Постанова

від 14.09.2021 по справі 296/2352/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2352/16-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 76 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/2352/16-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ПГ Север-Сталь про стягнення невиплаченої заробітної плати, індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасний розрахунок, матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- стягнути з ТОВ ПГ Север-Сталь на свою користь невиплачену заробітну плату в сумі 35 200 грн заборгованості по заробітній платі за виконану роботу згідно трудового договору від 08.07.2013;

- стягнути з ТОВ ПГ Север-Сталь на свою користь 61 283,20 грн. компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату за період з 01.12.2013 по грудень 2020 у відповідності до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати ;

- стягнути з ТОВ ПГ Север-Сталь на свою користь 149 301,49 грн індексації заробітної плати за період з 06.06.2014 по 31.01.2021 у відповідності до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення;

- стягнути з ТОВ ПГ Север-Сталь на свою користь 960,00 грн витрат на відрядження;

- стягнути з ПГ Север-Сталь на свою користь 100 000 грн моральної шкоди за несвоєчасний розрахунок при розірванні трудового договору.

В обґрунтування позову зазначив, що 26 червня 2013 року по направленню центру зайнятості за заявкою на посаду виконроба його було направлено до ТОВ ПГ Север-Сталь . Вказує, що директором товариства з обмеженою відповідальністю ПГ Север-Сталь йому було запропоновано заступити на посаду виконроба в с. Проліски Бориспільського району Київської області із заробітною платою 5000 грн на місяць на будівництво шумозахисної стіни з бригадою.

Вказує, що з 09 липня 2013 року він разом з трактористом ОСОБА_2 працювали на об`єкті, виконуючи свої обов`язки належним чином. Зазначає, що оскільки бригади так і не було сформовано, ним було запрошено чотирьох робітників. Стверджує, що за угодою з відповідачем, вони домовилися, що сума добових становитиме 100 грн на день, кожному. Вказує, що на останньому етапі робіт сума боргу за добові до дня припинення робіт склала 8900 грн. Зазначає, що за два дні до закінчення роботи відповідач відмовився від його послуг та його бригади, провести розрахунок за виконану роботу відмовився, посилаючись на відсутність фінансування.

Зазначає, що він неодноразово приходив до відповідача щодо питання отримання заробітної плати, проте останній категорично відмовився платити з посиланням на те, що вони залишили незакінченим об`єкт. Вказує, що з метою мирного врегулювання спору він, рекомендованим повідомленням відправив відповідачу претензію-заяву та акт виконаних об`ємів робіт. Зазначає, що відповідачем з даного приводу не було надано жодної відповіді, а тому він змушений був звернутися до суду за захистом свої порушених прав. Крім того, вказує, що протиправними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася у постійних переживаннях. Стверджує, що страждання, які виникли в результаті протиправних дій відповідача викликали суттєві негативні зміни в його житті, оскільки він був позбавлений можливості забезпечити нормальний побут своєї сім`ї. Окрім того, зазначає, що завдано шкоди його діловій репутації, оскільки його виставили перед іншими робітниками порушником трудової дисципліни, як наслідок, погіршилися відносини з товаришами по роботі. Стверджує, що протиправні дії відповідача викликали постійні переживання, порушення психічного благополуччя і душевної рівноваги особистості, порушився сон, погіршився стан здоров`я, знижено рівень професійної кваліфікації, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що він у період з 05 липня та 27 листопада 2013 року перебував саме у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці, трудовою угодою та довідкою ОК-5 про сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що посилання суду першої інстанції про договір підряду не відповідає обставинам справи, оскільки він на підставі укладеної з відповідачем трудової угоди виконував роботи з улаштування фундаментів для шумозахисної стінки в с. Проліски Бориспільського району Київської області. Вказує, що для виконання доручених робіт він був прийнятий відповідно до наказу на посаду виконроба в штат підприємства і виконував роботи згідно трудової угоди. Зазначає, що він відповідно до трудової угоди повинен був дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, встановленим роботодавцем і посадових інструкції. Вважає, що укладена трудова угода між ним та відповідачем не має разового характеру, так як термін закінчення виконання робіт не був визначений. Вказує, що роботодавець забезпечив виконавця абсолютно всіма засобами і приладдями необхідними для виконання визначених робіт. Вважає, що судом першої інстанції не звернуто уваги, що трудова угода укладена між ним та відповідачем має усі ознаки трудового договору, оскільки його предметом є процес виробництва і праці. Зазначає, що під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, він виконав всі взяті на себе зобов`язання, натомість відповідач у порушення умов трудового договору не виплатив заробітну плату за виконану роботу і за доповнені роботи, які виникли під час виконання завдання. Враховуючи викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 05 липня 2013 року був прийнятий на роботу у ТОВ ПГ Север-Сталь на посаду виконроба.

Відповідно до наказу №20 ОСОБА_1 27 листопада 2013 року був звільнений з посади виконроба за згодою сторін на підставі ст.36 КЗпП України. Наведене підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1

08 липня 2013 року між ТОВ ПГ Север-Сталь (замовником) та ОСОБА_1 (виконавцем) було укладено трудову угоду.

Згідно п.1.1 укладеної угоди замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання у складі бригади виконати роботи з улаштування фундаментів для шумозахисної стінки на автомобільній дорозі М-03 Київ - Харків Довжанський, ділянка Київ - Бориспіль, км. 24+560 - км. 25+140 в с. Проліски Бориспільського району Київської області. Склад та обсяг робі, визначаються на підставі проектно - кошторисної документації, але можуть бути зменшені залежно від реального фінансування.

Пунктом 1.3 угоди визначено, що виконавець проводить роботи на власний ризик. Виконання і організацію роботи виконавець здійснює в складі бригади (тимчасового трудового колективу). Умови трудового законодавства на сторони не поширюються. Виконавцю не надаються ніякі соціальні гарантії, він також не одержує допомоги на соціальне страхування, йому не сплачуються страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, витрати зумовлені народженням і похованням, та інші.

На період виконання робіт виконавець зобов`язується в складі тимчасового трудового колективу дотримуватись правил трудового розпорядку, встановленого замовником, а також технологічного процесу виконання робіт і правил техніки безпеки (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1. укладеної угоди за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду, яка залежить від обсягів виконаних бригадою робіт та особистої трудової участі виконавця і визначається сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Оплата здійснюється після виконання робіт, не пізніше 3-х днів з дня приймання-передачі робіт за актом та після розрахунку (перерахування коштів за даний вид робіт) Службою автомобільних доріг у Київський області (п.2.2. трудової угоди).

В розділі 3 трудової угоди сторони погодили свої права та обов`язки.

Пунктом 3.3. трудової угоди замовник зобов`язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані та прийняті по акту роботи.

Замовник має право відмовитись від прийняття робіт в разі виявлення недоліків (п.3.4. договору).

Як визначено п.4.1. трудової угоди, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладних на них зобов`язань згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не індивідуально-визначену роботу, спрямовану на досягнення результату, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію у процесі діяльності підприємства, організації. Після закінчення виконання певного завдання трудова діяльність не припиняється.

Разом з тим цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання (отримання) певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

У цивільних відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за межами його регулювання; метою такого договору є отримання певних послуг.

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією посадою. Працівникові гарантується виплата заробітної плати, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Такі правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 8 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №523/15079/16-ц, від 16 квітня 2020 року у справі №554/3983/18, від 4 березня 2020 року у справі №766/6897/17, від 12 лютого 2020 року у справі №607/12476/18 і від 20 серпня 2020 року у справі №540/4109.

Зі змісту трудової угоди від 08 липня 2013 року вбачається, що її предметом є виконання роботи з улаштування фундаментів для шумозахисної стінки на автомобільній дорозі М-03 Київ - Харків Довжанський, ділянка Київ - Бориспіль, км. 24+560 - км. 25+140 в с. Проліски Бориспільського району Київської області у складі бригади з іншими особами, за завданням та під контролем уповноваженої особи відповідача.

Відповідно до пункту 3.3 трудової угоди замовник забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цією угодою.

Зазначені докази вказують про те, що ТОВ ПГ Север-Сталь організувала трудову діяльність ОСОБА_1 , що свідчить про наявність між сторонами трудового договору, а не договору підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик.

Пунктом 2.1 укладеної угоди передбачено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду, яка залежить від обсягів виконаних бригадою (тимчасовим трудовим колективом) робіт та особистої трудової участі виконавця і визначається сторонами в актах приймання передачі виконаних робіт.

Установлено, що ТОВ ПГ Север-Сталь було внесено до трудової книжки позивача записи про прийняття на роботу - запис від 05 липня 2013 року прийняти на роботу на посаду виконроба наказом №7-к від 05.07.2013 та про звільнення - запис від 27 листопада 2013 звільнений з роботи за згодою сторін, ст. 36 КЗпП України наказом №20 від 27.11.2013.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи більше п`яти днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, що вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 35 200 грн. заборгованості по заробітній платі за виконану роботу згідно трудового договору від 08.07.2013 року.

Разом з тим, відповідно до відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, вбачається, що ОСОБА_1 у період з 05.07.2013 по 27.11.2013 ТОВ ПГ Север-Сталь виплачувались кошти, які є його доходом за кодом та назвою ознаки доходу 101 - доходи у вигляді заробітної плати .

Факт отримання заробітної плати позивачем від ТОВ ПГ Север-Сталь в загальній сумі 10350,16 грн підтверджено також відомостями Пенсійного фонду України.

Таким чином, матеріали справи та зібрані по справі докази свідчать, що між сторонами укладався трудовий договір у виді трудової угоди.

Колегія суддів приходить до висновку, що обсяг та зміст виконаної позивачем роботи у період з 05 липня 2013 року по 27 листопада 2013 року охоплюється предметом трудової угоди від 03 липня 2013 року, укладеної між сторонами.

Крім того, згідно змісту трудової угоди від 08.07.2013 підставою для оплати виконаних робіт є підписаний сторонами акт приймання передачі виконаних робіт. Однак, матеріали справи свідчать, що акт виконаних робіт сторони не підписували, що не заперечував позивач.

З урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Згідно статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).

Встановивши, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження заборгованості по заробітній платі у період з 05.07.2013 по 27.11.2013, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову задоволенні позовних вимог.

Оскільки, вимоги про компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі - 61283,20 грн., індексації заробітної плати - 149301,49 грн та моральної шкоди у розмірі - 100 000 грн є похідними від первинних вимог, суд вірно відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про виплату добових та витрат на відрядження не охоплюються змістом трудової угоди та позивачем не надано достатніх доказів, які в сукупності свідчать про наявність правових підстав для їх виплати ( наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, тощо).

Пояснення свідка ОСОБА_3 в апеляційній інстанції не підтверджують розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, а тому не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо підтвердження позовних вимог про розмір заборгованості по заробітній платі в сумі 35200,00 грн за період 05.07.2013 по 27.11.2013 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене правильно, у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, досліджених в судовому засіданні. За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді