання в минулих або поточному податковому періодах.

Згідно з пунктом 184.6 статті 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець пов`язує обов`язок платника податку щодо визначення податкових зобов`язань саме з анулюванням реєстрації його як платника на податку на додану вартість. Тобто, у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов`язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов, наведених у вказаній нормі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивачем було оскаржено в судовому порядку рішення Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі №338/21-22-08-01-25 від 25 липня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Акцент Логістик".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №540/489/19 позов ТОВ Акцент Логістик задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 25 липня 2018 року №338/21-22-08-01-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент Логістик . Крім того, вказаною постановою було зобов`язано Головне управління ДФС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент Логістик .

Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року у справі №540/489/19 залишено без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року. При цьому Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення від 25 липня 2018 року №388/21-22-08-01-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Акцент Логістик на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зі скасуванням рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно, у платника залишилися усі права та обов`язки, визначені ПК України.

Повертаючись до обставин у цій справі Суд зазначає, що подібні правовідносини були предметом розгляду у справі №826/682/16. У постанові від 28 травня 2019 року у справі №826/682/16 Верховний Суд виходив з того, що рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, свідчить про незаконність анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, та зробив висновок про відсутність обов`язку платника визнавати умовний продаж та безпідставність висновків контролюючого органу про порушення вимог пункту 184.7 статті 184 ПК України.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні спірного рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскарженого рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

Наведене дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін та доказів та їх підтвердження, відтак наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

Стосовно доводів скаржника про безпідставність апеляційного перегляду справи у порядку письмового провадження Суд звертає увагу, що апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено у статті 311 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Матеріалами справи підтверджено клопотання представника Позивача про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження за наявними матеріалами (а.с.210 т.1), що, враховуючи норму пункту 1 частини першої статті 311 КАС України спростовує доводи скаржника.

Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний і обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, і прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права таз дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх