Ухвала

від 20.07.2021 по справі 911/4751/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/4751/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2018 (головуючий суддя Ейвазова А. Р., судді Саванчук С. О., Янюк О. С.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (головуючий суддя Сулім В. В., судді Дикунська С. Я., Яковлєв М. Л.)

у справі № 911/4751/15

за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави

до 1) Києво-Святошинської районної ради Київської області і 2) Селянського (фермерського) господарства "Мрія",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Головне територіальне управління юстиції у Київській області, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 і 6) ОСОБА_5 ,

про визнання незаконним та скасування рішення в частині і визнання недійсним акта на право постійного користування землею,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Савицька О. В., представник відповідача - 2 - Кононов В. В.)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Києво-Святошинської районної ради Київської області (далі - відповідач-1, Києво-Святошинська райрада), Селянського (фермерського) господарства "Мрія" (далі - відповідач-2, СФГ "Мрія"), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання: незаконним та скасування пункту ІІ рішення п`ятої сесії 23 скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області від 16.02.1999 № 5-58 "Про вилучення і надання на попереднє погодження місць розташування земельних ділянок для ведення селянського / фермерського господарств"; недійсним державного акта серії ІІІ-КВ від 10.09.2001 № 018998, виданого ОСОБА_2 на право постійного користування землею, що знаходиться на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною площею 50 га, у тому числі 13,6 га - землі сільськогосподарських угідь (з них: 8,6 га - ріллі та 5,0 га - кормових угідь), під іншими угіддями 36,4 га для ведення селянського фермерського господарства, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею під № 135.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог статей 19, 78, 79 Земельного кодексу України, статей 4, 85, 87-89 Водного кодексу України та з перевищенням компетенції Києво-Святошинської райради, оскільки: на земельній ділянці знаходився водний об`єкт загальнодержавного значення, тому розпоряджатись нею мала обласна рада народних депутатів; земельні ділянки водного фонду не могли передаватись у колективну та приватну власність.

Справа розглядалася неодноразово. Під час останнього нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 13.04.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Києво-Святошинська райрада, прийнявши оскаржуване рішення, порушила порядок надання земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт (штучне водосховище), у постійне користування.

Разом з тим, суди дійшли висновку, що прокурором пропущено позовну давність, оскільки прокуратурі Києво-Святошинського району Київської області під час розгляду справі № 8/164-10 (провадження у якій порушено 05.11.2010) було відомо про існування рішення Києво-Святошинської райради від 16.02.1999 № 5-58 та державного акта від 10.09.2001серії III-КВ № 018998.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій не погоджується з висновками судів стосовно пропуску прокуратурою позовної давності, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на те, що заволодіння землями водного фонду приватними особами є неможливим, бо їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватного власника (а отже, і володільця) та зазначає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Разом з тим, Судом встановлено, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23.12.2020 передала справу № 359/3373/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку про те, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку. Тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність, а відтак слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме від 04.02.2020 у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17.

Ухвалою від 19.01.2021 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 359/3373/16-ц.

Водночас, у питанні заволодіння приватними особами ділянками лісогосподарського призначення всупереч вимогам чинного законодавства, у наведених постановах від 04.02.2020 у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17 (від яких вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду керувався висновками щодо неможливості набуття таких земель у приватну власність та можливості власника вимагати зобов`язати повернути земельну ділянку впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду.

У касаційній скарзі, поданій у цій справі, яка переглядається, скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, зокрема, про застосування судами приписів статей 256, 261, 267, 391 Цивільного кодексу України без врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, стосовно подання позову про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном (земельної ділянки водного фонду).

Згідно з приписами статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що касаційний розгляд справи не відбувається і Суд не здійснює детального аналізу посилань скаржника на предмет подібності правовідносин у наведених ним у касаційній скарзі справах, а також те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц стосуватимуться застосування позовної давності у справах за вимогами власника майна щодо усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (земельної ділянки зі спеціальним правовим режимом), що є підставою касаційного оскарження у цій справі, з метою дотримання єдності судової практики, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 911/4751/15 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2018 у справі № 911/4751/15 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил