Ухвала

від 22.07.2021 по справі 464/3741/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 липня 2021 року

м. Київ

справа №464/3741/18

провадження №61-11726ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою повного товариства Ломбард Ізілон товариства з обмеженою відповідальністю Ізілон і Компанія на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до повного товариства Ломбард Ізілон товариства з обмеженою відповідальністю Ізілон і Компанія про припинення трудового договору, зобов`язання внести запис до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до повного товариства Ломбард Ізілон товариства з обмеженою відповідальністю Ізілон і Компанія (далі - ПТ Ломбард Ізілон ) з позовом, у якому просила визнати припиненим трудовий договір укладений між сторонами, зобов`язати відповідача внести до її трудової книжки запис про звільнення з 07 травня 2018 року за власним бажанням, згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України та видати належним чином оформлену трудову книжку, стягнути заборгованість по заробітній платі за квітень 2018 року у розмірі 3 300 грн та травень 2018 року (сукупний дохід позивача вказано не було), а також стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 79 682,71 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано розірваним трудовий договір укладений 06 березня 2018 року між ОСОБА_1 та

ПТ Ломбард Ізілон за власним бажанням, згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України з 07 травня 2018 року. Зобов`язано ПТ Ломбард Ізілон внести до трудової книжки

ОСОБА_1 запис про звільнення з роботи з 07 травня 2018 року за власним бажанням, згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України та видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку. Стягнуто з ПТ Ломбард Ізілон на користь

ОСОБА_1 суму заробітної плати за квітень 2018 року у розмірі

3 300 грн, з відрахуванням усіх обов`язкових платежів. Стягнуто

з ПТ Ломбард Ізілон на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку та затримки видачі трудової книжки за період з 07 травня 2018 року по 12 грудня 2019 року у розмірі 19 800 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня

2021 року апеляційну скаргу ПТ Ломбард Ізілон залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова

від 12 грудня 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ПТ Ломбард Ізілон просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги як немайнового характеру - зобов`язання вчинити певні дії (припинити трудовий договір, зобов`язати внести відповідний запис у трудову книжку та видати її оформлену належним чином), так і майнового характеру - стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу на загальну суму 82 982,71 грн (3 300+79 682,71).

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 * 250 = 567 500).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні

від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06,

ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), §32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня

2015 року № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , § 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , § 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , § 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії

(Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня

2012 року, № 32299/08).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі Добріч проти Сербії , § 54).

Також, ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви

від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою повного товариства Ломбард Ізілон товариства з обмеженою відповідальністю Ізілон і Компанія на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до повного товариства Ломбард Ізілон товариства з обмеженою відповідальністю Ізілон і Компанія про припинення трудового договору, зобов`язання внести запис до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко