Постанова

від 21.07.2021 по справі 742/2450/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 липня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2450/20

Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/766/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Харечко Л.К.,

суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Селянське фермерське господарство Риск ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Риск на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2021 року у складі судді Бездідька В.М., повний текст якого складений 11.03.2021 у м. Прилуки Чернігівської області,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Селянського фермерського господарства Риск про розірвання договорів оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.02.2014 уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки, належної їй на праві власності, кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 площею 4,96 га строком на 10 років, а 01.01.2014 уклала договір оренди земельної ділянки, також, належної позивачці на праві власності, кадастровий номер 7424187300:04:000:0795 площею 0,58 га строком на 7 років. Цільове призначення обох земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказувала, що відповідач не сплачував та не сплачує орендні платежі у розмірі та у строк, передбачені умовами договорів, не виконується і умова щодо здійснення безкоштовної оранки присадибної ділянки в розмірі 0,15 га. Такі дії мають систематичний характер, оскільки вчиняються протягом усього часу дії договорів оренди.

Оскільки договорами передбачено право орендодавця на дострокове їх розірвання з підстав систематичної несплати орендної плати, відповідно до п. 12.3 договору, ст. ст. 24, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, просила розірвати договори оренди земельної ділянки, укладені з СФГ Риск , стягнувши на свою користь заборгованість по орендній платі.

Уточнивши позовні вимоги просила розірвати договори оренди земельної ділянки від 04.02.2014 та від 01.01.2014, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди від 04.02.2014 площею 4,96 га в сумі 39 130,33 грн, з яких: 34 151,73 грн - борг по орендній платі і 4 978,60 грн - пеня (виходячи з розрахунку заборгованості за період з 2014 по 2017 роки, тобто за чотири роки), стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди від 01.01.2014 площею 0,58 га в сумі 59 608,65 грн (виходячи з розрахунку заборгованості за період з 2014 по 2020 роки, тобто за сім років), зазначаючи, що надані СФГ Риск докази сплати орендної плати за договором від 04.02.2014 не підтверджують факт отримання нею орендних платежів, а доказів сплати орендної плати за договором від 01.01.2014 відповідач взагалі не надав.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.02.2014, укладений між ОСОБА_1 і СФГ Риск , кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 площею 4,96 га. Стягнуто з СФГ Риск на користь позивачки заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014, кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 площею 4,96 га в сумі 39 130,33 грн, з яких: 34 151,73 грн сума боргу по орендній платі, 4 978,60 грн розмір пені; стягнуто з СФГ Риск на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.01.2014, кадастровий номер 7424187300:04:000:0795 площею 0,58 га в сумі 59 608,65 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 261,20 грн. Стягнуто з СФГ Риск на користь держави судовий збір в розмірі 987,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Селянське фермерське господарство Риск просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її вимог та стягнути з останньої судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що суд, в порушення положень ч. 5 ст. 49 ЦПК України, прийняв до уваги і розглянув по суті уточнюючі позовні вимоги позивачки, не зважаючи на те, що остання не надала доказів направлення відповідачу копії такої уточнюючої позовної заяви.

Суд, стягуючи заборгованість по орендній платі не врахував, що відповідачем були надані докази такої сплати за 2018, 2019 та 2020 роки, як за оренду земельної ділянки площею 4,96 га, так і за оренду земельної ділянки площею 0,58 га. Враховуючи, що копія позовної заяви про уточнення позовних вимог не була направлена відповідачу, останній не мав можливості надати суду першої інстанції доказів щодо сплати орендної плати за 2014 - 2017 роки. Такими доказами є видаткові ордери від 20.10.2015, від 10.09.2016, від 01.09.2017, від 20.08.2019. При цьому, згідно зі схемою земельної ділянки площею 0,58 га цільовим призначенням земельної ділянки є пасовище, а не рілля, проте, позивачка виконала розрахунок про стягнення заборгованості з орендної плати, виходячи з цільового призначення - ріллі, а не пасовища.

Вказані докази надані СФГ Риск разом з апеляційною скаргою, як такі, що не були подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Зазначає, що під час судового засідання представником відповідача було заявлено про застосування строків позовної давності як до позовної вимоги про стягнення основної суми боргу, так і до пені, але, всупереч положенням ч. 2 ст. 258 та ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції ухвалив рішення, яким стягнув борг в повному обсязі.

Вважає, що стороною відповідача надані усі належні і допустимі докази, які свідчать про виконання обов`язку по сплаті орендної плати згідно з умовами договорів, а позивач, в свою чергу, не довела факт не отримання нею плати за оренду земельних ділянок за вказані вище періоди.

Відзив на апеляційну скаргу позивачкою не подавався.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ч. 1 статті 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Зазначеними нормами матеріального права визначено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення може свідчити про систематичність.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.09.2013 року належить на праві власності земельна ділянка, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, Піддубівська сільська рада, кадастровий номер: 7424187300:04:000:0793 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,96 га, та земельна ділянка, кадастровий номер: 7424187300:04:000:0795, площею 0,58 га, за аналогічною адресою та цільовим призначенням (а. с. 7, 8).

04.02.2014 року між позивачем та Селянським фермерським господарством Риск укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7424187300:04:000:0793, площею 4,96 га ріллі строком на 10 років (а. с. 41-43, 44-46).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня поточного року у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації.

Згідно з п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою або рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 12.3).

Відповідно до п. 2.3 договору оренди земельної ділянки її нормативна грошова оцінка становить 170 758, 66 грн (пункт 4.2).

У разі невнесення без поважних причин орендної плати у строки визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 4.7).

Також встановлено, що 01.01.2014 року між позивачем та Селянським фермерським господарством Риск укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7424187300:04:000:0795, площею 0,58 га строком на 7 років (а. с. 49.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 170 310, 45 грн.

Орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня поточного року у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації (пункти 6, 7).

Сплата пені за невнесення без поважних причин орендної плати у строки, визначені договором, вказаним договором не передбачена.

Так, звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 просила розірвати договори оренди земельної ділянки, укладені між нею та відповідачем, з підстав систематичної несплати останнім орендної плати в розмірах і строках, передбачених цими угодами та стягнути заборгованість по орендній платі, не вказуючи при цьому, за який саме період.

Відповідачем на спростування позовних вимог були надані суду першої інстанції наступні документи: копії касових чеків та бланків, які свідчать, що орендна плата в розмірі 7 743, 04 грн за 2020 рік та 10 996, 00 грн за 2019 рік була направлена позивачці поштовими переказами; копія видаткового касового ордеру від 14.12.2018 про те, що ОСОБА_1 отримала орендну плату в розмірі 10 996, 86 грн за 2018 рік; копія довідки від 12.10.2020 № 455 про те, що розмір орендної плати за 2019 рік за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014 ОСОБА_1 складає 13 660, 70 грн, в тому числі: податок з доходів фізичних осіб - 2 458,93 грн, військовий збір - 204,91 грн; копія довідки від 12.10.2020 № 456 про те, що в рахунок орендної плати за 2019 рік за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014 позивачка отримала пшеницю в кількості 500 кг вартістю 2 543,50 грн; копії довідок про доходи, які видавались ОСОБА_1 для подання їх до органів УПСЗН, які свідчать про отримання позивачкою орендної плати за 2018 рік (а. с. 54, 55, 56, 57, 58, 59).

Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила розірвати договори оренди земельної ділянки від 04.02.2014 та від 01.01.2014, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди від 04.02.2014 площею 4,96 га в сумі 39 130,33 грн, з яких: 34 151,73 грн - борг по орендній платі і 4 978,60 грн - пеня (виходячи з розрахунку заборгованості за період з 2014 по 2017 роки, тобто за чотири роки), стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди від 01.01.2014 площею 0,58 га в сумі 59 608,65 грн (виходячи з розрахунку заборгованості за період з 2014 по 2020 роки, тобто за сім років).

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З посиланням на те, що СФГ Риск не мав можливості подати докази суду першої інстанції про сплату орендної плати за 2015, 2016, 2017, 2019 роки за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014 з підстав того, що позивачка не направила відповідачу копію уточненої позовної заяви, що відповідно, позбавило останнього на своєчасне подання таких доказів, СФГ Риск надало апеляційному суду такі документи: копії видаткових касових ордерів, які підтверджують факт сплати та отримання ОСОБА_1 орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014 в розмірі 8 317,37 грн за 2015 рік, в розмірі 8 317,37 грн за 2016 рік, в розмірі 10 996,86 грн за 2017 рік, в розмірі 2 479, 22 грн за 2019 рік (а. с. 96, 97, 98, 99).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь - якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини 2 цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

З огляду на те, що позивачкою не було надано суду першої інстанції доказів направлення копії уточненої позовної заяви відповідачу, останній її не отримав і суд на вказані обставини уваги не звернув, прийняв та розглянув по суті уточнені вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, приймає до уваги надані СФГ Риск до апеляційної скарги докази оплати орендної плати за 2015, 2016, 2017, 2019 роки за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014, як такі, що не були подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.02.2014 кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 площею 4,96 га та стягуючи орендну плату та пеню за вказаним договором в загальному розмірі 39 130,33 грн за період з 2014 - 2017 роки, суд виходив з того, що відповідач не спростував доводів позивачки та не надав жодного належного доказу, який би підтверджував факт своєчасної та систематичної орендної плати за договором.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час судового засідання суду першої інстанції 09.03.2021 представник відповідача СФГ Риск наголошував на тому, що позивачка пропустила строк позовної давності для вимоги про стягнення орендної плати та пені за період з 2014 по 2017 роки та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з цієї підстави та з підстав недоведеності ОСОБА_1 своїх вимог.

Беручи до уваги надані представником відповідача докази сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором від 04.02.2014 площею 4,96 га за 2015, 2016, 2017 та, в силу положень ст. ст. 12, 76 - 80, 81 ЦПК України, апеляційний суд визнає їх належними, допустимими, достатніми і такими, що спростовують вимоги позивачки про те, що вона не отримувала за цей період орендну плату, у зв`язку з чим вважає, що вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі та пені за невнесення без поважних причин орендної плати у строки визначені договором задоволенню не підлягають.

Зазначене дає підстави суду і для відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди від 04.02.2014 з тих підстав, що не є доведеним факт систематичного порушення умов договору оренди в частині несплати орендних платежів.

В частині позовних вимог про стягнення орендної плати за вказаним договором оренди та пені за 2014 рік, суд апеляційної інстанції також вважає, що задоволенню вони не підлягають, але не з підстав їх не доведення позивачем та спростування відповідачем (матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати за 2014 рік за користування земельною ділянкою за договором від 04.02.2014 площею 4,96 га), а з підстав того, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257, 258 ЦК України, для звернення до суду з такими вимогами, про що було заявлено відповідачем під час розгляду даного спору.

Що стосується задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.01.2014 кадастровий номер 7424187300:04:000:0795 площею 0,58 га за період з 2014 по 2020 роки, то в цій частині колегія суддів частково погоджується з рішенням суду та вважає, що вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2017, 2018, 2019 роки.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач належним чином не виконував умов вказаного договору оренди, не сплачував орендну плату, у зв`язку з чим, зобов`язаний сплатити позивачці вказану заборгованість. Доказів належної та своєчасної їх сплати у розмірі та у строки, передбачені договором, суду не надано.

Отже, з СФГ Риск на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.01.2014 площею 0,58 га, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за період з 2017 по 2019 роки в сумі 25 546,56 грн (170 310,45 грн х 5 % х 3).

Як вже зазначалось вище, представником відповідача було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, тому, вимоги про стягнення боргу за період з 2014 по 2016 роки не можуть бути задоволені саме з цих підстав.

Умовами договору (п. 7 а. с. 49) передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, звідси випливає, що право вимоги про стягнення в примусовому порядку орендної плати за цей рік орендодавець набуває з 01 січня наступного року. Оскільки, позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за 2020 рік 04 вересня 2020 року, її вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають, оскільки заявлені нею передчасно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги СФГ Риск частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, у зв`язку з чим, суд приймає їх до уваги.

Доводи відповідача про те, що орендна плата за 2018 та 2019 роки нараховувалась за обидві земельні ділянки одночасно, спростовуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.

Посилання на невірність проведеного позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі по земельній ділянці площею 0,58 га з підстав того, що ця земельна ділянка є пасовищем, а не ріллям, до уваги судом не беруться, оскільки, в даному випадку, слід виходити та брати до уваги саме умови договору, відповідно до якого (пункт 2 а. с. 49) в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 0,58 га, в тому числі ріллі 0,58 га.

Доказів про те, що умови договору змінювались або укладались інші додаткові угоди з цього питання, відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,96 га та стягнення з СФГ Риск заборгованості по орендній платі по договорам оренди земельної ділянки від 04.02.2014 та від 01.01.2014 підлягає скасуванню з постановленням нового по суті судового рішення про часткове задоволення позову.

В частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,58 га рішення суду учасниками справи не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Частинами 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняються на 25,8 %, а апеляційна скарга СФГ Риск задовольняється на 74,2 %. З урахуванням того, що позивачка сплатила судовий збір в суді першої інстанції в сумі 840,80 грн, а відповідач за подання апеляційної скарги сплатив 2 742,27 грн, виходячи з розрахунку, проведеного шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь СФГ Риск остаточно належить стягнути 1 817,76 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Риск задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Риск про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.02.2014 площею 4,96 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0793, стягнення з Селянського фермерського господарства Риск заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014 площею 4,96 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 в розмірі 39 130,33 грн, стягнення з Селянського фермерського господарства Риск заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.01.2014 площею 0,58 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0795 в розмірі 59 608,65 грн - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Риск про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.02.2014 площею 4,96 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 та стягнення з Селянського фермерського господарства Риск заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 04.02.2014 площею 4,96 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0793 в розмірі 39 130,33 грн - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Риск про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.01.2014 площею 0,58 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0795 задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства Риск (код ЄДРПОУ 20623424, 07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.01.2014 площею 0,58 га кадастровий номер 7424187300:04:000:0795 за період з 2017 по 2019 роки в сумі 25 546 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок шість грн) 56 коп.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2021 року в частині стягнення з Селянського фермерського господарства Риск на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1 261,20 грн та в частині стягнення з Селянського фермерського господарства Риск на користь держави судовий збір в сумі 987,40 грн - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Селянського фермерського господарства Риск (код ЄДРПОУ 20623424, 07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6) 1 817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять грн) 76 коп судових витрат, понесених на сплату судового збору.

В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: