Ухвала

від 22.07.2021 по справі 320/5306/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2021 року

Київ

справа №320/5306/19

адміністративне провадження №К/9901/1574/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

під час розгляду в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/5306/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0001291303, № 0001281303 та № 0001331303; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 вересня 2019 року № Ф-0001321303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19 вересня 2019 року № 0001301303.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди, зокрема вказали про необґрунтованість доводів ГУ ДПС щодо наявності вироків, якими затверджено мирові угоди між особами, які значились директорами ряду підприємств-контрагентів позивача та прокурорами, оскільки податковим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували, що у межах вказаних проваджень встановлено беззаперечні докази фіктивності спірних операцій позивача з його контрагентами та, взагалі, що такі провадження стосуються господарської діяльності позивача, а також не надано відповідних процесуальних документів.

З посиланням на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 21 березня 2018 року (справа №822/1815/17), від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17), суди вказали, що матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене, суди відхилили посилання контролюючого органу на наявні кримінальні провадження та протоколи допиту посадових осіб низки контрагентів позивача.

З огляду на закріплений у статті 61 Конституції України принцип індивідуальної відповідальності правомірність формування платником податків показників його податкової не може перебувати у прямій залежності від звітності та дій його контрагентів та/або відповідних посадових осіб.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження позивач вказав пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Обґрунтовуючи касаційну скаргу ГУ ДПС, серед іншого, вказувало на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2020 року (справа №810/2588/17), відповідно до яких статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального їх підтвердження документами бухгалтерського обліку. Незважаючи на це, суди в порушення норм процесуального права не врахували вироки щодо посадових осіб контрагентів позивача, яких визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень за статтями 205,205-1 Кримінального кодексу України. У постанові від 19 червня 2020 року (справа №826/14913/13-а) Верховний Суд вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб відповідних суб`єктів господарювання не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень стосовно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Подібного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 30 серпня 2019 року (справа №2а-12436/11/2670).

Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Спірним питанням у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права під час надання правової оцінки доводам контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача: з ТОВ ІЗТЕРС , ТОВ СЕЙЛЗПРОМОУШЕН , ТОВ ТРАНСЕТХОЛД , ТОВ ФІНАНС ПРОДАКШН ГРУП , ТОВ ЮТЕМ ЛТД , TOB ГЛОБАЛ БУДІНВЕСТ , ТОВ ТАЙГОР КОНСАЛТ , директорів яких відповідно до вироків у справах №761/13585/19, №757/16438/19-к, №759/4764/19, визнано винними у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтями 205, 205-1 Кримінального кодексу України; з ТОВ МАКСОФТ ГРУП , ТОВ ТЕГРАНД ЛТД , ТОВ ТРАНСКРОС , ТОВ АБАНДОН КОНСАЛТИНГ , ТОВ ФОРТЛАИТС , ТОВ КОМБІКОР , ТОВ ДЕПРОТРАФІК , ТОВ ЗЕРОЛІС , ТОВ АЛЬЯНС СТАР ЛТД , ТОВ РОЛІСТАР-ГРУП та ТОВ СТАРЛІЗИНГ ЛТД , посадові особи яких згідно з протоколами допиту повідомили, що не мають відношення до господарської діяльності названих підприємств.

Під час касаційного розгляду встановлено, що ухвалою від 28 квітня 2021 року Верховний Суд справу № 160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, предметом розгляду якої є подібні правовідносини, передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі справи № 160/3364/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало те, що колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у справах №810/5645/14 (постанова від 22 вересня 2015 року, провадження №21-887а15), №826/3477/13-а (постанова від 3 листопада 2015 року, провадження №21-4471а15, №826/15034/14 (постанова від 1 грудня 2015 року, провадження №21-3788а15), відповідно до яких статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а також, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо посадових осіб контрагентів не було винесено вироків, не може спростовувати достовірність їхніх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Таку необхідність колегія суддів мотивувала, зокрема тим, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах / зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво.

Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не дана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні.

Зазначені обставини у своїй сукупності зводять нанівець значення для платника податків обраного Верховним Судом України способу захисту порушених прав і обумовлюють необхідність в обранні інших способів судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 червня 2021 року прийняла до розгляду справу № 160/3364/19 і призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів також враховує, що у касаційній скарзі скаржник наводить посилання на постанови Верховного Суду від 14 грудня 2020 року (справа №810/2588/17), від 19 червня 2020 року (справа №826/14913/13-а), в яких міститься посилання на постанову Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року (справа №826/15034/14), про відступ від якої вказано в ухвалі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року (справа №160/3364/19).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі, зокрема, у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/3364/19.

Керуючись статтями 236, 355 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі №320/5306/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 160/3364/19.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко