Рішення

від 15.07.2021 по справі 296/2352/16-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/2352/16-ц

2/296/927/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

15 липня 2021 року м.Житомир

Корольовський районний суд Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судових засідань Рабчинської Я.В.,

представника позивача Дмитренко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ "Север-Сталь" про стягнення невиплаченої заробітної плати, індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасний розрахунок, матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.03.2016 звернувся до суду з позовом, відповідно до змісту якого та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату в сумі 35200 грн. заборгованості по заробітній платі за виконану роботу згідно трудового договору від 08.07.2013р.;

- стягнути з ТОВ "ПГ "Север-Сталь" на свою користь 61283,20 грн. компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату за період з 01.12.2013р. по грудень 2020р. у відповідності до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати ;

- стягнути з ТОВ "ПГ "Север-Сталь" на свою користь 149301,49 грн. індексації заробітної плати за період з 06.06.2014р. по 31.01.2021р. у відповідності до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення;

- стягнути з ТОВ "ПГ "Север-Сталь" на свою користь 960,00 грн. витрат на відрядження;

- стягнути з відповідача на свою користь 100000 грн. моральної шкоди за несвоєчасний розрахунок при розірванні трудового договору.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказав, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ "Север-Сталь" йому було запропоновано заступити на посаду виконроба в с.Проліски Бориспільського району Київської області із заробітною платою 5000 грн. на будівництво шумозахисної стіни з бригадою. З липня 2013р. він з трактористом ОСОБА_2 працювали на об`єкті, виконуючи свої обов`язки. За згодою сторін сума добових становила 100 грн. Проте, на останньому етапі робіт сума боргу за добові до дня припинення робіт склала 8900 грн. Відповідач 25.11.2013р.повідомив позивачу про відмову від надання послуг останнім. На звернення позивача щодо отримання коштів за вже виконаний об`єм робіт відповідач повідомив, що це залежить від їх надходження від Київавтодор . На неодноразові звернення позивача до відповідача щодо виплати коштів ТОВ "ПГ "Север-Сталь" відмовив у здійсненні таких виплат, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. В обгрунтування стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що протиправні дії відповідача призвели до постійного переживання. Страждання викликали суттєві негативні зміни в життя позивача, оскільки був позбавлений можливості забезпечити нормальний побут своєї сім`ї. Завдано шкоди діловій репутації позивача, якого виставили перед іншими робітниками порушником трудової дисципліни, як наслідок, погіршилися відносини з товаришами по роботі. Протиправні дії відповідача викликали постійна переживання, порушення психічного благополуччя і душевної рівноваги особистості, порушився сон, погіршився стан здоров`я, знижено рівень професійної кваліфікації.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що між сторонами була усна домовленість щодо розміру місячної заробітної плати в сумі 5000 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в засіданні суду позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Вказав, що заборгованість по заробітній платі складає 35200 грн., вказана сума боргу визначена в кошторисі, який відповідач не надав.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направлялися на адресу відповідача.

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку представника відповідача в судові засідання, відсутність відзиву на позов, а також наявну згоду позивача та його представника, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 05.07.2013р. прийнято на роботу по посаду виконроба ТОВ "ПГ "Север-Сталь", а 27.11.2013р. він звільнений з посади за згодою сторін на підставі ст.36 КЗпП України (а.с.7).

Також, 08.07.2013р. між ТОВ "ПГ "Север-Сталь" (замовником) та ОСОБА_1 (виконавцем) було укладено трудову угоду (а.с.8).

Згідно п.1.1 угоди замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання у складі бригади виконати роботи з улаштування фундаментів для шумозахисної стінки на автомобільній дорозі М-03 Київ - Харків Довжанський, ділянка Київ - Бориспіль, км. 24+560 - км. 25+140 в с.Проліски Бориспільського району Київської області. Склад та обсяг робі, визначаються на підставі проектно - кошторисної документації, але можуть бути зменшені залежно від реального фінансування.

Пунктом 1.3 угоди визначено, що виконавець проводить роботи на власний ризик. Виконання і організацію роботи виконавець здійснює в складі бригади (тимчасового трудового колективу). Умови трудового законодавства на сторони не поширюються. Виконавцю не надаються ніякі соціальні гарантії, він також не одержує допомоги на соціальне страхування, йому не сплачуються страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, витрати зумовлені народженням і похованням, та інші.

На період виконання робіт виконавець зобовязується в складі тимчасового трудового колективу дотримуватись правил трудового розпорядку, встановленого замовником, а також технологічного процесу виконання робіт і правил техніки безпеки (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1. угоди за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду, яка залежить від обсягів виконаних бригадою робіт та особистої трудової участі виконавця і визначається сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Оплата здійснюється після виконання робіт, не пізніше 3-х днів з дня приймання-передачі робіт за актом та після розрахунку (перерахування коштів за даний вид робіт) Службою автомобільних доріг у Київський області (п.2.2. трудової угоди).

В розділі 3 трудової угоди сторони погодили свої права та обов`язки.

Пунктом 3.3. трудової угоди замовник зобов`язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані та прийняті по акту роботи.

Замовник має право відмовитись від прийняття робіт в разі виявлення недоліків (п.3.4. договору).

Як визначено п.4.1. трудової угоди, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладних на них зобов`язань згідно з чинним законодавством.

Нормами статті 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, та від 29 травня 2020 року у справі № 221/2350/17.

На переконання суду, сторони в період з 05.07.2013р. по 27.11.2013р. перебували у трудових відносинах, що підтверджено записами №№ 38, 39 у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.7).

Разом з тим, аналіз змісту трудової угоди від 08.07.2013р. свідчить про елементи договору підряду, оскільки метою даного договору є отримання відповідачем певного матеріального результату, виконавець (позивач) проводить роботи на власний ризик, оплата здійснюється за результатом виконаних робіт, умови трудового договору на сторони не поширюються, виконавцю не надаються ніякі соціальні гарантії. Слід звернути увагу, що за змістом угоди замовник здійснює оплату саме виконаних робіт, виплата заробітної плати за замістом угоди не передбачена.

В акті виконаних робіт до трудової угоди від 03.07.2013р. містяться дані про обсяг робіт та витрат (а.с.9).

Однак даний акт не підписано замовником робіт - представником ТОВ "ПГ "Север-Сталь".

Відсутній в матеріалах справи і розрахунок вартості виконаних робіт відповідно до проектної та кошторисної документації.

Наявний в матеріалах справи лист відповідача, адресований суду, свідчить про те, що ТОВ "ПГ "Север-Сталь" не давало ОСОБА_1 технічне завдання на виконання робіт, передбачених п.1.1. трудової угоди та не підписувало з позивачем жодних актів приймання-передачі виконаних робіт. Відповідно до ДБН А3.1 - 5-2009 Організація будівельного виробництва Загальний журнал робіт по будівництву об`єкта веде особа, відповідальна за будівництво і заповнює його з першого дня роботи на об`єкті. Під час дії правочину від 08.07.2013р. ОСОБА_1 не було призначено особою відповідальною за будівництво. Тому даний громадянин не вів, не заповнював та не здавав підприємству Загальний журнал робіт по будівництву об`єкта. (а.с.11 зворотня сторона).

Разом із тим, в матеріалах справи наявні акти про виявлені недоліки в роботі (а.с.13-14) та акт №1 від 25.11.2013р. про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані (а.с12).

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме з відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів щодо ОСОБА_1 вбачається, що в період з 01.07.2013р. по 27.11.2013р., тобто 3 та 4 кварталах, позивач отримав доходи у вигляді заробітної плати від ТОВ "ПГ "Север-Сталь" в загальній сумі 10350,16 грн. (а.с.44), заборгованість відсутня. З виплаченої заробітної плати здійснено відрахування сум податку.

Факт отримання заробітної плати позивачем від ТОВ "ПГ "Север-Сталь" в загальній сумі 10350,16 грн. підтверджено також відомостями Пенсійного фонду України (а.с.160-161).

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 в позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь 35200 грн. заборгованості по заробітній платі за виконану роботу згідно трудового договору від 08.07.2013р.

В судовому засіданні на запитання головуючого судді Кабанов І.В. пояснив, що між директором ТОВ "ПГ "Север-Сталь" та позивачем була досягнута усна домовленість щодо виплати заробітної плати у розмірі 5000 грн. щомісяця. Крім того, передбачалась сплата підприємством добових. В зв`язку з чим, загальна сума зароблених ним коштів за період з липня по листопад 2013р. на підставі трудової угоди від 08.07.2013р., усної домовленості та з урахуванням виплати добових склала 35200 грн.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Позивачем не надано суду доказів про вартість виконаних робіт відповідно до проектно - кошторисної документації та доказів про виконанні ним роботи. Клопотання про витребування відповідних доказів перед судом заявлено не було. При цьому, загальний журнал робіт №1 (а.с. 17 - 23) суд до уваги не приймає, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 було призначено відповідальною особою за будівництво та ведення вказаного журналу.

Суд звертає увагу, що згідно змісту трудової угоди від 08.07.2013р. підставою для оплати виконаних робіт є підписаний сторонами акт приймання передачі виконаних робіт. Однак, матеріали справи свідчать, що акт виконаних робіт сторони не підписували, що також підтвердив позивач у судовому засіданні. Натомість наявні акти про виявлені недоліки в роботі, що відповідно до п.3.4. угоди свідчить про право відповідача відмовитись від прийняття робіт.

Вимоги позивача про виплату добових, які позивач визначив як частина заборгованості по заробітній платі, та витрати на відрядження не охоплюються змістом трудової угоди.

Згідно ч.4 ст.121 КзПП України, працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Також, в судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача, що ним понесено 960 грн. витрат на відрядження, оскільки відсутні достатні докази, які в сукупності свідчать про наявність правових підстав для їх виплати ( наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, тощо).

Оскільки судом не встановлено, що з боку відповідача порушено трудові права позивача, які пов`язані з невиплатою йому заробітної плати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 61283,20 грн., 149301,49 грн. індексації заробітної плати та 100000 грн. моральної шкоди, оскільки вони є похідними від первинних вимог.

З огляду на наведене, в задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Суддя В. П. Маслак