Рішення

від 22.07.2021 по справі 380/4844/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4844/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач, Управління соціального захисту населення Перемишлянської РДА), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.12.2020 про відмову позивачці в наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалюваний період 2018, 2019 років;

- зобов`язати відповідача в місячний термін повторно розглянути заяву позивачки від 26.11.2018 про призначення субсидії та призначити ОСОБА_1 субсидію на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 років за адресою її проживання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 26.11.2018 подала відповідачу заяву про призначення житлової субсидії за оплату комунальних послуг. Рішенням комісії від 19.12.2018 позивачці відмовлено в призначенні субсидії, проте таке скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 449/717/19 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2018. Рішенням комісії від 12.02.2020 повторно відмовлено позивачці у наданні субсидії, однак таке теж скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/7134/20 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2018. Вказала, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 380/7134/20 комісія втретє прийняла рішення про відмову в наданні ОСОБА_1 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Підставою для відмови зазначено те, що в складі сім`ї є особи працездатного віку, які не працюють. При цьому відповідачем залишено в силі рішення від 12.02.2020, яке вже було скасовано судом. Позивачка вважає таку відмову протиправною, прийнятою з порушенням вимог законодавства, оскільки комісією при прийнятті оскаржуваного рішення вже втретє не взято до уваги акт обстеження матеріально-побутових умов малозабезпеченої сім`ї від 21.11.2018, незважаючи на правові висновки суду. Додатково вказала, що дочка позивачки - ОСОБА_2 , яка зареєстрована та постійно проживає з нею, не працює та в жовтні 2018 стала на облік у центрі зайнятості як безробітна. Однак по даний час центром зайнятості її не працевлаштовано через відсутність вакансій.

Разом із позовною заявою подала клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки сукупний дохід її сім`ї на одного члена сім`ї становить 850,79 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та задоволено клопотання позивачки про відстрочення судового збору.

Ухвалою суду від 26.05.2021 відповідачу продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі для подання відзиву на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою від 25.06.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони, належним чином повідомленні, не прибули. Копію ухвали про продовження процесуальних строків разом із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками відповідач отримав 01.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ 7901829508268. Відзиву суду не надав.

Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, повно та всебічно оцінив докази, які мають значення для справи та вирішення спору по суті та встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області із заявою про призначення субсидії, до якої додала декларацію про доходи і витрати та акт обстеження матеріально-побутових умов малозабезпеченої сім`ї від 21.11.2018.

17 грудня 2018 року відповідачем прийнято рішення (протокол № 20), яким позивачці відмовлено в призначенні житлової субсидії з листопада 2018 року відповідно до п. 7, п. 6.3 Положення про порядок призначення житлових субсидій, оскільки у складі сім`ї є особи працездатного віку, які не працюють. Вказана відмова була предметом оскарження у Львівському окружному адміністративному суді, який рішенням від 28.11.2019 у справі № 449/717/19 скасував рішення відповідача від 17.12.2018 у формі протоколу № 20 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 субсидії для оплати житлово-комунальних послуг та зобов`язав комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1

12 лютого 2020 року комісія за наслідками повторного розгляду заяви позивачки прийняла рішення про відмову у наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 р.р., оскільки у складі сім`ї є особи працездатного віку, які не працюють. Вказане рішення скасовано Львівським окружним адміністративним судом від 05.11.2020 у справі № 380/7134/20. Також судом зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 26.11.2018, вирішити питання щодо призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 р.р. та прийняти відповідне рішення у порядку, встановленому постановою КМ України № 848 від 21.10.1995.

Рішенням комісії від 10.12.2020 у формі протоколу № 13 позивачці відмовлено у наданні житлової субсидії, а рішення комісії від 12.02.2020 у вигляді протоколу № 2 залишено без змін.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує її права та інтереси, тому звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить керується таким.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії № 2017-III від 05.10.2000 (далі - Закон № 2017-III).

Статтею 5 Закону № 2017-III визначено, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2017-III державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

До державних соціальних нормативів належать: гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України Про житлово-комунальні послуги , залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам; показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.

Умови призначення та порядок надання житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 (далі - Положення № 848).

Згідно з п. 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 4 Положення № 848 визначено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Згідно з п. 9 Положення № 848 призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

У територіальних громадах (в тому числі об`єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Пунктом 5 Положення № 848 передбачено, що житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії" (Офіційний вісник України, 1998 р., № 30, ст. 1129).

Згідно з п. 10 Положення № 848 рішення про призначення (відмову в призначенні) житлових субсидій на понаднормову площу житла приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), складу сім`ї члена домогосподарства, працевлаштування таких осіб або виникнення у них інших джерел доходів.

Відповідно до п. 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Пунктом 15 Положення № 848 за наявності умов, зазначених у пункті 14 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися, крім випадків, зазначених у підпункті 1 (за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що опалювана площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 120 кв. метрів для квартири, 200 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках) і підпункті 7 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Дослідивши витяг з протоколу засідання комісії № 13 від 10.12.2020 судом встановлено, що комісія відмовила гр. ОСОБА_1 у призначенні субсидії з тих підстав, що у складі сім`ї є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії відповідно до п. 14, пп. 3 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. № 848 (із змінами та доповненнями), не застосувавши при розгляді питання щодо призначення позивачці житлової субсидії положення п. 15 Положення.

Отже, посилання відповідача на пункт 14 Положення в обґрунтування відмови позивачці в призначенні житлової субсидії з підстав наявності у складі сім`ї особи, що досягла 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії суд відхиляє, а прийняте відповідачем рішення вважає протиправним.

Суд також зазначає, що відмова відповідача в призначенні субсидії позивачці вже двічі була предметом судового розгляду, проте відповідачем втретє відмовлено позивачці в призначенні субсидії, не наводячи аргументів невзяття до уваги документів, які подані останньою для розгляду вказаного питання.

Долучений до матеріалів справи Акт обстеження матеріально-побутових умов малозабезпеченої сім`ї від 21.11.2018, складений Виконавчим комітетом Бібрської міської ради, містить висновок про те, що ОСОБА_1 потребує субсидії.

Ураховуючи викладене, відповідачем відмовлено позивачці в призначенні житлової субсидії без перевірки відповідних документів та встановлення належних підстав, на які посилалася позивачка.

Системний аналіз наведених вище правових норм при застосуванні до спірних правовідносин вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті рішення щодо відмови в призначенні субсидії діяв необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Крім цього, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.ч. 3, 4 ст. 245 КАС України).

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації від 03.12.2020 про відмову у наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 рр. гр. ОСОБА_1 та зобов`язання Управління соціального захисту населення Перемишлянської РДА прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 років за адресою її проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення від 03.12.2020 про відмову позивачці в наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалюваний період 2018, 2019 років, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до ухвали від 26.04.2021 за клопотанням позивачки відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до ухвалення рішення у цій справі.

Керуючись приписами ст. 8 Закону України Про судовий збір та ст. 133 КАС України, ураховуючи обставини справи, суд вважає, що наявні підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору, у зв`язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про відмову в наданні житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 років гр. ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 13 від 03.12.2020 засідання Комісії по розгляду заяв та скарг громадян, пов`язаних з наданням населенню житлових субсидій, при Перемишлянській районній державній адміністрації.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області (81200 Львівська область м. Перемишляни вул. Омеляна Ковча 4; код за ЄДРПОУ 03194269) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2018, 2019 років за адресою її проживання.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур