Ухвала

від 14.07.2021 по справі 925/1382/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/1382/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Бакуліної С. В., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_2 (особисто)

ОСОБА_1 - Стовби А.В. (адвокат), Стовби І.М. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарський товаровиробник "Агросвіт" - не з`явилися,

Державного реєстратора Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2020 (суддя Грачов В. М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 (колегія суддів у складі: Євсікова О. О., Попікової О. В., Владимиренко С. В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарський товаровиробник "Агросвіт" (далі - Товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - державного реєстратора Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області

про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії державного реєстратора.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

1. 20.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 та Товариства про 1) розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, укладеного 27.01.2017 позивачем і ОСОБА_1 ; 2) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 27.01.2017 № 1-01/17 в частині зміни складу учасників Товариства, затвердження нового складу учасників, та внесення змін до статуту Товариства, шляхом викладення його в новій редакції; 3) скасування реєстраційної дії державного реєстратора Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.02.2017 №10061050001000672.

2. Позов мотивовано порушенням ОСОБА_1 істотної умови договору щодо оплати фактично переданої частки статутному капіталі Товариства; вимоги позивача від 19.02.2019, 11.04.2019 і 08.10.2019 про виконання спірного зобов`язання ОСОБА_1 не виконані.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Господарський суд Черкаської області рішенням від 02.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, у позові відмовив.

4. Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що:

- дійсною підставою вимоги про розірвання Договору є певні інші мотиви, а не порушення свого зобов`язання покупцем;

- в діях позивача, який 27.01.2017 уклав Договір, а 20.11.2019 звернувся до суду з позовом про його розірвання із зазначенням викладених підстав і обставин, суд вбачає ознаки суперечливості і недобросовісності, на противагу чому дії відповідача вважає послідовними на досягнення результату, обумовленого Договором;

- положення Договору не визначають конкретного способу сплати за Договором; ОСОБА_1 намагалася використати декілька способів оплати, але через неприйняття виконання позивачем зобов`язання залишилось невиконаним;

- стаття 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право продавця, у разі прострочення оплати товару, вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема - можливості розірвання договору в судовому порядку;

- позивач обрав неналежний спосіб захисту; належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд має врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства та скасування реєстраційної дії є похідними від основної вимоги про розірвання договору, а тому також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

5. 22.03.2021 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи учасників справи

6. Скаржник у касаційній скарзі посилається на п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та стверджує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми ст. ст. 651, 692, 694 ЦК. Скаржник зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, на які послалися суди, не підлягали застосуванню через неподібність правовідносин у зазначеній справі та справі, що розглядається. У справі № 916/667/18 спір стосувався своєчасності оплати за договором купівлі корпоративних прав до укладення договору, а у справі, що розглядається - передбачалася післяоплата такого товару (продаж у кредит), щодо своєчасності якої спір не виник (оскільки ОСОБА_1 визнає її несвоєчасність).

7. У випадку, якщо Верховний Суд погодиться із висновками судів попередніх інстанцій про доцільність застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, скаржник зазначає, що від останніх необхідно відступити, оскільки застосування приписів ст. 692 та незастосування ст. ст. 651, 694 ЦК обмежує можливість позивача скористатися усіма наявними способами судового захисту у випадку порушення його прав. Скаржник посилається на правильність висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2017 у справі № 922/141/16, у якій зазначено: "судова колегія, досліджуючи зміст зобов`язань за спірним договором, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що останній за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу в кредит з відстроченням платежу, а тому для врегулювання цих спірних відносин мають бути застосовані саме положення ст. 694 ЦК, які передбачають право продавця вимагати повернення неоплаченого покупцем товару".

8. Також, на думку скаржника, суди порушили норми процесуального права, оскільки взяли до уваги доказ, достовірність якого викликає сумніви, а саме - заяву на прийняття грошового переказу №4/87 від 17.09.2019 (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК).

9. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається також на таке:

- невиконання покупцем договору позбавило позивача того, на що він розраховував при його укладенні; у зв`язку із неналежним виконанням боржником істотних умов договору позивач поніс судові витрати що більш ніж втричі перевищують розмір заборгованості покупця (31 444 грн за звернення до суду першої інстанції);

- суд помилково вважав, що за рахунок спірних коштів по Договору, отриманих у готівковій формі, позивач сформував статутний капітал Товариства; це твердження спростував апеляційний суд;

- після отримання 18.10.2019 реквізитів для оплати боргу та до моменту звернення з позовом до суду 20.11.2019, покупець знав, що грошовий переказ повернутий йому, мав банківські реквізити для перерахування коштів, однак не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання умов спірного договору;

- після відкриття провадження у справі був проведений розрахунок, однак кошти повернуті покупцеві у зв`язку із втратою інтересу позивача до простроченого грошового зобов`язання; перерахування коштів в рахунок заборгованості після відкриття провадження у справі, не відновить порушеного права, оскільки на таке відновлення позивач витратив значно більше коштів;

- позивач не міг врахувати висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 08.09.2020 по справі № 916/667/18, оскільки з відповідним позовом звернувся ще 20.11.2019; вказана справа містить інші обставини, правовідносини не є подібними до справи, що розглядається;

- спірний Договір за своєю природою є договором з відстроченням платежу, тобто договором продажу товару в кредит;

- наявність альтернативного способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару (ст. 692 ЦК) не свідчить про те, що особа як сторона договору не може вимагати захисту свого права на підставі ст. 651, ч. 4 ст. 694 ЦК;

- ефективний спосіб захисту в такому разі позивач визначає сам: або залишитись у правовідносинах за договором, вимагаючи при цьому оплати товару, або відмовитися від договору, вимагаючи його розірвання за наявності відповідних підстав;

- представник ОСОБА_1 додав до свого відзиву в якості доказу завірену підписом адвоката Стовби І. М. копію заяви на приймання переказу AT "Укрпошта" від 17.09.2019 №4/87 з відміткою "внутрішній документ"; посвідчувати справжність копії документа який в нього відсутній представник не має права (можливості);

- підпис, який міститься в графі "відправник" копії заяви на прийняття грошового переказу, суттєво відрізняється від підпису ОСОБА_1 , що проставлений нею у Договорі;

- вказаний розрахунковий документ (заява на прийняття грошового переказу) не відповідає встановленій відповідно до Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" формі та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), оскільки не містить підпису контролера, що проводив операцію;

- суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про покладення судових витрат на відповідача; всі судові витрати поклав на позивача, при цьому не вказав ні конкретний розмір судових витрат, що покладаються на позивача, ні розподіл їх стягнення між відповідачами. Відповідачі не надали суду першої інстанції жодних доказів, що підтверджують понесений ними розмір судових витрат.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

10. Верховний Суд ухвалою від 10.06.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 призначив на 07.07.2021.

Підстави для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

11. Перевіривши матеріали справи, дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування положень ст. ст. 651, 692, 694 ЦК, викладеного у постановах Верховного Суду (колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів), від 12.11.2020 у справі № 902/66/20, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19, від 06.04.2021 у справі № 910/14092/19, від 01.06.2021 у справі № 911/796/20.

12. У справі, що переглядається, порушено питання про можливість застосування іншого способу захисту, ніж передбачений ст. 692 ЦК (вимога про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами), якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі з відстроченням платежу .

13. Як зазначалося вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів; способом захисту, який належним чином захистить порушене право, є позовна вимога про стягнення неотриманих коштів (ст. 692 ЦК).

14. Відповідно до ст. 509 ЦК (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

15. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

16. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

17. Стаття 530 ЦК передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

18. Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

19. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК).

20. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).

21. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 ЦК).

22. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ст. 694 ЦК).

23. Відповідно до умов Договору строк оплати встановлений протягом 30-ти днів з моменту його підписання, при умові, що такі корпоративні права будуть переоформлені на покупця відповідно до чинного законодавства України; таким чином, за своєю природою оспорюваний Договір є договором з відстроченням платежу .

24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК).

25. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

27. Верховний Суд у постановах від 12.11.2020 у справі № 902/66/20, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19, від 06.04.2021 у справі № 910/14092/19, від 01.06.2021 у справі № 911/796/20 дійшов висновку про неналежність такого способу захисту як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, та безальтернативність такого способу як звернення з позовною вимогою про стягнення неотриманих коштів.

28. На нашу думку, цей висновок не узгоджується зі змістом ст. ст. 651, 692, 694 ЦК, а тому колегія суддів вважає за необхідне від нього відступити.

29. У зазначених постановах Верховний Суд посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18.

30. Однак, застосовуючи вказану правову позицію Великої Палати, колегії суддів не врахували, що у справі № 916/667/18 спір виник щодо договору купівлі-продажу корпоративних прав, яким було передбачено, що розрахунки між сторонами були проведені до укладення договору, тобто до правовідносин підлягала застосуванню ст. 692 ЦК, а не ст. 694 ЦК, у той час як у справах №№ 902/66/20, 916/2475/19, 910/14092/19, 911/796/20 та справі, що розглядається - передбачалася післяоплата такого товару.

31. Таким чином, у зазначених справах, на відміну від справи № 916/667/18, підлягає застосуванню норма ст. 694 ЦК, яка містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу в кредит, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем; зазначена норма закріплює право продавця вимагати повернення неоплаченого товару.

32. Таким чином, на думку колегії суддів, висновки, викладені у постановах від 12.11.2020 у справі № 902/66/20, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19, від 06.04.2021 у справі № 910/14092/19, від 01.06.2021 у справі № 911/796/20 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця , яке полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі з відстроченням платежу є помилковими.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

34. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (ч. 1 ст. 303 ГПК).

35. Отже, Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 ГПК з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування ст. ст. 651, 692, 694 ЦК, викладеного Верховним Судом у постановах від 12.11.2020 у справі № 902/66/20, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19, від 06.04.2021 у справі № 910/14092/19, від 01.06.2021 у справі № 911/796/20 з наведених в ухвалі мотивів.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Справу № 925/1382/19 разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко