УХВАЛА
22 липня 2021 року
м. Київ
справа №821/1574/17
адміністративне провадження №К/9901/24443/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства Чонгар на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі №821/1574/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства Чонгар до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, постанови про накладення штрафу,
УСТАНОВИВ :
Приватне підприємства "Чонгар" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держпраці у Херсонській області від 17.10.2017 №832 про анулювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки за №184.16.65 від 09.09.2016 та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки №185.16.65 від 09.09.2016;
- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Херсонській області від 30.10.2017 №185с про накладення штрафу в сумі 9600 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року вказані судові рішення скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства Чонгар на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року.
Одночасно з цим, при вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як вбачається із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розгляд справи судом першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Натомість у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження позивач лише цитує частину четверту статті 328 КАС України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі заявник не зазначає та не обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Окрім, того відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
Всупереч даної норми скаржник не додає до касаційної скарги документа про сплату судового збору.
З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у 2017 році та заявив 1 вимогу немайнового характеру та 1 вимогу майнового характеру.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, розмір судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 07 січня 2017 року "Про Державний бюджет України на 2017 рік" визначено, що станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 6400 грн = (1600, 00 грн +1600, 00 грн) * 200%.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; Код класифікації доходів бюджету: 22030102; Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055); Призначення платежу: *;101;
Окрім того, за правилами, встановленими частинами першою-третьою статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі якщо його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 01.04.2021, повний текст складено 12.04.2021.
Касаційна скарга подана (здана на пошту) 01.07.2021, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Разом з касаційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано запровадженням карантинних заходів на території України.
Наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Доводи скаржника, пов`язані із запровадження карантинних заходів Суд не бере до уваги, з огляду на таке.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Закон № 731-IX).
Указаним Законом законодавець по-іншому врегулював питання процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Так, Законом № 731-IX пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №731-IX від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
20-денний строк з дня набрання чинності цим Законом закінчився 06 серпня 2020 року.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку з інтервалами часу - з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою.
Проте позивачем не наведено обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв`язку із зазначеним вище, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги сплинуло майже три місяці.
Сам по собі факт запровадження карантинних заходів без зазначення обставин, що безпосередньо пов`язанні з карантином та об`єктивно вплинули на пропуск процесуального строку, не може бути підставою для поновлення строку касаційного оскарження.
У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 ЄСПЛ у пункті 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Ураховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Аналіз статті 329 КАС України, дає підстави вважати, що початок перебігу тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення відліковується від дати складання повного тексту такого судового рішення, а за умов, передбачених частиною другою статті 329 КАС України строк підлягає безумовному поновленню у разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Отже, в даному випадку, для надання оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, визначальним є з`ясування дати вручення скаржнику копії судового рішення.
Питання ж, пов`язані з врученням судового рішення, врегульовані частинами шостою, сьомою статті 251 КАС України, якими визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, належними доказами факту отримання копії судового рішення можуть бути, наприклад: поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення, довідка суду про час отримання копії відповідного судового рішення тощо.
Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За частиною третьою статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332, пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Приватного підприємства Чонгар на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі №821/1574/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства Чонгар до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, постанови про накладення штрафу - залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого скаржнику необхідно навести належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України, надати документ про сплату судового збору та зазначити інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження із наданням належних та допустимих доказів.
Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2021 |
Оприлюднено | 23.07.2021 |
Номер документу | 98492658 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Стеценко С.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні