Постанова

від 17.06.2021 по справі 757/50718/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 757/50718/20-ц

номер провадження №22-ц/824/6512/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідачаБілич І.М., суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А., за участю секретаря судового засідання Немудрої Ю.П., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я.,

по цивільній справі № 757/50718/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовними вимогами до відповідача про визнання виконавчого напису № 276, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 08 вересня 2020 р., яким задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс про стягнення з неї 18 300, 00 грн заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з ТОВ Укр Кредит Фінанс кредитних договорів не укладала, повідомлень про отримання ними права вимоги також не отримувала. Наголошувала також, що заборгованість не є безспірною, а при вчиненні виконавчого напису не було надано оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника. Зауважувала, що виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, а тому, даний виконавчий напис є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на допущені порушення.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої просила рішення суду скасувати, та постановити нове, задовольнивши позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У рішенні суду відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що виконавчий напис №276 від 08 вересня 2020 року було вчинено нотаріусом на підставі документів, не передбачених діючим законодавством, а сума заборгованості не є безспірною. Позивачем не було отримано письмової вимоги (повідомлення) від відповідача, а тому вона не визнає розмірів заборгованості нарахованої їй ТОВ Укр Кредит Фінанс , у тому числі відсотків та комісії, оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони стягувача щодо кредитних зобов`язань. Крім того, відсутні будь які дані про те, з чого складається сума заборгованості, стягнута за виконавчим написом, за який період здійснюється стягнення та на підставі якого документа виникла заборгованість. Наголошувала і на тому, що нею було заявлено клопотання про витребування доказів, з проханням витребувати від приватного виконавця та приватного нотаріуса документи на підтвердження дотримання процедури звернення за вчиненням виконавчого напису та його вчинення, а також на підтвердження безспірності вимог про стягнення боргу, також інформації суду першої інстанції не надано.

ТОВ Укр Кредит Фінанс звернулось з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказувало на те, що в разі, якщо позивач вважає, що сума заборгованості є спірною, то повинен довести це в судовому порядку, жодного документа на підтвердження спірності суми не надано. На спростовано також і те, що позивачем порушено взяті на себе кредитні зобов`язання, тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис є законним та не підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 звернулась з відповіддю на відзив, наголошуючи на своїй позиції. Вказувала, що саме на стягувача покладається обов`язок доведення безспірності суми вимог.

Скаржник у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання виконавчого напису № 276, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 08 вересня 2020 року., яким задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс про стягнення з ОСОБА_1 18 3000,00 грн заборгованості, таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 у якості письмових доказів додано копії: сторінок паспорту, картки платника податків, матеріалів виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича № 63152052 з примусового виконання виконавчого напису № 276, виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діною Гагіківною.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався частиною першою ст. ст. 81, 77, 80 ЦПК України, вказуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції у ході її розгляду не досліджено ані виконавчого напису нотаріуса, ані обставин, на які посилається позивач.

Заявлене позивачем клопотання про витребування копії виконавчого напису нотаріуса та інших доказів, судом першої інстанції не розглянуто. Не зважаючи на те, що додатки до позову не містили в собі необхідного пакету документів визначеного законодавчо для вчинення нотаріусом виконавчих дій щодо оформлення виконавчого напису нотаріуса.

Зважаючи на те, що, інших доказів, аніж надано позивачем при зверненні до суду, вона не могла надати за їх відсутності та наявності у відповідача ( виходячи з заяви).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, оцінюючи доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, зважаючи на відсутність висловленої відповідачем та третіми особами будь-якої позиції в суді першої інстанції, ненадання доказів відповідачем щодо підтвердження заборгованості, наявності оригіналу кредитного договору, розрахунків та самого виконавчого напису нотаріуса, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не надав оцінку виконавчому напису нотаріуса №276 від 08.09.2020 року, фактично не витребувавши доказ, який підлягав дослідженню, про що було заявлено позивачем.

Також судом не було враховано того факту, що за будь яких підстав за виконавчими написами нотаріуса вчиняються тільки безспірні вимоги.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відзиву відповідачем не подано, до апеляційної скарги будь-яких доказів на підтвердження безспірності суми заборгованості та переліку документів, які були надані нотаріусу також не надано, як і оригіналу кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 320/8269/15-ц) вказано, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена і у в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137//1666/16-ц: для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд першої інстанції не надав жодної оцінки документам на підтвердження безспірності заборгованості, не досліджував їх, оскільки не витребував за клопотанням позивача, не перевірив факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 до Переліку було внесено зміни, а саме:

2. Доповнити перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту:

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2017 року по справі 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, а саме:

2. Доповнити перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту:

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2017 року по справі 826/20084/14 була залишена без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено у перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у даній справі.

Таким чином, виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум.

З огляду на викладені обставини справи, позиції та пояснення сторін спору, апеляційний суд доходить висновку, що вчинений нотаріусом Григорян Д.Г. виконавчий напис нотаріуса №276 від 08 вересня 2020 року має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

У відповідності до ст. 264 ЦПК України, серед іншого, під час ухвалення рішення суд вирішує яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції не навів у рішення нормативного обґрунтування щодо визнання неправомірними та скасування спірних документів, обмежившись посиланням на доведеність позову за ст.ст. 76, 81 ЦПК України, фактично не вирішивши спір по суті.

Апеляційний суд позбавлений можливості витребовування нових доказіви, тому, з огляду на позиції сторін у спорі, переглядаючи справу, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року - скасувати та постановити нове судове рішення, за яким:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, реєстровий номер №276, яким задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18 300, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги та позовної заяви в розмірі 2100 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 червня 2021 року.

Суддя - доповідач:

Судді: