Ухвала

від 22.07.2021 по справі 904/2546/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2021 року

м. Київ

Справа №904/2546/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Студенець В.І.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Арніка"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Петренко Н.Е.

від 24.12.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.

від 06.05.2021

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Приватного підприємства "Арніка"

про стягнення заборгованості у розмірі 14 913,84 грн за недовраховану електричну енергію,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2021 року Приватне підприємство "Арніка" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2021. У касаційній скарзі Скаржник просить зупинити наказ від 13.05.2021 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2546/20. До касаційної скарги Скаржник додав клопотання про прийняття касаційної скарги, у якому просить поновити строк на касаційне оскарження та прийняти касаційну скаргу.

Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 14 913,84 грн за недовраховану електричну енергію. Відтак справа №904/2546/20 у розумінні приписів статті 12 ГПК України є малозначною

За змістом касаційної скарги Скаржника підставами касаційного оскарження є підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, таким чином, становить суспільний інтерес, оскільки рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Вважає, що норми права про нарахування необлікованої електроенергії по акту про порушення мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, зазначає про виняткове значення справи у зв`язку з порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів, а саме за притягнення до відповідальності у вигляді сплати за необліковану електроенергію за відсутності факту необлікованої електроенергії.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

З огляду на зміст касаційної скарги, наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд не вважає наведені Скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки доводи Скаржника зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та проханням переоцінки встановлених судами обставин та дослідження доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Посилання Скаржника на ту обставину, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не відповідає дійсності. Скаржник заперечує встановлені судами обставини справи з одночасним тлумаченням власного викладення обставин справи, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судами.

Крім того, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про винятковість справи для Скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для Скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача чи відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо наявності підстави для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №904/2546/20 такою, судові рішення у якій можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції

Таким чином, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №904/2546/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про зупинення наказу від 13.05.2021 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2546/20, а також поновлення строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1 . Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/2546/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Арніка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2021.

2 . Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3 . Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає .

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Кролевець

В. Студенець