Ухвала

від 20.07.2021 по справі 910/14967/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.07.2021Справа №910/14967/19 За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон", м. Київ

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Групп", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон", м. Київ

про стягнення 1 500 000,00 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача (заявника): Вівсяник А.М. (адвокат за довіреністю від 24.06.2021).

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 1 500 000,00 грн передплати за договором поставки №2501/18 від 25.01.2018 року, на підставі ст. ст. 706, 693 ч.2, 509, 538, 525, 627, 628, 663, 712 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року (повне рішення складене 23.01.2020 року) (суддя Чебикіна С.О.) позовні вимоги у справі №910/14967/19 задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Групп" 1 500 000,00 грн передплати та 22 500,00 грн судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року повернуто скаржнику.

07.04.2020 року Господарським судом міста Києва (суддя Чебикіна С.О.) видано відповідний наказ.

22.06.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" до суду надійшла заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, яку, відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. від 22.06.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Чебикіної С.О., матеріали заяви в справі №910/14967/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.06.2021 року матеріали заяви в справі №910/14967/19 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2021 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в справі №910/14967/19 призначено на 20.07.2021.

19.07.2021 до суду від позивача надійшла заперечення проти заяви про визнання судового наказу таким, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні заяви відповідача, оскільки рішення Господарського суду №910/14967/19 від 13.01.2020, яким встановлено відсутність з боку позивача порушення зобов`язання у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, набрало законної чинності. Також позивач просить провести судове засідання без його участі.

В судове засідання 20.07.2021 позивач не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином та відповідно до положень ст. 328 ГПК України його неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" (відповідач, боржник, заявник) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заперечення позивача проти її задоволення та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищевказаної заяви, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 ГПК України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.

В силу приписів ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В загальному розумінні судовий виконавчий документ (наказ) є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов`язує певного суб`єкта на вчинення юридично значимих дій.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року (суддя Чебикіна С.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Групп" (позивач) у справі №910/14967/19 задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Групп" 1 500 000,00 грн передплати та 22 500,00 грн судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року повернуто скаржнику.

07.04.2020 року Господарським судом міста Києва (суддя Чебикіна С.О.) видано відповідний наказ.

Подана відповідачем заява про визнання виконавчого документа, а саме наказу Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/14967/19 мотивована тим, що станом на 31 грудня 2019 року у позивача наявна заборгованість перед відповідачем, яка виникла на підставі договору поставки №2501/18 від 25.01.2018 та становить 2 825 686, 00 грн (4 325 686, 00 - 1 500 000, 00 грн).

Так, відповідач зазначає, що його зобов`язання перед позивачем з повернення заявленої до стягнення в межах справи №910/14967/19 заборгованості є припиненими в силу ст. 601 ЦК України, оскільки 31.12.2019 відповідачем було направлено позивачеві цінним листом з описом вкладення заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 (належним чином засвідчена копія долучена до заяви), що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, накладною №0411201307058 від 31.12.2019 та фіскальним чеком до неї.

Відповідно до вищезазначеної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором поставки №2501/18 від 25.01.2018 у розмірі 1 500 000, 00 грн. Так, зокрема, з моменту направлення даної заяви, відповідач не зобов`язаною особою перед позивачем з оплати заборгованості (повернення передплати) по Договору поставки №2501/18 від25.01.2018 у розмірі 1 500 000, 00 грн, а ТОВ Гранд-групп не є зобов`язаною стороною перед ТОВ Торговий дім-Атон з доплати вартості товару по Договору поставки №2501/18 від 25.01.2018 у розмірі 1 500 000, 00 грн.

Окрім того, відповідач у своїй заяві вказує, що позивач отримав 04.01.2020 від нього вищевказану заяву про зарахування однорідних вимог від 31.12.2019, а матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем зазначеної вимоги, а тому вона є правомірною, у зв`язку з чим просить визнати наказ Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/14967/19 таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Так, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема є наступні обставини: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, які свідчать про відсутність зобов`язання боржника.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 602 ЦК України встановлено випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 серпня 2019 року по справі №910/21683/17.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Проте як встановлено судом, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 була направлена 31.12.2019.

Так, 10.01.2019 відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі №910/14967/19 до якої долучено вищезазначену заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019.

В подальшому, 14.01.2019 позивачем було подано заперечення проти зарахування зустрічних позовних вимог в яких останній вказує, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 не підлягає задоволенню, оскільки не є зустрічною вимогою та відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові №920/240/18 від 26.11.2019 не підлягає задоволенню у зв`язку з наявністю між сторонами спору щодо підстав і розміру нарахувань.

Таким чином, наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін прозорість вимог ), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

Також як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 №910/14967/19, яке є чинним та набрало законної сили, клопотання відповідача про закриття провадження у справі №910/14967/19 до якої долучено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 залишене судом без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/14967/19 таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Атон" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №910/14967/19 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано та складено 23.07.2021

Суддя С.М. Морозов