Постанова

від 15.07.2021 по справі 120/3482/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3482/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

15 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Драчук Т. О. Сушка О.О.

секретар судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інфракон" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (ухвалене у м.Вінниця о 14:57 12.01.2021, повний текст якого виготовлено 22.01.2021) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Інфракон" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Інфракон" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2020 №0007783306, 0007763306, 0002460515.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано оцінки та не досліджено факт відсутності на кожному аркуші акту перевірки візи працівника підрозділу, відповідального за проведення перевірки, а також факт порушення відповідачем вимог ст.86 ПК України щодо надсилання податковим органом акту перевірки на адресу позивача.

Позивач зауважив, що контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 18.03.2020 0002460515 протиправно нараховано податкові зобов`язання зі сплати земельного податку та штрафи за період з 01.01.2017 до 18.03.2017 поза межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Також позивач вказав на помилковість висновку відповідача про несвоєчасність перерахування ПрАТ "Інфракон" до бюджетну податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати заробітної плати на користь фізичних осіб, адже ПК України не містить положень щодо обов`язкового нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати авансу.

Позивач вказав, що в акті перевірки наявна суперечлива інформація щодо земельних ділянок, що свідчить про незаконність рішення відповідача щодо нарахування земельного податку. Так, в акті перевірки зазначено про використання ПрАТ "Інфракон" на підставі Державного акту на право користування землею Б№000045 від 1979 земельних ділянок з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га. Однак, фактично у Державному акті на право користування землею Б№000045 від 1979 є посилання виключно на дві земельні ділянки площею 0,77 га та 5,35 га, фактично відбувся поділ земельної ділянки площею 5,35 га внаслідок якого сформовано, у тому числі, 4 земельні ділянки загальною площею 2,12 га про які зазначено в актів перевірки. Водночас, земельна ділянка площею 5,35 га внаслідок її поділу перестала існувати як об`єкт цивільних прав, а тому позивач не може вважатись користувачем такої земельної ділянки.

Також зауважив, що на підставі Державного акту на право користування землею Б№000045 від 1979 користувачем вказаних у ньому земельних ділянок було Вінницьке центрально-конструкторське бюро інформаційної техніки, яке припинило своє існування, а отже й припинилось його право на постійне користування земельними ділянками, яке посвідчене вказаним Державним актом. 24.05.1994 відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №760 створено ВАТ "Інфракон", яке в подальшому реорганізоване в ПрАТ "Інфракон", 100% акцій ВАТ "Інфракон" належних державі реалізовано протягом 1997-2000 років. При цьому, ні ВАТ "Інфракон", ні ПрАТ "Інфракон" земельні ділянки у постійне користування не передавались. На даний час, згідно приписів ст.92 ЗК України ПрАТ "Інфракон" за своєю формою власності не може бути суб`єктом права постійного користування землею і не може набувати його автоматично. Право користування земельними ділянками надано ПрАТ "Інфракон" згідно із рішенням Вінницької міської ради від 29.09.2017 №879, у зв`язку із чим укладено договори оренди від 20.10.2017 на 4 земельні ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 2,1156 га. Разом з цим, незважаючи на те, що Державним актом на право користування землею Б№000045 від 1979 земельна ділянка Вінницького центрально-конструкторського бюро інформаційної техніки по вул. Київська встановлена у розмірі 0,77 га, відповідач послався на вказаний Державний акт як на джерело визначення податкового зобов`язання.

Позивач зазначив, що при визначенні податкового зобов`язання з земельного податку відповідачем зазначено кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:01:036:0169 двічі, однак з різною площею та різною нормативною грошовою оцінкою.

Отже, при визначенні податкового зобов`язання з земельного податку, відповідач використав нормативно грошову оцінку та розміри земельних ділянок, які у той період не належали позивачу на праві власності або користування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, контролюючим органом дотримано порядку проведення перевірки за висновками якої прийнято спірні рішення. Так, обидва примірника акта перевірки від 05.02.2020 №347/0515/14310968 підписані всіма посадовими особами податкового органу, що брали участь у перевірці ПрАТ "Інфракон". Для вручення акти перевірки, 05.02.2020 посадовими особами ГУ ДПС У Вінницькій області здійснено виїзд за податковою адресою ПрАТ "Інфракон", однак, у зв`язку із відсутністю посадових осіб ПрАТ "Інфракон", складено акт про неможливість вручення акту перевірки та надіслано акт перевірки на адресу ПрАТ "Інфракон" рекомендованим листом.

Щодо виявленого у ході перевірки несвоєчасного перерахуванням до бюджету ПрАТ "Інфракон" як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідач зауважив, що при виплаті авансу податковий агент зобов`язаний здійснити утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за першу половину місяця. Однак, позивач не виконував такого обов`язку.

Щодо порушення податкового законодавства позивачем при визначенні сум земельного податку, відповідач зазначив, що для розрахунку земельного податку використані належні дані державного земельного кадастру та документи надані до перевірки, відповідно до яких ПрАТ "Інфракон" використовувало земельні ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га.

ПрАТ "Інфракон" самостійно у 2016-2017 роках подано до контролюючого органу декларації із плати за землю та декларувався земельний податок за зазначені земельні ділянки за ставкою 1%, тобто ставки, яка рішенням Вінницької міської ради від 23.01.2015 №1984 передбачена для власників земельних ділянок. Однак, перевіркою встановлено, що право власності ПрАТ "Інфракон" на такі земельні ділянки було відсутнє, на земельних ділянках перебували будівлі та споруди, які належали на праві власності ПрАТ "Інфракон" та використовувались ним у господарській діяльності.

Отже, у період, що перевірявся, ПрАТ "Інфракон" було постійним користувачем вказаних земельних ділянок. Право постійного користування вказаними ділянками припинилось в листопаді 2017 року після державної реєстрації договорів оренди. Разом з цим, рішенням Вінницької міської ради від 23.01.2015 №1984 ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, встановлена на 2016 рік у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, на 2017-2018 роки - 12%. У зв`язку із безпідставним застосуванням позивачем у 2016-2017 роках ставки земельного податку 1% від нормативної грошової оцінки землі, ПрАТ "Інфракон" занижено земельний податок на 5 085 532,4 грн. Під час перевірки застосовано нормативну грошову оцінку землі згідно вимог ст.274 ПК України.

Крім того, слідчим управлінням ГУ ДФС у Вінницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32020020000000054 від 07.07.2020 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України щодо умисного ухилення службовими особами ПрАТ "Інфракон" від сплати земельного податку в сумі 5 085 532 грн, а також внесення службовими особами ПрАТ "Інфракон" до податкових декларацій по сплаті земельного податку завідомо неправдивих відомостей. Обвинувальний акт 26.02.2021 направлено до суду. У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ПрАТ "Інфракон" упродовж 2016-2017 було постійним землекористувачем земельних ділянок з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, ПрАТ "Інфракон" є правонаступником Вінницького центрально-конструкторського бюро інформаційної техніки, використовувало земельні ділянки на підставі Державного акту на право користування землею Б№000045 від 1979, виданого Вінницькому центрально-конструкторському бюро інформаційної техніки.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.01.2020 №342 (з урахуванням змін внесених наказом №550 від 28.01.2020) посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Інфракон з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 , правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.02.2020 №347/0515/14310968, у висновках якого зафіксовані порушення ПрАТ Інфракон , зокрема, вимог:

- п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.286.2 ст.286 ПК України, в результаті чого ПрАТ Інфракон занижено земельний податок всього на суму 5 085 532,40 грн, у тому числі за 2016 рік на 839 454,52 грн, за 2017 рік на 4246077,88 грн;

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. "е" п. 176.1, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб (виплата доходу передувала сплаті податку) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 49411,73 грн, в тому числі по періодах: січень 2016 року - 2592,94 грн, лютий 2016 року - 2688,07 грн, березень 2016 року - 1760,81 грн, квітень 2016 року - 1598,98 грн, травень 2016 року - 2043,56 грн, липень 2016 року - 1912,96 грн, серпень 2016 року - 422,15 грн, вересень 2016 року - 1959,14 грн, листопад 2016 року - 416,06 грн, грудень 2016 року - 2577,19 грн, січень 2017 року - 3175,67 грн, лютий 2017 року - 2134,85 грн, березень 2017 року - 2983,23 грн, квітень 2017 року - 2394,64 грн, жовтень 2017 року - 1290,87 грн, листопад 2017 року - 2708,54 грн, грудень 2017 року - 2251,54 грн, січень 2018 року - 2670,08 грн, лютий 2018 року - 2778,58 грн, березень 2018 року - 2907,89 грн, квітень 2018 року - 1900,35 грн, травень 2018 року - 1689,79 грн, червень 2018 року - 2553,84 грн;

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. е п. 176.1, п.п. а п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п.161 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб (виплата доходу передувала сплаті збору) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 213,86 грн, в тому числі по періодах: лютий 2016 року в сумі 15,11 грн, грудень 2016 року - 15,23 грн, січень 2017 року - 23,59 грн, лютий 2017 року - 4,99 грн, квітень 2017 року - 9,46 грн, липень 2017 року - 3,41 грн, листопад 2017 року - 16,96 грн, грудень 2017 року - 12,77 грн, січень 2018 року - 6,55 грн, лютий 2018 року - 14,31 грн, березень 2018 року - 45,20 грн, червень 2018 року - 46,28 грн;

18.03.2020 на підставі вказаних висновків акту від 05.02.2020 №347/0515/14310968 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0007783306, яким збільшено суму грошового зобов`язання ПрАТ Інфракон з військового збору за штрафними (фінансовими) санкціями на 124,61 грн;

- №0007763306, яким збільшено суму грошового зобов`язання ПрАТ Інфракон з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на 124,61 грн;

- №0002460515, яким податкового збільшено суму грошового зобов`язання ПрАТ Інфракон зі сплати земельного податку на 5 307 597,35 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 4 246 077,88 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 061 519,47 грн;

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду даної справи відповідачем доведено правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та обґрунтованість висновків акту перевірки, а позивачем не надано доказів та обґрунтувань протилежного.

Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного апеляційний суд спочатку надає правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності на кожному аркуші акту перевірки візи працівника підрозділу, відповідального за проведення перевірки, та щодо порушення відповідачем вимог ст.86 ПК України в частині надсилання податковим органом акту перевірки на адресу позивача.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Згідно п.86.3 ст.86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

За приписами підрозділу 6 розділу І Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених Наказом ДФС від 01.06.2017 №396 (із змінами, внесеними наказом ДФС 08.05.2019 №358) після підписів посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку, в акті перевірки вчиняється запис, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, є достовірними, надані в повному обсязі, додаткових (інших) документів, які свідчать про діяльність платника податків (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, немає. Зазначаються посади, ініціали, прізвища посадових осіб платника податків, відповідальних за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і дотриманням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вказується кількість примірників складеного акта (довідки) перевірки.

У разі відмови податків, який перевірявся, від підписання акта (довідки) перевірки такий факт фіксується в акті перевірки за підписом перевіряючих контролюючого органу, які проводили перевірку. При цьому зазначаються посадові особи, які відмовились від його підписання. Крім того посадовими особами контролюючого органу складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

У разі наявності заперечень до акта (довідки) перевірки такий факт зазначається в акті (довідці) за підписом посадових осіб платника податків. При цьому надані у встановленому порядку платником податків заперечення додаються до акта (довідки) перевірки та є його невід`ємною частиною.

На останньому аркуші першого примірника акта (довідки) перевірки (внизу ліворуч) проставляється віза начальника (заступника начальника) відділу/завідуючого (заступника завідуючого) сектором, працівники якого проводили (очолювали) перевірку, посада, дата, підпис, прізвище, ім`я та по батькові.

При цьому на кожному листі акта (довідки) перевірки внизу вказується примірник акта (довідки) перевірки та ставиться віза працівника підрозділу, відповідального за проведення перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ПК України не передбачає необхідності на кожному листі акта (довідки) перевірки внизу вказувати примірник акта (довідки) перевірки та ставиться віза працівника підрозділу, відповідального за проведення перевірки, а вказані положення Методичних рекомендації зобов`язують відповідача вчиняти такі дії лише щодо першого примірника акту перевірки, який залишається у контролюючого органу.

Водночас, матеріали справи не містять першого примірника акту від 05.02.2020 №347/0515/14310968, а тому апеляційний суд не може встановити дотримання відповідачем вказаних вимог Методичних рекомендацій.

Також матеріали справи не містять копії акту, що засвідчує факт відмови позивача від отримання акту від 05.02.2020 №347/0515/14310968, а тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість вручення акту перевірки під час виїзду за адресою ПрАТ "Інфракон" 05.02.2020.

Разом з цим, позивач визнає, що відповідач 06.02.2020 направив ПрАТ "Інфракон" примірник акту від 05.02.2020 №347/0515/14310968 рекомендованим листом.

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд зазначає, що відповідачем у повній мірі не доведено дотримання вимог вказаних норм під час оформлення та направлення ПрАТ "Інфракон" примірника акту від 05.02.2020 №347/0515/14310968.

Водночас, апеляційний суд вважає, що характер та зміст вказаних процедурних порушень не може слугувати беззаперечною підставою для визнання перевірки незаконною та протиправними спірних рішень, які прийняті за її висновками. Так, вказані порушення не спотворили висновки перевірки та змінили суті оскаржуваних рішень, направлення ПрАТ "Інфракон" примірника акту від 05.02.2020 №347/0515/14310968 із запізненням на один день не перешкодило позивачу реалізувати право на подання заперечень на вказаний акт перевірки.

Щодо наданої судом першої інстанції правової оцінки доводів відповідача щодо оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 18.03.2020 №0007783306 та №0007763306, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За правилами підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником ПДФО є податковий агент.

Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, на податкового агента покладаються обов`язки з нарахування, утримання та сплати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також з ведення податкового обліку, подачі податкової звітності контролюючим органам, за невиконання яких податкові агенти притягуються до відповідальності.

Пунктом 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних Положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень ПК України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті, тобто щодо сплати акцизного збору) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 127.1. статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Підставою для відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов`язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

При цьому, положення статті 126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце факт сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, але несвоєчасно, тобто з порушенням строків. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Отже, для визначення відповідальності у вигляді штрафних санкцій згідно з нормами статті 126 або ж статті 127 Податкового кодексу України, насамперед підлягає з`ясуванню яка з дій сталася першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням строку.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Таким чином, з метою визначення відповідальності за статтями 126 та 127 Податкового кодексу України, базовим є факт виплати заробітної плати при несвоєчасному перерахуванню/неперерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

У даному випадку, податковим органом встановлено факти неперерахування до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суми виплаченої заробітної плати (авансу) під час виплати оподатковуваного доходу, а саме випадки, коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору з цього доходу.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ПК України не містить положень щодо обов`язкового нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати авансу, та погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту перевірки про порушення ПрАТ "Інфракон" вимог п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. е п. 176.1, п.п. а п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п.161 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення ПК України та, як наслідок, правомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.03.2020 №0007783306 та №0007763306.

Щодо нарахування ПрАТ "Інфракон" грошових зобов`язань зі сплати земельного податку згідно податкового повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0002460515, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно пункту 287.10 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З урахуванням змісту вказаних норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про помилковість доводів позивача про закінчення визначеного статтею 287 ПК України строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: протягом 1095 днів від 30 червня року, наступного за тим, стосовно якого обчислюється податок.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно пунктів 285.1 та 285.2 статті 285 базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 29.1 статті 29 Податкового кодексу України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пунктом 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Вінницької міської ради від 23.01.2015 №1984 Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння (зі змінами) на території м. Вінниці ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки. Ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання державної та комунальної форми власності, встановлена: на 2016 рік у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки; на 2017-2018 роки у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 15 зазначеного Закону).

При цьому, у розумінні частини сьомої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", технічна документація з нормативної грошової оцінки земель є лише підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про таку оцінку.

Відповідно до підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

За приписами статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель, визначає Закон України Про оцінку земель від 11.12.2003 №1378-IV (Закон №1378).

Згідно частиною першою статті 13 Закону №1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Частина друга статті 20 Закону №1378 передбачає, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1378 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відтак, для визначення розміру земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі. У разі визначення земельного податку за земельну ділянку нормативну грошову оцінку якої проведено, належним джерелом інформації про нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки.

Встановлено, що розрахунок суми земельного податку за 2016 та 2017 роки проведено відповідачем на підставі інформації з листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.08.2019 №612/409-19-0.21, у якому вказана наступна нормативна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 0510100000:01:036:0169 - 17 258 555,53 грн;

- 0510100000:01:036:0170 - 1 176 566,89 грн;

- 0510100000:01:036:0171 - 5 042 429,55 грн;

- 0510100000:01:036:0172 - 228 590,14 грн.

При цьому наведений лист не містить інформацію про власників та користувачів вказаних земельних ділянок, а також площі таких ділянок. Матеріали справи не містять доказів надання Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на запит відповідача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаних земельних ділянок.

В акті перевірки зазначено, що вказані земельні ділянки у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 використовувались ПрАТ "Інфракон" на підставі Державного акту на право користування землею Б№000045 від 1979.

Судом досліджено Державний акт на право користування землею Б№000045 від 1979 та встановлено, що такий акт підтверджує виключно право Вінницького центрально-конструкторського бюро інформаційної техніки на користування земельними ділянками площею 0,77 га та 5,35 га, з яких лише земельна ділянка площею 0,77 га знаходиться по вул. Київській.

Встановлено, що Вінницьке центрально-конструкторське бюро інформаційної техніки припинило своє існування, а отже й припинилось його право на постійне користування земельними ділянками, яке посвідчене вказаним Державним актом. 24.05.1994 відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №760 створено ВАТ "Інфракон", яке в подальшому реорганізоване в ПрАТ "Інфракон", 100% акцій ВАТ "Інфракон" належних державі реалізовано протягом 1997-2000 років. При цьому, ні ВАТ "Інфракон", ні ПрАТ "Інфракон" земельні ділянки у постійне користування не передавались.

Згідно ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

В акті перевірки зафіксовано, що 07.11.2017 проведена державна реєстрації договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:036:0169, 0510100000:01:036:0170 та 0510100000:01:036:0172, а 22.11.2017 - земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171.

Встановлено, що зазначене право оренди виникло у ПрАТ "Інфракон" на підставі відповідних договорів оренди вказаних земельних ділянок, укладених із Вінницькою міською радою. Отже, станом на листопад 2017 року вказані земельні ділянки перебували у комунальній власності, що унеможливлює набуття позивачем права постійного користування таким ділянками в силу прямої заборони ст.92 Земельного кодексу України.

Підсумовуючи викладене апеляційний суд зазначає, що:

- в акті перевірки вказано та не заперечується позивачем те, що ПрАТ "Інфракон" не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:036:0169, 0510100000:01:036:0170, 0510100000:01:036:0171 та 0510100000:01:036:0172;

- з огляду на форму власності ПрАТ "Інфракон" позивач не міг набути право постійного користування вказаними земельними ділянками;

- право використання вказаних земельних ділянок на правах оренди у ПрАТ "Інфракон" виникло лише у листопаді 2017 року.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач у 2016 та 2017 роках був власником чи користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:036:0169, 0510100000:01:036:0170, 0510100000:01:036:0171 та 0510100000:01:036:0172, а отже позивач не може бути платником земельного податку за вказані земельні ділянки.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на обставини встановлені у ході досудового розслідування кримінального провадження №32020020000000054 від 07.07.2020 з огляду на правову позицію Верховного Суду, яка висловлена зокрема у постанові від 22.05.2020 у справі №804/9510/15, за змістом якої отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Додатково суд враховує й те, що в акті перевірки проведено розрахунок земельного податку за 2017 рік двічі за земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено належності джерела інформації для визначення податкового зобов`язання, наявності у позивача статусу платника земельного податку за вказані земельні ділянки у 2016 та 2017 роках, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків перевірки у цій частині та безпідставність донарахування позивачу грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0002460515, що свідчить про протиправність та необхідність скасування вказаного рішення.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 18.03.2020 №0002460515, у цій частині рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача в сумі 4 361 985 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 163 574,44 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інфракон" задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Інфракон" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 18.03.2020 №0002460515.

У цій частині ухвалити нове рішення. Адміністративний позов у цій частині задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.03.2020 №0002460515.

В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2021 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Драчук Т. О. Сушко О.О.