Рішення

від 22.07.2021 по справі 482/1896/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.07.2021

Справа № 482/1896/20

Номер провадження 2/482/62/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Мазанової Ю.О, позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_4 , ТзОВ Україна ІС , третя особа - Новоодеська районна державна адміністрація, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди за незаконне користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ :

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Новоодеська районна державна адміністрація, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди за незаконне користування земельною ділянкою.

Позивач вказував, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.2018 року, а також рішення № 6 Сухоєланецької сільської ради від 09.10.2019 року, йому передано у власність земельну ділянку, площею 7,1307 га (кадастровий номер - 4824885200: 01:000: 0117), в межах території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.10.2019р, ОСОБА_1 є законним власником даної земельної ділянки, площею - 7,1307 га (кадастровий номер - 4824885200:01:000:0117).

Починаючи з серпня 2019 року і до липня 2020 року ОСОБА_4 , будучи директором КСП Україна , користувався належною позивачу земельною ділянкою без його згоди і укладення договору оренди.

ОСОБА_4 достовірно знав, що ОСОБА_1 , був власником земельної ділянки, площею 7,1307 га (кадастровий номер - 4824885200: 01: 000: 0117), так як їм особисто підписувалася погодження меж земельних ділянок сусідніх землекористувачів від 21.08.2019г.

Також ОСОБА_4 , як директор КСП Україна , був проінформований ОСОБА_1 про те, що останній самостійно буде обробляти свою землю.

ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2019 р, неодноразово звертався до керівництва КСП Україна з проханням не обробляти його земельну ділянку і повернути ділянку його законному власнику, але до липня 2020 року керівництво КСП Україна в особі ОСОБА_4 продовжувало користуватися вищевказаною земельною ділянкою, при цьому посилаючись на договір оренди землі від 21.05.2015р, який був зареєстрований в Сухоєланецької сільській раді Новоодеського району Миколаївської області в журналі реєстрації земель від 11.09.2015р за №5.

ОСОБА_1 вказує, що вищевказаний договір оренди є не дійсним.

Також позивач вказує, що оскільки відповідно до чинного законодавства - розмір орендної плати не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, а нормативна грошова оцінка належної йому ділянки становить 176004,07грн. то ОСОБА_1 має право вимагати виплати за незаконне користування його земельною ділянкою 12 відсотків нормативної грошової оцінки за період 2019-2020 року тобто 21120грн.

З посиланням на вищевикладене, положення ч.2 ст. 152 ЗК України ч.3 ст. 386 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_4 21120грн. майнової шкоди за незаконне користування його земельною ділянкою та 20000грн. моральної шкоди за незаконне користування його земельною ділянкою. Також позивач просив суд зобовязати відповідача сплатити обов`язковий податок на землю за незаконне користування його земельною ділянкою за 2020 року.

Ухвалою суду від 17.06.2021року у якості співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Новоодеська районна державна адміністрація, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди за незаконне користування земельною ділянкою, було залучено ТОВ Україна ІС код ЄДРПОУ 03764181.

Відповідачі, як ОСОБА_4 так і ТзОВ Україна ІС подали відзиви на позов ОСОБА_1 узагальнені доводи яких полягають у наступному.

Розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області від 19 червня 2014 р. № 171-р ПрАТ Україна (правонаступником якого є ТОВ Україна ІС - Товариство) надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж відповідної земельної ділянки в натурі (на місцевості), сформованої з не витребуваних (нерозподілених) паїв, для передачі у користування на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Сухоєланецької сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області.

Розробку технічної документації із землеустрою було здійснено за рахунок коштів ПрАТ Україна .

У подальшому, між Новоодеською райдержадміністрацією, як Орендодавцем, (в межах наданих їй повноважень) і ПрАТ Україна , як Орендарем, 21 травня 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,1307 га, кадастровий номер 4824885200:01:000:0117, із земель колишньої колективної власності КСП Україна , яка знаходиться в межах території Сухоєланецької сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області, строком на 10 років.

08.07.2015 р. підприємство подало державному реєстратору заяву про реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Проте, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Єфімової О.І. від 13 липня 2015 р. № 22800117, копія якого наявна в матеріалах справи, було відмовлено у державній реєстрації й роз`яснено, що згідно діючого (на той час законодавства), реєстрація таких договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради за місцем розташування земельної частки - не витребуваного паю.

Тому, Договір було зареєстровано у Сухоєланецькій сільській раді, Новоодеського району, Миколаївської області, про що в журналі реєстрації земель вчинено запис від 11.09.2015 року за № 5.

Уперше, позивач звернувся 10.03.2020 р. на адресу КСП Україна з претензійним листом , в якому просив укласти договір оренди землі, без підтвердження права власності на вказану землю.

Відтак, листом від 23.03.2020 р. за вих. № 28 ТОВ Україна ІС , для вирішення цього питання, запропонувало надати правовстановлюючі документи (копії).

26.06.2020 р., після обіду, ОСОБА_1 , здав в приймальню Товариства заяву від 26.06.2020 р. у якій просив не засівати і не обробляти земельну ділянку право власності на яку підтверджується доданою до заяви копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з чого відповідачі, що ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 7,1307 га, кадастровий номер 4824885200:01:000:0117.

Потім позивач зайшов кабінет керівника, на другому поверсі адмінбудівлі по АДРЕСА_1 та почав вимагати негайної виплати орендної плати за 2020 рік за користування цією ділянки. Але, на той час, земельна ділянка була засіяна сільгоспкультурами, а саме озимою пшеницею, за цільовим призначенням і за шість місяців оренди та плати за землю кошти вже були перераховані до місцевого бюджету. Про це було повідомлено ОСОБА_1 та надана можливість ознайомитися з Договором й роз`яснено, що для виплат потрібно укласти належну угоду.

Але, він почав вимагати виплати грошей, заявляючи, що нічого з Товариством не буде підписувати, а у разі неотримання грошей збере врожай та розпорядиться ним на свій розсуд.

На заяву ОСОБА_5 від 26.06.2020 р. Товариство надало відповідь від 03 липня 2020 р. за вих. № 59.

02 червня 2020 року ОСОБА_1 , разом зі своїм братом, їх жінками й іншими невідомими особами увірвалися в службовий кабінет керівника і почали зухвало поводитися вимагаючи виплати коштів, невідкладного звільнення земельної ділянки та наголошувати, що самі зберуть врожай.

Відповідачі вказують, що згідно ст. 31 Закону Про оренду землі передбачає, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Також, згідно ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Проте вимог вищевказаних норм позивачем не дотримано.

Вирощений ТзОВ Україна І С врожай було зібрано 09.07.2021 року.

За користування земельною ділянкою Орендарем своєчасно, у повному обсязі, сплачувалася встановлена орендна плата, у тому числі за 7 місяців 2020 року, а плата за землю входила до загальної суми сплачуваної Орендарем поквартально суми єдиного податку, як платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідачі вказують, що позивачем не здійснено належного розрахунку майнової шкоди, яка на його думку йому завдана.

Незаконних рішень відповідачем не приймалося, протиправні дії чи бездіяльність не мали місця, відсутній причинний зв`язок між поведінкою відповідача та збитками, про які стверджує позивач.

Позивачем не доведено, у чому саме полягає завдана шкода та не надано жодних доказів на підтвердження визначеного позивачем розміру моральної шкоди.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі. Представник позивача також надав копію договору оренди землі від 31.10.2021року укладеного між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ Оскар , який не не зареєстровано у встановленому законом порядку, вказуючи що укласти цей договір позивач не зміг через дії відповідачів, які не бажали звільняти належну ОСОБА_1 земельну ділянку і продовжували використовувати її.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, заперечивши доводи позивача та його представника з тих же підстав на які відповідачі посилалися у відзиві.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дйо ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області від 19 червня 2014 р. № 171-р ПрАТ Україна (правонаступником якого є ТОВ Україна ІС - Товариство) надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж відповідної земельної ділянки в натурі (на місцевості), сформованої з невитребуваних (нерозподілених) паїв, для передачі у користування на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Сухоєланецької сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області.

Розробку технічної документації із землеустрою було здійснено за рахунок коштів ПрАТ Україна .

У подальшому, між Новоодеською райдержадміністрацією, як Орендодавцем, (в межах наданих їй повноважень) і ПрАТ Україна , як Орендарем, 21 травня 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,1307 га, кадастровий номер 4824885200:01:000:0117, із земель колишньої колективної власності КСП Україна , яка знаходиться в межах території Сухоєланецької сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області, строком на 10 років.

08.07.2015 р. підприємство подало державному реєстратору заяву про реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Проте, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Єфімової О.І. від 13 липня 2015 р. № 22800117, копія якого наявна в матеріалах справи, було відмовлено у державній реєстрації й роз`яснено, що згідно діючого (на той час законодавства), реєстрація таких договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради за місцем розташування земельної частки - не витребуваного паю.

Договір було зареєстровано у Сухоєланецькій сільській раді, Новоодеського району, Миколаївської області, про що в журналі реєстрації земель вчинено запис від 11.09.2015 року за № 5.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенком Д.В. за реєстровим №2931 , а також рішення № 6 Сухоєланецької сільської ради від 09.10.2019 року, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 7,1307 га (кадастровий номер - 4824885200: 01:000: 0117), що знаходиться в межах території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Як видно із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.10.2019р., ОСОБА_1 власником земельної ділянки, площею - 7,1307 га (кадастровий номер - 4824885200:01:000:0117).

Як видно із досліджених доказів, а саме рішення № 6 Сухоєланецької сільської ради від 09.10.2019 року та довідки Сухоєланецької сільської ради №121 від 18.02.2020 року до передачі вищевказаної ділянки у власність ОСОБА_1 вищевказана земельна ділянка відносилась до не витребуваних паїв.

Крім того як видно із довідки Сухоєланецької сільської ради №380 від 26.06.2020 року ця довідка видана ОСОБА_1 про те, що належна йому земельна ділянка знаходиться в оренді у ПрАТ Україна як не витребуваний пай згідно договору оренди №5 від 11.09.2015року.

Як видно із акту обстеження земельної ділянки від 01.07.2020 року комісією Сухоєланецької сільської ради у складі сільського голови, секретаря сільської ради та землевпорядника встановлено, що земельна ділянка площею - 7,1307 га, кадастровий номер - 4824885200:01:000:0117 , яка знаходиться в користуванні ПрАТ Україна і є власністю ОСОБА_1 , засіяна озимою пшеницею.

Як вказує позивач він 10.03.2020 року він вперше звернувся до відповідачів із претензійним листом у якому вказав, що він є власником вищевказаної земельної ділянки і просив укласти з ним договір оренди, ці обставини визнаються обома сторонами.

Згідно ст. 31 Закону Про оренду землі особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Суд не погоджується із доводами відповідачів проте, що ОСОБА_1 у претензійному листі не виконано вимоги щодо змісту повідомлення встановлені ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України. Як видно зі змісту вищевказаного претензійного листа позивачем в цілому виконано вищевказані вимоги, за винятком вказання платіжних реквізитів. Вимоги ж надання правовстановлюючих документів (їх копії), або інших доказів права власності на земельну ділянку ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України не встановлено.

Вищевказаний претензійний лист суд розцінює як повідомлення передбачене ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України та одночасно як пропозицію укласти договір оренди на нових умовах.

Як видно із досліджених судом доказів відповідач ТзОВ Україна ІС отримав зазначений претензійний лист 10.03.2020 року, проте посилаючись на те що воно правомірно користується земельною ділянкою відповідно до договору оренди укладеного 21.05.2015 року, а також на те що ОСОБА_1 не надано підтвердження його права власності на зазначену земельну ділянку останньому було запропоновано з`явитись до ТзОВ Україна ІС з документами що підтверджують право власності на зазначену земельну ділянку для вирішення питання щодо переукладання договору оренди на взаємовигідних умовах.

Таким чином на пропозицію ОСОБА_1 укласти договір оренди на нових умовах ТзОВ Україна ІС відповіло взаємною пропозицією щодо переукладання договору оренди на взаємовигідних умовах для чого попросило ОСОБА_1 надати документи що підтверджують його право власності на зазначену земельну ділянку.

У подальшому 26.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТзОВ Україна ІС у якій посилаючись на відсутність належної правової підстави користування ТзОВ Україна ІС належною йому на праві власності земельною ділянкою просив у подальшому не обробляти і не користуватись зазначеною земельною ділянкою. До зазначеної заяви позивач на підтвердження його права власності додав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

03 липня 2020 року ТзОВ Україна ІС надало ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 26.06.2020 року, у якій посилаючись на чинність укладеного раніше договору, те що земельна ділянка в теперішній час вже засіяна, вказало що позивач має право ставити питання про внесення змін до договору оренди землі, який було укладено 25.05.2015 року між Новоодеською РДА та ПрАТ Україна (правонаступником якого є ТзОВ Україна ІС ), або позивач має право не визнавати і оспорити вказаний договір у судовому порядку.

Втім як видно із матеріалів справи і визнається сторонами, після отримання листа ОСОБА_1 з вимогою не обробляти і не користуватись належною йому земельною ділянкою, ТзОВ Україна ІС 09.07.2020року зібрало врожай сільгоспкультур засіяних ними на вказаній земельній ділянці, звільнило ділянку і припинило її використовувати.

Позивач та його представник неодноразово вказували на те, що вважають договір оренди землі укладений 25.05.2015 року Новоодеською РДА та ПрАТ Україна (правонаступником якого є ТзОВ Україна ІС ) щодо земельної ділянки площею - 7,1307 га, кадастровий номер - 4824885200:01:000:0117, не дійсним. Разом з тим позивачем не заявлено позовної вимоги про визнання зазначеного договору не дійсним, а тому суд не дає оцінку доводам позивача з цього питання і не вирішує питання щодо дійсності вказаного договору оренди землі, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог.

Позивач та його представник також вказували на правову позицію викладену у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Однак згідно актуальної практики ВС ( Постанова ВП ВС від 01.09.2020 № 233/3676/19 (14-65 цс 20) Велика Палата Верховного Суду відступила від позиції щодо припинення договору оренди земельного паю після отримання позивачами державних актів на право приватної власності на землю та вказала, що , виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Виділення земельної ділянки в натурі також не може бути обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема, істотною зміною обставин . Виділення земельної ділянки в натурі не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце лише після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або в судовому порядку з визначених законом підстав.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) судам слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором.

Схожий висновок викладений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 22 травня 2019 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі №904/3558/18.

Суд погоджується з таким висновком та не вбачає підстав відступати від нього.

Крім того як видно із досліджених судом документів податкової звітності ТзОВ Україна ІС товариство належним чином сплачувалися орендна плата та податки. Зважаючи на вищевикладені висновки суду, суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що дії відповідачів завадили ОСОБА_1 укласти договір від 31.10.2021 року між ОСОБА_1 та ФГ Оскар .

За вищевикладених обставин, вирішуючи по суті питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди за незаконне користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. б ч.1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з п. д ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, серед іншого, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки .

Відповідно до ч.3 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року по справі №311/1841/18 відповідно до частини другої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284; Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року. Проте, норми вказаних актів, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють права та обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

Відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків, заподіяної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених Законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов`язок довести, що вона не є абстрактною, а дійсно завдана у результаті протиправних дій відповідача.

За такого, для вирішення питання про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки або незаконним користуванням нею, позивач має надати докази того, що така шкода йому реально була заподіяна, тобто що власник земельної ділянки реально недоотримав доходи внаслідок зайняття його земельної ділянки.

Проте як встановлено судом, ТзОВ Україна ІС користувалося належною позивачу земельною ділянкою на підставі договору оренди який не визнано не дійсним і який реально виконувався зі сплатою орендної плати та податків, а позивачем окрім розрахунку здійсненого ним розрахунку завданої шкоди, інших доказів реальності заподіяння йому шкоди не надано.

У зв`язку з викладеним в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів майнової шкоди, завданої незаконним користуванням належною позивачу земельною ділянкою належить відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України, яка зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку за каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За роз`ясненнями п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проте позивач не вказує на жодну з ознак завдання йому моральної шкоди та не надає жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди.

За таких обставин та з огляду на висновки суду з приводу відшкодування майнової шкоди, у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди теж слід відмовити.

Згідно п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України Платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Оскільки судом встановлено, що ТзОВ Україна ІС сплачувало всі належні платежі включаючи орендну плату та податки як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, то позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобовязання відповідачів сплатити обов`язків податок на землю за 2020 рік є безпідставними і у їх задоволенні слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доОСОБА_4 , ТзОВ Україна ІС , третя особа - Новоодеська районна державна адміністрація, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди за незаконне користування земельною ділянкою - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2021 року.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко